Отже, дошкільний вік - особливий щодо розумового розвитку дитини і людини. Саме в епоху дошкільного дитинства бурхливо розвиваються всі пізнавальні процеси: сприймання, пам'ять, мовлення, мислення, фантазія, починають розвиватись основні здібності, інтереси.
Знання, безперечно, є важливим показником розумового розвитку дитини чи дорослої людини. Але про високий рівень розвитку можна говорити тільки в тому випадку, коли знання дитина здобуває самостійно, коли будуються заняття, гра, праця чи навчання дитини так, що створюються умови для розвитку її власних пізнавальних можливостей, здібностей, пізнавальних процесів - сенсорики (відчуттів та сприймань), пам'яті, мовлення, уяви, мислення, уваги.
Всі ці процеси розвиваються у певній послідовності - від практичного розуму до теоретичного і, водночас, у комплексі, тобто ті, що вже розвинулись, є підґрунтям для розвитку складніших.
У розумовому вихованні потрібно передбачити певний ланцюжок процесів. Видатний дослідник проблем розвитку дитини О.В.Запорожець писав, що розум розвивається як будівля: поверх за поверхом [16]. Якщо котрийсь поверх опустили, будівля буде хисткою. Такі ж прогалини бувають у розумовому розвитку, що виявляється у його поверховості (знає, але не розуміє), недієвості тощо.
Важливою складовою готовності до навчання є пізнавальна активність. Діти, у яких ця активність розвивається своєчасно і нормально, нерідко докучають дорослим запитаннями на кшталт „Що це'?", „Чому?" та ін. Така своєрідна допитливість дітей і задоволення її дорослими стимулюють розвиток дітей, сприяють формуванню осмислених знань, тобто таких, якими діти здатні самостійно користуватися в нових для них ситуаціях, розв'язувати нові побутові і навчальні завдання.
Відомо, що не у всіх дітей, котрі приходять до школи, сформовані ті розумові властивості, які забезпечують їм подальше успішне набуття знань і навичок. Ці діти зазнають великих труднощів як у процесі засвоєння знань, так і під час їх застосування. Несформованість розумової діяльності веде до формального засвоєння знань, які характеризуються поверховістю, недостатньою гнучкістю. Такі знання неміцні, вони швидко забуваються.
Отже, у багатогранному процесі підготовки дітей до школи чільне місце займає розвиток їхньої розумової діяльності і пізнавальної активності. Якщо дитина вміє читати, це ще не означає, що вона вже підготовлена до школи. Більш значним показником цього є розуміння прочитаного або прослуханого: вміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки в описаних явищах, відповісти на запитання з приводу прочитаного, міркувати.
Розвиток розумової діяльності дошкільників зазвичай здійснюється в процесі гри, проте гра при цьому має бути спрямована на розвиток певних мисленнєвих дій.
Великої уваги в роботі з дошкільниками потребує така важлива мислительна операція як порівняння, бо саме воно лежить в основі пізнання. Впізнати якийсь предмет означає віднести його до якоїсь категорії.
Ще К.Д.Ушинський говорив, що якби ми зустрілися з предметом, який не могли б ні з чим порівняти і ні від чого відрізнити, ми не могли б його впізнати [16]. Порівняння нерозривно пов'язане з іншими мисленнєвими операціями: аналізом — виділенням окремих частин, ознак предмета і синтезом — поєднанням їх. Адже щоб порівняти предмети за якоюсь ознакою, треба виділити її в об'єктах, які порівнюються. Таким чином, навчаючи дітей порівнювати, ми водночас навчаємо їх виділяти і зіставляти певні ознаки предметів.
Розвиваючи у дітей уміння порівнювати, їх потрібно привчати робити це послідовно. Вони мають зрозуміти, що порівняння здійснюється у певному порядку. Якщо, наприклад, порівнюються ляльки, то спочатку треба роздивитися волосся, обличчя, далі — руки, одяг, ноги, взуття, його розмір. Порівняння у певній послідовності забезпечує дитині співвідносний аналіз усіх виділених ознак.
Розвиток аналізу, порівняння забезпечує у дошкільників формування більш складних мисленнєвих операцій класифікації та узагальнення, тобто об'єднання предметів і явищ у групи, класи на основі загальних ознак. Наприклад, овочі ростуть на городі, фрукти — це плоди, які ростуть у саду на деревах. Складність цього процесу полягає в тому, що предмети поєднуються за загальними, істотними ознаками, які не збігаються із зовнішніми. Кожен предмет має різні ознаки, за якими він може бути віднесений у ту чи іншу групу. Наприклад, є зошити для письма, математики, малювання. Щоб віднести конкретний зошит до якоїсь категорії, необхідно виділити певну ознаку.
Дошкільники, групуючи предмети, часто спираються на зовнішні, видимі ознаки і тому класифікують їх неправильно. Враховуючи те, що правильність узагальнення забезпечує формування у дітей правильних понять про навколишній світ, розвитку цієї операції має приділятися багато уваги. З цією метою доцільно використовувати різні ігри.
Наприклад, дітям пропонуються 16 малюнків, з яких можна утворити вісім пар за родовими ознаками (стіл, ліжко, штани, сорочка, корова, кінь, яблуко, груша, черевики, чоботи, машина, автобус, морква, огірок, дуб, береза). Треба знайти пару до кожного малюнка. Коли малята виконають завдання, вихователь просить назвати узагальнюючим словом кожну пару. Якщо комусь із дітей завдання видається складним, вихователь одну групу називає сам. Вихователь може підготувати багато варіантів цієї гри, виходячи з наявного в нього матеріалу.
Доцільно міняти принцип групування, щоб діти розуміли, що між предметами існують різні зв'язки. Так, можна запропонувати зображення предметів, які поєднуються за функціональними зв'язками.
Розвиток класифікації й узагальнення у дітей краще відбувається, коли їх навчають бачити кілька ознак у предметах, за якими їх можна поєднувати. Наприклад, завдання, що передбачає групування предметів з урахуванням двох ознак — функціонального призначення і розміру. Діти мають вибрати серед малюнків, зображених на окремих картках, відповідні за змістом і розміром до тих, які подані на великій картці. Цій меті добре слугують такі ігри. Вихованцям пропонують окремі малюнки, на яких зображені корова, кінь, свиня, коза, заєць, миша, тигр, лев, ведмідь, курка, качка, гусак, горобець, ластівка, індик, ворона, снігур. Вихователь пропонує дітям поділити малюнки на дві групи, назвати одним словом кожну групу. Малята маючи уявлення про тварин і птахів, роблять це без труднощів. Далі вихователь дає дітям малюнки, яких зображені лише тварини і просить розкласти і на дві групи, але не пояснює як. Діти мають відокремити диких тварин од свійських. Якщо діти самостійно не впораються з цим, можливі різні види допомоги:
1) вихователь сам кладе тигра в один бік, корову - - в інший і пропонує дітям групування самостійно — це наочна допомога;
2) вихователь просить дітей пригадати, які тварини де живуть ця допомога передбачає актуалізацію знань.
Після цього аналогічно використовуються малюнки із зображенням птахів. Діти мають перш зі все поділити їх на диких і свійських.
Такі ігри, формуючи вміння узагальнювати предмети за різними ознаками, водночас уточнюють, збагачують знання дітей, готуючи їх до навчання.
Розвиток розумової діяльності передбачає формування у дітей уміння міркувати, розмірковувати, бачити причиново-наслідкові зв'язки у явищах. Цей процес успішно відбувається тоді, коли вихователь не просто повідомляє вихованцям нові знання, а ще й активізує їхнє мислення, спонукаючи дітей використовувати свої знання про знайомі їм явища для пояснення нових. Така активізація здійснюється у процесі бесіди. Вихователь, наприклад, запитує дітей: „Подумайте і поясніть, чому весною в річці дуже багато води?" Якщо діти одразу не можуть відповісти, вихователь додатковими запитаннями допомагає їм відтворити знання про сніг, весну. Зрештою, дітям стає зрозумілим явище, про яке їх запитували.
Запитання, які потребують від дітей міркування, можуть бути різні, але всі вони мають бути спрямовані на активізацію наявних у них знань. Наприклад, з чого проростає рослина? Який транспорт називають водним? Який наземним? Який повітряним? Чому у воді м'яч не тоне, а круглий камінь тоне? Чи стане снігова баба теплою, якщо її вдягнути в шубу? Чим живляться пташки, які на зиму відлітають в теплі краї? Чому повітряна кулька велика, але легка? Чому калюжі після дощу влітку швидко зникають? Чому весною сніг починає танути? Чи ростуть дерева взимку? Чому, коли букет ставлять у вазу, туди наливають воду? Чому у качки є перетинки між пальцями, а в курки немає?
Багатий матеріал для розвитку розумової діяльності дає робота з малюнками. Завдання тут можуть бути найрізноманітнішими, але найдоцільнішими для розвитку мислення є такі, де дітям треба розмірковувати, розкривати причиново-наслідкові зв'язки в зображених подіях, пояснювати їх.
Прикладом одного з таких завдань є встановлення послідовності малюнків. Такі завдання спочатку виконуються з допомогою експериментатора, поступово малята роблять це самостійно.
Доцільними є завдання на порівняння сюжетних малюнків (схожих за сюжетом).
Роботу за цими малюнками краще проводити так. Спочатку діти складають розповідь за однією серією малюнків, після розповіді вони можуть придумати назву до неї. Далі така сама робота проводиться за другою серією малюнків і лише після цього малята одержують завдання порівняти малюнки, знайти, чим вони схожі, чим відрізняються.
Отже, щоб дитина добре й охоче вчилась, їй має бути цікаво, будь-яка справа має її захоплювати, бути потрібною, дарувати радість, насолоду, естетичне задоволення, розкривати моральний сенс тої чи іншої роботи.
Тобто розумове виховання від самого початку має бути спрямованим на виховання особистості дитини, на прилучення дитини до найважливіших людських вартостей.
1.2.2 Психологічна готовність
Вчителям важливо усвідомлювати, що рівень психологічної готовності кожної дитини до навчальної діяльності у шкільних умовах важливий чинник успішної адаптації і подальшої ефективної навчальної діяльності.