1. Під пізнавальною активністю розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв'язати завдання, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях. Ця якість не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини. Два основні чинники визначають пізнавальну діяльність як умову подальшого успішного навчання: природна дитяча допитливість і стимулювальна діяльність педагога.
2. Пошук невідомого, непізнаного спирається на вже сформовані знання. Бажання пізнати нове, пояснити незрозуміле, заглибитись у сутність предметів і явищ свідчить про наявність пізнавальних інтересів.
Формуючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес переходить ряд етапів, які належить враховувати у роботі з дітьми. Динаміка його розвитку така. Перший етап: пізнавальний інтерес має споглядальний характер. Переважає емоційний структурний компонент. Завдання вихователя: викликати інтерес, зацікавити дитину; другий етап: пізнавальний інтерес має оцінний характер. Переважає пізнавальний компонент. Завдання вихователя: розширювати обсяг інформації; третій етап: пізнавальний інтерес має дійовий характер. Переважає вольовий структурний компонент. Завдання вихователя: розвивати свідоме ставлення до пізнання.
Методика роботи щодо розвитку у дітей старшого дошкільного віку пізнавальних інтересів розрахована на творче керівництво з боку вихователя. Робота з вихованцями вимагає від педагога творчого вибору домінуючих методів реалізації змісту (розповідь, бесіда, пошукова робота) і допоміжних, які б регулювали участь дітей у пізнанні. До них належать: ситуація успіху, опора на життєвий досвід, дидактична гра, інші засоби зацікавлення (наочність, іграшки, сюрпризи).
Процес формування у дітей пізнавального інтересу потребує знань педагога про індивідуальні прояви, нахили і можливості вихованців, творчого підходу до стимулювання їхньої діяльності.
3. Завдання на формування у старших дошкільнят різних структурних компонентів пізнавального інтересу поза заняттями у відповідно організованому навчально-ігровому середовищі можна поділити на три групи: завдання на формування емоційного компоненту пізнавального інтересу; завдання на формування інтелектуального компоненту пізнавального інтересу; завдання на формування вольового компоненту пізнавального інтересу.
Систему завдань індивідуального характеру для розвитку у старших дошкільнят пізнавальних інтересів на заняттях з математики слід будувати на поєднанні методів прямого навчання (словесних, наочних, практичних) та ігрових.
Ці завдання можуть бути наступними: завдання загального характеру "З'єднай крапки"; завдання на розвиток емоційного компонента "хто любить математику?"; ігрова вправа "Відтвори візерунок за зразком"; гра-змагання "Весела лічба"; ігрова вправа "Постав запитання числу”; "Заповни таблицю"; заняття типу "Порівняння величин".
4. Експериментування - вид специфічної діяльності, яка стимулює пізнавальну активність дитини. Для дошкільняти важливо не що робити, а - з ким. Тому педагог має заслужити довірче ставлення до себе з боку дітей та вважати це головною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців. Плануючи та організуючи дитяче експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію, визначає пошукові дії дітей, а потім неухильно дотримується визначеної тактики взаємодії з дітьми.
Заняття з проведення дитячих експериментів типу: “Таємниці магніту”, “Що вміє магніт?”, “Де я живу”, “Будуємо зоопарк” та ін.
Список літератури
1. Аншукова Е. Занятия познавательного характера с дошкольниками //Начальная школа плюс до и после. – 2003. - №5. – С. 28-33
2. Бондарєва Т. Дитяче експериментування //Дошкільне виховання. – 2002. - №4. – С. 8-11
3. Брежнєва О. Формування пізнавальної активності у старших дошкільнят //Дошкільне виховання. – 1998. - №2. – С. 12-14
4. Даниленко Н. Розвиток пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку //Управління школою. – 2005. - №22-24. – С. 15-16
5. Землянухина Т. Познавательная и коммуникативная активность ребенка //Начальная школа. – 2002. - №6. – С. 50-53
6. Іванова Г. Через пізнання – до світогляду //Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2001. - №17. – С. 6-10
7. Комлева И. Дети экспериментируют? Да! //Дошкольное воспитание. – 2004. - №8. – С. 29-31
8. Ладивір С. Пізнавальний розвиток: пошук ефективних шляхів //Дошкільне виховання. – 2002. - №10. – С. 4-6
9. Лебедева С Развитие познавательной деятельности дошкольников //Вопросы психологии. – 1997. - №5. – С. 20-23
10. Лохвицька Л. Формування пізнавальних інтересів у навчально-ігровому середовищі //Дошкільне виховання. – 1999. - №10. – С. 8-10
11. Лучук В. Активізація пізнавальної діяльності //Розкажіть онуку. – 1999. - №17-18. – С. 26-29
12. Марусинець М. Розвиток пізнавальної активності //Дошкільне виховання. – 1999. - №11-12. – С. 7-9
13. Машовець М. Активізувати процес пізнання можуть батьки дитини //Дошкільне виховання. – 2004. - №3. – С. 6
14. Ткачук Т. Радість пізнання //Дошкільне виховання. – 2002. - №9. – С. 10-11
15. Шевчук Л. Від допитливості до інтересу //Початкова освіта. – 2006. - №20. – с. 2-4