Смекни!
smekni.com

Професійне самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю (стр. 5 из 12)

Основними відмінностями (відмінними, специфічними ознаками) цих типів самовизначення є наступні:

1. Для професійного самовизначення характерні:

а) більша формалізація (професіоналізм відбивається в дипломах і сертифікатах, у трудовій книжці, у результатах праці й т.п.);

б) для професійного самовизначення потрібні "підходящі", сприятливі умови (соціальний запит організації, що відповідають, устаткування й т.п.).

2. Для життєвого самовизначення характерні:

а) глобальність, всеохоплення того образу й стилю життя, які специфічні для того соціокультурного середовища, у якому живе ця людина;

б) залежність від стереотипів суспільної свідомості даного соціокультурного середовища;

в) залежність від економічних, соціальних, екологічних і інших "об’єктивних" факторів, що визначають життя даної соціальної й професійної групи.

3. Для особистісного самовизначення характерні:

а) неможливість формалізації повноцінного розвитку особистості (як ми вже відзначали, важко уявити собі на рівні здоровішої уяви, щоб у людини був диплом або сертифікат із записом про те, що "власник даного документа є… Особистістю");

б) для повноцінного особистісного самовизначення краще підходять не "сприятливі" в обивательській виставі умови, а, навпаки, складні обставини й проблеми, які не тільки дозволяють виявитися у важких умовах кращим особистісним якостям людину, але часто й сприяють розвитку таких якостей.

1.2 Форми і методи професійного розвитку

Форми профорієнтаційної роботи залежать від кількості учнів. Розрізняють колективні та індивідуальні форми роботи, в свою чергу колективні поділяються на групові та ланкові [28, c. 27-52].

Пряжников Н. С. умовно виділяє такі групи методів професійного самовизначення:

- інформаційно-довідкові;

- діагностичні (спрямовані на самопізнання клієнта);

- методи морально-емоційної підтримки клієнта;

- методи ухвалення рішення;

- побудови перспектив професійного розвитку клієнта.

Знання й володіння цими методами не тільки багато в чому забезпечують ефективність професійного самовизначення консультуємої людини, але й сприяють кращому розумінню змісту виконуваної роботи самого профконсультанта, тобто сприяють і його власному самовизначенню.

В педагогічній і психологічній літературі визначено різноманітні матеріали, за допомогою яких здійснюється професійне самовизначення. Пряжніков, зокрема, визначає наступні:

1) професіограми - короткі описи професій (проблема в тому, що традиційні професіограми із труднощами сприймаються багатьма школярами, тому важливо шукати більш компактні й зрозумілі форми опису професій);

Професіограма - це описово-технологічна характеристика різних видів професійної діяльності, зроблена за певною схемою й для розв'язку певних завдань.

Пряжніков Н. С. виділяє наступні типи професіограм:

- інформаційні професіограми (призначені для використання в профконсультаційній і профорієнтаційній роботі для інформування клієнтів про ті професії, які викликали в них інтерес);

- орієнтовно-діагностичні професіограми (слугують для виявлення причин збоїв, аварій, низької ефективності праці й організують на основі зіставлення реальної роботи даної людини або робочої групи з необхідними ефективними зразками організації трудової діяльності);

- конструктивні професіограми (слугують для вдосконалювання ергастичної системи на основі проектування нових зразків техніки, а також для підготовки й організації праці самого персоналу);

- методичні професіограми (слугують для добору адекватних методів дослідження даної ергастичної системи, тобто спрямовані на рефлексію й наступну організацію праці самого фахівця, що становить професіографічний опис конкретної роботи.

- діагностичні професіограми (добір методик для профвідбору, розміщення й перепідготовки кадрів.

А. К. Маркова аналізує й виділяє наступні основні види професіограм по їх змісту й структурі:

- комплексна професіограма (по К. К. Платонову, Ю. В. Котеловой і ін.), де враховується широке коло характеристик (соціальних, технічних, економічних, медико-гігієнічних і ін.). Також вказуються предмет, цілі, спосіб, критерії оцінки результатів і т.п.(Маркова);

- аналітична професіограма (по О. М.Івановій), де розкриваються не окремі характеристики компонентів професії, а узагальнені нормативні показники професії й показники психологічної структури професійної діяльності.

- психологічно орієнтовані професіограми (по Е. І. Гарберу), де виділяються:

1) опис зовнішньої картини праці, трудова поведінка - фотографія робочий дня, хронометраж робочого часу при виконанні конкретних завдань, тимчасова динаміка виробничої активності, типові помилки й ін.;

2) внутрішня картина праці - типові реакції особистості на певні професійні ситуації, інтегральні утвори особистості працівника (здатності, структури навчання й досвід), психічні стани (інтелектуальні й емоційні процеси, емоції, воля, увага, пам'ять, психомоторика);

- модульний підхід у професіографіруванні (по В.Є.Гаврилову). Сам психологічний модуль - це типовий елемент професійної діяльності, властивий ряду професій і виділений на основі спільності вимозі до людині.

- задачно-особистісний модульний підхід до професіографірування. Загальна схема задачно-особистісного професіографірування припускає аналіз професії. Сам модуль професії розуміється в цьому випадку як сукупність одиниць об'єкта й суб'єкта трудової діяльності.

До складу модуля входить, таким чином, з'єднання не просто окремої нормативної трудової дії й бажаної психологічної якості, а комбінація певного завдання праці й пов'язаних з нею предмета, умов, дій, результатів з рядом психологічних якостей. При цьому доцільно виділяти:

1) пріоритетні, ядерні, стрижневі професійні завдання;

2) похідні, допоміжні завдання [17, с. 23-24].

А. К.Маркова перераховує основні вимоги до професіограми:

1) чітке виділення предмета й результату праці (на що спрямовані головні зусилля людини);

2) виділення не окремих компонентів і сторін праці, а опис цілісної професійної діяльності;

3) демонстрація можливих ліній розвитку людину в даній професії;

4) показ можливих перспектив зміни в самій професії;

5) спрямованість професіограми на розв'язок практичних завдань (професіограма як основа профвідбору, професійного навчання, раціоналізації праці й ін.);

6) виділення й опис різних некомпенсуючих професійних психологічних якостей (ПВК), а також тих якостей,які можуть бути компенсовані.

2) довідкова література (за умови вірогідності такої довідкової інформації) - це література, мета якої надати читачеві можливість швидкого наведення довідки про те, що цікавить його в цей момент: питання в галузі науки, техніки, політико-організаційної, господарської, культурної, практичної діяльності. Від суміжних видів літератури, спеціальної, виробничої, навчальної, науково-популярної, відрізняється тим, що призначена не для суцільного читання, а для користування час від часу в міру виникнення потреби в наведенні відповідної довідки для одержання відповіді на конкретні у читача питання.

Довідкова література - це енциклопедії, словники, довідники.

3) інформаційно-пошукові системи – ІПС (для оптимізації пошуку професій, навчальних закладів і місць роботи). ІПС підрозділяються на:

- ручні варіанти ІПС (наприклад, карткові, бланкові, у вигляді картотек і т.п. );

- комп'ютеризовані ІПС (банки інформації в ЕОМ)

- електронні ІПС - але для їхньої ефективної роботи потрібні не тільки підготовлені програмісти, але й реальні контакти профконсультаційних центрів із зацікавленими організаціями й установами.

4) професійна реклама і агітація - (за умови вірогідності, оперативності й привабливості для тих, кому така реклама призначена);

Агітація - це посилена діяльність, яка здійснюється за допомогою буклетів, телебачення, радіо і т.д.

Реклама (фр. reclame, від лат. reclamo - викрикую) - розповсюджувана в будь-якій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація.

5) навчальні фільми і відеофільми - на сьогоднішній день дуже проблематично для України, тому що показувати практично немає що, у відмінності від закордонних роликів;

6) використання засобів масової інформації (ЗМІ) - може бути досить ефективним. Але при обов'язковому обліку їх специфіки (специфічного жанру спілкування з телеаудиторією динамічного викладу, що вимагає не тільки, суті питання, але й уміння зробити враження на саму різну аудиторію, а також неминучість скорочення обсягу професіографічної інформації й спокійного відношення до різного роду редакторських виправлень і цензурі).

Під методами професійної орієнтації учнів розуміють способи спільної діяльності вчителя та учня, які забезпечують підготовку школярів до свідомого професійного самовизначення.

Від застосованих методів в значній мірі залежить ефективність професійної орієнтації.

За структурними компонентами форми і методи профорієнтації можна розділити на три групи: форми і методи ознайомлювальної роботи; форми і методи професійної орієнтації, яка активізує діяльність учнів у підготовці до вибору професії; методи вивчення особистості школярів в цілях профорієнтації.

Пряжніков визначає наступні форми професійного самовизначення:

1) екскурсії школярів на підприємства та в учбові заклади (за умови завчасного добору й підготовки кваліфікованих ведучих і екскурсоводів);

2) зустрічі школярів з фахівцями різних професій (за умови спеціального відбору й психолого-педагогічної підготовки таких фахівців із професії);

3) пізнавальні й просвітницькі лекції про шляхи вирішення проблем самовизначення;

4) профорієнтаційні уроки зі школярами, як система знань (а не як окремі заходи);