Розвивальний характер навчальної діяльності вчителя визначається передусім тими методами, до яких він вдається як до способів організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на самостійне здобуття ними знань і умінь, на свій саморозвиток, на формування своєї особистості в цілому, зокрема, її емоційних, інтелектуальних та вольових якостей.
Навчальна діяльність учня, яку має організувати вчитель, у загальному вигляді характеризується такою структурою: навчальна задача, мотивація діяльності, навчальні дії та прийоми її реалізації, самоаналіз та самооцінка, самокорекція дій (при потребі), оволодіння знаннями та уміннями. В аналізі навчальної діяльності головне – ті зміни, які відбуваються в самому учневі: зміни не лише в знаннях і уміннях, але й у загальній його сформованості як особистості.
Щодо змісту навчання, який у своїй основі визначається державними навчальними планами та програмами, забезпечення цих планів та програм високоякісними підручниками та творчими підборками різноманітного навчального матеріалу самим учителем. Слід твердо при цьому пам’ятати, що при всій повазі до розвивальної функції виховання та навчання, поза зв’язком із змістом розвиток учнів ефективним бути не може.
Як же розпізнати вже в процесі самого навчання, розвивальне воно чи ні? У розв’язанні цього питання можна виділити два шляхи. Сутність першого шляху полягає в тому, що вчителю необхідно встановити дії учнів (розумові, внутрішні, фізичні, зовнішні) спираються на вже готовий механізм, шаблон чи на образ, тобто дії автоматичні чи адекватні
Це легко визначити засобами відповідно побудованої бесіди. Цілком зрозуміло, що розвивальне навчання буде мати місце в другій ситуації. Другий шлях – з’ясування ступеня сформованості в учнів уміння застосовувати одержані знання при розв’язанні теоретичних і практичних задач, причому в змінених, нестандартних умовах, ситуаціях. Адже кожний вчитель (і не лише вчитель) може навести чимало прикладів, коли учень непогано відтворює ті чи інші правила, формули, а розв’язати відповідну їм задачу не може. При охарактеризованому стані справ ми маємо всі підстави стверджувати, що навчання гне носило розвивального характеру, оскільки воно не забезпечило належного розвитку розумових здібностей учнів. Навчання не виконало своєї основної функції – організації навчальної діяльності учнів, в процесі якої вони самі б здобували знання. Це, у свою чергу, - наслідок ще не до кінця подоланого погляду, що вчитель передає знання учням, а не вони їх мають здобувати.
Література
1. Античные философы. Свидетельства. Фрагменты. Тексты. Сост. доц. А.А.Аветисьян. – К.: Изд. КГУ им. Т.Г.Шевченко, 1955.
2. Аристотель. Этика. – СПБ, 1908.
3. Бен А. Психология / Пер. с анг. – СПБ, 1887.
4. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных/ Пер.с англ. – М.: Наука, 1999.
5. Бернс Р. Развитие Я-концепции, и воспитание / Перевод с английского. – Наука, 1986.
6. Брунер Д. Психология познания / Пер. с англ. – М.: Наука, 1977.
7. Габириел Ибн. Жемчужная россыпь // Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. – М.: Высшая школа, 1991.
8. Декарт Р. Избр. произв. – М.: Наука, 1956.
9. Ждан А.Н. К теоретической реконструкции психологических основ развивающего обучения // Вопросы психологии. – 2000. – №6. – С.76-90.
10. Кант И. О педагогике / Педагогика толерантности. – 2001. – № 1.
11. Мольц М. Это Я, или как стать счастливым / Пер. с англ.– СПб: Москва, 1992.
12. Пломін Р., Фріз Дж. С. Де. Генетика пізнавальних здібностей та порушень інтелекту // Світ науки. – 1999. – №1.
13. Поплужний В.Л. Роль и развитие интеллектуальных чувств в познавательной деятельности личности: Дис... канд.психол.наук. – К., 1969.
14. Рубинштейн С.Я. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973.
15. Саади. Гулистан. Розовый сад. – М.: Вост.лит., 1957.
16. Сели Дж. Педагогическая психология / Пер. с англ. – М., 1916.
17. Сеченов И. Избр. произв. Т.1. – М.-Л., 1952.
18. Сковорода Г. Твори в двох томах. – К.: Наукова думка, 1961.
19. Стендаль А. Собр. соч. в 15 т. – Т.XV. – Л.: Худ. лит., 1950.
20. Титченер Э. Учебник психологии / Пер. с англ. – М., 1914.
21. Шевченко Т. Малий кобзар. – К.: Наукова думка, 1970.
22. Ушинський К. Твори у 5т. – Т.5. – К.: Рад школа, 1952.