регистрация / вход

Роль гри в процесі формування усного мовлення учнів

Загальна характеристика гри як специфічної форми і засобу активної навчально-пізнавальної діяльності, її сутність і місце в навчальному процесі. Методика застосування мовних та рольових ігор на початковому і середньому етапах засвоєння іноземної мови.

Міністерство науки і освіти України

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Кафедра німецької філології

Курсова робота на тему:

Роль гри в процесі формування усного мовлення учнів

Студента 436 групи

Факультету іноземної філології

Мушкея Дмитра

Науковий керівник: ст. викл.

Кирилюк С.В.

Миколаїв – 2010


План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика гри, як форми навчально-пізнавальної діяльності

1.1 Сутність гри як специфічної форми навчання іноземної мови

1.2 Місце гри в процесі навчання іноземної мови

Розділ 2. Практичні аспекти використання ігор на уроках іноземної мови

2.1 Гра як один із найефективніших методів навчання на початковому на середньому етапах засвоєння іноземної мови

2.2 Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної діяльності

2.3 Мовні та рольові ігри на уроках іноземної мови

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі з учнями є гра.

Досягти високого рівня комунікативної компетенції в німецькій мові, не знаходячись серед її носіїв, дуже важко. Тому важливою задачею вчителя є створення на уроці іноземної мови реальних і уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні прийоми роботи. Одним з таких прийомів є гра.

Багато видатних педагогів наголошували на позитивний вплив ігор у навчальній діяльності. Кожна гра розвиває цілий спектр різноманітних здібностей, позитивних якостей школярів: навички співпраці, терпіння, вірність, доброту. Ігрова діяльність на уроці, безумовно, зацікавить дітей, надасть уроку більше емоційності, вмотивованості.

Ще В.О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку: «Гра — це величезне світле вікно, через яке духовний світ дитини вливається в життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра — це іскра, що розпалює вогонь кмітливості та допитливості».

Грати на уроці - справа серйозна. Нею не можна надто захоплюватися та використовувати лише як засіб розрядки, розважання або відпочинку. Гра може й повинна використовуватися як засіб формування навичок, розвитку

певних мовленнєвих умінь, навчання вміння спілкування, розвитку відповідних здібностей та психічних функцій, пізнання, запам'ятовування.

Цінність гри полягає ще й у тому, що учень із слабкими знаннями може стати першим під час гри, тому що винахідливість та кмітливість іноді є важливішими від безпосередніх знань. А відчуття зацікавленості і посильності допомагають подолати той бар'єр, який виникає при вивченні іноземної мови. Усе це зумовлює актуальність даної теми у сучасних мовах та детального дослідження умов та вимог використання ігор та ігрових вправ на уроках німецької мови в школах.

Предметом курсової роботи є гра, як вид діяльності на уроці німецької мови. Об'єктом - це методика використання ігор у навчально-виховному процесі та їх вплив на навчальну діяльність учнів.

Метою даної роботи є розкрити значення гри на уроці іноземної мови не тільки як засобу стимулювання процесу навчання, його оптимізації, але й як важливого аспекту психологічного комфорту і зняття розумової перенапруги учнів.

Основними завданнями цієї роботи є:

· вивчення ігри як виду діяльності на уроці німецької мови;

· обґрунтувати доцільність використання ігор на уроках іноземної мови;

· розглянути вікові особливості учнів, які необхідно враховувати при організації ігор;

· з'ясувати вимоги до ігор на уроці іноземної мови;

· розглянути структуру, етапи гри, а також її місце у навчальному процесі;

· розробити приклади ігор.

Методи дослідження:

1) теоретичні – для аналізу і узагальнення наукової і методичної літератури, навчальних програм, прогнозування та коригування процесу формування усного мовлення;

2) педагогічний експеримент, оснований на розробці та апробації педагогічної моделі гри як засобу формування усного мовлення;

3) статистичний аналіз експериментальних даних для виявлення ефективності процесу формування усного мовлення учнів засобами гри.


Розділ 1. Загальна характеристика гри, як форми навчально-пізнавальної діяльності

1.1 Сутність гри як специфічної форми навчання іноземної мови

Мова для людини є посередником у засвоєнні більшості найважливіших рис світових явищ; завдяки мові ми можемо впливати на зовнішній світ.

Знання рідної та іноземної мов – це пізнання культури народів, що духовно збагачує кожного, дає можливість краще пізнати своєрідність кожної нації.

Вивчення іноземної мови лише на базі навчальної програми в класі не завжди дає бажаний результат. Потрібний додатковий стимул, використання нових нетрадиційних форм і методів роботи, що заохочуватимуть до вивчення іноземної мови.

Перед вчителем іноземної мови життя ставить нові вимоги, завдання, проблеми. Серед них є такі здійснення яких безпосередньо залежить від нього самого, зокрема проблема якості уроків, проведення яких неможливе без урізноманітнення їхніх форм і методів. Досвід педагогічної праці доводить, що про впровадження в навчально-виховний процес нетрадиційних підходів до проведення уроків пов'язане, насамперед, з визначенням структури і змісту навчально-пізнавальної діяльності школяра.

Для того щоб учні могли висловлюватись німецькою мовою на уроці, їх необхідно зацікавити в цьому і створити можливості для ефективного спілкування між собою та з учителем.

Про навчальну функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці активізують діяльність учнів, дають змогу виявити розумові та творчі здібності дітей.

Видатні діячі епохи Відродження (Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський та інші) приділяли велику увагу іграм саме під час вивчення іноземних мов. Але, незважаючи на очевидну доцільність, вони ще недостатньо використовуються в шкільній практиці.

На уроці вчитель має справу з навчальними іграми, що, на відміну від розважальних, мають специфічну методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко собі уявити, однак у жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст. Він повинен сміятися й радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить ігровий зміст вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться на звичайну вправу. Для вчителя ж будь-яка гра – це перш за все вправа.

Сам факт, що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому й надійному запам'ятовуванню іншомовних слів та речень, особливо, якщо знання цього матеріалу є обов'язковою умовою активної участі, а в окремих випадках – обов’язковою умовою виграшу.

Таким чином, ми розглядаємо гру як варіативно-ситуативну мовленнєву вправу, під час якої учні набувають досвіду спілкування. Тому гра має бути невід’ємним елементом кожного уроку.

Саме ігрові прийоми значно полегшують засвоєння складних граматичних конструкцій, розширюють словниковий запас, допомагають створити наближені до життя ситуації. Ігри можуть бути використані для формування будь-яких навичок і вмінь на всіх рівнях навчання на будь-якій стадії уроку. Якщо діти заінтриговані, радісні, переважають почуття співпраці, вони краще запам’ятають отриману інформацію, зокрема необхідну лексику та граматичні конструкції.

1.2 Місце гри в процесі навчання іноземної мови

Всім відомо, як не легко виховувати в учнів потребу вивчати іноземну мову, переконати кожного учня в тому, що йому необхідно знати цей предмет і підтримувати інтерес до нього.

Однією з найважливіших умов навчання є формування в них позитивного ставлення до навчання і пізнавальних інтересів. Тому урок треба будувати так, щоб учні працювали із задоволенням, не помічаючи стомлення. Увесь матеріал уроку має служити цьому.

Навчання іноземної мови в середній загальноосвітній школі передбачає комплексну реалізацію практичних, виховних і освітніх цілей. При цьому виховні й освітні цілі реалізуються в процесі практичного оволодіння іноземною мовою.

Вивчення іноземної мови потребує великих зусиль з боку учнів, систематичної праці, що сприяє формуванню таких якостей, як працьовитість, уважність, самостійність, допитливість.

У процесі навчання іноземної мови доречно використовувати наочні посібники-малюнки, картини, схеми, таблиці, фотографії. Їх використання вносить різноманітність у навчальний процес. Учні мають можливість наочно зобразити те, про що йдеться в певній ситуації.

Під час вивчення іноземної мови на уроці велике значення має гра. Це один з ефективних засобів навчання, що охоплює всі види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), вона допомагає в оволодінні іноземною мовою, а крім того, учні відчувають емоційне задоволення як у процесі гри, так і під час досягнення результатів. Вона сприяє створенню на уроці умов звичайного мовного спілкування, знімає напруження, викликає зацікавленість.

Проведення уроків іноземної мови з використанням ігрового матеріалу активізує школярів, сприяє досягненню високої результативності занять та виховує любов до німецької мови.

Гра є провідною формою діяльності дитини в молодшому та середньому шкільному віці. Не секрет, що чимало видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. І це зрозуміло. В іграх особливо повно й часом несподівано проявляються здібності людини, дитини. Ця мета надзвичайно важлива для глибокого її вивчення та, особливо, практичного застосування в школах. Її актуальність на сучасному етапі є очевидною, особливо з урахуванням нових віянь у системі освіти, що дають учителям простір для новаторства та реалізації власних неординарних ідей і рішень. І саме гра як найменш обтяжена умовностями та різноманітними обмеженнями форма найбільш сприятлива для застосування її в молодших і середніх класах, бо саме тут існують необмежені можливості для реалізації творчого потенціалу як учителя, так і учнів. Гра, як відомо, підвищує якість навчання.

Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, ми забезпечуємо умови до вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам’яті. Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви – це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікую чого сприйняття, довільної уваги і пам’яті, а також мови, виробленню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, А.Н.Леонтьєв та інші).

Гра – сильний емоційний подразник, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іноземному спілкуванню, підвищує ініціативність та активність учнів, а також стимулює позитивні емоції, які впливають на кору головного мозку, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови як предмета. І ця зацікавленість з’являється за рахунок задоволення і радості від процесу гри, що є одним із найважливіших завдань навчання.

Розділ 2. Практичні аспекти використання ігор на уроках іноземної мови

2.1 Гра як один із найефективніших методів навчання на початковому на середньому етапах засвоєння іноземної мови

Практичне засвоєння іноземної мови неможливе без застосування ефективних методів і прийомів навчання. Комунікативно-ігровий метод навчання – це новий цікавий підхід до вивчення іноземної мови, який забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування.

Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам’ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування, – передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Дж. Брунер та інші). Виходячи з цього, психологи вважають, що у шкільному віці гра все ще залишається важливою діяльністю в житті дитини. А оскільки гра, навчання і праця – основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї до іншої – це взаємодія її попередніх і наступних форм, то вибір гри як важливого прийому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком виправданим.

Коли ми приходимо до 6 – 7-річних дітей, щоб навчити їх іноземної мови, то перше запитання, яке ми ставимо собі, має бути таким: «Що ж відбувається в головах цих маленьких учнів, котрі вперше чують іноземну мову?» Війти в роль учня і стежити за етапами навчання з його позиції – дуже важливе і непросте завдання. Враховуючи психологічні і фізіологічні особливості дітей цього віку, зрозуміле те, що найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Щоб знайти такий образ, вчителеві знадобиться його фантазія. Найефективніше використати м’яку іграшку – яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей і викликала позитивні емоції, – здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що є гість, він приїхав Німеччини і хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово,. Намагаючись правильно повторити його. Таким чином, нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови». Тепер роль учителя опосередкована. Він стає з’єднуючою ланкою між учнями і їхнім «другом». Така форма спілкування є прийнятною і дуже зручною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на контакт з дорослими. Коли вони спілкуються з учителем не безпосередньо, а за допомогою іграшки (яка просто не може не сподобатись дитині), то учень поступово позбувається комплексів, які загальмовують його діяльність. Отже, знайшовши образ, встановивши контакт, наступним важливим чинником є відсутність монотонності. На кожному уроці повинен бути елемент несподіванки, сюрприз, новинка; урок не повинен бути передбачуваним. Для досягнення цієї мети можна використовувати різноманітні ігри. Дуже цікавими є інсценування пісень, відгадування предмета, дії, якості, за допомогою пантоміми. Однаково ефективними є підготовлені і непідготовлені ігри. Основне завдання – це мотивація учнів до мовленнєвої діяльності, з використанням їхньої фантазії та уяви, реалізації прагнення кожної дитини до самовираження, підтримання інтересу учнів до предмета, за допомогою гри як продуктивної діяльності на початковому етапі навчання.

Важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє також розвиток фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції. Виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення . Таким чином, саме вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання.

Етап релаксації – це дуже важлива ланка уроку іноземної мови. Не можна недооцінювати її роль. Вони використовується для короткого перепочинку і може також виконувати естетичну функцію. Не слід забувати, що в цьому віці діти охоче співають і танцюють. Треба скористатися дитячою зацікавленістю і можна засвоїти із ними нескладну пісеньку, показати їм прості танцювальні рухи. Ї замість монотонної фізкультурної паузи – яскраві хвилини з піснею й танцями, які надовго запам’ятаються.

Час минає, учні підростають, дорослішають і переходять у середню ланку, де обсяг матеріалу значно збільшується, завдання стають складнішими. Це неминуче призводить до поступової втрати інтересу до іноземної мови.

На цьому етапі потрібно сприяти комунікативно зорієнтованому використанню іноземної мови в навчальному процесі: бажано вживати іноземну мову для висловлення власних думок та переживань. Не слід розмежувати: спочатку вчимо – потім користуємось. Під комунікативною орієнтацією треба розуміти вивчення структур і виразів не тільки для щоденного використання, а й для спілкування на уроці.

Основне завдання на середньому етапі навчання – це практичне застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно із заданою ситуацією. Тому, добираючи тексти, вправи і завдання, необхідно враховувати інтереси, досвід, попередні знання і вікові особливості учнів. Якщо текст для читання чи аудіювання не відповідатиме реальності, з якою зустрічаються учні (чи могли б уявно зіткнутись) у власному житті, то навряд чи такий текст стане продуктивним для опрацювання і подальшої інтерпретації, завданням, яке розвиває непідготовлене спонтанне мовлення. Підставою для мовленнєвої ситуації може бути не тільки прослуханий текст, а й запис звуків природи чи голосів звірів, коли учням пропонують розрізнити, класифікувати почуті звуки і. можливо, змоделювати імовірну ситуацію, описавши її словами.

Важливим етапом є також підготовка учнів до слухання чи читання тексту. Доцільно підвести їх до теми самого тексту, використовуючи W-запитання (wer-wo-was-warum-wie-wieso-wieviel), вправи на складання асоціограм, упорядкування чи реконструювання за допомогою мовної здогадки «зруйнованого» тексту тощо. Усе це дасть уявлення про текст, підготує учнів до основного сприйняття. Добираючи завдання для розвитку навичок аудіювання і читання, треба враховувати їх характер: інтенсивне, глобальне чи селективне. Завдання потрібно формулювати чітко і зрозуміло, перед тим, як учні почнуть слухати текст.

2.2 Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної діяльності

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Під час проведення ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри? У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними. Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними.

9. Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання гарне виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.

10. Гру потрібно добре підготувати і чітко організувати з погляду як змісту, так і форми.

11. Гра повинна бути прийнята всією групою.

12. Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в школярів почуття задоволення, радості.

13. Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Гра на уроці - не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін "гра" підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання: а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

2.3 Мовні та рольові ігри на уроках іноземної мови

Мовні ігри допомагають формувати вимовні, лексичні та граматичні навички, тренують уживання мовних явищ на різних етапах вивчення іноземної мови. Висока ефективність мовної гри безсумнівна. Учителі і діти працюють з використанням «ігрових» матеріалів легше, веселіше, а головне, продуктивніше. Основна мета використання мовних ігор – це формування мобілізації попереднього досвіду, стимуляція інтересу та творчості.

Фонетичні ігри

Мета фонетичних ігрових вправ – це удосконалення вміння чітко та виразно вимовляти кожен звук, слово, володіти різними темпами мовлення.

Гра «Впіймай звук»

Мета: формування навичок виділяти в словах спільний звук.

Хід гри: Учитель ставить завдання назвати спільний звук у словах, які прозвучать.

Гра «Прогулянка»

Мета: формування навичок утворювати склади та правильно їх вимовляти.

Хід гри: На дошці намальовані «будиночки, в яких живуть звуки». Один звук «приходить у гості» до іншого звука, і, якщо вони знайомі, «співають» склад.

Орфографічні ігри

Гра «Чергова буква»

Мета: формування навичок усвідомлення місця букви в слові.

Хід гри: Учням роздають картки з буквами і пропонують написати якомога більше слів, у яких ця буква стоїть на визначеному місці (наприклад, на першому). Час виконання завдання регламентується (3 – 5 хв).

Гра «Хто більше?»

Мета: контроль засвоєння орфографії вивченої лексики.

Хід гри: Клас ділиться на команди. Кожна команда повинна записати на дошці якомога більше слів з теми.

Гра «Телеграма»

Мета: розвиток орфографічного і лексичного навичок.

Хід гри: Учитель пише на дошці будь-яке слово. Кожен учасник гри повинен придумати телеграму, в якій перше слово починалось би з першої букви слова, написаного на дошці, друге – з другого і т. д.

Лексичні ігри

Основною метою цих ігор є формування навичок монологічного та діалогічного мовлення. Цьому сприяє атмосфера колективного спілкування на основі комунікативної ситуації.

Гра «Гість у домі»

Мета: розвиток діалогічного мовлення.

Хід гри: Клас ділиться на групи. Кожній групі вчитель пропонує ситуацію і ставить завдання скласти діалог. Виграє група, яка швидко і правильно виконає завдання.

Гра «Sucht und findet»

Мета: повторення вивченої лексики.

Хід гри: учитель пропонує учням «змійку» з букв, серед яких заховані слова. Перемагає той учень, який найшвидше знайде і запише ці слова.

Гра «Wortpuzzle»

Мета: активізація вивченої лексики.

Хід гри: Учитель готує заздалегідь картки зі складами, з яких учні повинні скласти слово, написати артикль, утворити множину й записати в алфавітному порядку.

Граматичні ігри

Ці ігри використовуються з метою набуття граматичних навичок, правильного вживання артиклів, прийменників із займенниками, відмінювання іменників та дієслів та ін..

Гра «Як це робиться?»

Мета: семантична диференціація лексики.

Хід гри: Учитель роздає учням малюнки та картки, на яких написані дієслова. Учні повинні записати ті дієслова, які пояснюють намальоване.

Гра «Пантоміма»

Мета: автоматизація вживання дієслів в усному мовленні.

Хід гри: учні утворюють пари. Один із гравців показує дію з допомогою пантоміми чи міміки, а інший повинен прокоментувати те, що робить перший, з допомогою вже відомих дієслів.

Рольова гра як методичний прийом навчання іноземних мов одержала широке застосування у практиці. Рольова гра деякими зарубіжними методистами (J. Revell, J. Laylor) визначається як спонтанна поведінка того, хто навчається, його реакція на поведінку інших людей, що беруть участь в гіпотетичній ситуації. Методист D. Berne дотримується такої самої думки. Він визначає рольову гру як прийом, коли учень повинен вільно імпровізувати в межах заданої ситуації, виступаючи в ролі одного з її учасників. Вона належить до групи активних засобів навчання, допомагає активізувати мовну діяльність школярів, формує у них уміння самостійно висловлювати свої думки, виховує в учнів почуття впевненості в собі, сприяє створенню позитивного психологічного мікроклімату на уроці, залучає до активної мовленнєвої діяльності всіх учнів.

Для учнів рольова гра – це ігрова діяльність, в якій вони беруть на себе певні ролі й виконують їх. Навчальний характер цієї діяльності учнями не усвідомлюється. Рольова гра має велике виховне значення. Вона допомагає згуртувати учнівський колектив, залучаючи до активної діяльності сором’язливих чи несміливих. У рольових іграх виховується свідомість, дисципліна, взаємодопомога, уміння відстояти свою точку зору.

Визначаються такі основні правила рольової гри:

- учневі пропонується поставити себе в ситуацію, яка може виникнути за межами школи, в реальному житті. Це може бути все, що завгодно: від зустрічі знайомого на вулиці до більш складної ситуації;

- учневі необхідно адаптуватися в даній ролів потрібній ситуації. В одному випадку він може грати сам себе, в іншому його доведеться взяти на себе уявну роль;

- учасникам рольової гри необхідно поводитись таким чином, ніби все відбувається в реальному житті, їх поведінка має відповідати ролі, яку вони виконують;

- учасники гри повинні сконцентрувати свою уваг на комунікативному використанні одиниць мови, а не на звичайній практиці їх відпрацювання та закріплення в мовленні.

Структура рольової гри складається з трьох основних компонентів: ролі, вихідної початкової ситуації та рольової дії.

Продумуючи рольову гру, вчитель повинен враховувати наступні її ознаки:

1. Ситуація повинна бути найбільш наближеної до життя. У ситуації необхідно дати зведення про соціальні взаємини партнерів, наприклад, офіційні, неофіційні).

2. Ролі, обрані учнями, повинні найбільшою мірою підходити даної ситуації. Опис ролі дається в рольовій картці, при цьому інформація може бути представлена детально: зведення про людину ( добрий, чесний, ледачий і т.д. ), про його життєвий досвід, про звички, захоплення і т.п. Однак інформація не повинна викладатися занадто докладно, тому що в цьому випадку учасник гри позбавляється можливості виявити свою творчість. Опис може бути коротким, щоб учень міг “додумати” образ персонажа, роль якого він буде виконувати. Учням потрібно дати час, щоб вони ввійшли в роль. Ролі, зазвичай розподіляє вчитель, та, якщо ми говоримо про учнів старших класів, то у такому випадку викладачу краще надати їм можливість вибору.

3. Учасники рольової гри повинні враховувати наявність різних рольових цілей ( якщо касир продає квиток покупцю, то покупець не тільки купує квиток, але і запитує необхідну інформацію, а також відраховує гроші, довідується про багаж і т.д. ).

4. Учасники рольової гри не повинні діяти індивідуально, а тільки колективно, репліки одного повинні викликати відповідну реакцію іншого, а за реакцією слідує дія партнера.

5. Наявність загальної мети у всього колективу.

6. Учасники гри приходять до власного рішення, підказаного ситуацією і думками самого учня.

7. Наявність системи групового й індивідуального оцінювання діяльності учасників гри. Кожен учасник гри, в залежності від виконання заданої ролі, оцінюється або експертом з числа самих учасників, або ж викладачем.

8. Створення доброзичливої атмосфери.

9. Учитель повинний намагатися передбачати можливі типові помилки учнів у ході рольової гри, і попередити їх, продумавши попередні вправи на використання визначених граматичних структур, лексичних одиниць, що обов'язково будуть використовуватися в рольовій грі.

Рольова гра – це ситуативно-варіативна вправа, яка поєднує в собі елементи як ігрової, так і навчальної діяльності. Під час таких ігор учні набувають досвіду спілкування іноземною мовою, і це спілкування є не лише мовленнєвим, а ще й включає в себе міміку, жести, емоції, рухи та відповідну поведінку, яка залежить від заданої ситуації. Для учнів це, насамперед, захоплююче заняття, а навчальний характер гри вони майже не усвідомлюють.

Приклади рольових ігор:

1. «Was ist das?»

Вчитель роздає картки, які видно тільки через маленький отвір. Учні показують один одному картинки та питають «Was ist das?» Вони складають питання “Das ist ....?” доки не відгадають прете.

2. « Дискусія між українськими та німецькими однолітками »

Половина класу бере на себе роль українських школярів, інші учні – « гості з Німеччини ». Українські учні розповідають « закордонним гостям » про свою країну, її географічне положення, столицю, традиції, права та обов’язки громадян України, а також називають та доводять усі переваги України над іншими країнами, зокрема над Німеччиною, інші роблять аналогічне. І саме та група учасників, яка доведе кращість, першість своєї країни, отримує певну винагороду.

Кожен « українець » і кожен « гість » повинні задати хоча б одне запитання і дати відповідь хоча б на одне запитання.

Висновки

Завдання педагога полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати ігри на уроках.

Гра допомагає спілкуванню, сприяє передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що ігри мають величезну методичну цінність, вони дуже цікаві як учителю, так і учню.

Та, безперечно, ігри мають крім переваг й недоліки. Одним із яких є « примітивізація» мовлення учнів, збільшення кількості помилок. Та дані недоліки можна усунути такими шляхами: високим рівнем підготовки до проведення рольової гри, правильною організацією гри, регулярністю застосування даного прийому навчання, і звичайно, майстерністю вчителя та його відданістю своїй справі.

Є кілька особливих причин щодо використання таких ігор:

- Досвід, який можна отримати завдяки рольовій грі. За допомогою такої гри в учнів ефективно розвиваються навички мовлення.

- Ігри дають учням можливість потрапляти в такі ситуації, в яких від них вимагається використовувати і розвивати ті форми мови, які необхідні для покращення суспільних взаємовідносин, але які так часто не беруться до уваги нашими програмами по вивченню іноземної мови.

- Ігри додають багатьом сором’язливим учням впевненості у собі.

- Вони мають велику методичну цінність, оскільки проводити ігри весело і цікаво як учням так і вчителям. Як тільки учні починають розуміти що від них очікують, вони цілковито поринають у гру, використовуючи свою уяву і тим самим, насолоджуються цим процесом.

- Гра – це одна із складових частин комунікативних прийомів. Вона розвиває здатність учня вільно володіти мовою, сприяє взаєморозумінню, підвищує мотивацію.

Таким чином, гра додає навчальному спілкуванню комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно підвищує якість оволодіння нею.

Гра - могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.

Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Ігрові форми уроків дозволяють рости як учням, так і вчителеві.

Список використаної літератури

1. Богомазова В.Н. Формування навичок мовленнєвої компетенції // Німецька мова в школі. – 2010. – №3. – с. 5 – 9

2. Валуєва К. М. Гра в процесі вивчення англійської мови. // Англійська

мова і література. – 2005. – №7. – с. 2 – 4

3. Врублевська Л.В. Методичні розробки «Ігри на уроках англійської мови» // Англійська мова і література. – 2009. – №19-21. – с. 63 – 64

4. Гис В.Й. Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної діяльності // Англійська мова і література. – 2010. – №6. – с. 7 – 10

5. Гурова Н.В. Ігри та ігрові прийоми на уроці німецької мови // Німецька мова в школі. – 2009. – №2. – с.6 – 11

6. Жека А.А. Використання ігрових технологій на початковому етапі вивчення німецької мови // Німецька мова в школі. – 2009. – №1. – с. 13 – 14

7. Зайчикова Л. Значення гри у навчанні іноземних мов // Рідна школа. – 2009. – №7. – с. 68 – 70

8. Колісник В.П. Підвищення ефективності навчання за допомогою гри // Англійська мова і література. – 2010. – №3. – с. 2 – 6

9. Куліковська Ю.С. Навчаємось граючись // Німецька мова в школі. – 2010. – №1. – с. 22 – 26

10. Терещенко Л.Д. Роль гри в процесі вивчення німецької мови на початковому етапі навчання // Німецька мова в школі. – 2009. – №12. – с. 14 – 20

11. Фічора Т.С. Вивчаємо із задоволення – вивчаємо із успіхом // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – №4. – с. 80 – 89

12. Флюд Р.О. Активні форми проведення уроків // Англійська мова і література. – 2010. – №5. – с. 4 – 7

13. Ціпан Н.Г. Розвиток комунікативних здібностей учнів при вивченні англійської мови // Іноземні мови. – 2005. – №2. – с. 51 – 57

14. Чепурна М.В. Рольова гра - один із основних засобів особистісно зорієнтованого навчання. // Англійська мова і література. – 2006. – №22-23. – с.17 – 27

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий