Смекни!
smekni.com

Роль тренера в підготовці спортсмена (стр. 1 из 9)

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Сучасний тренер у педагогічній системі

1.1 Педагогічна система "тренер — спортивний колектив"

1.2 Критерії педагогічної майстерності і передумови підвищення ефективності діяльності тренера

1.3 Вимоги до діяльності тренера

1.4 Функції тренера

1.5 Структура діяльності тренера

Розділ 2. Індивідуалізація педагогічного процесу в роботі тренера

2.1 Індивідуальний підхід у навчанні і вихованні

2.2 Індивідуальний підхід у навчанні як захід педагогічного впливу

2.3 Розвиток спортивної активності в підлітків з урахуванням їх індивідуальності

2.4 Модель індивідуалізації виховання юного спортсмена

Висновок

Література

ВСТУП

Сучасний рівень розвитку масового спорту пред'являє усе більш зростаючі вимоги до особистості керівника спортивного колективу, його майстерності. Проблема педагогічної майстерності тренера — одна з центральних у теорії і практиці педагогіки спорту.

Педагогічна майстерність сучасного тренера — це комплекс умінь, необхідних для продуктивного рішення педагогічних задач. Педагогічне уміння — це спосіб дії, що спирається на сукупність знань, навичок, задатків і здібностей і свідомо реалізується тренером у педагогічній ситуації. Уміння є також критеріями розвитку педагогічних здібностей.

Майстерність тренера має складний характер, обумовлена необхідністю рішення незліченного ряду логічно взаємозалежних педагогічних задач. Педагогічна задача припускає усвідомлення тренером кінцевої мети своєї діяльності і способів вирішення в процесі навчальної і позанавчальної діяльності співвіднесених між собою стратегічних, тактичних і оперативних задач. У способі рішення задачі повинні відображатися усі компоненти діяльності тренера.

Вивчаючи специфіку діяльності тренера спортивного колективу, шляхи оптимізації процесів виховання і навчання, психолого-педагогічні аспекти формування і становлення особистості підлітка, ми використовували теоретичні положення педагогів, психологів, теоретиків фізичного виховання Б. Г. Ананьєва, Ю. К. Бабанського, А. А. Бодалева, В. В. Давидова, А. Г. Хрипкової, 3. А. Малькової, Е. С. Кузьміна, А. Ц. Пуни, П. А. Рудика, Б. Т. Лихачова, Т. Н. Мальковської, Т. Е. Коннікової, Л. П. Матвєєва, В. П. Філіна, М. Я. Набатнікової і ін.

Вивчення ведучих компонентів у структурі педагогічної діяльності дозволило визначити оптимальну структуру знань тренера, виявити і класифікувати професійно значимі уміння, співвіднесені з педагогічними здібностями, що розвиваються в процесі діяльності, і психологічними якостями особистості тренера, визначити особливості творчого рішення спортивних і педагогічних задач, розробити модель індивідуалізації процесу виховання і навчання юних спортсменів і на її основі — систему завдань для підлітків.

На різних рівнях майстерності тренера ведучими стають різні компоненти структури його діяльності. Тому дуже важливо з'ясувати, які труднощі випробують тренери на різних етапах своєї роботи і намітити шляхи їхнього подолання, порівнюючи діяльність починаючих і досвідчених тренерів.

Важливої складової майстерності тренера є його майстерність у формуванні особистості юного спортсмена. Процес формування особистості можна представити як функціонування складної динамічної системи, взаємодія елементів якої обумовлено ведучою роллю й авторитетом тренера, впливом зовнішнього середовища, станом підлітка. Тому майстерність тренера в даному процесі треба розглядати як цілеспрямовану систему властивостей особистості, регуляції відносин, обумовлених основними формами життєдіяльності підлітка, виявлення змін у становленні його особистості і визначення оптимальних способів впливу на неї.

Цілісний аналіз взаємодії нормативної і реальної моделей умінь у діяльності тренера дозволив виявити ряд закономірностей.

Майстерність у вихованні і навчанні юних спортсменів припускає високий ступінь розвитку педагогічних знань, умінь і навичок. Якщо який-небудь компонент у структурі педагогічної діяльності тренера розвитий недостатньо, педагогічні впливи виявляються малоефективними.

Рівні майстерності тренерів орієнтують них на поступове розширення і поглиблення діапазону спортивних і педагогічних умінь. Тому тренерові необхідно домагатися детального відпрацьовування кожного уміння у всіх ланках навчання і виховання юних спортсменів, визначення ефективних критеріїв рішення задач, створення цільової настанови, співвіднесення власних умінь з еталонними, оволодіння функціональними знаннями, закріплення знань і вироблення умінь оперувати ними в практичній діяльності.

Наша мета і полягає в тому, щоб послідовно і в повному обсязі розкрити процес становлення педагогічної майстерності тренера та його роль в підготовці спортсменів.

Проблема: значення педагогічної майстерності тренера в підготовці спортсменів.

Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим значенням у підготовці спортсменів є високий професійний рівень тренерського колективу.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні особливості роботи тренера.

Об`єкт дослідження: професійні якості тренера та їх роль в підготовці спортсменів.

Для досягнення поставленої мети були використані наступні методи наукового дослідження: порівняльно-ретроспективний, аналіз передового досвіду роботи видатних педагогів, узагальнення.


РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ ТРЕНЕР У ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ

1.1 Педагогічна система "тренер — спортивний колектив"

Діяльність тренера, як правило, розглядають дуже вузько, виділяючи тільки її зовнішню сторону: управління тренуванням. Однак діяльність тренера має багатофакторний педагогічний характер і здійснюється в рамках визначеної педагогічної системи. Педагогічна система — це сукупність структурних і функціональних компонентів, підлеглих педагогічним цілям (Н. В. Кузьміна). До структурних компонентів, що дозволяють аналізувати педагогічну систему в статиці, відносяться мети педагогічної системи, зміст навчальної інформації, засобу педагогічної комунікації, діяльність юних спортсменів і тренера. До функціональних компонентів, що обумовлюють становлення, розвиток, удосконалювання педагогічної системи, відносяться гностичний, проектувальний, конструктивний, організаторський і комунікативний компоненти.

Мети будь-якої педагогічної системи перетворюються в життя в педагогічному процесі. "Педагогічний процес є, з одного боку, саморух (тобто він буде відбуватися незалежно від волі його учасників і всупереч їм), з іншого боку, це керований процес, що відбувається через рішення незліченного ряду педагогічних задач, підлеглих кінцевим цілям системи, співвіднесених з ними".

Керована частина педагогічного процесу реалізується в професійно-педагогічній діяльності тренера, що визначається як рішення незліченного ряду педагогічних задач.

Тренер, щоб залишатися елементом педагогічної системи, повинний відповідати їй, тобто задовольняти визначеним вимогам за рівнем професійних умінь і навичок.

Педагогічна система припускає участь у процесі педагогічної праці вихователя (суб'єкта) і вихованця (об'єкта), причому керівна і направляюча роль у ньому належить педагогові.

Двосторонність педагогічної діяльності пояснюється особливістю її об'єкта: дитина не просто пасивно сприймає вплив, а сама активно діє, являючись суб'єктом своєї діяльності [4].

Кожен юний спортсмен є членом цілого ряду колективів (формального і вільного спілкування) і перебуває під виховним впливом кожного з них. В цих умовах координація зусиль усіх дорослих, працюючих з юними спортсменами, регулювання зв'язків і відносин підлітків із зовнішнім середовищем і спортивним колективом складає одну з головних задач тренера. Слід пам'ятати, що прогнозування спортивного і педагогічного результату носить імовірнісний характер і вимагає від тренера уміння швидко орієнтуватися відповідно до конкретної ситуації, оперативно змінювати характер і зміст діяльності.

Розвиток об'єкта педагогічної діяльності тренера— юного спортсмена — вимагає розмаїтості прийомів, способів колективного й індивідуального впливу в залежності від вікових і індивідуальних особливостей дітей.

Педагогічна діяльність суспільних тренерів має, крім цього, свої особливості.

По-перше, її здійснюють на суспільних початках люди різних віків і професій, як правило, що не мають спеціальної підготовки для роботи з дітьми. Основним мотивом їхньої роботи, як показують більшість досліджень, є любов до дітей, усвідомлення необхідності особистої участі в моральному і фізичному вихованні дітей і підлітків.

По-друге, діяльність суспільного тренера менш регламентована, чим діяльність учителів фізичної культури, що забезпечує тренерові самі широкі можливості для творчості.

Ціль педагогічної системи "тренер — дитячий спортивний колектив" як цілеспрямованої развиваючоїся системи взаємозв'язку тренера і дитячого спортивного колективу — виховання гармонічно розвинутої особистості.

Педагогічна система "дитячий спортивний колектив" є цілісною, що саморозвивається, самокерованою, відкритою системою, тобто має всі ознаки системного об'єкта. У своїй діяльності вона реалізує ведучі принципи самоврядування: принцип активного саморуху за рахунок розвитку ініціативи, активності, самостійності юних спортсменів і їхньої взаємодії із середовищем, тобто з різними громадськими організаціями; принцип цілеспрямування, що виявляється в доцільно спланованій діяльності колективу; принцип інформаційного зв'язку елементів, що забезпечує необхідну погодженість у роботі активу і його взаємозв'язку з юними спортсменами; принцип субординації елементів і ієрархічності структури системи, що конкретизується в принципі добровільності вступу підлітків у колектив і активну участь у його справах.