Смекни!
smekni.com

Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства (стр. 7 из 8)

Підвищення інформованості осіб із психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та юридичних питаннь.

Формування навичок безпечної сексуальної поведінки, зміцнення репродуктивного здоров’я, просвіта з питань усвідомленого батьківства,

Розвиток комунікативних навичок молодих людей, організація іншого змістовного дозвілля.

Перераховані завдання в роботі безпосередньо є завданнями роботи соціального педагога, який працює в соціальному гуртожитку.

Робота спеціалістів соціального гуртожитку, у тому числі й соціального педагога, ґрунтується на принципах захисту прав людини, гуманізму, доступності, конфіденційності, поваги до особистості, індивідуального підходу, деференційності, системності. [6]

2.2 Реабілітаційні заклади нового типу та роль соціального педагога у них

Цікавий досвід роботи арттерапевтичного "Інклюзивного центру творчого розвитку дітей "Калинонька" (м. Львів), в якому застосовується перехідна модель до інклюзивного навчання (спільне навчання здорових та дітей з функціональними порушеннями) - створення підготовчого навчально-розвивального інклюзивного середовища. Дана модель передбачає спільні заняття арттерапією дітей з особливостями психофізичного розвитку зі спеціальних шкіл-інтернатів та реабілітаційних центрів та здорових дітей із загальноосвітніх закладів в т. ч. дошкільних. [14]

Зважаючи на актуальність даної проблеми, зокрема у м. Івано-Франківськ, з лютого 2008р. в БФ "Карітас Івано-Франківськ УГКЦ" розпочав роботу Центр дозвілля і соціальної адаптації молоді з розумовою неповносправністю. Мета діяльності Центру - надання комплексної соціально-психологічної, морально-духовної, реінтеграційної допомоги розумово неповносправній молоді та організація її дозвілля.

На початку роботи Центру було визначено наступні потреби неповносправної молоді: у фізичному розвитку, здобутті навичок соціальної поведінки, у розвитку самостійності та участі у суспільному житті, інші потреби індивідуального характеру. Деякі потреби можуть бути зреалізовані у більш короткий термін (напр. навики користування громадським транспортом, набуття навиків самообслуговування), але інші з них вимагають більше зусиль та часу, як зі сторони соціальних працівників, так і зі сторони неповносправних та їх батьків (напр. адаптація у суспільстві, фізичний розвиток молоді, розвиток творчих здібностей, тощо).

На даний час в Центрі у різних групах займається близько 30 неповносправних молодих людей. Середній вік залученої молоді - 25 років. Так як рівень їхнього інтелектуального розвитку перебуває на рівні дитини не більше 10 років, то очевидно, що це також позначається на їхній поведінці та ставленні до інших людей та речей. Зі слів самих працівників Центру [15]: "Поряд з тим, що їхні функціональні можливості є досить обмежені, все ж молодь активно береться до будь-якого виду праці, що дає можливість для доброго функціонування майстерні. Також у більшості з них є порушене мовлення, що проявляється у невиразності висловлювання та заїканні, тому це теж вимагає уваги та терпеливості у спілкуванні з ними. Однак також варто звернути увагу на їхню відкритість, безпосередність, простоту та невибагливість".

У роботі Центру можна виділити такі основні напрями:

1) Праця та діяльність творчої майстерні.

Творча діяльність - це те, до чого найбільше надається розумово неповносправна молодь. Це нагода для них виявити свій внутрішній світ, красу своєї душі та багатство свого серця через малюнок, вишивку, декоративне дерево, листівку. Праця в майстерні розвивається за різними напрямами, а саме: художній, вироби з бісеру, виготовлення листівок, робота з деревом та шкірою, ткацтво, тощо. Варто сказати, що вихованці та працівники Центру беруться за виконання соціальних замовлень (напр. на виготовлення різдвяних листівок), що дає можливість таким чином заробляти кошти на власні потреби не передбачені бюджетом. Окрім творчої діяльності, неповносправна молодь долучається до корисної праці у Карітасі: прибирання приміщення та подвір'я, підливання вазонів, допомога на кухні, доставка боксів (посуду для їжі) до благодійної їдальні, завантаження та розвантаження гуманітарної допомоги, тощо.

2) Дозвілля та соціальна адаптація неповносправної молоді.

Через відсутність можливості навчатися чи працювати більшість розумово неповноправної молоді приречена на постійне перебування вдома або в кращому випадку самотнє проведення часу поза ним. Тому організація дозвілля є одним з важливих пунктів повноцінного розвитку неповносправної молоді. Даний вид діяльності включає в себе: створення дружньої спільноти з числа залученої молоді та спільне проведення дозвілля; організація спільних тематичних зустрічей, свят, дискотек, відзначення днів народження; проведення різного роду ігор; заняття спортом; організація екскурсій, походів, поїздок.

Актуальним є проведення заходів, які б в безпосередній спосіб сприяли соціальній адаптації та інтеграції розумово неповносправної молоді в суспільство. З цією метою проводяться бесіди і заняття з одержання навиків самообслуговування в щоденному житті (навики соціальної поведінки в культурних закладах, користування громадським транспортом, проведення днів кухні, тощо); участь у святкових заходах міста, програмах, акціях; відвідування громадських заходів та закладів культури.

Самі працівники зазначають, що [15]: "Відвідуючи громадські заклади можемо сказати, що ми спостерігаємо процес взаємної адаптації. Неповносправна молодь вчиться поводитися у різних ситуаціях та закладах особливо коли є велика кількість людей (театр, табір, тощо), в свою чергу люди, які стикаються з неповносправною молоддю вчаться адекватно реагувати на неї, усвідомлювати, що якщо вони не поводять себе так як усі, то це не означає, що вони несуть загрозу для суспільства. Вплив на формування суспільної думки та ставлення, як напрям роботи нашого Центру, вимагає від нас свідомого і виваженого підходу та втілення конкретних кроків, для вирішення даного роду питання".

Яскравим прикладом діяльності Центру став наступний захід. Протягом трьох місяців (серпень, вересень, жовтень) у БФ "Карітас Івано-Франківськ УГКЦ" за підтримки Фундації імені Короля Юрія на кошти Фундації Стефана Баторія реалізувався проект, метою якого було покращення фізичного розвитку розумово неповносправної молоді, шляхом залучення її до спортивно-оздоровчих заходів. Реалізація поставлених цілей та завдань проекту дала можливість його ініціаторам допомогти молоді з розумовою неповносправністю по-новому відчути свої можливості та невикористані здібності.

Даний проект передбачав наступні заходи:

дооблаштування спортзалу, де займається неповносправна молодь спортивним інвентарем. Це дало можливість розширити спектр спортивних вправ та видів занять у роботі з молоддю;

проведення 18 серпня 2008р. навчально-практичного семінару під назвою "Фізичний розвиток неповносправної молоді. Дозвілля та рекреаційні ігри". Його учасниками стали працівники різних організацій, що працюють з неповносправними людьми, волонтери;

робота спортивних секцій: загальна фізична підготовка, гімнастика, аеробіка та футбол, з залученням спортивних тренерів; проведення спортивних ігор, змагань та естафет.

Родзинкою проекту було проведення товариського футбольного матчу. У футбольній грі взяли участь як неповносправні, так і здорові молоді хлопці, що робило гру ще цікавішою. Футбольний матч відбувся 18 жовтня. Окрім безпосередніх учасників футбольної гри, на спортивному майданчику були присутні і вболівальники матчу. Насамперед це були батьки та друзі неповносправної молоді, а також директор Обласної федерації футболу, члени молодіжних та дитячих спільнот міста, представники неурядових організацій.

Проведення подібного роду відпочинкових заходів сприяє всебічному розвитку та покращенню фізичного і психологічного здоров'я та соціальній адаптації молоді з розумовою неповносправністю, а також є доброю нагодою щоб відкрити суспільству правдивий погляд на людей з обмеженими можливостями.

3) Робота з батьками.

Важливим аспектом діяльності Центру є праця з батьками підопічних. Це вимагає насамперед розуміння їхніх труднощів та потреб пов'язаних з наявністю в сім'ї такої дитини. З цього приводу працівники намагаються залучати батьків до вирішення організаційних питань діяльності Центру, індивідуально чи колективно обговорювати існуючі проблеми, проводити батьківські збори, тематичні зустрічі, залучати до спільного святкування. Як зазначають соціальні працівники [15]: "Важливим, на нашу думку, є спільне обговорення нових ідей, пропозицій та вирішення проблем, які з'являються. Заповнюючи анкети, батьки зазначають, що потребують таких видів допомоги, як: моральну, психологічну та духовну, а також більшість з них готова брати участь у зустрічах для батьків, які передбачені роботою Центру".

4) Висвітлення інтересів людей із особливими потребами та їх сімей мешканцям міста.

Соціалізація неповносправних осіб у суспільстві є одним з найважливіших напрямів діяльності Центру. Очевидно, що працювати в „замкнутому просторі" власної спільноти набагато простіше ніж залучати молодь з особливими потребами до більш активного життя в громаді, адже це в свою чергу несе з собою певний ризик, як зі сторони неповносправної молоді, так і зі сторони звичайних громадян.

Даний напрям ставить собі за мету через проведення різних заходів та інформування вплинути на свідомість населення, яке доволі часто має упереджене ставлення до людей з особливими потребами і не вміє адекватно та рівноправно ставитися до таких людей. Тому цей вид діяльності, включаючи зв'язки з мас-медіа, а також безпосередні контакти з іншими організаціями та людьми, сприяє взаємній адаптації неповносправної молоді до життя в суспільстві, а також і самого суспільства до людей, що потребують особливої уваги.