Це реалізовувалось включенням у процес вивчення навчальної дисципліни узагальнюючої мети, згідно з якою розробляється зміст (відбираються поняття, тими) через міжпредметні зв'язки, через об'єднання навчального матеріалу навколо провідних ідей, через формування категоріальних знань. Усі це сприяє формуванню знань у такій послідовності: сприймання-уявлення-поняття-система зрозуміти згідно з етапами: підготовчий, наочний, пізнавальний, систематизації.
Позначка технології моделюючого навчання є озброїти студентів теоретичними та практичними уміннями вивчення навчальної дисципліни.
Метою впровадження технології моделюючого навчання в процес вивчення навчальної дисципліни є також формування в студентів дослідницьких навичок, підвищення ролі самостійності пізнання, пізнавальної активності, забезпечення оволодіння студентами вміннями моделювати знання спеціальної навчальної дисципліни; перетворення навчання в двосторонній процес на основі суб'єкт-об'єкт-суб'єктна взаємодія викладача та студента в процесі вивчення навчальної дисципліни; сприяння становленню і розвитку в студентів цілісного погляду на навчання в умовах багаторівневої освіти.
Технологія моделюючого навчання розглядається як ефективний засіб самоактуалізації студентів. Стратегією моделюючої технології визначається самоосвіта студентів, її сутність полягає не в тому, щоб змусити студентів відтворювати отримані знання, а в тому, щоб навчити їх самостійно набувати нові знання в моделюючій діяльності згідно із специфікою і логікою кожної навчальної дисципліни.
Підставою використання моделювання як технології навчання є функції, які вона визначає. Це такі:
ілюстративна функція як висвітлення інформації про нові об'єкти в звичайних, чуттєво-наочних формах;
трансляційна функція як перенесення інформації, отриманої в одній, відносно вивченій сфері, на іншу, ще не відому сферу;
замінювально-евристична функція як попереднє пояснення явища, що вивчається. Вона сприяє виробленню теорії інтерпретації;
апроксимаційна функція як спрощення об'єкта, визначеного для моделювання, зіставлення з реальними можливостями та потребами даного етапу пізнання;
екстрополяційно-прогностична функція як перенесення отриманих даних при вивченні моделі на сам об'єкт, оригінал;
перетворююча функція-розглядання моделі як інструменту оптимізації практичної діяльності.
Методологічною основою технології моделюючого навчання визначається теорія поетапного формування розумових дій, розроблена П.Я.Гальперіним, яка розглядає процес навчання як процес оволодіння системою розумових дій, що визначає успіх діяльності, є показником якості їх орієнтовної основи.
Орієнтовна основа дій здійснюється на трьох рівнях:
-змістовно-цільова (стратегічна);
-розпізнавально-діагностична (функціональна);
- виконавча (оперативна).
Завданням технології моделюючого навчання є:
*розвиток у студентів умінь аналізу та оцінки знань навчальної дисципліни;
*розвиток навчальних умінь у процесі моделювання змісту навчальної дисципліни;
*формування умінь вивчення дисципліни предметного блокові з позиції інтегративного підходу; об'єднання понятійно-інформаційної сфери циклової системи навчальних дисциплін на основі специфіки майбутньої професійної діяльності;
*розвиток інтересу до практичного застосування знань та вмінь моделювання;
*формування навичок самоосвіти та дослідницьких навичок;
*розвиток здібностей до діагностики та прогнозування реального педагогічного процесу;
*формування вмінь розуміти різні поняття, проблеми, бачити бу-якові ситуацію цілісно, розуміти будь-які концепції, застосовувати стандарти та моделювати нові процедури;
*сприяння професійному становленню студентів;
*засвоєнню знань дисциплін предметного блокові у світлі вимог нової парадигми освіти, що передбачає сформованість у студентів міжпредметних умінь, до яких відносяться:
*способи діяльності в навчанні з опорою на міжпредметні зв'язки;
*процес вироблення загальнонаукових умінь та навичок вивчення одного і того ж питання в різних навчальних дисциплінах, об'єднання понятійно-інформаційної сфери навчальних дисциплін на основі логічно узгодженої термінології, порівняльно-узагальнююче вивчення матеріалу та формування в студентів умінь зіставляти та протиставляти явища і об'єкти, розгляд їх у різних навчальних дисциплінах;
*зіставлення фактів, суджень про одні і ті ж явища, події, встановлення зв'язків та закономірностей між ними; застосування у вивченні навчальної дисципліни спільно вироблених навчальних умінь.
Література
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.