1. Середня та вища освіта в Україні
2. Система середньої та вищої освіти країн Західної Європи
2.1 Сучасність французької системи освіти
2.2 Освіта в Німеччині
2.3 Система освіти Великобританії
3. Сучасна система освіти в США
4. Система освіти Японії
5. Сучасна система освіти в Росії
Список використаної літератури
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року N 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, який передбачає розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентний підхід до організації навчального процесу.
У напрямі формування мережі загальноосвітніх закладів держава гарантує конституційне право для кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.
Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами:
· доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
· рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
· відкритий характер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
· інтеграція внутрішня і зовнішня;
· соціальний захист дітей. [2, 11]
Стратегія. Спрямована на забезпечення умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти, оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів для забезпечення права громадян України на повну загальну середню освіту та максимального задоволення їх освітніх та культурних потреб.
Структура. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями (початкова, базова, повна загальна середня освіта), які забезпечується закладом.
Відповідно до освітнього рівня функціонують загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа). Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціонувати інтегровано або самостійно.
Складовими структури мережі є такі типи загальноосвітніх навчальних закладів:
· середня загальноосвітня школа (I, II, III ступенів або поєднання їх); спеціалізована школа (школа-інтернат);
· навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад" та "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";
· гімназія (II-III ступені);
· ліцей (III ступінь);
· колегіум (III ступінь);
· загальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують соціальної допомоги;
· спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
· загальноосвітня санаторна школа-інтернат (I-III ступені);
· школа соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання;
· вечірня (змінна) школа (II-III ступені). [2, 15]
Складовими мережі також є позашкільні навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І - II рівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.
Створено умови та механізм реалізації неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні заклади інтегруються через навчально-виховні комплекси з вищою освітою (зовнішня інтеграція) та через навчально-виховні об'єднання з дошкільними й позашкільними навчальними закладами (внутрішня інтеграція).
За роки незалежності мережа загальноосвітніх навчальних закладів під впливом складних соціально-економічних тенденцій розвитку держави зазнавала змін у просторі, часі та структурі. Несприятлива демографічна ситуація та певні соціально-економічні чинниками призвели до скорочення контингенту учнів та зменшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів, особливо шкіл І та І -II ступенів у сільській місцевості.
Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності, навчально-виховні комплекси та об'єднання. Поступово зростає кількість шкіл І - II та І - III ступенів, в тому числі й за рахунок шкіл І ступеня. Досить активно розвивається мережа гімназій, ліцеїв, колегіумів. Створено умови для функціонування мережі загальноосвітніх навчальних закладів з вивчення або навчанням румунською, угорською, польською, кримськотатарською, словацькою та іншими мовами, а також з двома і більше мовами навчання.
Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.
Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: "Молодший спеціаліст", "Бакалавр", "Спеціаліст, магістр". [4, 57]
Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів "Молодший спеціаліст" і "Бакалавр", а також "Спеціаліст, магістр" як післядипломна.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.
Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:
· перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
· другий рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
· третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - ін-ститут, консерваторія, академія, університет. [3, 384]
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
· молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;
· бакалавр — забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;
· спеціаліст, магістр — забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації. [3, 385]
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий — "Бакалавр" (базова вища освіта); третій — "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта). Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.
В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).
Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.
Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів.
Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.
Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державний стандарт освіти — це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. [3, 386]
2.1 Сучасність французької системи освіти
Принципи французької освіти: безкоштовна освіта, немає релігійного змісту, обов'язкова освіта.
Ці принципи мають столітню історію, вони були закладені в 1880 – 90-х роках. І з тих пір вона вважається самою демократичною у світі.
Поряд з державними школами у Франції існують і приватні школи. У них навчається 20% всіх учнів. Навчальні програми для державних і приватних шкіл затверджує держава, організовує конкурси й іспити, і тільки держава має право на видачу дипломів до рівня бакалавра.
Система освіти у Франції має структуру: дошкільна освіта, початкова освіта, середня освіта, вища освіта.
Початкова освіта
Початкову школу дитина починає відвідувати в 6 років і вчиться там 5 років. Спочатку в підготовчому класі, потім у двох початкових класах, а після них, у двох середніх. У школі педагоги привчають дітей до чіткого розуміння своїх завдань, до продуманого розпорядку, до ретельного планування своєї роботи.