Окрім групового вивчення процесу формування творчих здібностей у дітей, на протязі всього навчального року велись індивідуальні спостереження за музичним розвитком учнів експериментального і контрольного класів, які показали, що формування інтересу до музичної діяльності іде швидше, ніж розвиток творчих здібностей школярів, тобто, практично творчий інтерес та допитливість дають поштовх до кращого засвоєння певного виду діяльності. Спостерігаються випадки, коли інтерес до всіх видів творчої діяльності співпадав з початковим рівнем розвитку, але до кінця навчального року учень в процесі діяльності досягає високого рівня розвитку творчих здібностей.
Рідко зустрічаються випадки протилежні: коли розвиток здібностей ніби випереджує рівень інтересу до творчої діяльності (учениця Дана Б.) і в процесі занять допомагає краще засвоїти різноманітну музичну діяльність. Тут важливу роль відіграють суб’єктивні причини. Учениця Дана прийшла у школу з високим рівнем розвитку творчих здібностей і початковим інтересом до музичної діяльності. В процесі індивідуальних бесід і спостережень, ми вияснили, що у дівчинки високий рівень емоційного творчого сприймання музики, але вона непосидюча, їй важко всидіти на місці, і на перших уроках музики їй було скучно. Звідси прозвучала негативна відповідь в ході нашої бесіди при дослідженні. Пізніше, при контрольних зрізах, учениця позитивно відкликалася про прослухування музики і в числі названих творів були ті, що прозвучали на уроці. У вересні місяці дівчинка заявила, що їй не подобається і не хочеться танцювати, але виявилось, що вона просто соромилася. В процесі експериментальної роботи здійснювався індивідуальний підхід до Дани Б. (дівчинка танцювала разом з педагогом, що її підбадьорював, просив допомогти відстаючим). У результаті учениця стала із захопленням займатися танцювальними рухами, поборола сором’язливість і до кінця року була в числі кращих. Високий рівень розвитку творчих здібностей учениці пов’язувався з інтересом до уроків музики.
В більшості випадків ми спостерігали, що творчий інтерес та допитливість до музичної діяльності сприяють підвищенню рівня її засвоєння. Наприклад, учень Роман Б. прийшов у школу з високим показником розвитку творчих здібностей і проявляв інтерес до творчої музичної діяльності. До кінця навчального року він досяг високого рівня в своєму творчому розвитку, відрізнявся активністю, охоче проявляв творчу ініціативу, в нього зросло вміння імпровізувати, і разом із ростом впевненості в своїх силах проявився інтерес до інсценування пісень.
В класах, що досліджувалися нами, на кінець навчального року залишилося 2 учні в експериментальному і 6 учнів в контрольному класі на початковому рівні розвитку творчих здібностей. Проаналізувавши матеріали контрольних зрізів, спостережень, індивідуальні особливості школярів, ми дійшли висновку, що головна причина їх відставання – недостатність педагогічного впливу на дітей, через часту відсутність на заняттях (хвороба, батьки забирали і т. д.). Наприклад, Михайло Г. при дослідженні не проявляв інтересу ні до виконання пісень, ні до танцю, ні до інсценування, і рівень його творчого розвитку зафіксовано початковим. Він не зміг назвати жодного твору, який йому подобається. Вже у кінці першого півріччя у хлопчика проявився інтерес до виконання та інсценування пісень; на пропозицію назвати музику, що подобається, він назвав окремі пісні, які засвоїв на наших уроках. Однак, хлопчик мало виконував музично-ритмічні рухи на заняттях, більше спостерігав.
Результати контрольних зрізів, спостереження в нашому дослідженні підтверджують основну думку, висунуту Н.Вєтлугіною про те, що навчання – основний фактор у формуванні особистості дитини, її художньо-творчому розвитку. Згідно наших спостережень та аналізу одержаних даних, творчі здібності ефективно розвиваються у тих дітей, які під впливом експериментального навчально-виховного процесу активно займалися музичною театрально-ігровою діяльністю і досягли певних результатів (могли заспівати з емоціями пісню, створити новий образ на основі почутого чи виконати танцювальні рухи). Це означає, що для ефективного розвитку творчих здібностей у першокласників, і взагалі, молодших школярів, необхідно їх усіх залучати до різних видів театралізованої гри на уроках музики і при цьому використовувати музичний репертуар, який виконує виховні та розвивальні функції, забезпечує посильність його засвоєння дітьми.
Вивчення рівня розвитку творчих здібностей першокласників та їх художньо-естетичних інтересів нами передбачає і відношення вчителів та їх думку щодо проведення даного експерименту. З цією метою в кінці нашої роботи ми проводили інтерв’ювання з вчителями музики та вчителями початкових класів, щоб дізнатися чи потрібно розвивати творчі здібності школярів та що для цього потрібно робити. Виходячи із одержаних відповідей, усі вчителі без винятку стверджують, що у школярів необхідно обов’язково розвивати творчі здібності та нахили. Для цього вчителі пропонували у першу чергу зацікавлювати учнів різноманітними формами і методами роботи, а саме урізноманітнивши музичний репертуар, який подобається учням; зацікавлювати розповідями про музику в оригінальних формах; залучати до позакласної роботи; по-друге чітко диференціювати інтереси школярів і визначати коло інтересів кожного учня.
Опираючись на проведену роботу та проаналізувавши результати експерименту, можна говорити про те, що на уроках музики для розвитку творчих здібностей першокласників доцільно використовувати театралізовані ігри, але при цьому враховувати різні моменти щодо підготовки та проведення такої роботи.
На наш погляд, дуже суттєвим є той факт, що у системі музичного виховання існують установлені погляди щодо обмеженості (що відповідає примітивності) музичного сприймання і переживання шестирічних дітей: начебто вони спроможні сприймати тільки спеціально для них написані твори. Рівень розвитку емоційної сфери та ранній вияв музичних здібностей дозволяють шестирічкам адекватно змісту сприймати і переживати високохудожні музичні твори, на яких слід розвивати і виховувати інтерес до творчості, до мистецтва (адже дітям не показують „маленьке небо”, „маленьке море” тощо). Відтворювати ж дитина дійсно може „дитячу” музику, але тільки через фізичну, а не музичну обмеженість – малі руки, не сформовані вокальні зв’язки, недосконала моторика.
Крім того, щоб пробудити інтерес учнів до творчості, вчитель повинен використовувати усі методи та засоби для цілісного емоційного сприймання музики різного змісту і жанрів, а також її виражальних засобів. В цьому процесі у дітей буде нагромаджуватись художній досвід, на основі якого будуть виховуватися музичні слухові уявлення, звукообразність, творчі здібності.
Музичний матеріал для сприймання повинен бути невеликим за обсягом. Цікавим і завершеним за змістом. Щоб пересвідчитися в результативності сприймання дітьми музики, можна після прослуховування твору поставити перед ним такі запитання: „Де початок, а де кінець музики?”, „Музика звучала весь час однаково, чи вона змінювалася?” і подібні. Правильна відповідь буде свідчити про сприйняття п’єси вцілому і про можливість помічати зміни в мелодії, гармонії та ритмі, тобто учень уже сприймає драматургію розвитку образу.
Перші твори, з якими починати ознайомлювати учнів повинні бути яскравими, щоб здивувати, захопити їх своєю незвичайністю і красою. Далі поряд з такими творами пропонувати дітям ті, які є в програмі і з якими пов’язане засвоєння учнями певних знань і навичок (В. Косенко, М. Лисенко, Р. Шуман, П. Чайковський та ін.).
При розучуванні пісні необхідно спочатку зорієнтувати школярів на красу мелодії, її розвиток, а пізніше – на відповідність поетичного тексту музичному, а не навпаки (вивчити слова, а потім з ними і мелодію).Це допоможе дітям при театралізації пісні пережити і створити музичний образ, а не поетичний. Коли ж поетичний текст для них зрозумілий, то „власне музика” лишається за межами їх уваги.
Бажано, щоб на перших етапах розвитку творчих здібностей твори дібрані до уроку були більш-менш близькі за настроєм та характером, тобто, щоб не було „розходження” між ладом і характером. Коли ж учні будуть безпомилково визначати настрій (лад) твору, їм варто пропонувати твори, в яких драматургія образу будується на зіткненні настроїв і характеру (твори Л. Ревуцького, Л. Бетховена, М. Лисенка та інші).
Деяким молодшим школярам не під силу визначити характер твору (передати його словесно), але вони інтуїтивно відчувають його. Учитель повинен пропонувати дітям рухатися під музику(танцювати) і спостерігати за рухами, які вони використовують аби втілити характер музики. При цьому учням треба допомагати цими рухами охарактеризувати музику словесно.