Як правило, учень одночасно бере участь у діяльності кількох колективів; він і учень у певній групі, і член профспілкової організації, і учасник гуртка, і член клубу й т.д. Природно, що в різних колективах учень буде виконувати й різні функції, виступати в різних ролях, цим самим, здобуваючи життєвий досвід і формуючись як особистість[].
Основою навчальної діяльності органів навчально-виховного колективу є опора на внутрішню його організацію, тобто на сильні первинні колективи, спеціально організовані в педагогічних цілях.
У первинному колективі найбільш інтенсивно формується суспільна думка; адже всі гарні й небажані вчинки кожного члена первинного колективу відбуваються на очах товаришів і при правильній організації колективу мимоволі викликають адекватний відгук, оцінку з боку товаришів.
Первинний колектив є провідником впливу на кожного вхідного в нього учня. А.С. Макаренко вважав первинні колективи інструментом дотику до особистості учня й усіляко підкреслював необхідність цієї сполучної ланки. Порушення його, на думку А.С. Макаренко, спричиняє реальну небезпеку замикання первинного колективу в колі вузьких інтересів, перетворення цього колективу у звичайну дружню компанію.
Особистість у колективі пов'язана з іншими особистостями й разом з ними виражає спрямованість даної спільності; через колектив особистість співвідноситься з іншими колективами й суспільством у цілому. Оскільки колектив – частка суспільства, то колектив несе в собі неминуче політичні, естетичні, моральні й інші ідеї. Особистість розділяє ці ідеї, керується ними в справах і поводженні.
На питання про те, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, і в різноманітності їхніх відповідей, а частіше у розбіжності їхніх думок на цей рахунок, проявляється складність самого феномена особистості.
У ході взаємодії з матеріальним світом і спілкування з людьми особистість не тільки здобуває індивідуальний досвід, на основі якого формуються індивідуальні риси, властивості, але й привласнює суспільний досвід, що стає найважливішою складовою частиною її духовного багатства. Ідейна моральна спільність найближчого й більш широкого соціального середовища створює умови для розвитку й формування цільної гармонійної особистості [].
На наш погляд, найбільш повне поняття особистості дав Г. Олякфт: особистістю є сформована за життя індивідуально-своєрідна сукупність, психофізіологічних систем – груп особистості, якими визначається своєрідне для однієї людини мислення й поводження.
Людина як особистість розвивається й формується під впливом об'єктивних суспільних відносин, які визначають основу й структуру суспільства, членом якого він є.
Поза суспільством, поза колективом, що є сполучною ланкою між особистістю й суспільством, людина не може придбати властивостей особистості, тобто світогляду, моральних і інших соціальних властивостей і якостей.
В обґрунтуванні проблеми колективу й особистості педагогічна наука враховує відомий загально соціологічний закон спілкування й відокремлення особистості, сутність якого полягає в тім, що з одного боку, у сучасному суспільстві під впливом науково-технічного прогресу, розвитку засобів масової комунікації й ін. спостерігається тенденція до посилення спілкування між людьми, зміцненню колективних зв'язків. З іншого боку, спостерігається зовсім протилежна тенденція, сутність якої полягає в тім, що людина має тяжіння не тільки до спілкування із собі подібними, але й до відокремлення, до прояву своєї індивідуальності, до самоствердження себе як особистості.
Таким чином, суспільство, колектив є необхідною умовою розвитку особистості.
Для особистості учня учнівський колектив – це своєрідна модель суспільства. Він необхідний суспільству як інструмент виховання, щоб з його допомогою «помістити» в учні «держава», та сама держава, якій властиві певні принципи, соціальні норми, у якому педагоги готовлять своїх вихованців.
Учнівський колектив як модель суспільства характеризується властивими суспільству відносинами, атмосферою людських ціннісних орієнтацій. Тому учнівський колектив є органічним осередком суспільства.
Крім того, учнівський колектив для особистості учня є соціальним мікросередовищем, своєрідним середовищем перебування: учень не може повністю розвиватися поза спілкуванням з однолітками. Вся його діяльність (навчання, праця, дозвілля) відчувається переважно в колективі навчального закладу, позашкільних установ.
Середовище, у якому обертається учень, може бути сприятливим й несприятливим. Якщо воно несприятливе для всебічного розвитку учня, він витрачає значні сили або на пристосування до нього, або на боротьбу. При наявності сприятливого середовища найбільш повно розвивається індивідуальність, творчі здатності учня.
Для учня учнівський колектив є базою набуття соціального досвіду, як відомо, здійснюється, насамперед, у родині, під впливом масових засобів комунікації, у взаємодії з навколишньою дійсністю, у спілкуванні з однолітками, педагогами. Однак весь цей досвід якоюсь мірою обмежений. Він не може служити міцною базою стійкого суспільного поводження. Для набуття широкого соціального досвіду учень повинен не тільки засвоїти, а як би привласнити багатогранний досвід соціального поводження, зробити його власним, для того, щоб виробити певне поводження не тільки в заздалегідь передбачених ситуаціях, але й у непередбачених обставинах.
Будучи сполучною ланкою між суспільством і особистістю що вчиться, колектив перетворює вплив навколишнього середовища. У підсумку в колективі відбувається трансформація масового впливу з метою виховання особистості учня.
Учнівський колектив є могутнім засобом, що стимулює, що активізує діяльність учня.
У колективі в процесі спільної діяльності, спільних переживань виникає емоційне зараження, у результаті чого учень глибше відчуває, яскравіше переживає події, що відбуваються, відчуває почуття радості від праці, спілкування, збагачується внутрішній світ взаємною інформацією й створюється так зване поле інтелектуально-моральної напруги (Л.І. Новікова й О.Т. Куракін), що істотно впливає на формування уявлень, поглядів і прагнень учнів. Особливо велика роль учнівського колективу у формуванні громадянської самосвідомості в очах однолітків і дорослих. У своїй діяльності він шукає сприятливе середовище для самоствердження себе як особистості. У колективі учнів він або знаходить суспільне визнання своїх наявних або уявлюваних гідностей, або осуд товаришами своїх дій, вчиться обстоювати свою думку, свою життєву позицію. Тому колектив учнів є тим середовищем, у якому може відбутися самоствердження особистості учня, а в силу цього – могутнім засобом його індивідуального розвитку [].
Учнівський колектив – складне соціальне утворення.
Всі види діяльності учнів повинні носити колективний характер. Ігрова, трудова, навчальна і інші види діяльності повинні бути організовані так, щоб завжди й у всім формувати колективістичні принципи, зміцнювати й розвивати дух дружньої підтримки, взаємодопомоги, виховувати вміння, коли це необхідно, своє особисте підкоряти колективу.
Для зімкнення учнівського колективу дуже важливо спільне переживання учнів у ході предметних олімпіад, спортивних змагань, підготовки й проведення зборів, вечорів. Колективні емоційні переживання, що супроводжують різну суспільну діяльність учнів, сприяють формуванню колективу, зближають між собою учнів, учать їх почувати біль і радість іншого.
Специфічна особливість психології перехідного віку полягає в тому, що це психологія напівдитини, напівдорослого. Підліток ще, як дитина, жадібно усмоктує в себе всі враження, росте й фізично, і духовно, відчуває зростання і в ньому черпає силу й відвагу, але не знає ще міри своїх сил, повинен ще їх спробувати.
Але в цей же час підліток уже не дитина. У нього вже є досить великий життєвий досвід. Іноді досвід досить суворий. Він не може вже жити тими ілюзіями, якими живе дитина, у нього зовсім інші інтереси, інтереси дорослої людини.
Молодь у цьому віці здатна на безвідповідальне захоплення, на самий гарячий ентузіазм. Тільки це захоплення, цей ентузіазм швидко гаснуть, якщо вони не можуть вилитися в яку-небудь дію, перетворитися в живу, захоплюючу розумову, духовну, але й діяльність чисто фізичну.
Учнівський колектив є потужним чинником впливу на окремих мало дисциплінованих учнів, допомагає в проведенні заходів виховного характеру, в організації суспільної роботи, допомоги відстаючим учням і т. п.
У цьому випадку звичайно мається на увазі більш-менш дружний організований досвідченим вихователем колектив, і ця згуртованість розглядається як важливий виховний фактор. Але такого типу колектив учнів не є ще виховний колектив.
Виховний колектив, за Макаренком, – це наукова організація виховного процесу. Не звичайний колектив, який ми звикли уявляти собі, нехай навіть найкращий, самий організований і натхнений, сформований у ході життєвої діяльної тієї або іншої об'єднаної групи людей, а спеціально організований з педагогічними цілями науково виховний колектив.
Взаємовідносини особистості й колективу різноманітні. Можна виділити два основних аспекти: вплив колективу на особистість і вплив особистості на колектив.
Вплив колективу на особистість
Колектив – осередок соціального суспільства; колективізм – духовна сила, що цементує його. Колектив зацікавлений у всебічному розвитку особистості, тому що від повноти й багатства кожної особистості, кожного члена колективу залежить розвиток усього колективу.
Стосовно особистості колектив виконує ряд функцій: по-перше, залучає її до ідейних, моральних, естетичних і інших цінностей. Цю функцію він виконує тому що є відкритою соціальною системою й свої цілі, завдання привносить із суспільства (він може виробляти їх і усередині й співвідносити із суспільними).