Науково-популярний стиль має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей незалежно від їх професійної підготовки. Це окремі брошури, статті, замітки на медичні, космічні, біологічні тощо теми у засобах масової інформації.
Виробничо-технічний стиль – це мова літератури, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва (інструкції, описи технологічних процесів тощо).
“Не слід гадати, що зміцнення позицій мови відбудеться саме собою, - пише відомий мовознавець Орест Ткаченко, - або що нам би вибачили нащадки, якби через нерозум і недбальство ми втратили свою мову, і що це можна було б “списати” на “несприятливі обставини”. Мовна стійкість народу залежить не стільки від обставин, скільки від його бажання і волі. При бажанні можна воскресити навіть мертву чи напівмертву мову, при небажанні – можна із цілком живої мови зробити мертву”[53:97].
Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм.
Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими
Зразки наукових текстів
Мова
Опановуючи рідну мову, дитина вже в ранньому віці одержує велику
кількість знань, зібраних і закодованих у словах. Людина розмовляє легко і
невимушене, якщо рідною мовою спілкується щоденно. Важко мовотворити тим, хто рідною мовою користується зрідка. Іншу мову такий мовець може знати лише в обсязі сленгу, що дає можливість спілкуватися тільки на побутово-службовому рівні.
Духовний світ народу закодований у мові. Українська мова має чимало
слів, які є символами культури. Скажімо, хліб – це не тільки їжа, урожай та
зерно. Це – символ джерела людського життя, материнського благословення, символ достатку, знак уваги й пошани до гостя.
Розділ 2. Методика написання наукових робіт у вищих школах
2.1 Робота над підготовкою реферату
Реферат (від лат. Refero – повідомляю) - це короткий виклад у письмовій чи у формі прилюдної доповіді змісту наукової праці (праць), літератури з теми, з аналізом запропонованих шляхів вирішення певної проблеми, а також висловлення власних міркувань автора щодо порушеного питання.
Робота над рефератом спрямована на:
· вироблення у студентів вміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний матеріал, вміння формулювати висновки;
· розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з того чи іншого предмета;
· розвиток основних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, вміння знаходити та працювати зі спеціальною літературою, складати список використаних джерел й оформляти посилання) та наукового розуміння;
· оволодіння науковим писемним мовленням;
· формування гностичних умінь.
Вимоги до написання реферату:
1. Реферат виконується на одну з тем, запропонованих кафедрою або викладачем.
2. Реферат виконується державною мовою, іноземною, яка вивчається.
3. Обсяг – 10-12 сторінок набраного на комп’ютері тексту (20 рукописних сторінок).
4. Реферат повинен чітко відповідати структурі, з виділенням абзаців, нумерацією сторінок, правильним оформленням посилань, цитат, висновків, списку використаних джерел.
5. Реферат повинен бути охайно і грамотно оформлений у мовному та стилістичному плані.
Структура реферату
1.Титульна сторінка
2. План
План подається на початку реферату. Він може бути простий і складний. План містить найменування розділів і підрозділів.
3.Вступ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, її практичне значення (для предмета). Також тут формулюється мета реферування матеріалу з обраної проблеми та конкретні завдання.
4. Основна частина складається з 2-3 розділів. Кожний розділ нумерується і має назву. Передбачає вивчення і виклад існуючих точок зору з обраної теми у науковій літературі, а також аналіз опрацьованого матеріалу.
5. Висновки відображають підсумки результати виконаної роботи. Подаються висновки згідно із завданнями, визначеними у вступі.
6. Список використаних джерел, до якого заносяться праці, оформлені згідно встановлених вимог.
Правила оформлення реферату
1. Реферат готують на одній стороні аркуша білого паперу А4.
2. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації роботи.
3. За необхідності до реферату включають ілюстрації, таблиці.
Реферування являє собою такий складний процес аналітико-синтетичної переробки інформації наукового джерел (або джерел), результатом якої і стає реферат.
Рефератом в освітянській сфері називають і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду різноманітних джерел.
Реферат як самостійний і поширений жанр наукової літератури, окрім загальних закономірностей наукового стилю, має особливості, характерні саме для нього (на відміну від інших жанрів цього стилю), що обумовлено функцією реферату, його інформативним призначенням. Так, на відміну від жанру наукової статті, в рефераті немає характерної для наукової статті ґрунтовності викладу, розгорнутих доведень, міркувань, порівнянь, обговорення результатів, оцінок тощо, оскільки все це - дієвий засіб переконання читачів, а призначення реферату – передати інформацію, повідомити.
На відміну від анотації, яка відповідає на запитання, про що йдеться в науковому джерелі, і подає загальне об’єктивне уявлення про уе джерело, його стислу характеристику, реферат відповідає на запитання, що саме нове й суттєве є в першоджерелі, і викладає основний його зміст, нову проблемну інформацію. Отже, в рефераті обов’язково акцентується увага на новій інформації, яка є в першоджерелі.
Студентам усіх напрямів навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в зазначених обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел є обов’язковим при підготовці, наприклад, курсових, дипломних та інших науково-дослідних робіт у навчальному закладі. Воно передбачає сформованість певного комплексу взаємопов’язаних умінь і навичок, зокрема з оглядового, пошукового й суцільного видів читання; смислового аналізу тексту та його фрагментів з метою вилучення основної інформації; «згортання» інформації до рівня плану, тез, конспекту, анотації та обов’язково з мовного оформлення матеріалу за чинними нормами. Тому навчання реферуванню наукових джерел починається з усвідомлення відповідного алгоритмічного припису в цілому і кожного з його «кроків», яке підкріплюється тривалим тренінгом через виконання спеціальних вправ та посилюються ознайомленням зі зразковими текстами наукових рефератів.
Реферати класифікуються за різними параметрами. З урахуванням ступеня повноти викладу змісту першоджерела реферати поділяються на кілька видів:
1) Інформативні (реферати-конспекти),які містять з узагальненому вигляді всі основні положення наукового джерела, ілюстративний матеріал, важливу аргументацію, відомості про методику дослідження, використані технології, сфери застосування;