Про достовірність вихідної інформації свідчить не тільки характер першоджерела, а й науковий, професійний авторитет його автора, належність автора до тієї чи іншої наукової школи. У всіх випадках слід добирати тільки останні дані, найавторитетніші джерела, точно зазначати, звідки взяті матеріали. До фактів з літературних джерел треба підходити критично. Не можна забувати, що життя постійно йде вперед, розвиваються наука, техніка й культура. Те, що вважалося абсолютно точним вчора, сьогодні може виявитися неточним, а часом і неправильним.
Особливою формою фактичного матеріалу є цитати. Органічно вплетені у текст дисертації, вони складають невід'ємну його частину. Цитати використовуються для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору і т.ін. Вони слугують необхідною опорою авторові дисертації у процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їх змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об'єктивної характеристики явища, яке вивчається. Цитати можуть використовуватися і для підкріплення окремих тверджень самого здобувача.
У всіх випадках кількість використаних цитат повинна бути оптимальною, тобто визначатися потребами розроблення теми дисертації. Від її автора вимагається встановити, чи доцільним є застосування цитат у конкретному контексті, чи нема в них перекручень сенсу аналізованих джерел. Причини перекручень можуть бути різними. В одних випадках із першоджерела можуть бути взяті слова, які не визначають основної суті поглядів його автора. В інших - цитати обмежуються словами, які містять лише частину думки, наприклад, ту, що більше відповідає інтересам автора дисертації. Іноді в цитаті викладається точка зору не на той предмет, що розглядається у даному контексті. Можливі й інші неточності при цитуванні.
Найчастіше цитати та інші запозичені матеріали застосовують при написанні огляду літератури - одного з важливих етапів підготовки дисертації. Основними завданнями огляду літератури є:
1) ознайомлення з матеріалами за темою дисертації, їх класифікація, відбір найцікавіших досліджень, основних фундаментальних праць, найсуттєвіших результатів; при цьому треба вивчати літературу не тільки з “вузької” теми дисертації, а й за близькими до неї темами;
2) виявлення напрямів досліджень, які викликають найбільший інтерес, ще недостатньо досліджені і могли б стати темою дисертації;
3) формулювання напрямків дисертаційної роботи, характеристика методу і основних розділів теоретичної та експериментальної частин дисертації; і на завершення огляду - перша редакція орієнтовного плану дисертаційної роботи;
4) отримання вихідного матеріалу для написання частини дисертації, складання анотованого покажчика статей і книг за темою дисертації і підготовка на цій основі до складання кандидатського іспиту зі спеціальної дисципліни.
Можна рекомендувати такий типовий план огляду літератури в тексті дисертації:
1) загальна характеристика галузі досліджень, значення останньої в науці і промисловості, актуальність завдань, які стоять перед даною галуззю;
2) класифікація основних напрямків досліджень у даній галузі; визначення напрямків, практично використовуваних, і таких, які перебувають у стадії розробки, відображення різних точок зору на вирішення проблеми;
3) детальний виклад результатів досліджень за кожним розділом класифікації; для теоретичного дослідження - опис використаної методики, застосованого математичного апарату; для експериментальної роботи - найважливіші схеми, їх дослідження і основні результати; критичний аналіз цих матеріалів з пропозиціями і зауваженнями;
4) у кінці кожного розділу - висновки; підсумки досліджень і перелік основних невирішених проблем;
5) на завершення огляду - формулювання основних напрямків досліджень, їх актуальність і кінцева мета; орієнтовний план дисертації із зазначенням запропонованої методики теоретичних та експериментальних робіт.
Існує два критерії самоперевірки правильності написання огляду:
· огляд пишеться не за авторами, а за завданнями досліджень;
· огляд тоді написаний правильно, коли його можна публікувати як самостійну статтю.
Самоперевірка роботи на “дисертабельність” має такі послідовні етапи:
* аналіз найменування дисертації;
* виявлення і визначення об'єкта, предмета і мети дослідження;
* аналіз кожного наукового результату на новизну, достовірність, практичну значущість, пріоритет;
* аналіз кожного висновку до розділів на конструктивність та новизну;
* аналіз математичних моделей на коректність;
* оцінювання якості програмного забезпечення та виконаних розрахунків;
* аналіз відповідності публікацій та апробацій вимогам ВАК;
* аналіз правильності оформлення актів упровадження;
* перевірка коректності посилань.
Аналіз найменування дисертації слід проводити за двома аспектами:
* на відповідність результатам, поданим на захист;
* на відповідність паспорту спеціальності.
Назва дисертації повинна містити об'єкт і предмет дослідження, укрупнене ім'я задачі, що вирішується, деколи і галузь використання. Серед найбільш розповсюджених помилок при формулюванні назви дисертації можна вказати на такі.
Назви дисертаційних тем нерідко перенасичені штучно ускладненою термінологією, носять наукоподібний характер, сформульовані стилістично недбало, а часом - недостатньо грамотно. Ось деякі з них, подані до захисту останнім часом:
· Вегетативна адаптація серцево-судинної системи у дітей з гострими респіраторними вірусними інфекціями, які мешкають у великому промисловому регіоні" ( Виділення курсивом моє.- Л.П.: виходить, що у великому промисловому регіоні мешкають не діти, а... вірусні інфекції.);
· Моделювання і алгоритмізація інтелектуальної системи, що стимулюєпродуктове мислення" (Виділення курсивом моє. - Л.П.: важко збагнути, що автор мав на увазі під названим терміном); "Система автоматичного керування технологічним процесомпайки складених п'єзокерамічних перетворювачів" (Виділення курсивом моє.- Л.П.: українською мовою "пайка" - це не "паяння", що безперечно мав на увазі автор, а "частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі, тобто порція"). А ось і зразок чистісінької граматичної абракадабри, яку неможливо навіть коментувати: "Клинико-морфологичні сопоставлення у диагностиці та лікуванні хірургічних захворювань щитовидної залозі". Занадто часто назви дисертацій починаються зі слів “Вивчення процесу...“, “Дослідження деяких шляхів... “, “Матеріали до вивчення... “, “Деякі питання... “. “До питання... “ і т.ін. У них не віддзеркалюються достатньою мірою суть розглянутої проблеми, завершеність роботи, немає ясного визначення її мети і результатів.
Слід уникати занадто довгих назв. Часом доцільно сформулювати назву двома реченнями: у першому подати сутність роботи, а у другому - об'єкт використання результатів досліджень.
Для кожної спеціальності існує так званий паспорт спеціальності, який затверджується постановою президії ВАК України і повинен надаватися кожному здобувачеві відповідною спеціалізованою вченою радою. Найновіший перелік спеціальностей наукових працівників затверджено наказом ВАК України від 10.06.2006 року № 288 (опублікований у “Бюлетені Вищої атестаційної комісії України”, 2006, №4).
Кожна спеціальність має шифр. У паспорті спеціальності зазначаються: формула спеціальності, напрямки досліджень і галузі наук, за якими присуджується науковий ступінь. Аналіз полягає в тому, щоб назва дисертації обов'язково відповідала за змістом одному з напрямків досліджень.
Об'єкт дослідження - це та частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад, бетон, промислові ТЕЦ, апарати з киплячим шаром, вібраційні установки для сушіння і охолодження, деталі і вузли, що відновлюються і т.ін. Стосовно об'єкту дослідження здобувачеві необхідно усвідомити: об'єкт дослідження - новий (Н) чи традиційний (Т). Наприклад, діяльність космонавта, СНІД - це нові об'єкти дослідження, а вібраційні пристрої - традиційні об'єкти дослідження.
Предмет дослідження - це розглянутий в дисертації бік об'єкта дослідження, та його досліджувані якість і галузь використання, наприклад, стійкість бетону, економічність та екологічність ТЕЦ, режими роботи апаратів. Щодо предмета дослідження, то тут також треба вирішити те саме питання: предмет дослідження є новим чи традиційним. Можливі такі комбінації новизни предмета (П) і об'єкта (О) дослідження: а) НП-НО; б) НП-ТО; в) ТП-НО; г) ТП-ТО. Приклади цих ситуацій:
а) нетрадиційні методи лікування та профілактики СНІД;
б) техногенні наслідки експлуатації ТЕЦ;
в) ергономічний аналіз діяльності космонавтів;
г) стійкість бетону в промислових спорудах.
Для дисертацій випадок ТП-ТО є практично неприпустимим: або предмет, або об'єкт дослідження обов'язково має бути новим. Об'єкт дослідження, зазначений у дисертації, повинен мати модель (моделі) у тексті і на плакатах.
Мета дослідження - це запланований результат. Результат має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільне корисного продукту з ліпшими, ніж було раніше, показниками якості або процесу її досягнення.