Дослідивши сучасний стан вивчення підрозділу Африка в шкільному курсі країнознавства ми дійшли наступних висновків.
У відповідності до Програми з країнознавства для профільного навчання тема «Африка»вивчається у Розділі І − «Регіони і країни світу», який складається з 5 підрозділів і 16 тем. Африку виокремлено в якості окремого підрозділу, що розбитий на три теми: 1.Країни Північної Африки; 2.Країни Центральної, Західної і Східної Африки; 3.Країни Південної Африки. Програмою передбачене детальний розгляд окремих країн за типовим планом (Єгипет, Алжир, Республіка Конго, Сьєрра-Леоне, Ефіопія, Кенія, Південна Африка, Мадагаскар). Ці країни вибрані як найхарактерніші представники певних регіонів.
В цілому на вивчення підрозділу «Африка» програмою передбачено 8 годин. Проте на наш погляд недоцільно виділяти окремий урок на вступ. Доцільніше даний час використати на тематичне оцінювання і узагальнення знань з усієї теми «Африка». Тому на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти і Програми з країнознавства для профільного навчання [8; 20] у загальних навчальних закладах автором була складене наступне поурочне планування з теми „Африка“.
Підсумовуючи погляди провідних педагогів на викладання географії, стосовно курсу «Країнознавство» ми дійшли наступних висновків. При вивченні даного спецкурсу необхідно застосовувати особистісно-орієнтований підхід, при цьому визначити рушійні мотиви географічного пізнання світу особистістю школяра; враховувати наступність між шкільними курсами географії в цілому і «Економічної і соціальної географії» зокрема; застосовувати нові засоби навчання, особливо інформаційні технології (електронні підручники, атласи, презентації).
Автор методичного посібника «Країнознавство» Мірошник Г.О. [42, с.10-12] рекомендує вчителям віддавати перевагу таким формам роботи, як випереджаючі завдання, дослідження в мікрогрупах, проекти (індивідуальні та колективні), усний захист гіпотези чи проекту, творчі роботи, проведення прямих, опосередкованих, фантастичних аналогій, складання кросвордів, ребусів, колажів, опорних схем. Ефективним під час вивчення географії є метод емпатії (перевтілення) − один із методів творчого розвитку обдарованих дітей. Учням пропонується перевтілитися в мандрівників, кореспондентів провідних газет та журналів, туристів, героїв літературних творів, казок, легенд, кінофільмів, гідів, письменників, художників, тощо. Ці та подібні види роботи цілком дозволяють втілити модель творчого пошуку на практиці, реалізувати принципи особистісно-орієнтованого навчання.
Основними прийомами педагогічної техніки також можуть бути мотиваційні запитання («Як ти вважаєш, для чого тобі знадобляться знання про Єгипет?» або «Мій прогноз на майбутнє...») та організаційні: прес-конференція, імпровізоване інтерв'ю, уявний діалог з президентом, ділова гра, прийом «спіймай помилку», інтелектуальний футбол, прийом, прийом «ажурної пилки», прийом «Не розірви ланцюжок» (учні мають дати план вивчення країни, не порушивши послідовності швидко і не повторюючись, тощо).
Глибокому засвоєнню змісту під час вивчення країнознавства сприятиме вміле поєднання традиційних типів уроків з нестандартними при оптимальному виборі форм організації навчальної діяльності (індивідуальних, групових, мікрогрупових). Враховуючи результати досліджень, які свідчать про те, що при груповій організації навчання учні засвоюють 50% знань, а в систем «дитина навчає дитину» − 90%, варто віддавати перевагу мікро груповій роботі − бригадній, парній.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. http://egypt4you.ru
2. http://www.goegypt.ru
3. www.fair.ru - Ярмарок подорожей.
4. www.touregypt.net - Міністерство туризму Єгипту.
5. Абрамов И.Н. Экономические реформи и сотрудничество с Россией //Азия и Африка сегодня. — 2002. — №3. — С.52-59.
6. Африканские просторы. – М.: Просвещение, 1997. – 168с.
7. Безуглий В., Козинець С. Регіональна економічна та соціальна географія світу. – К., 2003. – 688с.
8. Бєскова Н.В. Шкільна географічна освіта в 2004/2005 навчальному році // Географія та основи економіки в школі. − 2004. − №3. − С.2−3.
9. Бизнес-партнер: Африка: Международный каталог мирового сотрудничества. – К., 1998. – 76с.
10. Биржаков М.Б., Житенев С.Ю. Історія росіянина: православ'я і питання паломницького туризму. У справ. «Туристські Фірми» Вип 17 –Спб.: ОЛБИС, 2000 р. − С. 19-21.
11. Борисова С. Комплексний підхід до вивчення країн у курсі „Країнознавство“ // Школа. − 2006. − №11. − С. 5−6.
12. Брю Джеймс. Без работы нет благосостояния: Правительство ЮжнойАфрики борется с ростом безработицы // Новое время. — 2002. —№14. — С.33-34.
13. Гельдоанд М.А. Африка // География: приложение к газете «Первое сентября». – 1997 - №44. – С. 6-7, 13.
14. Голиков А. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії. – К., 1997. – 320с.
15. Гончаров В.И. Экономические проблемы стран Африки //Международная жизнь. — 1986. — №7. — С.55-63.
16. Городецький В.В. В джунглях Африки. Щоденник мисливця // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 1998 − №16. – С. 1-68
17. Гура В., Кузубов В. Африка: проблеми економічного розвитку. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 94с.
18. Гура В.Е. Внаслідок технократичного підходу: Проблеми розвиткуафриканських країн і програми структурної перебудови їх економіки//Політика і час — 1994.—№4. − С.31-34.
19. Дейч Т. Как погасить „опасный” огонь в „горячих точках” Африки// Африка и Азия сегодня, − 2005.− №12.− С.20-26.
20. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Географія. − 2004. − №3. − С. 13−18.
21. Дмитриевский Ю.А. Африка: природа, население, хозяйство. Страны Африки: Египет, Нигерия, ЮАР // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — №25-28. — С.27-34.
22. Дорохин В., Щербаков С. Замбия – настоящая Африка// Африка и Азия сегодня, − 2005.− №3. − С.29-36.
23. Египет // Источниковедение истории Востока. М; 2005. − С. 20-59.
24. Египет и Эфиопия. — Византийский временник. Т. XIII. − СПб., вып. 3−4. С. 711−731.
25. Египетские рельефы с изображением погребальных процессий Музея изящных искусств. — Известия РАИМК. − СПб., № 9, С. 61—71.
26. Египтология // Азиатский музей - Ленинградское отделение Института востоковедения АН СССР. М; 1999. − С. 479-515.
27. Економіка країн Африки // Економіка зарубіжних країн: Підручник /За ред. А.С.Філіпенка. — К.,1996. — С.249-270.
28. Енциклопедія туриста – М.: Изд. «Велика російська енциклопедія». 1996. − 605 с.
29. Зарубіжні країни: Підручник для студ. геогр. спец, вузів. — К.: Либідь, 2000.— 416 с.
30. Классический Восток, ч. I. Введение. Египет/ Под. ред. предисл. и примеч. В. В. Струве и Н. Д. Флиттнер. СПб, 2001. − 345 с.
31. Концепция содержания географического образования в 12-летней школе// География. − 2005. − № 4. − С.13-15.
32. Краєзнавство: Програма для профільного навчання в ЗНЗ // Краєзнавство, Географія. Туризм. – 2004. − №42. – С. 9-18.
33. Кукушкин В.В. Экономика Марокко и Туниса // Азия и Африкасегодня. — 2002. — №6. — С.55-59.
34. Левківський В.М. Криза платоспроможності країн Африки й можливі шляхи урегулювання зовнішньої заборгованості // Питання політичної економіки. — 1992. — Вип. 222. — С.83-86.
35. Лопатов В.С. Африка в тисках "структурной перестройки" экономики// Мировая экономика и международные отношения.— 1997.—№7.—С 124-132.
36. Лопатов В.С. Бизнес в Африке и деловая культура // Азия и Африкасегодня. — 2002. — №7. — С.51-54.
37. Максаковский В.П. Африка—регион городского взрыва //География. — 2003. —№15. —С.13-18.
38. Мамед-Заде П. Пирамиды Судана: 2500 лет в тени Хеопса // Азия и Африка сегодня – 2002. - №2 – С. 70-72
39. Масляк П.О. Країнознавство: Підручник. − К.: Знання, 2007. − 292 с.
40. Мировая экономика: Учебник / Под. ред. А.С.Булатова.— М.,1999. − 580 с.
41. Міжнародна економіка / За ред. Ю. Козак. – К., 2004. – 670с.
42. Мірошник Г.О. Країнознавство. − Х.: Вид. група „Основа“, 2006. − 256 с.
43. Морозенкская Е.Б. Глобализация теневой экономики и Африки //Азия и Африка сегодня. — 2002. — №1. — С.2-58, №2. — С.40-42.
44. Новикова В. Урок-конференція в курсі „Економічної і соціальної географії світу“ в 10 класі.// Географія та основи економіки в школі. − 2005. − №5. − С.28-30.
45. Пакова Е.Л. Африка: социальные приоритеты и макроэкономическаястратегия // Мировая экономика и международные отношения. —1998. — №9.— С. 146-150.
46. Парки Африки: Путеводитель. – М. Наука, 1997. – 252с.
47. Пестушко В. Єгипет. Додатки до вічності // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002 - № 43 (листопад). – С. 4-5
48. Производство минерального сырья в Африке // География.Приложение к газ. "Первое сентября". — 1995. —№16. — С.4-8.
49. Р.Антес "Египет" // Мифологии древнего мира. М; 2001. − С. 55-121.
50. Развитие творчества на уроках географии// География. − 2005. − № 6. − С. 13-15.
51. Соскін О. І., Дрозд В.Д. Особливості державної економічноїдіяльності в країнах Африки // Питання політичної економії. —1992. —Вип. 222. —С.75-78.
52. Станис В.Ф., Рогатов М.Д., Черненко Е.Ф. Экономическая политикаСША в Африке // Социально-економические проблемы вразвивающихся стран социалистической ориентации. — М., 1990. —С.23−42.
53. Страны и народы: Африка. – М. Дрофа: Просвещение, 1999 – 592с.
54. Умакова Н., Полінова І. Соціально-економічні типи країн. – К., 2004. – 304с.
55. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионыи страны: Учебник / Под ред. С.Б.Лаврова; Н.В.Каледника. — М.,2002. — 928 с.
56. Экономическое развитие в Африке: поиск новых путей решениястарых проблем // Азия и Африка сегодня. — 2003. — №1. — С17-20.
57. Ю.Копылов В.А. География населення: Учеб. пособие / Московский пед.ун-т. — М, 1999.— 124 с.
58. Юрківський В.М. Регіональна економіка і соціальна географія. − К., 2000. − 342 с.
59. Юрківський В. Країни світу. – К., 2001. – 368 с.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК 1
Демографічні та макроекономічні показники країн Північної Африки [7; С.473]