Чути стукіт, брязкіт. Із торбинкою в руках забігає Незнайко.
Незнайко
Кликали мене ви, друзі? Ось мої болти, ось гайки! До гостин охочий дуже Ваш знайомець, я — Незнайко!
Вихователь. Бач, який ти, Незнайку! Навіщо утнув таке дітям?
Незнайко. Та я ж пожартував.
Вихователь. Нічогенькі жарти! Ти, мабуть, і гадки не мав, що могло б статися лихо? Та ще й не одне.
Незнайко. Яке ще там лихо? Чому й не одне?
Вихователь (розгортає книжку). А ти послухай. Перше — на кнопку можна наступити й боляче вколотися! (Діти гуртом повторюють цю та інші перестороги). Друге — цвях можна ненароком проковтнути, і тоді треба буде негайно робити операцію! Третє — лезом можна порізати руку!
Четверте — скріпка може застрягти в горлі! П'яте — іржею можна отруїтися! Тепер утямив, Незнайку, що ти міг би накоїти своїми нерозважливими пустощами?
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Отож віддай мені свої болти, гайки, цвяхи, леза — все, що є у тебе в торбинці. Покладемо твій небезпечний дріб'язок ось у цю червону коробку. Бачиш напис на ній? Ти вже вмієш читати?
Незнайко. Вмію, але поганенько.
Вихователь. Ми тобі допоможемо.
Діти вголос читають напис на коробці: "НЕ ДЛЯ ГРИ!"
Незнайко (спершу нудиться, а потім жвавішає). Діти, у мене ще є клубок ниток і спиці (виймає їх із кишені). Можу навчити вас плести. Хочете?
Діти. Звичайно, хочемо.
Незнайко намагається показати процес плетіння, але швидко втрачає інтерес, і клубок падає на підлогу. Вже забувши про нього, Незнайко намагається спицею штрикнути в розетку.
Діти (злякано). Ой, що це він робить? Його ж може вбити електричним струмом!
Вихователь (забирає спицю). Незнайку, ніколи так не роби! Діти правду кажуть. Поглянь у книжку: ось що могло б статися з тобою! Електричний струм уразив би тебе й забрав би життя.
Біди, Незнайку, уникай, І правило ти пам'ятай: Потрібні спиці для в'язання, Тож у розетку їх не пхай!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. Клади до коробки свої спиці!
Незнайко (тихенько). Що ж би ще вигадати? Чим тепер розважитися?
Вихователь. Діти, запросіть Незнайка ліпити разом з вами.
Діти садовлять Незнайка за стіл, дають йому матеріал для ліплення й починають ліпити самі. Незнайко спочатку мне в руках кавалочок, та згодом кидає роботу. Дістає з другої кишені трубочку й починає плюватися жуваними паперовими кульками.
Вихователь. Стривай, що це ти робиш?
Незнайко. Граю у баскетбол.
Вихователь. Хіба це баскетбол? Слухай-но далі.
Плюватися негарно,
знай, — це раз. По-друге,
ти повинен пам'ятати: Твій "м'ячик" здатний
око травмувати, А в баскетбол не можна
ним зіграти!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду.
Вихователь. То клади до коробки трубочку та "м'ячики".
Незнайко. Діти, а ви любите грати у футбол?
Діти. Грати ми любимо, але ж у тебе немає футбольного м'яча.
Незнайко. Овва! Я маю ось такого м'яча! (Кидає на підлогу консервну бляшанку і підбиває її ногою).
Вихователь. Незнайку, що це ти робиш? Зупинися!
Щоб у футбола грати, знай, Потрібний м'яч футбольний! Для волейбола також м'яч Є свій — він волейбольний. А жодні інші речі Ти не бери до гри, Бо дуже небезпечні, Бач, для життя вони!
Незнайко. Гаразд, я зрозумів. Більше не буду!
Вихователь. Кидай у коробку свою бляшанку!
Незнайко (вовтузиться). Знову хочеться щось цікаве вигадати! Ага, знаю що. Діти, ви любите зиму?
Діти. Любимо, але ж уже весна!
Незнайко. Ет, це зовсім просто зробити. Для ковзанки потрібна холодна ВОДа. (Поливає підлогу). А ТЄПЄР візьму дощечку та й прокочуся!
Бере дощечку, пробує ковзатися по мокрій підлозі й падає. Кривлячись від болю, хапається за забиту ногу.
Вихователь
Що знову скоїлось, мій друже?
Усе це бешкети твої.
Ти правила погано слухав,
Ось і нога тепер болить.
Незнайко. Зараз я правду кажу! Більше ніколи не буду так гратися.
Вихователь. Гаразд, на цей раз повіримо тобі. (Підводить Незнайка та дітей до коробки).
А щоб з Незнайком та із вами Не трапилось, бува, біди, Ви, діти, добре пам'ятайте Безпеки правила завжди! •
Лісова галявина
користь зелених насаджень, про те, що обов'язок кожної людини — охороняти рідну природу. Спонукати дітей до відтворення своїх вражень у роботах з природного матеріалу. Розвивати пам'ять, творчу уяву, увагу; виховувати зосередженість.
Обладнання: природний матеріал (шишки, жолуді, каштани, горіхи, листя, пір'їни, палички, черепашки; гарбузове та соняшникове насіння; кошик; площинні дерева (дуб, ялинка) та квіти, ширма для лялькового театру, фігурки звірят та Змія.
Хід заняття
Вихователь. Малята, наше сьогоднішнє заняття незвичайне. Ми працюватимемо з різноманітним природним матеріалом. Ой, а він кудись зник! Я ж приготувала його ще вчора звечора, але тепер не бачу. Мабуть, хтось тут похазяйнував без мене й усе забрав. Не знаю, що й діяти. Але стривайте. Я помітила якусь стрілочку. Може, вона підкаже, де віднайти наш матеріал. А ви, діти, допоможете мені? Тож будьте уважні, бо мені потрібна ваша допомога. Ходімо.
Вихователь підходить до ширми й стає за нею. Виставляє декорацію: лісову галявину—ялинку, дуб, кати. Піддеревами —зайчик, їжачок, ведмідь. У кутку
— Змієва оселя.
Вихователь. Гляньте, це ж лісова галявина.
Нумо розплющимо очі — дивіться: В лісі біліє он цвітом дівочим суниця. Кущики пишні її не топчіте, бо скоро Ягідки будуть палати-горіти червоні. Палиць із віття ялинки не треба робити —
Хай молоденька росте всім на радість, на втіху. Квітів не рвіть, а краще промовте ім щиро: — Дзвоники, маки, ромашки і ніжні гвоздики, Цвітом своїм нас милуйте і вабте, ви — квіти! З'являється Змій.
Змій. Ага, прийшли-таки! Вихователь. Авжеж. Нам треба проводити заняття, а матеріал зник. Змій. Знаю.
Вихователь. То це ти похазяйнував у групі? Змій. Справді, але я й не збираюся віддавати ваш матеріал.
Вихователь. Як це не віддаси? Змій. А ось так. Не віддам, та й усе. Вихователь (пошепки до дітей). Діти, що ми будемо робити? Спробуймо зі Змієм позмагатися! Дамо йому завдання, а якщо він їх не виконає, тоді заберемо в нього наш матеріал. Змій. Про що це ви там шепочетесь?
Вихователь. Ми вирішили з тобою воювати. Змій. Це як?
Вихователь. А ось так: ми тобі дамо кілька завдань. Якщо не впораєшся з ними, віддаси нам матеріал, який ти забрав.
Змій. Гаразд.
Вихователь. З чого почнемо? Коли вже ти привів нас на лісову галявину, то й поговоримо про ліс, про його мешканців.
Змій. Знайшли про що говорити. Що може бути цікавого в деревах? Навіщо вони взагалі потрібні?
Вихователь. Ти з нами сперечаєшся, а ще й не привітався.
Змій. Здрастуйте.
Вихователь. Перш ніж ми з дітьми відповімо на твоє запитання вщгадай нашу загадку.
Змій. Яку?
Вихователь. Без чого ми не можемо жити?
Змій. Як без чого? Без мене.
Вихователь. Так ти гадаєш, що ми не зможемо жити без тебе?
Змій. Звичайно. Я забрав ваш матеріал, а ще можу вас усіх погубити.
Вихователь. Отакої! Ми без тебе завжди проживемо. Чи не так, дгги?
Діти. Так.
Змін То без чого ж ми тоді не зможемо жити? Цікаво!
Вихователь. Діти, поясніть Змієві: без чого ми не можемо жити?
Діти. Ми не можемо жити без дерев.
Змій. Вигадали! Без дерев? Не вірю.
Вихователь. Тоді скажи нам, чи можеш ти не дихати? Ану, спробуй зачаїти подих. Діти, ви теж спробуйте так зробити.
Змій голосно вдихає повітря й не дихає. Потім не витримує і голосно видихає.
Змій. Більше не можу! Дихати хочеться.
Вихователь. А ти знаєш, чим дихаєш?
Змій. Я й не думав про це. Дихається, то й дихається. Чим же ми дихаємо?
Вихователь. Діти, скажіть, чим ми дихаємо?
Діти. Повітрям.
Змій. А до чого ж тут дерева? Поясніть мені, діти.
Діти. Дерева допомагають нам дихати, тому що вони очищують повітря.
Змій. То виходить, якби не було дерев, ми не змогли б дихати? Отже, чим більше дерев, тим більше чистого повітря?
Діти. Так, правильно.
Вихователь. Ось тобі наступне завдання. Галинка з мамою прийшли до річки. "Дивись, мамо, як багато черепашок у воді! Можна, я побавлюся з ними?" — запитала донька. "Ні, не можна", — відповіла мама. Чому вона не дозволила Галинці побавитися черепашками?
Змій. Бо вода холодна.
Вихователь. Не зовсім так. Діти, допоможіть Змієві зрозуміти.
Діти. У воді не іграшки, а живі черепашки. Всередині в них живуть молюски, і коли їх забрати з води й бавитися, вони загинуть. їм потрібна вода. Вони корисні для річки, бо очищують воду.
Вихователь. Тепер інше завдання. Оленка з мамою йшли лісом і побачили на кущі пташеня. Дівчинка хотіла впіймати його й забрати додому. Мама заборонила їй це робити. Чому?
Змій. Бо воно ще мале.
Вихователь. То й що? А великих пташок хіба можна ловити? Діти, підкажіть.
Діти. Пташеня виросте й буде корисним для лісу, а в квартирі воно може загинути.
Вихователь. Послухай, Змію, іще. Хлопчик гуляв на галявині й захотів упіймати метелика. Чи можна так робити?
Змій. Звісно, не можна, бо він не наздожене метелика.
Вихователь. Неправильно. А ви, діти, як відповісте?
Діти. Метеликів не можна ловити, тому що вони корисні. Метелики переносять пилок з квітки на квітку, поїдають у повітрі мушок та комарів. А ще метелики прикрашають природу.
Вихователь. Так, і метелики, і комахи, і птахи корисні для нашого довкілля. Ми знаємо, що легко дихається там, де багато рослин. Тому біля будинків садять кущі та дерева. А найкраще відпочивати в лісі. Змію, хочеш подивитися, як наші діти відпочивають на галявині? Діти виконують пісню-танок "Ой є в лісі калина".
Вихователь. Що ж, Змію, ти не впорався із завданнями. Віддавай наш матеріал.
Змій. Так я вам і віддам відразу. Відгадайте, який це матеріал.
У зеленім кожушку, в кістяній сорочечці
Я росту собі в ліску, всім зірвати хочеться.
Діти. Це горішок.
Змій. Забирайте свій горіх. Слухайте далі.
Я родився у сорочці у зеленій з колючками.