Колобок - цікавий персонаж. Він зроблений з тіста і свідомо не несе ніяких екологічних властивостей і спеціалізацій. Такому персонажеві можна приписувати різні особливості і поміщати його в різні екологічні ситуації. Еколобок стає членом багатьох біоценозів і вступає там у взаємини з живою і неживою природою. На нього впливає середовище, а він, в свою чергу, якось її змінює.
Книга складається з 5 випусків. Усі вони яскраво ілюстровані художниками з Новосибірська Якушевичами Л.А. і Т.А.. У першому випуску Еколобок тікає в ліс. Справа відбувається взимку і йому холодно. На шляху він зустрічає різних звірів, що мають різну адаптацію до холоду (тепла шуба, нора, барліг). Кожний пропонує йому свій спосіб зігрітися. В кінці - кінців Еколобок повертається до бабусі в теплий будинок.
Другий, третій випуски ілюструють пристосування тварин до сніжного покриву. В другому випуску Еколобок довідається як пристосовуються тварини жити в пухкому снігу. Довідається про тварин, що всю зиму проводять під снігом. Сам Еколобок не може жити в пухкому снігу, він тоне в ньому, скотившись з доріжки. Його рятують хлопці і відвозять додому на санках. Третій випуск присвячений подорожі Еколобка в лісі по насту. Він бачить як одні тварини пристосовуються до руху по насту, інші - ні. Сова не може дістати корм через наст. Куріпок довелося рятувати. Вони лягли спати в снігу, а прокинулися і не змогли вибратися зі своїх лунок.
У четвертому випуску справа відбувається влітку. Це лісова прогулянка ілюструє адаптацію рослин і тварин до прямого сонячного випромінювання, до жари. Еколобок не має визначених пристосувань і розтріскується. Численні організми навколо показують йому як можна заховатися від палючих променів сонця.
П'ятий випуск - друга літня прогулянка. Еколобок довідається про можливості маскувального (пристосувального) фарбування і пристосувального поводження різних тварин до своїх місцеперебувань.
Пригоди Еколобка - це своєрідний підручник по екології, де за казковим сюжетом криються чіткі правила екології.
Таким чином, Л.Н Єрдаков пропонує нам ввести зовсім новий предмет у шкільний курс - це екологія. Даний підручник допоможе дітям засвоїти деякі екологічні поняття, більше довідатися про взаємозалежність компонентів природи.
Багато вчителів йдуть по другому шляху: підсилюють екологічну спрямованість існуючих підручників природознавства. Наприклад, деякі вчителі пропонує вводити схеми для показу взаємозв'язку в природі. Це виховує в учнів абстрактне мислення. Взаємозв'язок, показаний у виді схеми, на перших етапах вводиться у виді динамічного малюнка. Наприклад, природа містить у собі два компоненти: жива і нежива природа.
Нежива природа - вода, каміння, місяць, хмари, сонце і т.п., для неї вибирають умовний малюнок - сонечко. А поруч малюють зображення живої природи - тварина, рослина і т.д. Жива природа також неоднорідна і містить у собі тварин, рослини і людину. Тварини - це звірі, птахи, риби, комахи й інші, вибираємо символічне зображення тварин. Людина живе в суспільстві, тому пропонується намалювати двох чоловік на тому ж рівні що і зображення природи. І людина, і суспільство створюють продукти праці і це теж відзначається в схемі. Як елемент системи екологічного утворення, цю методику можна використовувати, і вона дасть гарні результати знань взаємозв'язків у природі.
Однієї з форм організації навчального процесу є екскурсія. Тому не дивно, що багато вчителів намагаються під час екскурсій дати дітям екологічні знання і прищепити норми екологічної поведінки. Формування в учнів відповідального відношення до природи - складний і тривалий процес. Його результатом повинне бути не тільки оволодіння визначеними знаннями й уміннями, а розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, поліпшувати, облагороджувати природне середовище.
Докладний план підготовки до екскурсії.
1. Намітити тему. Бажано, щоб назва теми звучала емоційно або проблемно, що дозволяє відразу зацікавити учнів.
2. Визначити мету, задачі і скласти попередній план екскурсії.
3. Вибрати місце проведення екскурсії, заздалегідь побувати там, розробити маршрут. Передбачити місця для рухливих ігор, інформації, спостережень, збору природного матеріалу, суспільно корисної діяльності учнів.
4. Уточнити зміст виховного і пізнавального матеріалу, підібрати ігровий матеріал, вірші, загадки, вікторини.
5. Продумати методику проведення екскурсійного заняття.
6. Спланувати організаційні форми діяльності учнів (коли і де проводити масові і групові спостереження), виконання суспільно корисних справ, розподілити обов'язки між підгрупами або окремими учнями.
7. Продумати до яких узагальнень, висновків треба підвести учнів, як оцінити їх вихованість і дисциплінованість.
8. Коли остаточно уточнений зміст і методика проведення екскурсії, можна доробити план.
Деякі вчителі пропонують давати дітям заучувати перед екскурсією вірш про природу, використовуючи для цього вірші И.Буніна, Ф.Тютчева, С.Єсеніна. На екскурсії використовувати загадки С.Маршака, Е.Благіної, Е.Сєрової, Р.Федькіна. Перед екскурсією давати дітям по підгрупах або окремим учням різні завдання спостереження за тваринами і рослинами. Треба приділяти велику увагу підвищенню пізнавальної активності учнів на екскурсіях. Для цього служать дидактичні ігри, такі як: "Відгадай назву дерева по листу" або "Що змінилося?", спрямовані на порівняння побаченого і відтворення в пам'яті того, що було. Е.Н.Дерим-Оглу (доктор біологічних наук) і Н.Г.Томілін (кандидат біологічних наук) вважають, що успіх екскурсії в ліс в основному залежить від уміння вчителя будувати свою розповідь, використовуючи сліди життєдіяльності тварин, описуючи життя рослин, вивчаючи взаємозв'язок, в якому перебувають рослини і тварини. На жаль, ці вчені-методисти не надають великого значення тому факту, що людина впливає на рослини, і на тварин і на неживу природу. І не слід умовчувати про це при проведенні екскурсії.
Найбільше повно питання екологічної екскурсії розроблено у працях академіка А.А.Плешакова. На екскурсіях розглядаються наступні питання:
- захист повітря і води від забруднення;
- відновлення лісів;
- охорона рідких рослин і тварин;
- створення заповідників;
- відповідальність кожної людини за поводження в природі.
"Конкретний зміст екскурсії буде залежати від місцевих умов. Можна рекомендувати відвідування одного з наступних місць: очисні спорудження, лісорозсадник, ботанічний сад, екологічна стежка, зоопарк, краєзнавчий музей (якщо там мається відділ охорони природи). Якщо таких можливостей нема, то може бути проведено на місцевості відпрацьовування правил поведінки в природі".
Існує і третій напрямок, по якому працюють вчителя в справі екологічного виховання школярів. Це напрямок по створенню програм і підручників природознавства, що відрізняються від традиційних.
2.8 Екологічне виховання: сучасні аспекти
Державні національні документи з питань сучасної освітньої політики в Україні оцінюють освіту як важливий засіб забезпечення здоров'я нації та екологічної безпеки. Указується в них і головна стратегія на цьому шляху — досягнення сталого людського розвитку. Ідеться про збалансований розвиток, коли підтримується рівновага між споживанням людства та самовідновлюванням природи. Суспільство може споживати природні ресурси протягом певного часу не більше, ніж природа встигає їх відновити, і суспільство може виділяти у довкілля стільки відходів, скільки може розкластись у природному кругообігу, не викликаючи його деструкції.
Це е перший за значенням екологічний об'єктивний факт, що маємо добре усвідомлювати ми, дорослі, незалежно від свого фаху, віку та пояснювати дітям ще змалечку.
Впродовж останніх століть людство бездумно порушувало природну рівновагу, що й призвело до глобальних екологічних проблем Землі:
— забруднення довкілля техногенними речовинами;
— нестачі сировинних ресурсів;
— радіаційного забруднення середовища;
— нераціонального використання енергетичних ресурсів;
— порушення озонового «екрану» Землі;
— кислотних опадів і смогів;
— скорочення лісів;
— парникового ефекту;
— спустошення земель;
— зменшення біологічної різноманітності;
— порушення екологічних функцій Світового Океану;
— поширення захворювань людей тощо.
Водночас, відомі вчені наголошують на тому, що людство, зрештою, прийде до необхідності раціонального споживання, навіть відмови від деяких видів споживання, що не є життєво необхідними.
Вимога збалансованого розвитку поширюється не тільки на споживання людства загалом, вона стосується індивідуального споживання громадян.
Настав час, коли збалансований розвиток набув місця центрального базового поняття в системі екологічних знань людини, а повсякденне дотримання такого розвитку оцінюється як вияв екологічної культури особистості.
Отже, до розвитку екологічної кризи причетний кожен землянин. Це другий важливий факт, що маємо усвідомити ми — дорослі та наші діти.
На школу покладається завдання не тільки забезпечити усвідомлення учнями сутності збалансованого розвитку суспільства, а й сформувати навички врівноваженого споживання, здорового способу життя. Тоді можна буде сподіватися, що майбутній менеджер виробництва, оператор ЕОМ, фермер чи агроном на своєму робочому місці не зможе порушити екологічні вимоги — оскільки це означатиме для нього піти проти своїх особистих принципів і переконань.
За результатами діагностичного дослідження (ситуативного тестування), було виділено 4 групи учнів, залежно від стратегії їхньої поведінки щодо природи (активно агресивна, пасивно агресивна, природовідповідна та активно природоохоронна). Хоч для переважної більшості учнів характерні природовідповідна та активно природоохоронна стратегія, утім у 5—11-х класах спостерігається поповнення груп учнів з активно агресивною та пасивно агресивною стратегіями за рахунок частини тих, що мали природовідповідну та активно природоохоронну стратегії. Особливо зростає кількість учнів із пасивно агресивною стратегією, які не нищать без потреби природу, проте й не контролюють своє споживання та байдужі до виявів екологічних порушень інших учнів чи дорослих.