Результати експерименту засвідчили зміни у ставленні підлітків до себе, зокрема, зростання рівня самоповаги, що проявилося у зростанні уваги до свого зовнішнього вигляду; у розумінні, що повага до інших починається із поваги до себе. На 22, 4% зросла кількість підлітків, які проявляють самостійність, керуючись свідомим вибором гуманної, доброчинної поведінки: їх число на кінець експериментального періоду становило 54,9%; у КК кількість таких учнів зросла на 6,1% і становила на завершальному етапі експериментальної роботи 38,9%.
Виявлення рівня гуманістичної спрямованості підлітків за критерієм ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності засвідчило, що учні поступово змінили ставлення до гуманістичних цінностей: значно вище стали поціновуватися смаки, уподобання, звички однолітків; більшість підлітків проявили готовність стати на захист тих, хто потребує допомоги і підтримки. Такі якості як доброчинність, милосердя, людяність за результатами ранжування займають відповідно 3-є, 4-е і 6-е місце (до початку експерименту: 9-е, 7-е, 8-е). Одночасно, кількість учнів, що обрали пріоритетом для себе гуманістичні якості людини, склала 65,3% (проти 37,9% на початок експерименту).
Цьому сприяла особливість застосовуваних у процесі експериментальної роботи видів виховної діяльності, сутнісний зміст яких полягав у тому, що участь у конкретних творчих справах не лише відкривала перед учнями факти, події, характер вчинків і поведінки людей, але й орієнтувала підлітків на розуміння людини як найбільшої соціальної цінності: носія прав, свобод, обов’язків, моралі тощо. Для учнів повніше розкривалася істина: найвищі, найкращі якості знаходяться в самій людині, в її реальних діях, цілях, інтересах.
Саме тому нами зафіксовано позитивні зрушення у ставленні підлітків до практичної діяльності, про що свідчить їх активність у виховних заходах та ступінь задоволеності нею: майже втричі зросла кількість тих, хто почав проявляти ініціативу, брати активну і постійну участь у позаурочних формах і видах діяльності – 69,7% (проти 23,2% на початок експериментальної роботи); суттєво зменшилася кількість підлітків, які не беруть участі у виховних заходах, не проявляють зацікавленості й ініціативності – 2,9% (на початок експерименту таких було 37,1%).
Порівняльні дані рівнів сформованості гуманістичної спрямованості підлітків подано у таблиці 1.
Таблиця 1
Порівняльні дані рівнів сформованості гуманістично спрямованої особистості (експериментальні та контрольні колективи, за результатами констатувального і формувального етапів експерименту, 738 осіб, у відсотках)
| № п\п | критерії | етапи експерименту | високий | середній | низький | |||
| ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | |||
| форм. | 29,1 | 21,4 | 58,3 | 48,3 | 12,6 | 30,3 | ||
| 1 | ставлення до людей | констат. | 32,5 | 30,7 | 38,0 | 33,5 | 29,5 | 35,4 |
| форм. | 38,7 | 36,5 | 44,6 | 38,4 | 16,7 | 25,1 | ||
| 2 | ставлення до себе | констат. | 23,0 | 20,4 | 44,5 | 41,5 | 32,5 | 38,1 |
| форм. | 35,9 | 31,1 | 40,7 | 32,4 | 19,8 | 36,5 | ||
| 3 | ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності | констат. | 20,5 | 18,4 | 20,0 | 21,9 | 59,5 | 59,7 |
| форм. | 35,8 | 23,7 | 41,1 | 41,3 | 23,1 | 35,0 | ||
| 4 | ставлення до практичної діяльності | констат. | 20,0 | 19,4 | 44,0 | 43,5 | 36,0 | 37,1 |
| форм. | 24,9 | 21,7 | 53,9 | 48,8 | 21,2 | 30,5 | ||
Динаміка рівнів сформованості гуманістичної спрямованості підлітків експериментальних колективів свідчить про ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи. Якщо на початку дослідження високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості ми фіксували у кожного п’ятого учня, середній – у кожного третього, а низький – у кожного другого учня (зокрема, за критерієм “ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності” низький рівень фіксувався у 59,5% учнів), то після її завершення прослідковується чітка позитивна динаміка розвитку за всіма виділеними нами критеріями.
Порівняльні характеристики сформованості різних компонентів гуманістичної спрямованості підлітків показали, що найбільш мобільним щодо педагогічного впливу виявився компонент “ставлення до ціннісно–орієнтаційної діяльності” (збільшення кількості учнів з високим рівнем його розвитку становило 15,8%), менше – “ставлення до себе” (збільшення кількості підлітків з високим рівнем його розвитку становило близько 13%). В той же час кількість підлітків, що мають високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості за критерієм “ставлення до людей” зросла лише на 6,2%. Це дозволило нам зробити висновок, що формуванню у підлітків таких компонентів, як “ставлення до людей” та “ставлення до практичної діяльності” необхідно приділяти особливу увагу.
Дані характеристики гуманістичної спрямованості засвідчили, що навіть короткий період активної цілеспрямованої діяльності оптимізує процес формування у підлітків гуманістичної спрямованості. Найбільш високого рівня розвитку гуманістичної спрямованості досягли підлітки експериментальних навчальних колективів, що свідчить про ефективність застосування особистісно орієнтованого типу організації виховання.
Отже, в сукупності наведені результати дослідно-експериментальної роботи, аналіз статистичних даних та зроблені попередні висновки дозволяють нам стверджувати, що гіпотеза дослідження підтверджена, а мета – досягнута.
ВИСНОВКИ
Розв’язуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов таких висновків:
1. Теоретичне вивчення проблеми дозволило узагальнити, що в сучасних умовах найдоцільнішим є виховання саме гуманістично спрямованої особистості як індивіда, схильного до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, під кутом зору способу і характеру його взаємовідносин з іншими людьми, з оточуючою дійсністю.
Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму – добра, справедливості, честі, відповідальності, доброчинності, які інтегруються у активній особистісній позиції. Однак аналіз наукових доробків засвідчив недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці виховання.
2. Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Виходячи зі змісту наукових положень, можна дати визначення поняття “гуманістична спрямованість особистості” – це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистість з точки зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми,
з оточуючою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.
Спираючись на дане визначення, можна стверджувати, що гуманістично спрямована особистість – це діяльнісно-активний індивід, дії і вчинки якого базуються на перевазі суспільних інтересів, вищих соціальних і високих загальнолюдських потреб, що інтегруються у активній особистісній позиції до себе, до людей на основі гуманістичних цінностей та ідеалів.
3. Виявлені у процесі дослідження основні педагогічні закономірності дали можливість розробити й обґрунтувати структуру гуманістичної спрямованості особистості. Встановлені компоненти (інтелектуальний, емоційно-мотивційний, регулятивний, діяльнісно-практичний) та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу покладено характеристики гуманістичного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне; недостатньо послідовно діяльнісне та пасивне.
4. Розроблена та експериментально перевірена функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка забезпечує комплексний підхід до розв’язання проблеми виховання такої особистості; вона втілює цілісну педагогічну систему, яка включає мету, завдання, оптимальні форми й методи організації ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітка. Функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості конкретизувала місце та роль педагога і підлітка в процесі виховання гуманістично спрямованої особистості та встановила основні компоненти ціннісно-орієнтаційної діяльності. Основними складниками особистісно орієнтованого типу організації виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків у нашому дослідженні були: гуманізація спілкування учнів 5-8 класів, їхня участь у ціннісно-орієнтаційній діяльності, здійснення самовиховання.
5. Цілісність виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків забезпечує процес удосконалення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки класних керівників до реалізації завдань виховання такої особистості. Керуючись концепцією особистісно орієнтованого виховання, визначено стратегію діяльності вихователя через принципи орієнтації на цінності та ціннісні ставлення, демократизації міжособистісних відносин. Як підтвердило дослідження, оптимальний розвиток гуманістичної спрямованості особистості підлітка забезпечуються за умов його прийняття, розуміння, визнання вихователем та формування у підлітків бажання усвідомлювати себе як особистість, і морально діяти у різних життєвих ситуаціях.