У трудовій діяльності, на його думку, формується правильне ставлення до інших людей (взаємодопомога, взаємопідтримка, взаємовимогливість тощо), відбувається духовне зростання і фізичне загартування дитини.
Важливим у педагогічній спадщині А.С. Макаренка є обґрунтування ним думки про неможливість виховання відповідального ставлення до праці без формування у дітей мотивів моральної особистої значущості праці [4]:
1. Трудова діяльність – засіб самореалізації та самоствердження дитини (основна форма прояву особистості і таланту);
2. Праця – засіб розвитку дитини (фізичного, морального, психічного, інтелектуального);
3. Тільки працею можна забезпечити відповідний матеріальний рівень життя в майбутньому;
4. Праця в умовах сім'ї сприяє профорієнтації та професійній підготовці.
А.С. Макаренко сформулював педагогічні вимоги щодо організації праці дітей у сім'ї. Важливішими серед них є [10]:
1. Дитина повинна розуміти користь і необхідність праці;
2. Праця має носити творчий характер (виховання творчого ставлення до праці – важливе завдання вихователя);
3. Необхідно поєднувати фізичну та розумову працю (тільки фізична праця, яка вимагає від дитини лише м'язової енергії, має обмежений виховний вплив);
4. Посильність і добровільність праці;
5. Гармонія особистої і суспільної значущості трудової діяльності;
6. Систематичність праці, перспективність трудових завдань (надати перевагу тим з них, виконання яких вимагає тривалого часу);
7. Ефективнішими у педагогічному відношенні є самостійні і важливіші трудові завдання;
8. Покладання відповідальності на дітей не тільки за результат праці, але й за його високу якість;
9. Тільки на ранніх етапах розвитку дитини, праця має поєднуватися з грою, а згодом трудові доручення повинні ускладнюватися і бути відокремленими від неї;
10. Батьки повинні формувати у дітей відповідні трудові уміння і навички, а допомога повинна бути пропорційна потребі в ній.
Важливою передумовою успіху у трудовому вихованні сім'ї є володіння батьками конкретними методами його здійснення. А.С. Макаренко радив використовувати такі методи [8]:
1. Просьба (дає дитині певну свободу вибору);
2. Метод спокійного, впевненого і трудового доручення, яке необхідно чергувати з просьбами, стимулюючи особисту ініціативу та сприяючи розумінню необхідності праці;
3. Метод вимоги, який педагог радив використовувати лише у крайньому випадку, коли справа виховання запущена і застерігав від використання фізичного примусу, як найменш ефективного.
Дитину не слід карати за погану роботу. Видатний педагог рішуче рекомендував не використовувати у трудовому виконанні як нагороди так і покарання.
Концепція родинного виховання А.С. Макаренка і сучасність.
У педагогіці є особливості, навколо яких і за життя, і після не вщухають суперечки, а творчий доробок визначає процес виховання багатьох поколінь. Саме до таких належить А.С. Макаренко.
Не вдаючись до полемізування з авторами міркувань, ніби досвід А.С. Макаренка є тоталітарним і антигуманістичним, зазначимо, що буде вкрай поспішним і помилковим відмовлятися від усього позитивного, що розробив талановитий педагог 60-70 років тому. У працях А.С. Макаренко розглянув широкий спектр проблем, пов'язаних з виховання підростаючого покоління, серед них і проблеми виховання дітей у родині, оскільки, виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а отже, й історію світу. Погляди вченого на сімейне виховання протягом його педагогічної діяльності зазнали еволюції, обумовленої соціально-економічними змінами у суспільстві. Але й сьогодні, в умовах нової незалежної України, вони не втрачають своєї значущості.
Родина як основний інститут в структурі суспільства, особливо чутлива до усякого роду економічних і політичних змін, що впливають на її рівень життя, стабільність і виховну дієздатність. Криза, яка охопила сьогодні всі сфери життя суспільного життя в нашій державі, не обминула і української сім'ї. Украй різке зубожіння призвело до зниження народжуваності, зростання дитячої смертності і розлучень (на сто укладених шлюбів припадає 46 розлучень). Нині в Україні 14 млн. родин. З них 2,4 млн. – молоді, де вік подружжя не перевищує 26 років; 668 тис. родин – багатодітні, в яких виховуються троє і більше дітей. Неповні сім'ї, де немає батька, рідше – матері, становить 13%, Характерними стали такі явища, як дитяча безпритульність, бродяжництво [13].
До того ж багато сімей через масове безробіття серед найактивнішої частини населення (а це громадяни віком від 30 до 50 років) опинилися за межею виживання. У більшості зруйновано стереотип самосприйняття, в них з'явився комплекс меншовартості.
Конституція України, програма «Україна: 21 століття», Державна національна програма «Освіта» наголошують на потребі зміцнення української родини, охорони державою сім'ї, дитинства, материнства, батьківства; на рівності прав і обов'язків батьків і дітей; на тому, що національне виховання дітей і молоді, повинно формуватись на принципах єдності сім'ї та школи, наступність і спадковість поколінь, що дітям потрібно прищеплювати повагу до батька і матері.
Родина – це соціальний феномен, який виконує багато функцій. З-поміж них найбільш значущою є виховання дітей, про яке А. Макаренко писав: «Виховання є процес соціальний у найширшому розумінні цього слова» [10].
Серед проблем сімейного виховання, центральною є проблема його змісту. Під впливом засобів масової інформації, західного кіно- й відеопродукції руйнуються глибоко вкорінені власні специфічні риси українського менталітету, натомість спостерігається намагання батьків знайти якийсь рецепт, який допоможе їм будувати стосунки з дитиною і сприятиме належному вихованню. А саме від такого підходу до розв'язання питання сутності виховання і застерігає А.С. Макаренко.
Як розвивається макаренкознавство в Україні? Відомо, що Москва вважає А.С. Макаренка представником російської педагогічної думки. Саме в Москві видавалося восьмитомне видання його творів. Сотні книжок про нього випустили в світ видавництва Росії. Це добре, проте Україна має право вважати Макаренка українським педагогом. За походженням А.С. Макаренко – українець. Він любив Україну, добре знав українську мову. Майже все своє життя, усю навчально-виховну діяльність провів Антон Семенович в Україні, лише два останні роки він жив і працював у Москві (з кінця січня 1937 року). Він був частиною українського суспільства і відіграв активну роль у педагогіці і літературі [4].
В Україні ідеї та по-справжньому новаторський педагогічний досвід класика світової педагогіки ще за життя Макаренка стали вивчати і опановувати. Піонерами макаренкознавства в Україні можна вважати Ф.І. Науменка (Львів), Л.Д. Попову (Харків). У 50-60 роки яскравим пропагандистом макаренківської спадщини став В.О. Сухомлинський. у педагогічній науці останніх 15-20 років, як нам уявляється серед активних вчених макаренкознавців можна назвати таких: Н.В. Абашкіна, Н.Ф. Гетьманець, Н.П. Дичек, П.Г. Лисенко, М.Д. Ярмаченко.
Макаренкознавство в Україні – це об'єктивне, закономірне явище. Педагогічні ідеї – могутня сила, яка впливає на теорію педагогіки і шкільну практику.
Зв'язок школи і сім'ї.
Родинні комітети шкіл і класів, ради співпраці сімей і шкіл, дитячі комісії, суспільні ради по місцю проживання і другі загони суспільства приймають все більш активну участь не тільки в вихованні підростаючого покоління, але й в роботі з батьками. Вплив суспільства на створення здорового виховного клімату сім'ї – важливий шлях позитивного впливу на процес сімейного виховання.
На сьогоднішній час в школі майже не використовується такий шлях, як вплив на батьків через учнів. На цей напрямок роботи наполегливо звертав увагу А.С. Макаренко. «Що ж стосується школи та сім'ї, то я ніколи не викликав батьків. Я педагог. 16 років вчителював і рахував, що, якщо діти в мене виховуються, то я кваліфікований вихователь, так я дітей заставлю вносити позитивний вплив в сім'ю.
Спробуйте стати на цю точку зору, і ви побачите, як буде легко, коли ви навчите дітей відчувати відповідальність за сім'ю. Треба дітей в школі так виховувати, щоб вони вносили в сім'ю якусь додатковий здоровий струмінь, не те щоб вони перевиховували сім'ю, а щоб входили в сім'ю як представники державної школи і вносили ці ідеї в життя». [12]
Все, вище сказане, широко розкриває вплив ідей А.С. Макаренка на теорію та практику виховання дітей в сім'ї, їх вплив більш значущий і всебічний. Є нагальна потреба більш активно розвинути методику і теорію сімейного виховання на основі ідей видатного педагога.
1.2 Сім’я як природний колектив
А.С. Макаренко виходив з того, що сім’я є природним людським колективом. Виховання – це процес соціальний, у якому беруть участь люди, речі, явища, але перш за все і більше всього, люди. Із них на першому місці, як підкреслював Макаренко, батьки і педагоги.
А.С. Макаренко розглядав питання сімейного виховання з державної точки зору. Кожна сім’я повинна виховувати дітей відповідно до державних завдань. Батьки повинні добре знати і розуміти, що вони виховують дитину не тільки для своїх радощів. У сім’ї під їх керівництвом росте людина, яка повинна стати гідним громадянином своєї Батьківщини.[8, с. 226]
Об’єктом для наукових узагальнень А.С. Макаренка була жива практика виховання дітей у трудових сім’ях, яку він вивчав через власні спостереження, розмови, листування. Завдяки цьому в його творах змальовано цілу галерею різних сімей, на прикладі яких яскраво і переконливо розкриваються різні сторони народної педагогіки.[8, с. 222]