Смекни!
smekni.com

Методика самостійної роботи студентів (стр. 2 из 2)

Виконане індивідуальне завдання подається викладачу для перевірки у визначений термін. Остаточна його оцінка дається викладачем під час індивідуальної співбесіди зі студентом.

Обсяг індивідуального завдання визначається виходячи із необхідності повного висвітлення поставленої задачі.

В індивідуальному завданні повинні бути розкриті наступні питання:

постановка задачі;

визначення актуальності;

обґрунтування напрямків вирішення даної задачі;

вказати на практичну значимість;

використати літературу.

У сучасних умовах зростає частка самостійної роботи студентів, що актуалізує значення методів даної групи. Сформований у студентські роки дослід самостійної роботи й освоєні методи допоможуть студентам у професійній діяльності не зупинятися на досягнутому, постійно поповнювати й обновляти знання.

При самостійній роботі студентів можуть використовуватися аудіовізуальні пристрої. До них ставляться спеціалізовані аудіовізуальні установки (АВУ), засобу навчального кіно, навчальне телебачення й відеодискові системи. АВУ першого типу виконані у вигляді комбінації діапроектора й магнітофона, де зміна слайдів виробляється автоматично під впливом записаних на стрічку магнітофона сигналів. АВУ другого типу складаються на комбінації двохдоріжкового магнітофона, телевізора й блоку сполучення. На одній доріжці стрічки записана мова лектора, на другий - трансформовані (повільно розгортаються) сигнали зображення - ілюстративний матеріал, що при роботі виводиться синхронно з мовою на екран телевізора. Запис програми здійснюється за допомогою іншої установки. Тому що як ілюстрації використовуються повільно мінливі картини, їх вдається записати на звичайну магнітну стрічку (виробляється стиск спектра телевізійного сигналу). АВУ випущені в малій кількості й використовуються на практиці досить рідко. У зв'язку із застосуванням комп'ютерних навчальних засобів значення АВУ знизилося ще більше.

Навчальне кіно ввійшло в арсенал навчальних засобів порівняно давно. Було створено багато навчальних фільмів двох форматів: нормального (ширина плівки 35 мм) і вузького (16 мм). З розвитком телевізійної техніки актуальність навчального кіно знизилися й акценти й використанні кіно змістилися убік фільмів нормального формату, оскільки саме в таких фільмах з найбільшим ефектом реалізується головне достоїнство кіно - художня виразність. Вузько форматне кіно щодо цього значно уступає повноформатному. Незважаючи на те, що демонстрація фільмів нормального (повного) формату вимагає спеціальних кіноапаратних і професійно підготовлених осіб для показу, його застосування є кращим; вузько форматне кіно цілком може бути замінено телевізійними фільмами.

Найпоширеніші наступні типи навчальних фільмів: а) ілюстративно-просвітительські – для підвищення наочності й узагальнення матеріалу; б) науково-популярні – для порушення інтересу до навчальної дисципліни або галузі науки; в) наукові – для наочного подання динаміки різноманітних процесів і явищ, які важко описати словесно або цей опис дуже формально, не наочно; г) фільми, що описують процеси в таких об'єктах, з якими не можна працювати в аудиторії (промислові установки, космічні об'єкти і т.п.); д) фільми історичного плану, документальні стрічки, ігрові; е) фільми, спеціально підготовлені для навчання мовам, спортивні фільми й т.п. Не заперечуючи дидактичної цінності навчального кіно, важливо відзначити фактори, що істотно обмежують його застосування.

Необхідність, як правило, повного затемнення створює обстановку, далеку від навчальної; динаміка подій на екрані настільки висока, що учень не може відволіктися без втрати сюжетної лінії. При перегляді фільму виключається не тільки конспектування, але й відволікання для міркувань, обміну враженнями й т.п. Все це повинне бути відкладене «на потім», тобто до закінчення фільму. При підготовці фільму великою групою професіоналів (не викладачів) педагогічні цілі відходять на другий план, поступаючись місцем цікавості. Відзначимо високу вартість фільму, тривалий строк його створення, що часто приводить до старіння матеріалу, втраті їм навчальної актуальності. Все це повинен знати й ураховувати викладач, що задумав за допомогою кінофільму вирішити якесь дидактичне завдання.

Методичні прийоми використання фільму майже очевидні. Це демонстрація невеликих фрагментів або кінофільму цілком залежно від цілей показу й можливостей відбору необхідного матеріалу.

Навчальне телебачення (УТВ) в останні роки завойовує усе більше міцні позиції як один з основних технічних засобів пред'явлення навчальної інформації. У деяких випадках УТВ може виступати і як чисто візуальний засіб, якщо основу його застосування становить показ тих або інших навчальних матеріалів з невеликими коментарями по ходу демонстрації. Невірним є поширена думка, що УТВ - це майже те ж, що навчальне кіно. У телебачення багато специфічних особливостей різко відрізняють його від навчального кіно.

Оскільки УТВ - досить дорогий засіб, найчастіше телевізійними установками обладнаються більші поточні аудиторії. Типовий комплект такого встаткування включає себе: а) передавальні телевізійні камери для демонстрації тестів або об'єктів, розташованих на робочому столі викладачі (телекамера як би виконує функції телепроектора); б) ні деомагнітофони для демонстрації матеріалів, записаних на деоленту; в) сукупність аудиторних телевізорів, установлений)! і й у доступні для спостереження місцях або на робочих столах студений тов. В останні роки замість комплекту аудиторних телевізором використовуються спеціальні телевізійні установки з екранами збільшеного розміру.

Телевізійний комплекс при необхідності доповнюють скількома передавальними камерами для спостереження за аудиторією або її частинами, а для фіксації розташування окремих елементів зображення на екрані застосовують телевізійну або лазерну вказівку. Ще збереглися в навчальних аудиторіях аудиторні телевізійні комплекси (АТК), що представляють собою робочий стіл, на якому встановлені передавальна телекамера й пульт керування комплексом аудиторних телевізорів. Для викладацького керування АТК не представляє більших складностей. Маєте можливість зчленування АТК із персональним комп'ютером і виводу на екрани телевізорів зображення з екрана дисплея комп'ютера через телевізійну систему. Комп'ютер у цьому випадку використовується як засіб пред'явлення інформації.

У деяких випадках «телевізійна аудиторія» доповнює пристроєм зворотного зв'язка. На робочих місцях студентів в цьому випадку розташовуються невеликі пульти, за допомогою яких загальний пульт викладача можуть посилати сигнали-відповідь, (звичайно шляхом натискання кнопки) на пропоновані викладачем загальні питання. Отримані дані оперативно враховуються й користуються викладачем або для корекції що викладається матеріалу по ходу лекції, або для активізації навчальної діяльності студентів у процесі слухання лекцій. Деякі викладачі заперечують доцільність такого зворотного зв'язка.

Малі навчальні аудиторії звичайно мають більше скромне обладнання, що включає відеомагнітофон, один-два телевізора й переносну передавальну телекамеру. У такій аудиторії телевізійне встаткування застосовують для більше ефективного проведення групових занять.

Питання застосування навчального телебачення (УТВ) у послід)і роки привертають увагу дидактів і педагогів. Розроблено велике число методичних прийомів застосування телевізійної техніки в різних видах навчальної діяльності. Багато чого тут залежить від складу встаткування, якості апаратного забезпечення дидактичних матеріалів і банку навчальних завдань.

Підготовка дидактичних матеріалів для телепроекції має ряд особливостей і найчастіше вимагає високого професіоналізму. Незважаючи на достаток досить простих в обігу універсальних переносних телекамер, створення телероликів (відеокліпів) навчального призначення краще доручати професіоналам, що працюють у співдружності з викладачами.

За допомогою телевізійних систем зручно проводити ділові ігри, а також застосовувати телесистеми для вдосконалювання професійних умінь викладача в кабінетах педагогічної майстерності. Намітилася тенденція організації у вузах навчальних телестудій, що дозволяють створювати різноманітні телевізійні картинки типу відеокліпів - зображень, генерованих за допомогою комп'ютера (машинна графіка), що сприяє збільшенню виразності навчальних матеріалів і розширює дидактичні можливості застосування УТВ. Унікальна особливість УТВ складається також у тім, що воно дозволяє проводити навчання в умовах, де пряма присутність студентів у принципі виключається, і спостереження може здійснюватися тільки за допомогою телевізійних засобів (небезпечний технологічний процес, складна медична операція й т.п.).

Комп'ютерні навчальні демонстрації поступово стають важливим засобом пред'явлення інформації в добре обладнаних навчальних аудиторіях. При цьому є ефектна можливість по ходу лекції ілюструвати явища й різноманітні процеси за допомогою гнучких і наочних комп'ютерних динамічних моделей, гнучким керуванням параметрами моделей безпосередньо по ходу викладу матеріалу. Зв'язування комп'ютер+телевізійна система приховує для лектора нові найбагатші дидактичні можливості збільшення ефективності лекцій, тим більше що в сьогоденний час число готових програм-моделей постійно зростають, а можливості Інтернету роблять ці моделі усе більше доступними.

Література

1.Бондар В. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К., 1996

2.Гецов В. Работа с книгой: рациональные приемы.-М., 1984.

3.Донченко Т.К. Самостоятельная работа студентов по методике преподавания русского языка. В сб.Пути улучшения подготовки учителей русского языка.-К., 1984.с.158-162.

4.Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя.-К., 1991.

5.Мороз О.Г, Сластьонін В.О, Філіпенко Н.І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація.- К., 1997, с.44-80.

6.Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки.-М.:Просвещение, 1976.-160с.