Проблема адаптації в сучасній науці розглядається з різних позицій. З біологічної, фізіологічної та медичної точок зору процеси адаптації досліджували: Є.Д. Божович, А. І. Воложин, В.П Казначеєва, ВИ. Медведєвим, Н.И Сарджвеладзе, Г. Сельє, М.С.Яницьким та ін
Психологічні аспекти адаптації відображені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених Г.А. Балла, В.Т. Березіна, Г. Гартмана, А. Маслоу, А.В. Пепровского, К.К. Платонова, ВВ. Фалілеева, 3. Фрейда, Е. Еріксона та ін.
Вивчаючи питання адаптації та розвитку особистості, не можна обійти увагою поняття соціалізації та соціальної адаптації. Відповідно до досліджень Г.М Андреєвої, В.П. Гурова, І.Ф. Ісаєва, І.Б. Котової, А.И. Міщенко, Л.К. Сінцовой та ін, соціалізація є сполучною ланкою перших двох категорій і водночас створює передумови для соціальної адаптації особистості.
Аналіз літературних джерел дозволяє констатувати, що розробленість проблеми адаптації першокурсників до навчального процесу вузу залишається недостатньою. Більша частина публікацій, що відносяться до адаптації в умовах вузу, відноситься до соціальних або професійних аспектів адаптації. Рішення вимагають такі сторони проблеми, як комплексний підхід до процесу адаптації студентів першого курсу, до умов навчання у вузі, формування педагогічних заходів, визначення їх змісту, форм, методів і засобів, що сприяють ефективності процесу адаптації. Аналіз реального стану проблеми психолого-педагогічної підтримки студентів в адаптаційний період показав, що в регіональній практиці відсутня система педагогічних заходів, що реалізують комплексний підхід до процесу адаптації першокурсників у системі вищої освіти.
3.2 Поняття «соціальна адаптація»
Необхідність аналізу поняття «соціальна адаптація» виникла у зв'язку з мінливими соціально-економічними умовами життя сім'ї, розвитком нових форм навчання, здійсненням заходів щодо профілактики асоціальної поведінки молоді. Різні фахівці-педагоги, психологи, лікарі, працівники правоохоронних органів досить неоднозначно визначають поняття «соціальна адаптація».
Поняття адаптація використовується в даний час в багатьох областях знань: біології, філософії, соціології, соціальної психології, педагогіки, етики, кібернетики, екології та інших. Вивчення цієї проблеми знаходиться на стику різних галузей знань і є одним з перспективних підходів у комплексному вивченні людини.
У словнику сучасної літературної мови адаптація визначається як «пристосування організму до мінливих зовнішніх умов» [6]. У радянському енциклопедичному словнику поняття адаптація трактується як пристосування (в біології) будови і функцій організмів і їх груп до умов існування. У фізіології та медицині позначає також процес звикання.
Таке визначення адаптації характеризує лише кінцевий етап цього процесу і не дає уявлення про динаміку і сутності його розвитку.
Поняття про адаптацію (у широкому розумінні слова як пристосування до мінливих умов існування) застосовувалося у вивченні процесів як біологічного, так і технічного управління. Вивчення принципів організації адаптивних систем показало, що адаптивність, як можливість міняти свою поведінку, зберігаючи його оптимальність в різних ситуаціях визначається здатністю системи самої перебудовувати свою структуру так, щоб вона задовольняла новим вимогам функціонування, тобто здатність до самоорганізації. Самоорганізація та адаптивність настільки тісно пов'язані між собою, що адаптивна система, як правило, виявляється здатною до самоорганізації, а система, що самоорганізується проявляє властивості адаптивності.
Соціологічний словник дає наступне визначення поняття «соціальна адаптація»: «Активне освоєння особистістю або групою нової для неї соціального середовища».
Вчені відзначають, що адаптаційні процеси відбуваються постійно, так як безперервно відбуваються зміни і в соціальних умовах нашого існування і в нас самих.
3.2.2 Соціальна адаптація особистості як психолого-педагогічна проблема
Одним з факторів, що визначають ефективність процесу навчання студента у вузі, є успішна і швидка адаптація колишнього абітурієнта до нових для нього умов. Адаптація (від латинського слова adaptare що означає пристосування) — в широкому сенсі це пристосування до навколишніх умов. Найбільш загальноприйнятим у психології, соціології та педагогіки є визначення адаптації як процесу пристосування студента до умов навчання у вузі, нової для нього організації інтелектуальної діяльності. З перших же днів свого перебування у вузі студент зустрічається з новою структурою навчального закладу, з новим колективом людей, з новою системою навчання, новою, не звичною для себе методикою викладання, інноваційними технологіями, не традиційними методами і формами навчання, а також новими вимогами до нього, як суб'єкту, не об'єкту навчання.
Адаптація як процес пристосування, звикання до нових умов за допомогою зміни вже сформованих соціально-психологічних стереотипів має широке поле свого здійснення:
1) навчально-виховний процес;
2) раціональне використання бюджету часу;
3) сфера формального та неформального взаємодії, і тому подібне.
Адаптація студентів у кожному певному напрямку має різну ступінь труднощів та особливостей, яка залежить з одного боку від індивідуальних особливостей студентів до сприйняття, осмислення і освоєння нового середовища, яка відмінна від властивостей відомої йому раніше (шкільного середовища) і з іншого боку від особливостей вищого навчального закладу.
У дослідженнях В. І. Загвязінского [3], А. В. Петровського [4], В. М. Рогінський [5] виділяють чотири аспекти адаптації: професійну, соціальну, психологічну і дидактичну.
• Професійна адаптація — пристосування до структури вищої школи, змісту і компонентів навчального процесу у вузі, особливостям обраної професії. Виділяють такі основні труднощі професійного характеру: «Невизначеність мотивації вибору професії, недостатня підготовленість до неї», «Незвичність університетської системи навчання», «Перевантаженість навчальних планів великою кількістю іспитів і заліків», «Перевантаженість навчальних програм новою інформацією», «Складність і новизна, що вивчаються предметів».
• Соціальна адаптація являє собою процес входження особистості в сукупність ролей і форм діяльності студентства як соціальної групи. Соціальна адаптація пов'язана з такими труднощами як: «Труднощі в організації свого побуту», «Велике і нерівномірно розподілене навантаження», «Матеріальна скрута», «Житлові проблеми», «Слабке здоров'я», «Необхідність поєднувати навчання з роботою».
• Психологічна адаптація звикання до нових психологічних умов за допомогою зміни сформованих стереотипів і виражається у формуванні позитивних взаємин з викладачами і товаришами. («Негативні переживання, пов'язані з відходом зі школи», «Невміння здійснювати психологічне саморегулювання», «Труднощі в налагодженні взаємин з однокурсниками», «Труднощі в спілкуванні з викладачами»).
• Дидактична адаптація пов'язана з новими умовами роботи у вузі, відмінними від умов, до яких учні звикли в середній школі, вона забезпечує поступове введення в сферу вузівського навчання. Вона пов'язана з такими труднощами: «Невміння організувати самостійну роботу», «Невміння працювати над книгою», «Невміння користуватися довідкової та бібліографічної літературою», «Зміна контролю за успішністю», «Зміна опитувальної системи».
Крім цього в багатьох психологічних, педагогічних і соціологічних дослідженнях розглядають біологічний аспект адаптації, пов'язаний насамперед з перебудовою організму стосовно до нових умов і режиму життєдіяльності. У даному дослідженні біологічний аспект адаптації буде розглянуто в меншій мірі, основну увагу буде зосереджено на професійній, соціальній, психологічній та дидактичній адаптації.
Аналіз процесу адаптації студента до нових для нього умов дає можливість досліджувати цілий ряд причин, що гальмують цей процес. Взаємозв'язок всіх сфер адаптації в одних випадках може спрощувати, а в інших ускладнювати процес входження студента в нові ролі. Тому необхідно комплексне дослідження цієї проблеми.
Отже, труднощі професійного характеру, які переживають студенти в адаптаційний період:
· невизначеність мотивації вибору професії, недостатня підготовленість до неї;
· незвичність університетської системи навчання;
· перевантаженість навчальних планів великою кількістю іспитів і заліків.
· перевантаженість навчальних програм новою інформацією;
· складність і новизна предметів, що вивчаються.
Статистика показує, що більшість студентів зазнає професійні труднощі. Очевидно, специфіка вузівського навчального процесу становить для колишніх школярів певну складність. Ймовірно, це пов'язано з тим, що абітурієнти мають досить туманне уявлення про свою майбутню професію, про свої здібності щодо спеціальності, на яку вони надійшли і тому не готові до ефективного навчання у вузі. Наслідком цього є незадоволеність, що призводить іноді до розчарування, апатії. Все це свідчить про проблеми у професійному орієнтуванні, яке тому слід продовжувати і в вузі.
Труднощі соціального характеру, які переживають студенти в адаптаційний період:
· труднощі в організації свого побуту;
· велике і нерівномірно розподілене навантаження;
· матеріальна скрута;
· житлові проблеми;
· слабке здоров'я;
· необхідність поєднувати навчання з роботою.
Утруднення соціального характеру впливають на успішність процесу адаптації. Для більшості студентів навчання у вузі пов'язано з відривом від дому та сім'ї. Студент зустрічається з особливостями проживання в нових, незвичних для себе умовах — вузівського гуртожитку. Зміна побутових умов накладає на студента додаткові обов'язки з самообслуговування, самостійної організації дозвілля і відпочинку, що призводить, найчастіше, до необхідності поєднувати навчання з роботою.