Смекни!
smekni.com

Особливості організації фізичної підготовки учнів молодшого шкільного віку (стр. 7 из 12)

Ми вважаємо, що більш доцільно дотримуватись положення, згідно з яким процес розвитку фізичних якостей в шкільному віці повинен бути спрямований на те, щоб:

· сприяти повному розвитку тих фізичних якостей, для прогресування яких на певних щаблях вікового розвитку створюються найсприятливіші біологічні передумови;

Таблиця 3.2

Зовнішні параметри фізичних вправ та їх дозування для розвитку фізичних якостей

Вид прояву фізичних якостей Зовнішні параметри фізичних вправ Дозування
Величина зовнішнього обтяження Тривалість роботи Режим роботи м’язів Швидкість руху ланок тіла Предмет зосередження вольових зусиль Назва методу Кількість пов-торень в підході Кількість під-ходів у серії Кількість серій Інтервал відпочинку між підходами вправ
1 Максимальна сила 130-90 % до 8-12 с ізометричний, концентричний, ексцентричний, ізокінетичний відсутня, або незначна на максимальне напруження м’язів інтерваль-ний 1-3 2-5 1-2 екстремальний (5-6 хв.,ЧСС до 110-90 уд./хв.)
2 Статична силова витривалість макс. інтенсивн. 90-70 % від 12 с до 30-45 с ізометричний відсутня на максимальну тривалість вправи інтерваль-ний - 2-5 1 відносно повний (1,5-3 хв., ЧСС до 120-110 уд./хв.)
3 Динамічна си-лова витри-валість макс. інтенсивності 90-70 % від 12 с до 30-45 с концентричний, ізокінетичний повільна на максимальну тривалість вправи інтерваль-ний та варіативний 8-12 2-5 1 відносно повний
4 Статична силова витривалість субмакс. інтен-сивності 70-30 % від 30-45 с до 3-5 хв ізометричний відсутня на подолання неприємного відчуття втоми інтерваль-ний - 2-5 1 жорсткий (1-2 хв., ЧСС до 130-120 уд./хв.)
5 Динамічна си-лова витрива-лість субмакс. інтенсивності 70-30 % від 30-45 с до 3-5 хв концентричний, ізокінетичний повільна на подолання неприємного відчуття втоми інтерваль-ний 12-30 4-10 1 жорсткий
6 Вибухова сила 130-70 % від 0,3-0,5 до 2 с. ізометричний, концентричний, пліометричний, ізокінетичний відсутня, або повільна на швидкість досягнення максимально-го напруження інтерваль-ний 2-6 2-6 1-2 екстремальний
7 Швидкісна сила від 70 до 15-20 % 0,3-0,5 с концентричний, пліометричний, ізокінетичний значна на швидкість досягнення максимально-го напруження інтерваль-ний: удар-ний,зниженя опору 2-6 2-6 1-2 екстремальний
8 Частота швидкісно-силових рухів від 70 до 15-20 % до 10-12 с концентричний, ізокінетичний значна на частоту, або на швидкість долаючої фази інтерваль-ний мак-сима-льна 3-4 2-3 екстремальний
9 Швидкісно-силова витрива-лість від 70 до 15-20 % від 30-45 с до 3-5 хв концентричний, ізокінетичний значна на частоту, або на швидкість долаючої фази інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 % мак-сима-льна 2-5 1 відносно повний
10 Швидкість поодинокого руху 20-0 % 0,3-0,5 с концентричний, пліометричний гранична на максималь-ну швидкість скорочення м’язів інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 % 5-10 2-4 2-3 екстремальний
11 Частота рухів 20-0 % до 8-12 с. концентричний гранична на швидкість переключенням’язів-антаго-ністів інтерваль-ний варіа-тивний: 70-120 % - 3-4 2-3 екстремальний
12 Швидкісна витривалість макс. інтенсив-ності 20-0 % від 12 с. до 30-45 с концентричний біля-гранична на максималь-ну тривалість вправи інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 % - 2-5 2-3 відносно повний
13 Швидкісна витривалість субмакс. інтенсивності 20-0 % від 30-45 с. до 3-5 хв. концентричний висока: ЧСС до 220 уд./хв на подолання неприємного відчуття втоми інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 % - 2-5 1 жорсткий
14 Аеробна витривалість помірної інтенсивності 30-0 % від 3-5 хв. до 20-30 хв. - значна: ЧСС 160-180 уд./хв на подолання неприємного відчуття втоми безперерв-ний стандар-тизований - - - -
15 Аеробна витривалість малої інтенсивності 15-0 % більше 30 хв. - мала: ЧСС 130-160 уд./хв на подолання неприємного відчуття втоми безперерв-ний стандар-тизований - 1 - -

· нівелювати (не порушуючи біологічних закономірностей) вікові затримки в розвитку окремих фізичних якостей.

При цьому, як вказує ряд фахівців [26, 29], не слід застосовувати інтенсивні навантаження і форсувати розвиток будь-якої рухової функції, поки вона не досягне достатньо високого щаблю свого природного розвитку.

Відповідно до біологічних особливостей розвитку організму молодших школярів ми підвищені вимоги ставили до розвитку силових можливостей, гнучкості, аеробної витривалості та швидкості. Виключались вправи, що можуть здійснювати негативний вплив на формування вигинів хребта.

Відповідно до цього, оптимальна величина фізичних навантажень для розвитку практично усіх видів прояву фізичних якостей (крім швидкості) дітей у таблиці 3.1 позначена мінімальними показниками, що можливо реалізувати в межах уроку.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м’язів та тривалість роботи.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м’язів та тривалість роботи]. Серед способів поступового підвищення величини фізичного навантаження в найбільшій мірі застосовувався сходиноподібний, оскільки він повністю відповідає закономірностям розгортання процесів довгострокової адаптації організму підлітків до фізичних навантажень і є найпростішим у плануванні динаміки величини фізичних навантажень. Величина сходинки визначалась для кожного учня індивідуально шляхом виконання відповідних фізичних вправ на максимальний результат.

3.3є. Організація тренувального процесу

З метою усунення односторонньої спрямованості роботи з фізичного виховання молодших школярів ми акцентували увагу на більш доцільному розподілі бюджету часу на кожному занятті.

Загальноприйнята схема уроку, в інтересах підвищення ефективності навчально-тренувальної роботи з дітьми, за рекомендацією провідних фахівців галузі [25, 26], нами була дещо змінена. На кожному уроці фізичного виховання в другій половині основної частини ми передбачили спеціальний час для розвитку фізичних якостей. Час для цього був зекономлений за рахунок оперативного проведення підготовчої і заключної частин.

Економія часу в підготовчій частині була досягнута за рахунок більш чіткої організації роботи. Сюди ввійшли наступні заходи:

· оперативне повідомлення завдань уроку;

· виключення часу на перевірку відсутніх;

· виправдане скорочення комплексів загальнорозвиваючих вправ (по одній вправі на кожну групу м’язів);

Економія часу в заключній частині була досягнута за рахунок оцінювання учнів з рухової підготовки в ході основної частини уроку.

Таким чином нами була удосконалена загальноприйнята структура уроку. Основну частину ми розділили на дві підчастини і тому в уроці стало чотири відносно самостійних частини:

1) підготовча – 6-7 хв.;

2) основна – 36 хв.:

а) технічна підготовка – до 15 хв. (ознайомлення, повторення, закріплення та удосконалення рухових навичок). Тривалість цієї частини обумовлена завданнями уроку, степінню складності завдань, їх загальної кількості в уроці, умов, в яких проводиться заняття і методів організації учнів;