У роботі обґрунтовано, що базовою умовою професійної адаптації майбутнього викладача ВНЗ є орієнтація педагогічного процесу на розроблену модель професійної адаптації, екстраполяція її основних положень та структури на зміст професійно-педагогічної підготовки. Розроблена і представлена концептуальна модель (рис. 1) містить мету та завдання професійної педагогічної підготовки, педагогічні умови, зміст, форми, методи й показники.
Відповідно до моделі, професійна підготовка майбутнього викладача ВНЗ має передбачати його успішну професійну адаптацію на всіх її рівнях: психофізіологічному, власне професійному, соціально-психологічному та особистісному (за В.І. Слободчиковим). Психофізіологічна адаптація передбачає входження фахівця до умов професійної діяльності, пов'язаних з емоційними, психічними труднощами - психофізіологічними ускладненнями навчальної та викладацької діяльності у вищому навчальному закладі.
Власне професійна адаптація викладача ВНЗ відображає суб'єктний рівень взаємодії майбутнього фахівця та професійного середовища на рівні змісту професійної діяльності у всіх її видах і формах та складається з адаптації до навчальної, методичної, наукової й організаційно-виховної діяльності. Власне професійна адаптація розгортається як процес досягнення органічного поєднання вимог викладацької діяльності, які задаються "згори", нормативно закріплені, і власних потреб, інтересів, можливостей, що забезпечується формуванням системи професійних знань, умінь, навичок, розвитком професійних якостей.
Соціально-психологічна адаптація майбутнього викладача ВНЗ передбачає його активну взаємодію з вищим навчальним закладом на всіх його рівнях: кафедри, навчальної та студентської груп, факультету, науково-педагогічного колективу.
Особистісна адаптація забезпечує входження особистості у професійну роль, становлення професійної Я-концепції, професійного образу Я, ставлення до себе як до викладача, відчуття власної професійної цінності.
Зазначено, що механізмом професійної адаптації майбутнього викладача ВНЗ є професійна ідентифікація - ототожнення майбутнім фахівцем власного професійного Я з особливостями, вимогами, нормами професійної діяльності науково-педагогічного колективу.
У роботі визначено критерії та показники професійної адаптованості майбутнього викладача ВНЗ як результату його професійної підготовки. Зазначено, що основними показниками успішної професійної адаптації є: 1) позитивний психоемоційний стан; 2) готовність до професійної діяльності, що виражається в позитивній внутрішній мотивації професійної діяльності, професійній готовності до реалізації навчальної, методичної, наукової та організаційно-виховної роботи, професійній рефлексивності; 3) позитивне ставлення до професійного оточення; 4) позитивна професійна Я-концепція.
Обґрунтовано, що професійна підготовка викладача ВНЗ забезпечує його успішну професійну адаптацію при реалізації таких педагогічних умов:
- впровадження в освітній процес адаптаційних заходів, спрямованих на усвідомлення майбутніми викладачами сутності професійної адаптації, розвиток їх професійної адаптивності на всіх рівнях адаптаціогенезу, що охоплюють різні форми організації навчального процесу у ВНЗ: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійну роботу, педагогічну практику;
- реалізації в освітньому процесі положень особистісно орієнтованого та контекстного підходів, його орієнтації на формування психолого-педагогічної компетентності викладача ВНЗ, що передбачає: послідовне ставлення до майбутнього фахівця як до свідомого відповідального суб'єкта власного розвитку та навчально-виховної взаємодії, забезпечення та підтримку процесів його самопрояву, саморозвитку й самореалізації; створення сприятливого психолого-педагогічного клімату в навчальній групі; підвищення мотивації до професійного навчання, професійної діяльності майбутніх викладачів; використання, крім традиційних, нетрадиційних, інтерактивних методів і технік навчання; створення рефлексивного середовища (за положеннями І.Д. Беха, Е.В. Бондаревської, О.М. Пєхоти, С.О. Сисоєвої, М.Г. Чобітько, І.С. Якиманської та ін.); включення до навчального змісту матеріалу, який висвітлює проблеми професійної діяльності, професійного становлення та розвитку фахівця (за концепцією А.О. Вербицького); розвиток діяльнісних (професійні знання, уміння, навички) та особистісних (професійні якості) компонентів, що становлять психолого-педагогічну компетентність викладача ВНЗ (за концепцією О.І. Гури);
- реалізації педагогічного супроводу професійної адаптації викладача ВНЗ, який, з одного боку, передбачає індивідуальне та групове наставництво, надання психолого-педагогічної підтримки в позааудиторній ситуації, з іншого - забезпечує адаптаційну підготовку професійного середовища, його здатність прийняти майбутнього фахівця. Як особлива технологія освітньої діяльності, педагогічний супровід професійної адаптації містить систему організаційних, діагностичних, навчальних і розвивальних заходів як для майбутніх викладачів ВНЗ, так і для досвідчених фахівців, що забезпечують освітній процес.
Впровадження цих педагогічних умов передбачає гармонійне поєднання як традиційних, нормативно визначених для вищої школи, форм і методів навчання (лекції, семінарські й практичні заняття), так і нетрадиційних активних (тренінги, ігрові методи, спільне викладання тощо), що передбачають активізацію розвитку в майбутнього викладача професійної адаптивності.
У третьому розділі - "Експериментальне визначення ефективності педагогічних умов професійної адаптації викладача вищого навчального закладу" - представляється хід та результати експериментальної перевірки впливу вищезазначених педагогічних умов на професійну адаптацію викладачів ВНЗ в процесі магістерської підготовки.
На різних етапах дослідно-експериментальної роботи взяли участь 450 викладачів вищих навчальних закладів України, 136 магістрантів, які протягом 2005-2007 рр. проходили підготовку за спеціальністю 8.000005 - Педагогіка вищої школи в Класичному приватному університеті та Запорізькому національному університеті. Безпосередньо до формувального етапу педагогічного експерименту було залучено 50 магістрантів: експериментальна група (ЕГ) - 25 студентів та контрольна група (КГ) - 25 студентів.
Кількісні та якісні показники, отримані на констатувальному етапі експерименту, дали змогу зробити висновок про загальний низький рівень професійної адаптованості майбутніх викладачів, що виявляється переважно в: нестабільному психоемоційному стані, наявності високого психічного напруження, низької психоемоційної комфортності та емоційного тонусу (63% опитаних); домінуванні невизначеної, зовнішньої мотивації професійної діяльності та професійного навчання (79% опитаних); низькому рівні готовності до професійної діяльності: неусвідомленості сутності професіогенезу викладача, особливостей його професійної діяльності (92% магістрантів), низькому рівні розвитку професійних умінь (67% опитаних) та професійних якостей (72% магістрантів); переважно невизначеним (50% опитаних) та негативним (34%) ставленням до ВНЗ, одногрупників, вищої професійної освіти, професії викладача ВНЗ тощо; негармонійній професійній Я-концепції, неузгодженості її складових (89% опитаних). Відтак, адаптаційні заходи мали забезпечити позитивну динаміку всіх складових професійної адаптованості майбутніх педагогів вищої школи.
Враховуючи тривалість і динамічність процесу професійної адаптації майбутніх викладачів та загальну логіку професійно-педагогічного зростання магістратів, у програмі педагогічного експерименту було передбачено поетапність формувальних впливів. На першому - установчо-мотиваційному - етапі був реалізований спецкурс у рамках навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності "Педагогіка вищої школи", що включав: особистісно орієнтовані лекції (за С.О. Сисоєвою); практичні заняття, на яких впроваджувались такі інноваційні методи навчання, як діагностичні завдання-вправи, вирішення проблемних педагогічних ситуацій, ігрові методи тощо; організацію самостійної роботи магістрантів.
На другому - змістовно-процесуальному - етапі формувального експерименту було реалізовано тренінг професійної адаптивності для магістрантів, основними завданнями якого були: сприяння підвищенню стресостійкості учасників; стимулювання розвитку їх професійної мотивації та рефлексивності; розвиток комунікативних якостей; відпрацювання професійних адаптивних стратегій; створення умов для самопізнання, усвідомлення власного Я. Крім того, на базі Лабораторії експериментальної педагогіки та психології Класичного приватного університету забезпечувався супровід професійної адаптації майбутніх викладачів ВНЗ шляхом наукового, психолого-педагогічного консультування, інформування, реалізації моделюючих ігор, елементів тренінгу, керівництва магістерською практикою.
На третьому - контрольно-рефлексивному - етапі формувального експерименту було продовжено цільову роботу Лабораторії експериментальної педагогіки та психології; проведено спеціальний науково-методичний семінар для професорсько-викладацького складу, що безпосередньо забезпечує освітній процес майбутніх викладачів ВНЗ. Метою семінару була підготовка професійного середовища (науково-педагогічного колективу), що передбачала: оволодіння знаннями щодо сутності професіогенезу педагога вищої школи, його професійної адаптації, ролі наставництва, адаптаційних можливостей педагогічної практики; розвиток комунікативних умінь, адаптаційного потенціалу тощо.