Смекни!
smekni.com

Практичні засоби навчання на уроках природознавства (стр. 3 из 6)

Етапи проведення практичних робіт: пояснення вчителя (теоретичне осмислення матеріалу), показ (інструктаж), проба (2–3 учні виконують роботу, решта спостерігає), виконання роботи (кожен учень самостійно виконує роботу), контроль (приймання та оцінювання роботи). Якщо лабораторні роботи повністю співвідносяться з темою, що вивчається, то практикуми і практичні заняття проводять наприкінці чверті, півріччя або навчального року після вивчення великих тем курсу [2, 52].

Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм. Техніку графічного зображення учні опановують не тільки на уроках креслення і малювання; а й математики, фізики, хімії, географії, історії, біології під час виконання різних завдань.

Графічні роботи – відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під керівництвом учителя. Застосовують під час вивчення теоретичних навчальних предметів на всіх етапах шкільного навчання [2, 54].

Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Учні складають звіти про свої спостереження; пишуть огляди науково-популярних літератури, твори на вільну тему; роблять схеми дій приладів, верстатів, машин; вносять пропозиції щодо вдосконалення технологічних процесів. Елементи пошуковості, дослідницької діяльності сприяють вихованню у них активності, ініціативи, допитливості, розвивають їхнє мислення, спонукають до самостійних пошуків.

У практичній діяльності вчителя словесні, наочні та практичні методи навчання тісно взаємопов'язані. Наприклад, під час розповіді, лекції чи бесіди вчитель використовує методи ілюстрування і демонстрування, на лабораторних і практичних заняттях здійснюється інструктаж за допомогою методів пояснення та розповіді. Завдання вчителя – знайти оптимальне поєднання цих методів, не припускаючи необґрунтованого превалювання одних і нехтування іншими.

Вчитель використовує наочність (розвиток рослин, життя тварин, природні явища тощо) як засіб залучення учнів до самостійної дослідницької діяльності; забезпечує їм умови для практичного ознайомлення з логікою та методами проведення дослідження; спрямовує їх роботу; завдяки пізнавально-практичним завданням, організовує самостійний пошук, розвиває допитливість, здатність до зосередження, творчу уяву. Водночас учень самостійно визначає проблему, вчиться бачити її в оточуючому житті, висловлює передбачення, гіпотези, обмірковує план і способи їх перевірки, фантазує, організовує спеціальні спостереження і досліди, самостійно вирішує нові пізнавальні завдання або розв´язує новими способами уже відомі задачі. При цьому пізнавальна самостійність і активність учнів є максимальною [2, 59].

У практичній діяльності вчителя словесні, наочні й практичні методи навчання взаємопов´язані. Головне – оптимально поєднати їх.

2. Застосування практичних методів навчання на уроках природознавства

2.1 Особливості здобуття практичних знаннь учнями на уроках природознавства

Природа оточує дітей усюди. Вона цікавить їх, привертає увагу і певним чином впливає на них. Збагачуючи і розширюючи уявлення дітей про природні явища, про життя рослин і тварин, про творчу працю людей з вирощування культурнихрослин і корисних тварин, учитель пробуджує в них живий інтерес до навколишнього світу, бажання працювати разом із дорослими, приносити користь, бажання охороняти ліси, зелені насадження.

Виховуючи в дітей із самого раннього віку любов, інтерес до рідної природи, залучаючи їх до праці, учитель формує в учнів працьовитість, бережливе ставлення до природи, розвиває почуття прекрасного. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і майбутнє їхнє ставлення до неї залежить від того, наскільки вони оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано любовне і бережне ставлення до природи.

Виконанню різноманітних навчально-виховних завдань, формуванню позитивних рис особистості, вихованню любові до природи, праці сприяє використання різних форм проведення уроків природознавства і практичних методів навчання: спостереження, лабораторних, практичних робіт, дослідів, екскурсій.

При вивченні природознавства застосовуються такі нестандартні уроки з використанням практичних методів навчання: урок-мандрівка, урок-гра, урок-загадка, урок-змагання тощо. Ефективність цих уроків пов’язується із збагаченням духовного світу учнів, коли вони через вплив на власні почуття, пізнавальний інтерес, цікаву форму організації заняття активно сприймають навчальний матеріал. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати процес навчання. Вони глибоко зачіпають емоційну сферу дитини, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, сприяють розвитку творчого мислення дітей.

Велике значення у вивченні природознавства надається позакласній роботі, де також можна застосовувати практичні методи навчання. На практиці використовуються різноманітні форми та методи позакласної роботи [8]:

– індивідуальні заняття (домашні роботи, заняття в живому кутку, позакласне читання, виготовлення годівниць, підгодовування птахів узимку, збирання насіння та плодів рослин, фенологічні спостереження);

– групові заняття (гурток юних натуралістів, робота окремих ланок шкільних лісництв, учнівських бригад, чергування ланок, догляд за кімнатними рослинами, тваринами, праця на тваринницькій фермі, факультативні заняття, випуск стінної газети, бюлетенів);

– масові заходи (читацькі конференції і вечори, вікторини, лекції, конкурси, засідання клубів юних любителів природи, екскурсії та походи у природу, Тижні, Дні, Місячники природи; години цікавого природознавства, естафети, свята, робота таборів праці та відпочинку, суспільно корисна робота в озеленінні населених пунктів, шкільних садиб тощо).

Зміст природознавства дуже ефективно реалізується в практичних методах навчання: спостереженнях, самостійних, лабораторних роботах; в методах проблемного навчання та іграх.

Методи проблемного навчання. У молодших класах використовуються такі методи проблемного навчання, як: проведення спостережень за природою, життям і працею людей, ведення календарю природи і праці, щоденника спостережень, евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів, занять із сільського господарства.

Так, спостереження предметів, явищ, їхніх змін безпосередньо у природі визначалється одним з основних методів вивчення початкового курсу природознавства. Основними видами спостережень з природознавства, що проводяться учнями молодших класів, є щоденні спостереження за неживою природою, сезонними змінами в рослинному і тваринному світі, сезонною працею людей та її зміни за порами року [2; 3; 4; 6; 7].

Процес спостереження має декілька етапів [3]:

• підготовчий етап, метою якого є викликати в дітей інтерес до об’єкту спостереження, що досягається за допомогою коротких бесід, звертання до особистого досвіду дітей, показу діафільму. На цьому етапі вказується мета і завдання спостереження, давються конкретні вказівки;

• етап зосередження уваги на об’єкті спостереження, для чого використовуються сюрпризи, несподіванки, загадки, художніобрази, прислів’я та приказки, вірші, показ і пояснення, ілюстрації, питання;

• основний етап – власне спостереження. На цьому етапі відбувається дослідження предмету або явища в цілому, їхній аналіз, обстеження, яке інтерпретує, розкриває властивості, котрі приймаються почуттями й абстрактні властивості предметів і явищ в їхніх суттєвих взаємозв’язках;

• заключний етап, мета якого полягає в підбитті підсумків і закріпленні отриманих уявлень і знань про предмети та явища, а також в оцінці тих способів обстеження предметів, якими користувались діти.

Разом з тим, проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. У початкових класах підготовкою до виконання завдань на порівняння є запитання, які допомагають учням аналізувати кожний з об’єктів, що порівнюється, виокремлювати їхні частини і властивості [3].

Починаючи з І класу співставлення, порівняння об’єктів проводиться за невеликою кількістю їхніх певних ознак, на які вказує учитель. Із розширенням запасу знань учнів кількість таких ознак поступово збільшується. За результатами проведених спостережень, порівнянь молодші школярі складають картинний календар природи і праці, щоденники спостережень тощо. Такі календарі, щоденники молодші школярі ведуть протягом усіх чотирьох років і виготовляють самі або використовують щоденники з друкованою основою.

У щоденниках діти відмічають погоду кожного дня, підраховують, скільки було ясних і похмурих днів, днів із дощем, снігом, градом протягом місяця, пори року, називають найбільшу і найнижчу температуру повітря, рахують середню температуру повітря за місяць. Інколи ведуть дворічні щоденники, тобто по дів графі на кожний день місяця: в одній графі відмічають погоду минулого року, у графі поруч відмічають погоду в цьому році. Таке ведення щоденнику давє можливість порівнювати погоду минулого року і робити з цього висновки.

Найбільш важливі спостереження та їх записи учні можуть перенести на класний календар природи і праці або дошку [4; 6].

2.2 Евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів

Екскурсійна робота, тривалі спостереження, уроки закладають основи для дослідів, практичних та лабораторних робіт з природознавства [9], яка має декілька напрямів застосування.

По-перше, на уроках природознавства школярі виконують багато практичних видів діяльності, які спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок учнів поведінки у природі. Учні вчаться визначати сторони горизонту, працюють з навчальним обладнанням, креслять плани місцевості, графіки погоди, виконують малюнки, займаються моделюванням з піску та глини, виготовляють макети.