У. Черчмен
Є два способи керування кораблем: перший - за допомогою досвіду, по зорям, на основі практики; інший - науково-розрахунковий, обгрунтований доказовими фактами в практичній діяльності. В першому випадку корабель пливе добре і вірно, коли навкруги світло, ясно і керує ним досвідчений капітан, але в тумані, в непогоду і якщо веде корабель капітан без досвіду, то корабель відхиляється від курсу. В другому випадку - точність. Обгрунтованість і визначена перевірка місцезнаходження забезпечують вірний шлях кораблю, при різних умовах, в будь-якій ситуації.
“Корабель навчання” у вищій школі в значній мірі ще використовує перший спосіб. Але в сучасних умовах розвитку суспільства виникає потреба наукового обгрунтовування, підтвердженого напрямку в розвитку НВП. Одним із найбільш дієвих видів вираження такого напрямку в сучасних умовах являється обгрунтована наукова організація НВП.
Організація будь-якої справи, як відомо, забезпечує половину її успіху.
Для НВП ВНЗ логічна і дидактична визначеність, тому для правильного його функціонування потрібно чітко і обгрунтовано вибрати завдання, форм і засобів їх вірного вирішення. Особливістю системи НВП являється її суспільний зміст - організаційна діяльність колективу людей, які вирішують цілеспрямовані навчальні, наукові та практичні завдання.
Організація НВП потребує дидактико-психологічного підходу до вирішення суті навчання та виховання, встановлення суворої дисципліни в навчальній діяльності студентів і в це й же час - широкої ініціативи в самостійній діяльності.
Досліджуючи організацію НВП в зарубіжних державах можна дійти висновку, що стан, цілі, завдання та розвиток світових освітніх систем визначаються, насамперед, рівнем економічного та соціального розвитку даної країни, сукупністю її потреб і можливостей. Це дає змогу робити загальні висновки та передбачення можливих змін у системах освіти в одних країнах.
Для освіти розвинених країн характерними є: постійне підвищення видатків на освіту в цілому і вищу освіту зокрема; поступове і неперервне розширення й урізноманітнення вищої освіти, поліпшення й розширення системи професійного навчання, підвищення уваги до наукових досліджень.
З аналізу сучасного стану організації НВП випливають також висновки про аспекти різних варіантів освітніх систем. Вкажемо на найзагальніші: головна мета організації всіх рівнів освіти полягала в розвитку особистості; розширення освіти контролює держава, яка визначає, які спеціальності потрібні тепер, а які будуть потрібні в майбутньому; створення умов полегшеного вступу до вузів молоді; задоволення передусім потреб практики, тобто застосування досягнень науки в практичній діяльності; підтримка з боку держави прагнень молоді до саморозвитку і духовного вдосконалення; збільшення обсягу зв'язків університетів та інших вузів зі світовою системою вищої освіти.
Отже, потрібно знизити рівень централізації освіти, надавши вузам ширші права щодо перегляду змісту програм, визначення форм навчання, згідно з акредитацією; треба ввести різнорівневу модель освіти, що посилить в недалекому майбутньому національну та міжнародну мобільність студентів, полегшить інтеграцію у світову систему освіти.
Аналіз тенденцій розвитку світової системи вищої освіти, зокрема і НВП, а також формування прогнозу змін у майбутньому дасть змогу спроектувати національну систему вищої освіти, інтегровану у світове співтовариство.
Розробка перспективних напрямків навчального процесу в системі підвищення кваліфікації - це якісно новий підхід до його організації, перспективи якого передбачають творчу розробку та вирішення загальної проблеми навчання з метою використання наслідків навчання у власній діяльності. Дальні перспективи слухачі уявляють досить розрізнено, що не дає можливостей їх узагальнення та формулювання і може свідчити про відсутність чіткого передбачення дальніх перспектив.
Проведений аналіз проблемно-модульного принципу навчання, який найбільш повно відповідає основним вимогам прогресивної організації навчального процесу дозволяє ліквідувати організаційні недоліки, пов'язані з недостатньою узгодженістю та зі значним часовим проміжком окремих видів та форм навчання. Навчальний модуль являє собою інтеграцію різних видів та форм навчання, підпорядкованих головній загальній проблемі навчання. Мета модуля - розмежування змісту кожної окремої теми на складові компоненти, визначення для всіх складових компонентів відповідних видів занять у єдиному комплексі. Модульне навчання можна постійно вдосконалювати, не змінюючи структури навчально-виховного процесу.
Формування модуля як елементу НВП процесу орієнтовано на декілька рівнів розвитку особи, специфіку виконання ними функціональних обов’язків та передбачає формування змісту навчального матеріалу за проблемним принципом. Проблемність покладено в основу формування календарного плану. Звідси, як наслідок - проблемне навчання. Реалізується проблемність через постановку і вирішення укрупнених проблем і служить вихідним положенням для конструювання логіки проблемного модуля та його елементів.
Проблемно-модульна побудова дозволяє розробляти комплекси взаємопов'язаних навчально-тематичних планів для різних категорій слухачів з однієї або близьких за змістом проблем навчання при різних формах організації навчального процесу. Додаючи або виключаючи, спрощуючи або ускладнюючи окремі модулі можна оперативно корегувати навчально-тематичні плани, тим самим формуючи зміст навчання для кожної конкретної групи фахівців.
Пропонуючи впровадження уніфікованих модулів у навчальний процес системи закладів, що підвищують знання учнів та студентів, ми можемо дати наступні рекомендації:
Адаптації уніфікованого модуля до умов і особливостей організації навчального процесу певного закладу;
Врахування у змісті викладення модулю регіональних особливостей;
Дотримання раціонального балансу пропонованої кількості годин за кожним курсом навчально-тематичного плану;
Збереження творчої ініціативи, спрямованої на подальшу розробку проблемних модулів.
Науково обґрунтований підхід до формування змісту навчання дає змогу вважати цей підхід складовою безперервної освіти, що враховує наявний тезаурус фахівців і дозволяє задовольнити їх потреби.
Етапи вивчення та засвоєння тем, запропонованих у модулі можна представити як:
аналітичний етап - це лекційні заняття, кількість годин яких визначається індивідуальними потребами слухачів, а зміст дозволяє ввести бібліотечних працівників у головне коло проблем;
проектний етап - це лекційні, лабораторні, виїзні, практичні заняття, під час яких слухачі знайомляться з новими, нетрадиційними формами роботи, сучасними підходами до вирішення проблеми.
етап конструювання - заняття проходять у вигляді вирішення виробничих завдань, де слухачі розробляють конкретні форми роботи з метою впровадження їх у власну практичну діяльність;
контрольний етап - який надає можливості підвести підсумки набутих внаслідок вивчення модуля знань, дати оцінку умінням та навичкам.
Викладач модуля на першому етапі пропонує навчальну інформацію про інноваційні підходи до організації вказаної діяльності, про можливі раціональні нововведення, що уявляють собою комплексний процес створення та використання новацій.
Опрацьовуючи наступні запропоновані теми, слухачі мають змогу детально ознайомитись з новими, нетрадиційними формами роботи та оволодіти навичками впровадження новацій у практику різних сфер народного господарства.
Результативність проблемно-модульного навчання може бути визначена як здатність приймати участь у процесі інтегрування, перетворення власної діяльності. Слід відмітити, що у науково-теоретичному плані питання про ефективність не може замикатися лише на кінцевих результатах та змінах, що відбулися щодо рівня освіченості слухача. Поряд з цим не менш важливим є осмислення і розуміння того, яким чином досягається той чи інший результат. Основними показниками результативності проблемно-модульного навчання можна вважати наступні твердження:
слухачі, внаслідок набутих теоретичних знань, професійно розв'язувати виникаючі проблеми у межах запропонованих проблемних модулів;
рівень розвитку та набутих знань слухача підвищується, про що свідчить вихідний контроль знань;
планування і прогнозування проблемно-модульного методу базується на науковому підґрунті;
культурологічний, юридичний, економічний, управлінський аналіз набутих у процесі засвоєння модуля знань, умінь, навичок здійснюється слухачами виходячи із загальної проблеми підвищення кваліфікації;
аналіз результативності вибраних форм навчання у межах проблемного модуля здійснюється викладачем за наслідками навчання.
Проблемно-модульне навчання може викликати активність і зацікавленість у бібліотечних працівників-слухачів системи підвищення кваліфікації.
Досить важливим критерієм ефективності проблемно-модульного навчання є його перспективність. Чітке уявлення слухачем перспективності застосування набутих знань викликає в нього моральне задоволення, породжує позитивні емоції, посилює волю, надихає до практичних дій.
Великі перспективи в Україні покладаються на дистанційне навчання. Система дистанційних телекомунікацій у системі освіти має досить бідний освітній зміст та репродуктивну методику навчання. Оскільки підходи до організації дистанційного навчання учнів та студентів в Україні лише формуються, ми можемо лише уявляти, яким шляхом піде її розвиток. Тут можливі варіанти, серед яких, зокрема:
Дистанційна освіта креативного типу, основою якого будуть прогнозовані освітні продукти, створені учасниками навчання.