Реферат
"Сімейне виховання підростаючого покоління"
Вступ
Сім'я в історії людства завжди виконувала важливі соціально-економічні функції. Вона значною мірою відображала і відображає в собі загальний стан суспільства, основні процеси, які відбуваються у ньому, відповідним чином впливають на них.
Сучасна українська сім'я в умовах розбудови незалежної Української держави не стоїть осторонь суспільних процесів.
Зміна соціально-економічної і політичної ситуації зачіпає безпосередньо і сімейні цінності, це стосується насамперед участі членів сім'ї у розбудові Української держави, прагнення знайти своє місце у нашому житті. Звичайно, проблема трансформаційного періоду в українському суспільстві приносить позитивні і негативні тенденції розвитку української сім'ї.
Позитивним є те, що кожна сім'я має доступ до духовних, моральних і патріотичних цінностей українського народу, мас можливість виховувати своїх дітей на традиціях і звичаях українського народу, на його історичних цінностях навчати і виховувати своїх дітей українською мовою, виховувати своїх дітей, якщо батьки не атеїсти, в релігійному дусі. Водночас соціально-економічна криза, яка тривалий час виснажувала Україну, не обминула й української сім'ї.
Негативним явищем української сім'ї є високий рівень розлучень, різке скорочення дітонародження, тобто послаблення мотивів материнства та батьківства, часто невпевненість у завтрашньому дні призводить до еміграції молодих сімей за кордон.
Алкоголізм, наркотики, а часто і СНІД руйнують підвалини сімейного життя. Мають місце і недоліки в сімейному вихованні дітей. У той же час українська сім'я і надалі залишилася першою школою виховання дітей. Адже в сім'ї дитина народжується, розвивається, починає пізнавати навколишній світ, розрізняти правду і брехню, добро і зло, прекрасне і потворне, милосердя і жорстокість.
Ми прагнули в своїй книзі привернути увагу батьків до проблеми зміцнення української сім'ї, її соціальної функції – народжувати і виховувати дітей.
Важливе місце в книзі займають питання про реалізацію складових частин національного виховання підчас виховання дітей у сім'ї. Знайшли відповідне місце і питання: підготовки дітей до школи, допомоги дітям у навчанні з боку батьків та їх контроль за виконанням дітьми домашніх завдань зі шкільних предметів.
Розкриття змісту національного виховання дасть можливість батькам більш повно реалізувати його складові частини в сімейному вихованні, а також усвідомити свою відповідальність батьків за майбутню долю своїх дітей.
Автор не оминув питання про підготовку молоді до створення сім'ї і виконання батьківських виховних функцій, адже морально, духовно і психологічно підготувати наших синів і дочок до створення сім'ї, високої місії матері і батька – це одне з найважчих, найтонших, і разом з тим найбільш відповідальних завдань виховання.
Можливості сімейного виховання певною мірою унікальні, але разом з тим складні і відповідальні. Якщо в сімейному вихованні або під час створення сім'ї допущені помилки, виправити їх буває дуже важко.
Пропонована книга певною мірою може допомогти уникнути можливих помилок у вихованні дітей у сім'ї, з більшою відповідальністю ставитись до створення сім'ї, спонукає подружжя бути більш терпимим один до одного, вміти йти на компроміси і гасити конфлікти на ранній стадії їх виникнення.
Методи виховання дітей у сім'ї
З питанням виховання дитини в сім'ї батькам доводиться стикатися щоденно, опиратися не тільки на власну інтуїцію, на власний досвід, але й на педагогічну науку. Та ще треба враховувати життя суспільства, життя сім'ї. Якщо сім'я прагне виховати своїх дітей патріотами України, морально здоровими, фізично сильними, мудрими й працьовитими, то слід враховувати фактори сьогоднішнього дня і вимоги педагогіки сімейного виховання, поради народної педагогіки.
При цьому треба пам'ятати народну мудрість, яка рекомендує виховувати дітей від народження: «Вчи дитя, коли воно поперек лави лежить». Звичайно, життя наше йде вперед, І умови виховання дитини в кожний віковий період змінюються, наповнюються новим змістом й методи виховання дітей в сім'ї.
Водночас у повсякденному вихованні дітей батьки використовують ті чи інші методи. Але завдання полягає в тому, щоб використовувати їх у комплексі, а для цього їх треба знати.
Методи виховання в сім'ї – це шляхи, за допомогою яких тільки реалізують мету виховання, виходячи з виховної мети, яку ставить Українська держава.
Серед методів виховання дітей у сім'ї традиційно важливе місце займають словесні, що допомагають формувати в дітей і суспільну свідомість.
Велику роль у вихованні дитини з раннього віку відіграє український фольклор. Народні колискові пісні, казки, байки, оповідання, перекази і легенди, скоромовки і лічилки – це благословенний світ високої поезії українського народу.
Український фольклор за своєю тематикою є різним: про дитину, її сон, харчування (це особливо видно в колискових і забавлянках). про природні явища, рослин і тварин, про побут, Бога, ангелів і злих духів, про торжество правди над брехнею, добра над злом. А мелодійність колискових пісень зачаровує дорослих і дітей. Найперші мелодії Т.Г. Шевченка почалися від пісні матері:
Мене там мати повивала, І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину…
Виняткову виховну цінність у сімейному вихованні мають українські народні казки, байки, легенди. Вони зачаровують дітей багатством і красою мови, своїм змістом і динамікою подій. Але, найголовніше, за допомогою фольклорних творів діти краще пізнають навколишній світ, багатство української природи, історичне минуле і сучасне українського народу, починають усвідомлювати свої національні корені.
Ось чому дуже важливо, щоб батьки за допомогою бесід, розповідей, пояснень, голосної читки творів, їх змісту, на основі якого втілювали одну з найважливіших концепцій народного світогляду – неподільності добра і праці, честі і справедливості; любові до батьків і старших людей, любові до ближнього.
Спілкування батьків з дітьми за допомогою художнього слова благородно впливає на емоційне сприйняття дітьми навколишнього світу і всього, про що мовиться.
Важливо також проводити з дітьми різного віку бесіди на різні теми: історичні, наукові, мистецькі, спортивні, морально-етичні тощо. Особливо увагу треба приділяти морально-етичним бесідам. Адже від моральних поглядів, моральної свідомості і вчинків залежить становище людини в суспільстві, її ставлення до інших людей, до батьків і старшого покоління, до жінки: і до любові, до праці, навчання, історії і культури України, до її минулого і сучасного.
Варто використовувати у сімейному вихованні розповіді. Якщо бесіди проводяться у формі діалогу, то розповіді – у формі монологу. Говорити з дітьми треба про те, що їх дуже цікавить. Це, зокрема, можуть бути розповіді історичного характеру, про видатних учених, письменників, композиторів, художників, скульпторів, народних умільців України.
Окремі теми розповідей викликають у дітей неідентичні з батьками оцінки тих чи інших подій, явищ, процесів, літературних творів тощо. Тому не слід нав'язувати дітям свою точку зору, а треба вступати з ними в дискусії, йти до істини через зіставлення різних думок і не впадати у відчай, коли діти залишились при своїй. Адже може бути, що оцінки батьків тих або інших процесів є помилковими, або діти не досягли того розвитку, щоб об'єктивно оцінити, про що йде дискусія.
Разом з тим, батькам слід пам'ятати, що під час використання методів формування свідомості дітей (словесних методів) використовуваний матеріал, як і факти, має бути достовірним, тематика – актуальною (якою діти цікавляться), мова – правильною, образною, емоційною. Адже разом з мовою розвивається мислення, думка.
У сімейному вихованні необхідно використовувати і такі методи, як наставления і навіювання (елементи народної сугестології). Адже процес формування особистості дитини в сім'ї з раннього і до старшого шкільного віку спирається не лише на усвідомлення дітьми політичних, моральних, естетичних, правових, валеологічних поглядів, а й на сугестивну дію впливів музики, творів образотворчого мистецтва, літературних героїв, вчинків людей.
Дитина, вбачаючи в іншій людині, літературному образі, в батьках взірець для себе, переймається їх поглядами, вчинками, трудовою і громадською діяльністю, асимілює їх і робить власними. Тому батьки повинні показувати добрі взірці в праці, побуті, у взаєминах в родині, і тим самим підвищувати свій авторитет в очах дітей. Авторитет батьків, позитивний взірець їх життя, їх погляди є для дітей першим джерелом уявлень про морально-етичні норми, патріотизм, національну гідність. А це значить, що батьки повинні ставити до себе високі вимоги: щодо мови, захоплень, праці, контролювати кожний свій крок. Батькам слід постійно прагнути до моральної досконалості, привертати увагу дітей до життя і діяльності видатних політичних діячів України, вчених, письменників, добрих працівників усіх професій.
Слід також пам'ятати, що авторитет батьків залежить від того, наскільки їхні людські і громадянські якості, знання, духовність приваблюють дітей. Разом з тим, у сімейному вихованні недостатньо використовувати тільки словесні методи. Дітей необхідно залучати до різних видів діяльності.
Методи організації життя і діяльності дітей треба використовувати у всій повноті. Режим життя, праці, відпочинку, якщо вони організовані як слід, благотворно впливають на формування моральних рис, творчих здібностей, фізичних якостей дитини. Режим дня для учнів має бути сталим, хоча й дещо відмінним на кожне півріччя навчального року. У ньому має бути точно визначений час на самопідготовку, відпочинок і дозвілля, харчування, користування ванною, душем тощо.