Отже, сонце, повітря і вода, тепло і холод можуть і повинні бути друзями дитини з перших днів її життя. Задача батьків – у співдружності з медиками і педагогами зробити все можливе, щоб загартовування стало обов’язковим компонентом здорового способу життя дітей.
3.2 Оздоровлення бігом
Біг – один з найважливіших для здоров’я дитини рухів. Він дозволяє добре регулювати навантаження, що зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи, різні групи м’язів, суглоби і зв’язки. Біг – природний рух, звичний для дітей з раннього віку. Він виконується переважно на свіжому повітрі, не вимагає спеціального устаткування. Уміння швидко і спритно бігати допомагає дитині успішно брати участь у рухливих іграх, естафетах, спортивних вправах. Ефективний біг для виховання витривалості, покращення фізичної працездатності. Бігові навантаження дозуються в залежності від індивідуальних особливостей дітей: для ослаблених – біг на коротку відстань у невисокому темпі поступово зміцнює їхнє здоров’я, а тренована дитина пробігає більше і темп її бігу стає вищим. Велике значення бігу для виховання витривалості. Уміння перебороти швидко невелику відстань або, навпаки, пробігти велику дистанцію будуть потрібними майбутньому солдату, геологу. Звичка бігати допоможе одержати щоденну дозу рухів, необхідних для нормальної життєдіяльності організму людини.
Завдання для дітей варто урізноманітнювати, щоб не знижувався інтерес до бігу. Нижче подано ігри, що рекомендуються проводити в процесі сімейного фізичного виховання.
Хто раніш. Троє – четверо дітей стоять у колах на одній стороні площадки. На протилежній стороні (відстань 10-15 м) також позначені кола за числом гравців. За сигналом діти біжать на іншу сторону, намагаючись швидше встати в коло. Виграє той, хто зробить це першим.
Наздожени обруч. Діти ставлять обруч ободком на підлогу, енергійно відштовхують і біжать за ним.
Підвищенню інтересу дітей до бігу сприяють більш складні завдання, наприклад, зупинитися, змінити напрямок бігу, пробігти змійкою між предметами. У цьому бігу ноги трохи більше зігнуті в колінах, нога ставиться на передню частину стопи, руки допомагають зберігати рівновагу, тому іноді розводяться в сторони.
Діти 6-7 років люблять змагатися в бігу, граючи в ігри, наприклад, «Хто скоріше до м’яча», «Хто скоріше оббіжить дерево». Завдання ж дорослого в даному випадку націлити увагу дітей на тих, хто може бути прикладом: біжить легко, ритмічно, правильно, дотримуючись техніки бігу.
Якщо біг проводиться без ігрової ситуації, то в цьому випадку варто витримувати невеликий темп, не прискорювати і не сповільнювати його, бігти ритмічно, кроки недовгі, рухи рук розслаблені.
По можливості треба частіше використовувати біг босоніж по піску, дрібній воді, земляним і трав’янистим доріжкам з поворотами й ухилами, переконавшись у відсутності предметів, що можуть призвести до травм. Тренування в бігу бажано проводити в теплий час року, навесні і восени, не боячись дрібного дощу, що мрячить. Крім загартовування, біг у несприятливих умовах зміцнює характер дітей, їхню наполегливість, витримку, створює звичку щодня займатися фізичними вправами.
Та неможливо не згадати такого серйозного виховного моменту під час бігових занять, як використання особистого прикладу. Набагато сильнішим стане привчання дитини, якщо до бігу залучаться старші брати, сестри та батьки.
3.3 Плавання як вид оздоровчих процедур
Вплив плавання на організм людини благотворний і різноманітний. Під час плавання тіло людини у водному середовищі розташовується горизонтально і цим хребет звільняється від навантаження маси тіла; створюються сприятливі умови для формування правильної постави. Під дією води активізується кровообіг у судинах шкіри, омиваної водою. Дихальна система під впливом активного видиху у воду і подолання її опору помітно зміцнюється, збільшується глибина подиху. Перебування у воді загартовує організм, удосконалює його терморегуляцію, підвищує стійкість до холоду, зміни температури. Під час плавання активізується обмін речовин, діяльність усієї нервової системи, вправляються багато груп м’язів, суглоби і зв’язки. Тривалі повторення визначених циклів рухів підвищують витривалість організму й опірність його простудним захворюванням.
Потрібно постаратися якомога раніше навчити дитину триматися на воді і плавати. Перші навички можна утворити в зовсім маленької дитини – у віці двох-трьох тижнів, використовуючи домашню ванну. Звичайно, до початку занять у ванні треба порадитися з лікарем. Плавати дитина повинна в чистій, дезінфікованій ванні, краще в час першої половини дня.
Перебування у воді повинне бути для дитини радісним, цікавим, доставляти їй задоволення, позитивні емоції. З нею треба розмовляти ласкаво, спокійно, заохочувати її дії. При негативних реакціях – плач, страх, небажанні знаходитися у воді – краще припинити заняття, заспокоїти дитину, зайняти улюбленою справою. Температура води на початку навчання 36-370С. Перебування дитини у воді збільшується поступово – з 10 до 15-20 хвилин при зниженні температури води до 340С.
Оволодіння навичками плавання залежить від індивідуальних особливостей дитини. Треба бути особливо терплячим, уважним з тим, хто боїться рухів у воді. Не поспішати освоїти багато вправ, не переходити до самостійного плавання без достатньої підготовки. Нові важкі вправи чергувати з улюбленими дитиною, спонукувати її до самостійності, проявів активності, бажання навчитися триматися на воді.
3.4 Піші прогулянки і походи
Пішохідні прогулянки, більш тривалі походи є однієї з форм активного відпочинку, раціонального використання вільного часу для зміцнення здоров’я.
Туристські походи формують почуття колективізму, відповідальності, взаємодопомоги. Труднощі походу виробляють витримку, наполегливість, витривалість, сполучають у собі пізнавальну і рухову активність. Діти вчаться помічати цікаве в пейзажах природи тощо.
Тривала прогулянка з групою молодших школярів вимагає ретельно продуманої організації дорослого. Важливо передбачити всі дріб’язки, знайти вдале сполучення різного роду фізичних навантажень з відпочинком, що дозволить дати позитивний емоційний настрой, доставить дітям радість.
Ходьба під час тривалих прогулянок не повинна бути одноманітною, тому що це не стільки фізично стомлює дітей, скільки впливає на їхню нервову систему. Якщо намічено перехід до дальнього лісу, до підніжжя гори, на косовицю, треба так організувати дітей, щоб вони йшли вільно, групою по 4-5 чоловік. Коли маршрут проходить по вулиці села, шосе або вздовж залізниці, діти повинні пошикуватися і пройти парами цей відрізок шляху. Але не слід плутати шосе з лісовою дорогою, де можна йти вільно, групуючись за своїм бажанням, але не росходячись далеко. Дорослому слід запропонувати дітям йти перед собою, щоб усіх тримати в полі зору. Якщо частина дітей пішла вперед, подати заздалегідь обговорений сигнал зупинки, наприклад свисток. Діти повинні швидко зібратися біля дорослого. Можна відзначити тих, хто швидше інших виконав завдання. Після цього частина шляху можна пройти організовано або використовувати прискорену ходьбу, ходьбу «змійкою» між деревами, крадькома, в напівприсіді тощо.
Якщо кінцевий пункт прогулянки знаходиться на значній відстані, то на шляху треба зробити невеликий привал – відпочинок у тіні кущів, дерев. Бажаючим можна запропонувати за 30-35 м до наміченого місця відпочинку пройти швидше або пробігти і почекати там інших. Це привчає дітей до самостійності, дає деякий вихід їхньої активності, прояву рухових здібностей (витривалості, швидкості).
Після нетривалого відпочинку під час привалу тут же можна організувати рухливі ігри.
Добре ходити в похід не однією, а двома-трьома сім’ями, щоб у таких об’єднаннях було не менш 2-3 дітей, подібних за віком. При наявності декількох дорослих обов’язки між ними розподіляються так, щоб чергувалися турботи (про їжу, організацію зупинки або ночівлю) і відпочинок, можливість особистого дозвілля (порибалити, почитати книгу, зайнятися в’язанням, просто відпочити і розслабитися).
Діти в групі легше знаходять собі справи, встановлюють спілкування один з одним, ведуть розмови, менше вередують, не виявляють егоїстичних почуттів, свавілля.
Вибір маршруту. Спочатку не слід відправлятися в далекий від дому похід, особливо при невеликому туристському досвіді батьків. Обов’язково треба врахувати реальні можливості дітей, не переоцінювати їхньої сили, витривалості.
Підготовка до походу. Збираючи в дальню прогулянку або в похід на 2-3 дня, дорослі повинні виявити уважність до одягу, взуття, спорядження. Діти приймають найактивнішу участь у підготовці інвентарю: збирають рюкзак, спортивний інвентар, іграшки. Батьки разом із школярами обговорюють намічений маршрут, щоб ті відчули причетність до походу, відчули себе його повноправними учасниками.
Отже, піші прогулянки і походи є невід’ємною частиною фізичного виховання в сім’ї, адже теж безперечно досить благотворно впливають на здоров’я і розвиток молодших школярів.
Розділ 4. Форми та засоби фізичного виховання в сім’ї в зимовий період
4.1 Лижні прогулянки
Чудовим оздоровчим засобом у зимовий час слугують лижні прогулянки. Лижні прогулянки в лісі роблять також позитивний емоційний вплив: насолода зимовим пейзажем, швидкими спусками з гір і т.д.
Прогулянки на лижах доступні вже дітям раннього віку. Лижі і палиці підбираються відповідно до зросту дитини: дітям у віці 6 років і більше підбираються лижі, що досягають долоні її витягнутої нагору руки. Лижні палиці – трохи нижче плечей. Розмір черевиків такий, щоб їх можна було надягати без труднощів з 1-2 товстими вовняними шкарпетками.