Вправа 14: поглиблення навичок виконання стрічкового орнаменту. Новинкою у цій вправі є шестипелюсткова квітка, яка виконується на основі мазків «зернятко» і «кривеньке зернятко». Спершу намічають місце пуп'янків з поворотом відносно осі, малюють пуп'янки, квіти, проводять вигнуте стебельце, далі листочки.
Вправа 15: стрічковий орнамент зі спарених пуп'янків. Виконується аналогічно до попередньої. У цій вправі можна запропонувати орнаментальну смужку з трьома горішками.
Вправа 16: орнаментальна смужка з 5-6-8-й пелюстковими квітами. Виконання вправи розпочинають з розмітки центрів квітів. Потім виконують пелюстки квітів за уявним поділом кола. Завершивши зображення квітів, об’єднують їх дугоподібним стебельцем і доповнюють смужку листочками. При розвинених навичках поділ кола на 6 чи 8 пелюсток не викликає труднощів. Гармонійне розміщення пелюсток створює у центрі красиву зірочку просвітів між пелюстками.
Вправа 17: малювання листочків клену, калини, винограду. Серединку листка малюють видовженим мазком, інші мазки розміщують під гострим кутом до серединки — це зубчики листка (вусики мазка). Ці листки складаються з трьох схожих частин зубчастої верхівки і двох бічних. Починають малювати з центральної частини, з середнього зубчика, видовжений мазок якого буде основною лінією усього листка. Так само малюють сусідні бічні зубчики. Потім малюють середню, бічну частину листка, знову починаючи із середнього зубчика. Вісь середньої частини листка розміщена під гострим кутом до основної осі листка. Ця нижня, третя частина розміщується під прямим або й тупим кутом до осі листка. Готове зображення можна залишити в одному кольорі або виділити прожилки темніших кольорів.
Вправа 18: малювання листка папороті. Починають малювати так само, з центрального мазка, а потім під гострим кутом кладуть бічні мазки. Прожилки листка можна виділити темнішим кольором, коли зображення висохне. Можна робити прожилки по-іншому. Тоненькою паличкою прогортають ще по вологому зображенню місця прожилок. Паличка забере на себе фарбу і проведений нею прожилок посвітліє.
Вправа 19: поглиблення навичок зображення листочків за допомогою простих мазків — «зерняток» із різнобічним спрямуванням до середини листочка. Зображення листочків із зубчиками (мазок — «зернятко» п'яткою до середини). Інші листочки з хвилястою лінією контуру — маленькі мазки — «зернятка» вусиками до середини. «Зернятка» майже однакові, дещо зміщені щодо середини листочка.
Вправа 20: «перехідний мазок». Часто у петриківському розписі можна зустріти неповторний ефект плавного переходу одного насиченого кольору у світліший чи навпаки. Це досягається «перехідним мазком» пензля. Щоб навчитися робити "перехідний мазок", треба на пензлик набрати темну фарбу, наприклад, коричневу, потім потримати пензлик ручкою донизу 10-15 секунд, щоб дати можливість фарбі стекти у «п'ятку» пензлика. Потім верхівкою чи кінцем пензлика набирають фарбу світлішого тону (жовту). Роблять перший мазок: тягнуть світлий вусик і поступово з'являється темніший відтінок, який у «п'ятці» набуває повної сили темної фарби, що набиралася першою. Далі пензель повертають на 120° і проводять другий мазок, потім ще раз повертають на 120° і кладуть третій мазок. Загальна насиченість третього мазка у світлішій частиш звичайно буде дещо поступатися насиченості першого мазка. Щоб вирівняти насиченість пензля, знову повторюють набирання фарби. Багаторазове повторення дасть змогу визначити необхідну розрідженість фарб, скільки набирати фарби на пензель та досягти якості «перехідного мазка» при повторі.
Вправа 21: виконання «цибульки» та інших квітів «перехідним мазком». У цій вправі поглиблюються навички зображення «перехідним мазком». Як і в попередній вправі, набирають на пензель певний колір фарби (візьмемо оранжевий), бажано не дуже розрідженої. Потім, давши можливість фарбі стекти, у «п'ятку» пензлика набирають фарбу темно-червоного кольору на його кінчик. Виконують 3-4 мазки і знову набирають фарбу. Техніку «перехідного мазка» можна зустріти у багатьох зразках петриківського розпису.
Вправа 22: виконання квітів, листочків «перехідним мазком» темперними, гуашевими фарбами. Основу ніжного тону голубої, рожевої фарби, ослабленої білилом, набирають на пензель першою. Потім на кінчик пензля набирають темну фарбу. Темпера чіткіше виявляє поступовий перехід кольору. Зображення стає рельєфнішим. Бажано порівнювати зображення темперою, гуашшю, аквареллю.
Вправа 23: малювання квітів, листочків з використанням «зерняток», «кривеньких зерняток», «перехідного мазка». Поглиблення навичок і використання засвоєних елементів у композиціях за власним задумом. Наслідування зразків майстрів.
Вправа 24: завдання подібне до попереднього. Застосування умінь і навичок у створенні власного розпису з використанням запропонованих зразків квітів. Бажано використати «перехідний мазок».
Вправа 25: поєднання у роботі двох пензлів, звичайного та «петриківського» (з котячої шерсті). Малювання квітів за пропонованим зразком. Ознайомлення з традиційним розчинником для петриківського розпису. Готують його так: розбивши верхівку яйця, зливають окремо білок; потім у півсклянку води вливають жовток, старанно розколочують і додають 5 - 7 крапель оцту. Користуються приготовленим розчинником так само як і звичайною водою, хіба що не вимивають пензлі від фарби, щоб не забруднити його. Вимивають пензлі в іншій посудині з водою.
Вправа 26: виконання квітів з висвітленням і виділенням окремих деталей. Бажано з використанням жовткового розчинника. Необхідні висвітлення в окремих місцях роблять паличкою, ручкою пензлика або сірником з намотаною ваткою, прогортаючи фарбу по мокрому зображенні. Додаткові вкраплення, кружельця роблять по сухому зображенні штампиками, звичайними хлорвініловими стрижнями для ручок тощо.
Вправа 27: композиція розпису за пропонованими схемами. Квіти, листочки за власним вибором. Запропоновані зразки — це мотиви розпису від «дерева життя», «вазону» до «букету», який переважає у декоративному розписі. Вільне, плавне і чітке виконання є свідченням набутих умінь і навичок.
Вправа 28: композиція розпису з 4-5 квітами, пуп'янками, листочками за пропонованими схемами. Деталі композиції за власним вибором. Так само передбачається можливе відхилення від пропонованих схем.
Вправа 29; підсумкове завдання. Власна композиція на теми: «Зозуля на калині», «Декоративний птах», «Святковий букет». Застосування в композиції засвоєних умінь і навичок. Виконання зразка на виставку учнівських робіт.
Вправа 30: підсумкове завдання. Власна композиція. Тема за власним вибором (літо, осінні барви, декоративний птах, жоржини, мальви, чорнобривці тощо). Стилізація форм, декоративність і кольорова гармонія. Виконання зразка на виставку учнівських робіт.
Наведемо приклад уроку ознайомлення учнів початкових класів із технікою гончарства.
Тема. Ліплення на тему: «Дивовижні баранці, коники і птахи».
Мета: Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративного-прикладного мистецтва.
Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки, тощо.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво.
— Людина за своєю будовою природи — художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало і до того часу торкалися руки. З цією метою на полотно наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену роль оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці, і взагалі ремісники, майстри декоративного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.
Художньо виконанні предмети побуту — одяг, посуд, меблі, тощо — називаються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистец-тва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.
Мистецтво прикрашування предметів називається «декоративним». Це — найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні. Пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, шкіри, каменю.
Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця, створювали шедеври мистецтва.
Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інструкцією металом, бісером, а ще — випалюванням. Високої майстерності у декоративному різьблені досягли майстри Прикарпаття та Буковини (демонструють вироби із дерева). Художнє ткацтво та килимарство (додаток А) здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Найпоширенішим способом художнього оздоблення тканини стала вишивка (додатки Б-В). Віками складався і національний стиль вишивки на Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, чашки, миски. макітри). Вироби з різних видів глини випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час опалювання). Великим досягненням у кераміці, стало відкриття фарфору — техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.