Виконуючи під час гри ігрове завдання, діти виявляють активність, бажання і потребу розв'язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими.
Правила гри. Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, спонукають учня керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу.
Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дітей: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних — порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічним завданням.
Ігрові дії. Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.
Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.
Ігрові дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки між ними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у конкретній ситуації, загадуванні і відгадуванні, своєрідному змаганні (хто скоріше закриє порожні клітинки великої картки маленькими тощо).
Захоплюючими є ігрові дії в народних іграх, завдяки яким, як стверджував К. Ушинський, дитина вчиться мислити, набуває важливі знання. У кожній народній грі розум дитини працює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані, їх зміст насичений яскравими образами, внаслідок чого дитина не просто їх наслідує, а живе у певній ігровій ситуації.
Результат гри. Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.
Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв’язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру.
Види дидактичних ігор. Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальноюдіяльностю дітей, ігровим діям і правилам, організацією тавзаєминам дітей, за роллю вчителя. Перераховані ознаки притаманнівсім іграм, однак, в одних іграх виразніше виступають одні ознаки, вінших - інші.
Чіткої класифікації, групування ігор за видами ще немає. Часто ігриспіввідносять зі змістом навчання: ігри по сенсорному сприйняттю, словесніігри, ігри з ознайомлення з природою та інші.
Вимоги до дидактичної гри.З розуміння значення дидактичних ігор випливають такі вимогидо них:1. Кожна дидактична гра повинна давати вправи, корисні длярозумового розвитку дітей та їх виховання.2. У дидактичній грі обов'язково наявність захоплюючій завдання,вирішення якої потребує розумового зусилля, подолання деякихтруднощів.3. Дидактизм в грі повинен поєднуватися з цікавістю, жартом,гумором. Захоплення грою мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання.
Використовують ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель навчає дитину правильно сприймати об’єкти і явища навколишнього світу.
У грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються.
Для того, щоб ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників.
1.3 Дидактичні умови формування пізнавальної активності
Щоб процес формування пізнавальної активності був ефективним вчитель повинен створити потрібні умови. Наприклад:
- забезпечення внутрішнього прийняття дітьми цілі майбутньої роботи, тобто забезпечення розуміння того, навіщо треба це робити, на який передбачуваний результат орієнтуватися. Якщо ж діти не підготовлені до вирішення навчального завдання, вони не зможуть повноцінно включитися в навчальну діяльність; - виключення поверхового оцінювання підсумків попередньої роботи і в момент актуалізації знань; - комбінування різних форм організації навчальної роботи, визначення їх місця на кожному етапі заняття; - обговорення результатів діяльності та застосування придуманих самими дітьми вправ і завдань;
- створювання ситуації сприятливого творчого прояву й розвитку індивідуальних здібностей;
- наявність позитивної мотивації, стійких пізнавальних інтересів, пізнавальної потреби;
- проведення учбового процесу на оптимальному рівні розвитку учнів;
- сприятливе спілкування в учбовому процесі
-самоуправління процесу навчання та успішне володіння інтелектуальними вміннями, пов'язаними з переробкою набутої інформації, уміннями;
- співпраця та співтворчість вчителя й учнів для забезпечення ситуації успіху й психологічного комфорту кожного учня;
- стимулювання самовдосконалення, самокритичності, впевненості у собі;
Висновки до розділу
Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнями не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання учнями набутих знань про предмети і явища навколишнього світу. Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з формування пізнавальної активності
2.1 Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальноїактивності засобами дидактичної гри
Фрагмент уроку російської
Тема: Повторення складу слова.
Мета: створити умови для повторення складу слова і способів словотворення.
Завдання: відпрацьовувати вміння визначати спосіб утворення слів; утворювати слова по заданій моделі;
- формувати пізнавальну активність засобами гри;
- виховувати акуратність при роботі в зошиті і на дошці, виховувати інтерес до уроку через дидактичну гру.
Етап уроку - повторення вивченого.
Дидактична гра "Прибери зайвий вагон".
Мета гри: створити умови для закріплення складу слова, вчити бачити слово, що відрізняється від інших за своїм складом.
Вчитель: - Тепер, діти, трошки пограємо. На станцію прибули три потяги. Кожен поїзд складається з чотирьох вагонів. Коли вагони приєднували до поїзда, зробили помилку, приєднавши зайвий вагон, що не підходив до цього складу (на дошці з'являються три поїзда). Вам необхіднознайти цей зайвий вагон. Зробити це вам допоможуть слова, написані на кожному вагоні.
(Підказка. Зайві слова відрізняються від інших слів, написаних на вагонах, за своїм складом.)
Вчитель: - Кожному ряду дістається свій поїзд, перш ніж прийняти рішення, обговоріть його разом зі своїм рядом, визначте людини, який буде висловлювати загальну думку.
Поїзд № 1.
забіг, заплив, закон, запуск.
Слово, на якому вагоні тут зайве?
Зайве слово закон, на третьому вагоні?
Чому?
Діти: - Слова, написані на інших трьох вагонах, мають приставку, а в слова закон немає приставки.