Смекни!
smekni.com

Особливості бюджетного фінансування професійно-технічних закладів (стр. 2 из 3)

Рисунок 2 – Видатки бюджету на професійно-технічну освіту

Порівняно з іншими напрямками освіти фінансування професійно-технічних закладів найменше (рисунок 3).


Рисунок 3 – Фінансування освіти у 2009 році

Загальний обсяг видатків передбачених для закладів професійно-технічної освіти у 2007 році становив 1 885,1 млн. грн., у 2008 році – 2 670,5 млн. грн., а у 2009 році становить 2 948,6 млн. грн. [3].

Середній розмір стипендії:

– для учнів професійно-технічних навчальних закладів у 2007 році становив 103,6 грн. на місяць, у 2008 році – 166,7 грн., а у 2009 році становить 200 грн.

– для учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що знаходяться на повному державному утриманні розмір стипендії у 2007 році становив 155,4 грн. на місяць, у 2008 році – 500 грн., а у 2009 році становить 550 грн.

– для учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яким призначено опікуна розмір стипендії у 2007 році становив 134,7 грн. на місяць, у 2008 році – 500 грн., а у 2009 році становить 550 грн. [6].

У проекті бюджету на 2010 рік зазначено, що у 2010 році розміри мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівня акредитації, учнів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в розмірах, що діяли у грудні 2009 року. Даний розмір є недостатнім і не стимулює бажання здобувати професійно-технічну освіту [7].

Невисоким є і рівень оплати праці викладачів професійно-технічних закладів (рисунок 4).

Рисунок 4 – Середня заробітна плата викладачів ПТЗ

У розрізі посад інформація щодо оплати праці наведена у таблиці 3.

Таблиця 3 – Середній розмір посадових окладів та заробітної плати працівників професійно-технічних навчальних закладів у 2009 році

Посада Тарифний розряд Середній посадовий оклад, грн. Середня заробітна плата, грн.
Директор ПТНЗ (з кількістю учнів від 301 до 800 чол.) 14–15 1406 2499
Заступник директора ПТУ Посадовий оклад на 5–15% менше ніж у директора 1265 1728
Майстер виробничого навчання 9–12 1155 1578
Вчитель (викладач) без категорії 8–9 943 1504
Вчитель (викладач) II категорії 10 992 1582
Вчитель (викладач) І категорії 11 1074 1714
Вчитель (викладач) вищої категорії 12 1155 1844
Вихователь 8–12 1074 1467

У зв’язку з дефіцитом бюджетних асигнувань Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачені видатки на капітальні та поточні ремонти, видатки на розвиток училищ. У зв’язку з цим не ремонтуються належним чином навчальні та виробничі приміщення, котельні, дахи. Призупинено реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 р. №886 в частині оснащення майстерень училищ сучасним обладнанням, устаткуванням та технікою. Виникла проблема у розрахунках з енергопостачальними організаціями, яка пов’язана з підвищенням тарифів. Більшість навчально-виробничих та господарських приміщень потребують капремонту, заміни дахів, тепло – та водоканалізаційних мереж. Бракує підручників та навчальних посібників.

У скрутному становищі залишаються навчальні заклади через заборгованість за комунальні послуги (7,3 млн. грн.), енергоносії (0,6 млн. грн.). Більшість із них попереджені про відключення.

Для розрахунків з енергопостачальними організаціями профтехосвіті необхідно додатково до кінця року майже 30 млн. грн.

Запровадження нових розмірів мінімальної заробітної плати працівників бюджетної сфери потребує індексації заробітної плати педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів, оскільки вже створюється певна заборгованість, що не було передбачено розписом державного бюджету України на 2009 рік [3].

Значного додаткового фінансування потребує створення навчально-матеріальної бази для нових професій, які є дефіцитними на ринку праці. Проблемою стало цьогорічне проходження учнями практики та оплата їхньої праці. Гострою залишається проблема збереження кадрів. Не вирішується питання щодо надання молодим спеціалістам підйомних та безпроцентних кредитів для будівництва житла [2].

Без вирішення цих проблем перспективи на майбутнє примарні. Такий стан із підготовкою й фінансуванням триватиме доти, доки існуватиме чинна система підготовки робітників професійно-технічними училищами; вона має бути радикально реформована відповідно до вимог ринкової економіки. Це розуміють у вищих інституціях країни, проте далі декларативних заяв справа не рухається.

3. Шляхи удосконалення системи фінансування професійно-технічної освіти

Основними стратегічними напрямами подальшого розвитку професійно-технічної освіти є:

1. Створення системи забезпечення якості професійно-технічної освіти.

2. Оптимізація системи фінансування.

3. Модернізація системи управління професійно-технічною освітою.

4. Оновлення існуючої нормативно-правової бази.

5. Соціальна реклама престижності робітничих професій [3].

Для реалізації основних стратегічних завдань необхідно:

- забезпечити супровід проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо удосконалення управління професійно-технічною освітою)»;

- завершити реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 р. №42-р «Питання управління окремими державними професійно-технічними навчальними закладами, підпорядкованими МОН»;

- вирішити питанняпро введення додатково посади заступника Міністра освіти і науки з питань управління професійно-технічною освітою;

- переглянути структуру, функції та чисельність підрозділів МОН, Міністерства освіти і науки АР Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що здійснюють управління системою професійно-технічної освіти;

- розробити та запровадити типові штатні нормативи професійно-технічного навчального закладу;

- передбачати, починаючи з 2010 року, у державному та місцевих бюджетах видатки на капітальний (поточний) ремонт і реконструкцію будівель, приміщень, дахів та котелень закладів і установ системи професійно-технічної освіти, оновлення навчально-матеріальної бази та змісту професійно-технічної освіти;

- продовжити роботу щодо приведення мережі професійно-технічних навчальних закладів до потреб економіки та ринку праці та забезпечити оптимізацію та спеціалізацію малокомплектних професійно-технічних навчальних закладів;

- забезпечити ефективну роботу з професійної орієнтації молоді та підвищення престижності робітничих професій;

- забезпечити належний соціальний захист педагогічних працівників, учнів, слухачів системи професійно-технічної освіти, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей;

- створити належні умови співпраці з соціальними партнерами.

Актуальним питанням реформування професійно-технічної освіти є її децентралізація [5, C.30–31].

Протягом трьох років проводиться експеримент щодо фінансування професійно-технічних навчальних закладів Львівської, Харківської областей та міста Києва за рахунок коштів, які враховуються у міжбюджетних трансфертах з державного бюджету бюджетам Львівської, Харківської областей і міста Києва.

Результати цього експерименту свідчать про певні позитивні зрушення у фінансуванні та діяльності навчальних закладів цих регіонів. Значно збільшено обсяги їх фінансування, в тому числі виділяються кошти на оновлення навчально-матеріальної бази, проведення капітальних (поточних) ремонтів, реалізацію заходів з енергозбереження. Посилилась увага органів місцевої виконавчої влади та самоврядування до навчальних закладів. Позитивні висновки проведення зазначеного експерименту надані також незалежними експертами міжнародного проекту Європейського Союзу «Підвищення ефективності управління професійно-технічною освітою на регіональному рівні в Україні».

Тому настав час поширити його на усі регіони. Останнім часом надходять пропозиції щодо передачі училищ у структуру вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Але, проведений моніторинг діяльності професійно-технічних закладів, що є структурними підрозділами, свідчить, що така практика не сприяє збереженню обсягу підготовки робітничих кадрів та матеріальної бази.