Стилістичні засоби лексикології та фразеології
1. Аутотренінг
Я вільно володію засобами рідної мови.
Дбаю про культуру мовлення.
Я — особистість творча, маю допитливий розум.
Мене цікавлять мовні таємниці.
Я можу творити.
Я хочу і можу зробити свій проект та презентувати його.
Я міркую, замислююся.
Я хочу знати і поділитися тим, що знаю.
2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття
Лексикологія — наука про лексику (словниковий склад нашої мови). Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на стилістично нейтральну (міжстильову), що вживається в усіх стилях мови та стилістично забарвлену, що співвідноситься з одним чи з кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків (переважно — художній та публіцистичний стилі). Особливу групу лексики становлять слова вузького стилістичного призначення: терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовна та просторічна лексика, застарілі слова, неологізми, зокрема поетичні.
Як елемент мовної системи слово пов'язане з іншими словами на рівні лексики, граматики, стилістики. Важливою лексичною характеристикою в цьому плані є сполучуваність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими словами в процесі висловлення думки (За О. Пономарьовим).
Необхідні для повторення і вивчення поняття: лексичне значення слів, багатозначність, тропи, пряме (переносне значення слова; синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологія, фразеологізми (та їх стилістичні можливості).
Тропи — слова, вжиті в переносному значенні для створення образності (передача загального поняття через конкретний словесний образ): порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія, літота, уособлення.
Стилістичні фігури (антитеза, оксиморон, парономазія, перифраза, евфемізм...), є також еліпсис, повтор, анафора, епіфора, тавтологія, ампліфікація, плеоназм і т. ін.
Лексика за походженням, вживанням. Фразеологізми. Фразеологічні зрощення, єдності, сполучення. Прислів'я, приказки. Крилаті вислови. Афоризми. Сентенції. Максима. Парадокс. Літературна цитата. Ремінісценція. Трансформація (видозміна фразеологізмів з певною стилістичною настановою). Контамінація. Визначити стилістичні особливості, можливості зазначених понять; занести поняття до особистого довідника, використовуючи приклади. З поданих понять кожен учень для обговорення на семінарі обирає 1 - 2 поняття.
3. Мотивація навчання
Цікаво знати (для обговорення).
• Для потреб повсякденного спілкування досить невеликої кількості слів. Але для читання і розуміння книг їх треба знати дуже багато. Встановлено, що дитина 7 років уже використовує близько 5 000 слів, а в 14 років — до 10 000; обсяг словника конкретної людини залежить від роду її занять, освіченості і здібностей.
• Словник мови прозових творів Т. Г. Шевченка охоплює 20 000 слів, а поетичних — понад 10 000.
• Лексичне значення слова хоч і стійке, але не залишається незмінним. Наприклад, запозичене слово білет первісно означало «водяна бульбашка», «брунька», «золота капсула з амулетом», з часом набуло нового значення — «записка з печаткою», пізніше — «Картка з екзаменаційними питаннями»; розмовне — те саме, що квиток.
Утворіть із поданих словосполучень і речень схему, відповідь ілюструйте прикладами. Слово та його зв'язки. Фонетично оформлене. Може мати семантичні зв'язки. Має словотворчі відношення. Є грамматична форма. Є граматичне і лексичне значення.Висловте власну точку зору за поданим реченням. Справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В. Колесов).
4. Актуалізація опорних знань (повторення вивченого в школі)
Лексикологія як наука про слово.
Ознаки слова як мовної одиниці.
Лексичне значення слова.
Багатозначні й однозначні слова.
Пряме та переносне значення слова.
Омоніми. Синоніми. Антоніми.
Лексика української мови за походженням.
Власне українська лексика.
Лексичні запозичення з інших мов.
Загальновживані слова.
Професійна, діалектна, розмовна лексика.
Терміни.
Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання.
Застарілі й нові слова (неологізми).
Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.
Поняття про стійкі сполуки слів і вислови.
Фразеологізми. Приказки, прислів'я, афоризми
5. Виконання практичної роботи (повторення правил та виконання вправ)
Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найменування для всіх пізнаних людиною предметів і явищ природи та суспільства, відношень і залежностей, для вираження людиною почуттів, емоційних реакцій і волевиявлень. Слово бере на себе НОМІНАТИВНУ (називальну) функцію.
Лексичним значенням називається співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняття про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Воно само по собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати у нові значення.
Слова виникають з одним лексичним значенням, але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають мовні зміни, що ведуть до появи нових значень - похідних.
Слова, що мають первинне і вторинне /похідне/ значення, називається БАГАТОЗНАЧНИМИ /полісемічним/. Первинне значення називають ПРЯМИМ, вторинні - ПЕРЕНОСНИМ.
Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші.
АНТОНІМИ - слова протилежні за значенням (чорний-білий).
СИНОНІМИ - слова близькі за значенням та різні за написанням (йти, чимчикувати, пересуватися, швендяти, шкандибати).
Пароніми - слова близькі за звучанням та різні за значенням (абонент, абонемент).
ОМОНІМИ - слова різні за значенням, але однакові за написанням (ключ).
Лексикологією називають науку, яка вивчає лексику. Слово лексика походить від грецького слова - "словесний", "словниковий". Ним називають усі слова мови, а також окремі шари чи групи слів та слова письменників і їх творів.
Підрозділи лексикології:
Семасіологія - вивчає значення слова, багатозначність, омоніми, синоніми, антоніми.
Етимологія - вивчає походження слів, спорідненість з іншими словами.
Ономастика - вивчає власні назви.
Топоніміка - вивчає власні географічні назви.
Гідроніміка - вивчає власні назви водних артерій.
Антропоніміка - вивчає власні назви істот - прізвища, імена, клички)
Термінологія - вивчає терміни.
Лексикографія - охоплює укладання словників.
Художні засоби української мови.
На перенесенні значення слів за якоюсь певною ознакою формуються художні засоби мови: епітети, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха.
Метафора -це перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю якихось ознак, форм, якостей, властивостей, функцій (цвіте Казахстан).
Епітет - прикладка, прізвисько - різновид метафори. Це переносне значення, яке виконує роль образного означення (золоте серце).
Метонімія - перейменування - це тип переносного значення за спільністю (випив склянку, читав Шевченка).
Синекдоха - спільне сприймання, витлумачення - це вид переносного значення, яке формується на заміні назви цілого його частиною (білий парус).
Іронія - вжитвання слова в протилежному значенні, утворюється тонка усмішка (благоденствіє).
Антитеза - різко протиставлені прямо протилежні поняття (мужик-пан).
Синоніми
Одна з найприкметніших рис української мови – її синомінічне багатство. Синоніми – слова, близькі за значенням і різні за звучанням; тобто вони відрізняються семантичними відтінками, стилістичним забарвленням або обома цими ознаками. Для лексикології синонімія – це повний або частковий збіг значень двох чи кілька слів як одиниць словника у відриві від контексту. Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Окремі слова відрізняються лише префіксами, і тут треба бути надзвичайно обережними, бо заміна однієї літери може позначитись на значенні слова та тексту.
Слід запам’ятати значення окремих слів.
Замісник. Заступник.
Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника.
Заступник – офіційна назва.
Суспільний. Громадський.
Суспільний – лад, клас, система, праця, становище, виробництво, буття.
Громадський – обов’язок, осуд, порядок, діяч; робота, справа, думка.
Квиток. Білет.
Квиток – театральний, залізничний, студентський.
Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.
Скоро. Швидко.
Скоро – вживається, коли йдеться про час.
Швидко – позначення інтенсивності руху.
Тепер. Зараз. Нині. Сьогодні.
Ці словарізні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким же значенням вживаються слова нині, сьогодні. Слово зараз характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини.
Наступний. Подальший.
Наступний – вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень.
Подальший – вживається на означення абстрактного поняття: подальше життя, подальша доля.
Запитання. Питання.