Міжпредметні паралелі. Образ Реґіни вписується в галерею ч?' персонажів європейського роману, в якому змальовано пригнобогидне явище антигуманного світу: «Життя» І Гі де Мопассана, «Анна Кареніна» Льва Толстого. У річищі = традицій Оноре де Бальзака український прозаїк зображує«сцени приватного життя». У «Шлюбному контракті»
Бальзака шлюб у буржуазному суспільстві змальовується як І укладання угоди, комерційна операція. Історія шлюбу з Стальського і Твардовської — український варіант цієї теми.
Франко відтворив мораль і систему поглядів галицького суспільства, зокрема й на жінку. В романі антилюдяний шлюб героїні найнещасливіший. Конфлікт між чоловіком і жінкою непримиренний, вирішити його неможливо: рід не може продовжитись. Це грубе панування чоловічого права, заснованого на насильстві до дружини, повністю залежної від чоловіка-деспота.
Майстерно відтворено внутрішній світ Реґіни, досліджено психіку особи в найпотаємніших порухах, її боротьбу з самою собою і жорстоким світом. Всезнаючий розповідач немовби поселяється в душу персонажа, дивиться очима героїні на світ, і немов проступає приховане підсвідоме людини.
Так психологічно правдиво змальовується образ Реґіни, для якої кохання до Рафаловича було єдиним світлом у житті. Дівчина — однолюб і здатна на велике взаємне почуття. Проте племінницю-сироту Анеля Армашевська видала заміж за нелюба. Тоді Реґіна виявила безхарактерність, не змагалася за своє щастя. Пасивною вона була упродовж десяти років заміжжя, терпляче зносячи знущання, поки знову доля не звела її з Рафаловичем. Під час святкування ювілею сімейного життя Реґіна вперше протестує проти свого становища: вона одягла « залежану шлюбну сукню», заявивши Євгенові, що це — символ її «найбільшого нещастя». У душі жінки від зустрічі з Євгеном народився протест, ожила мрія про справжні світлі й добрі людські стосунки.
Франко одухотворює образ Реґіни. Молячись, вона благає Божу Матір допомогти, щоб образ Реґіни став для Євгена « найвищим, найкращим, чим тілько може бути жінка для мужа! Щоб я вела його до всього, що високе і чесне!» Жінка уподібнюється біблійному образові Магдалини, що повірила Месії, який врятував її душу. Реґіна готова на самопожертву в ім'я коханого і його праці, тому пропонує Рафаловичу свої коштовності для народної справи. В образі Реґіни Франко відбив свій ідеал жінки — сподвижниці, ідейного однодумця, подруги, сестри в боротьбі за народне щастя. Та в романі оборонець пригноблених не зміг врятувати жінку: на очах у читачів розігрується не міф, а жорстока реальність, де діє своя логіка.
У галереї образів євреїв нетрадиційною є постать найспритнішого лихваря Вагмана. Усе власницьке у Вагмана — глибоко типове і соціально зумовлене, проте персонаж наділений індивідуальними рисами і світорозумінням. Він роздумує над роллю євреїв у Галичині. За Вагманом, вони «звичайно асимілюються не з тими, хто ближче, а з тими, хто дужчий». Вагман проголошує програму співпраці євреїв не з панівною (польською), а з поневоленою нацією. Він бачить історичну потребу « будувати міст і до руського берега», вважаючи, що українська нація побудує свою державу. А тому й закликає співвітчизників допомогти пригнобленим українцям уже тепер.
Отже, у романі «Перехресні стежки» постає герой-мислитель, який аналізує й осягає світ зовнішній і внутрішній, вирішує серйозні соціально-національні, етичні, філософські проблеми буття. Євген Рафалович — національно свідомий герой. Його інтелектуальний потенціал розкривається в дії і роздумах. Митець поетизує вольові риси характеру, моральну стійкість людини в її щоденному єдиноборстві з загальною відсталістю. Оскільки «Перехресні стежки» вирізняються інтелектуальним змістом, це визначає жанрову своєрідність твору як філософсько-психологічного роману.
9. Коментар виконання практичної роботи
10. Підсумок заняття
Поміркуйте.
1. Чому Франка можна назвати Бальзаком галицького життя?
2. Які феміністичні питання порушено в романі «Перехресні стежки»?
3. В чому виявляється психологічна майстерність Франка у показі образу Реґіни? Який ідеал жінки втілено в образі Реґіни?
4. З'ясуйте символічну назву роману «Перехресні стежки». З якою метою прозаїк застосував прийом зустрічі на перехресних стежках людей різних соціальних станів, національностей, життєвих інтересів?
5. За допомогою яких художніх засобів змальовуються чиновники і представники влади в повіті?
6. У чому полягає національна проблематика твору?
7. Як згруповано в романі персонажів?
8. З'ясуйте своєрідність сюжету і композиції роману.
9. Хто був прототипом головного героя? Як розуміє свій обов'язок Рафалович? Яку мету в житті обрав Євгеній? Як моделюється багатогранний образ Рафаловича?
Хочу завершити цей урок словами Євгенії Угринчук: “Найбільше щастя – мислити і творити, любити і жертвувати...” (творче завдання)
Узагальнюємо вивчене.
Порівняльна таблиця ознак реалізму та натуралізму
Реалізм Натуралізм Картина світу
Зображення типового характеру, що діє в типових обставинах. Значущість життєвого матеріалу. Панорамність у змалюванні дійсності. Дотримання принципу історизму. Зображення виняткового, одиничного, фактографічна точність у відтворенні світу. Віддзеркалення «шматка життя» у світлі досвіду і знання. Змалювання внутрішнього стану людини через зовнішні ознаки.
Художні завдання Критика суспільного зла. Оцінка зображених людей і подій, узагальнення істотних рис побуту, моралі, історичної доби, співчуття особі. Психологізм, розкриття «діалектики душі». Наявність розповідача-усезнавця. Змалювання по-науковому об'єктивної і правдивої картини світу.
Повна об'єктивність митця, відсутність оцінок навіть при зображенні низьких сторін людської природи. Розповідач виступає спостерігачем.
Концепція людини Соціальна зумовленість характеру, відтворення особи в розвитку, зображення влади обставин над людиною. Багатогранність особи. Гуманістичний пафос. Відсутність ідеалізації людини, змалювання усіх сфер її життя і стихійних виявів. Перебільшений акцент на біологічній природі людини. Домінування середовища над характером.
11. Домашнє завдання Дослідити і мотивувати з психологічної точки зору вчинки Стальського, Твардовської-Стальської, Вагмана.
Література:
1. Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – Т. 16. – С. 7.
2. Франко І. Твори в 20-ти т. – Т. 1. – С. 17.
3. Франко І. Статті і матеріали. – Зб. 5. – Львів, 1956. – С. 126.
4. Іван Франко. Документи і матеріали 1856 – 1965. – К., 1966. – С. 149.
5. Іван Франко у спогадах сучасників. – Львів. – 1956. – С. 394. Пархоменко М. Н. “Драматургия Ивана Франко”. – М.: 1957.
6. Басс І. І. “Іван Франко. Біографія”. – К.: 1966.
7. Худош Л. С. “Вивчення творчості І. Франко в школі”. – К.: 1962.
8. Жук Н. Й. “Проза І. Франка”. – К.: 1977.
9. Курс історії української літературної мови. – К.: 1958.