Мета семінарського заняття
· формувати в студентів уміння орієнтуватись у змісті навчального матеріалу;
· формувати вміння й навички студентів самостійно систематизувати та поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності.
· сформувати в студентів уміння й навички застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності, усунути ті прогалини в навчальних досягненнях студентів, які існують у засвоєнні теми.
Основними завданнями семінарського заняття є:
· закріплення, розширення та поглиблення знань студентів, отриманих раніше на уроках;
· формування й розвиток їх навичок самостійної роботи;
· реалізація диференційованого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей студента;
Обладнання і матеріали:
· Закон України « Про землеустрій »
· А.М.Третяк « Наукові основи землеустрою »
Важливе значення в підвищенні ефективності семінарського заняття має технологія його проведення. Звичайно семінарське заняття починається зі вступного слова вчителя (оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом). Обговорення питань плану заняття може починатися з раніше запланованого повідомлення студента або з його вільного виступу. Бажано викликати надійних студентів, але не найсильніших. Сильні студенти повинні бути в резерві та залучатися в якості опонентів, яким можна доручити узагальнення виступів з того чи іншого питання семінару. Після першого повідомлення чи виступу викликаного викладачем студента в обговоренні питання можуть брати участь усі бажаючі. При цьому їм дозволяється користуватись конспектами, підручниками, будь-якими літературними джерелами. Викладач стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорення теми, оцінюванням навчальних досягнень студентів.
Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:
· вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання студентів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд; можливість забезпечити студентів літературою з теми; урахування ступеня сформованості в студентів умінь і навичок самостійної роботи);
· педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;
· підготовка викладача та студентів до семінару (розчленування теми на конкретні питання; інструктаж із роботи з основною та додатковою літературою; вибір форм самостійних повідомлень студентів - доповідь, реферат, виступ, опанування; підготовка ілюстративного матеріалу);
· технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова студентам для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень студентів; акценти викладача на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень студентів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);
· розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання учнів у процесі роботи);
· підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули студенти, ставлення до заняття та творча активність студентів, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання студентів до активної участі в семінарі, похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару);
· результативність семінарського заняття (закріплення та поглиблення отриманих студентами раніше нових знань; формування в студентів умінь і навичок самостійної роботи з першоджерелами; розвиток здібностей студентів, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці, ступінь творчого мислення студентів, самоорганізація та самоконтроль).
Висновок
Семінар – це живий, творчий процес і його не можна запрограмувати в усіх деталях, але викладачу слід добре продумати кожен етап заняття. За характером семінарські заняття поділяються на випереджальні, навчальні, узагальнюючі (підсумкові). Важливу роль у підвищенні ефективності семінарського заняття відіграють підготовка та технологія його проведення. Вчитель стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Доцільно поставити на занятті проблемне питання, викликати розгортання мікро дискусій, а завершити семінар підбиттям підсумків обговорюваної теми та оцінюванням знань студентів. Семінарські заняття різних типів сприяють розвитку мислення студентів. Саме тут формується і закріплюється вміння виступати в ролі оповідувачів і опонентів, доводити, заперечувати чи підтримувати, відстоювати власну точку зору. Ці висновок можна зробити після проведеної дослідницької експериментальної роботи. Всі інші завдання семінару – повторення і закріплення знань, контроль – повинні підпорядковуватися цій головній меті. Семінарське заняття сприяє інтенсивній самостійній роботі студентів, формує в них вміння працювати з додатковою літературою. Оцінювання є одним з процесів пізнання, в результаті якого виявляється і виражається у формі оцінки значення різних об'єктів і процесів навколишньої дійсності. Оцінювання учбових досягнень розглядається нами як системоутворюючий компонент управління якістю навчання, що полягає у встановленні ступеня відповідності норм якості між метою і результатом навчання. Семінарські заняття різних типів сприяють розвитку мислення студентів та сприяє інтенсивній самостійній роботі студентів, формує в них вміння працювати з додатковою літературою. Семінарські заняття — обговорення класним колективом підготовлених доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів). Вчитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні удентамита додаткові питання, розподіляє завдання між студентами з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи студентів подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей. На відміну від педагогічних технологій, заснованих на логіці науки "від знань до вмінь", сучасні педагогічні технології, зокрема і семінарські заняття, побудовані за принципом введення у навчально-виховний процес системи загальнолюдських цінностей, спрямування на розвиток професійних якостей та творчих здібностей особистості та способів діяльності, що забезпечують їх реалізацію. Результатами процесу формування знань, умінь та навичок у ході підготовки та проведення семінарського заняття ми вважаємо високий рівень оволодіння навчальним матеріалом. Розвиток творчого мислення, уміння самостійно працювати над навчальним матеріалом, презентувати матеріали дослідження тощо.
Список використаної літератури
1. Арутюнов Ю.С., Дера В.Г. Деловая игра „Мозговая атака”: Методическое пособие. – М., 1990.
2. Баханов К. Технологія групової справи в навчанні історії в школі // Історія в школах України. – 2002. - № 1. - С.23-29.
3. Борзова Л.П. Дидактические игры // Преподавание истории в школе. – 2000. - № 1. – С.46-47.
4. Ларионов В.В., Писаренко С.Б. Видовое информационное поле в инновационной педагогике: состав, структура, свойства и применение в тестировании // Инновации в образовании. – 2005. - №1. – С.55-62.
5. Мухина С.А., Соловьев А.А. Нетрадиционные педагогические технологии в обучении. – Ростов-на-Дону, 2004.
6. Носенко Е.Л. До проблеми зміни освітньої парадигми // Педагогічний процес: теорія і практика. – К., 2002. – Вип.2. – С.77-80.
7. Савельев А. Инновационное высшее образование // Высшее образование в Росии. – 2001. - № 6. – С.43-45.
8. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. – М., 2002.
9 Вачков И.В. Психология тренинговой работы. - М.: Эксмо, 2007. – 415 с.
10 Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств.- СПб.: Речь, 2001. – 346 с.
11 Копытин А.И. Системная арт- терапия. – Спб.: Питер, 2001. – 224 с.
12 Образование. Инновация. Будущее. (Методологические и социокультурные проблемы). - Ростов-на-Дону: РО ИПК и ПРО, 2001 год.-176 стр.
13 Підготовка волонтерів до соціальної роботи. Навчально-методичний посібник/За ред. А.Й.Капської. – К.:Дерсоцслужба, 2005. – 152 с.