5. Ефективність навчальної роботи школярів залежить від розвитку у них здібностей до навчання, здібності розумного і правильно вчителя. Для цього вони повинні оволодіти загальними навчальними вміннями і навичками і вміннями повинно бути вимо--- в навчальні програми вчителів по кожному навчальному предмету.
6. Ефективність навчальної роботи школярів оприділюється характером їх особистісної вихованості, їх соціальними якостями.
7. Ефективність навчання. характер відношення школяра до навчальної правці залежать від того, яке життя школяра в школі і класі, чи задовольняє ЦК життя його потреби, з якими почуттями школяр йде в школу, які емоції і почуття виникає у нього навчально-виховний процес.
Життя школярів у школі, навчальний процес, уроки і позакласні і позашкільні заняття повинні бути так організовані, щоб в них могли і хотіли приймати активну участь всі школярі. Взаємовідносини між вчителями і школярами повинні бути з---- на оптимістичному відношенні вчителя до кожного школяра: вчитель повинне вірити в можливості і сили школяра. Він повинен виявити кразі і сильні сторони кожного школяра. Для того, щоб боротися з недоліками того чи іншого школяра вчитель повинен шукати його розмови і створювати умови, щоб кожний школяр досяг успіху в якій-небудь області. Школяр, який в школі не досягає успіху, робиться невдахою почуває себе так, і тим самим він приречений на успіх в навчальній роботі.
Модель освітнього процесу на уроках математики.
Розбереми спочатку чинники індивідуалізації навчання на році.
Індивідуалізація, як показав аналіз, стосується змісту праці школярів, і характеру їх навчальної роботи для слабких школярів рекомендуються карточки з індивідуальними завданнями, особлива методика аналізу помилок в письмових роботах. В дослідженні Т.Стулькінаса застосовувались три типи запитань і завдань при роботі з відстаючими: підготовчі, зрівнюючи (при виконанні яких слабо встигаючі школярі знаходять на одному рівні з іншими) і перспективні (при вихованні яких слабо встигаючі школярі ставляться на передній фронт загально класової діяльності). Крім того, на уроках виявлялась спеціальна допомога слабким школярам, яка виражатись у вказівках на неуважність, в показі помилок, порода використовувати визначене правило, в нагадуванні про порядок дій (математика), тимчасове полегшення умов задачі (завдання), вимоги провести порівняння, провірити зроблене, подувати про другий спосіб дій [166]. Індивідуалізація здійснюється також з допомогою програмових підручників.
Звернемо увагу і на особливі умови опитування для невстигаючих школярів. Рекомендується давати їм більше часу для обдумування відповіді коло дошки, допомагати викладати зміст “уроку, використовуючи план, плакати”.
В практиці школи використовують різного роду додаткові заняття з відстаючими. Цей спосіб виявляється єдиним у тих вчителів, які не вміють диференціювати роботу школярів на уроці, індивідуалізувати домашні завдання. Рекомендації про необхідність додаткових занять з відстаючими знаходяться в літературі. Згадуються епізодичні і систематичні заняття, групові та індивідуальні. Спеціально відмічаються зібраність додаткових занять, які породжують вивчення нового матеріалу [71].
Велике значення приділяється організації індивідуальних занять молодших школярів. Рекомендується для слабих школярів організувати підготовку уроків в школі [100].
Ще одне важливе питання відноситься до організації навчання дітей, які залишилися на другий рік.
В літературі справедливо відмічається, що повторний курс наносить велику шкоду, травмує дітей, що навчаються і малоефективний [84].
В зв’язку з цим виникла ідея і мається доволі широка практика створення спеціальних класів (шкіл), як для невстигаючих з повільним темпом розвитку, так і для переростків, дітей що залишились на 2-й рік, і дітей ми залишились на 3-1 рік в тому ж класі [32; 38].
В школах США, також практикують особливі групи із відстаючих. Для них розроблюються прогари, комплектуючі недоліки, їх підготовки, - двомовні матеріали для тих, хто слабо знає англійську мову. В американській педагогіці основною мірою подолання неуспішності рахується індивідуалізація навчання; залишені є на другий рік ставляться під сумнів. В роботах Дж. Пейтона, наприклад, на основі довгого дослідження робляться висновок, що повноправний рік мало ------, при тій же прогарі. Загальний рівень успішності з----- в класах, де діти залишаються на другий рік. Педагоги приходять до висновку про бажаність: а) роз приділення школярів в класи по віку і перевід всіх в наступний клас; комплектування класів у великих школах по здібностям на основі думки вчителів, даних тестування і оцінок [134]. Важлива роль в подоланні неуспішності належить досконалості діяльності педагогічного колективу в цілому, науковій організації його праці [7; 13]. Особливе значення, з нашої точки зору, має виховання в наполегливі неформального відношення до виконання навчання, обізнаність відповідальності за формування пізнавальних інтересів школярів, за рівень їх пізнавальної самостійності.
Багатьма ---------розглядаються питання досконалості програм і книжок.
Інші автори виділяють: 1) мінімумі програмного матеріалу; 2) основний матеріал в повному обсязі; 3) основний матеріал плюс поглиблюваний його [34].
Про різноманітну глибину засвоєння матеріалу говорить і Л.В. Занком, маючи на увазі подання неуспішності в початковій школі. Частково ці ідеї реалізовані в діючих книжках, в яких даються наряду з обов’язками додаткові завдання.
Слід відмітити і такі запропоновані в літературі міри попередження неуспішності, як підвищення кваліфікації вчителів, їх періодична атестація [69].
Ми рахуємо важливим підвищення не тільки методичною, яка і загальнопедагогічною і психологічного інформування вчителів, створення умов для їх творчої самоосвітньої роботи.
Для попередження неуспішності, як показав аналіз умов, ви-------відставання, основне значення має досконалість процесу навчання, зу----- його вихованої і розвиваючої взаємодії. Наші рекомендації поправлені на вирішення цих питань як в індивідуальній роботі навчається, так і в роботі з всім часом.
ВИСНОВОК
Сьогодні ми маємо справу з лавиноподібним ростом неуспішності школярів. Оскільки стопроцентний показник вже не потребується, але кожна школа намагається рішити цю проблему по – своєму. Немає єдиного розуміння, а головне єдиної стратегії.
Неуспішність – постійна головна більш педагогів. Світова школа накопичує лише два підходи до рішення цієї проблеми. Перший – перевід невдалих школярів в наступний клас, де навчання здійснюється по програмах зі зниженими вимогами. Другий повторне вивчення курсу за минулий рік, тобто другий рік. Перший підхід в силу ряду причин у нас не практикується. Залишається другий рік, який як давно показано, не оправдовує себе, ні в економічному, ні в технологічному, ні в педагогічному змісті.
Неуспішність – важке і багатогранне явище шкільної дійсності, яке потребує різноманітних підходів при її вивченні.
Неуспішність трактується як не співвідношення підготовки школярів обов’язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку вмінь і навиків, формування досвіду творчої діяльності і виховання пізнавальних відносин. Ми просимо показати, що попередження неуспішності вимагає в себе визначення і відсторонення всіх її елементів. Висувається ----------- “відставання” яким характеризується як неуспішність в вигляді процесу, так і окремі часткові і різночасові невиконання вимог. Відставання розуміється як невиконання вимог навчального процесу.
Вимоги групуються в зв’язку з компонентами змісту навчального предмету, які повторюють склад змісту загальної освіти.
Ці компоненти в єдиному з особливостями засвоєння різноманітних видів змісту оприділяють зміст елементів неуспішності. Нами виявлені елементи неуспішності для однієї групи навчальних предметів. При умові виділення їх для інших груп навчальних предметів з’являється можливість дати більш дидактичне оприділення неуспішності в сучасній школі.
Вивчення природи міжособистісних відношень непроста задача. Особливо важко вона вирішується в дитячих колективах.
Проведені дослідження також дають матеріал для подальшого, більш глибокого вивчення міжоосбистісних відносин, як в даному віці – молодшому шкільному віці, так і в іншому віці, при умові додаткового вивчення особливостей, даного віку, досліджених. Вони так само дають матеріали для роботи, як в досліджуваній групі, так і в інших, подібних групах школярів, молодшого шкільного віку.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Абасов З. Эта вечная проблема – неуспеваемость. //Директор школы № Стр. 22-28.
2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968.
3. Борисов П.П.О дидактических причинах второгодничества в школах Якутин. Якутск, 1967.
4. Будорный А.А. Розанталь У.Д. Об одной из возможностей преодоления второгодничества // Советская педагогика, 1966, № 7.
5. Вопросы предупреждения неуспеваемости школьников / рад. Бабанский Ю.К. Ростов-на-Дону, 1972.
6. Дидактика совершенной школы./Под ред. В.А. Онищука. – К., 1987. – с. 109-110.
7. Зинченко С.Н. Трудные дети. –Н., 1988, стр. 3-10.
8. Левитов Н.Д. Отчего возникают недостатки в характере школьников и как их исправить. М., 1961. стр. 3-4, 12-13, 14-17, 25-31, 31-35, 36-40,41-43.
9. Психология развивающейся личности/ред. Петровского А.В.-М. «Педагогика» 1987 стр. 112-113, 126-127.
10. «Початкова школа». № 9 вересень 1998.стор. 25-27.
11. «Початкова школа». № 7 липень 1998.стор. 25-27.
12. Психологія /ред Крутецкого В.А. –М. “просвещение” 1974. стр. 265-267.
13. Психология дества/Под ред. А.А. Реана. – М.Ю. “ОЛМА-Пресс” 2003. стр. 202-204.
14. Фіцула М.М. Педагогіка.
15. Устининин. Неуспеваемость школьников и ее предупреждение. М., 1977.
[1] В качестве принципа можно назвать: Вапеер Э. Зависимость второгодичества от дополнительных условий и некоторых особенностей школьной среды// Советская педагогика и школа: В. 3 т. Тарту, 1968.Т.1; Ланестик П. личных взаимоотношениях оттесненных учеников и особенности их развития // Советская педагогика…; Ланестик П. Путь развития в личных взаимоотношениях отвердженных учащихся // Советская педагогика 1970. Т.3; Ануфриева В.Д. Пхилологические исследования ----------трудновоспитуемых в системе личных взаимоотношений в классе // О некоторых вопросах нравственного воспитания детей и подростков. М., 1970;
[2] См.: Синицкая В.А. Некоторые особенносты взаимоотношенийв класном колективе школьников-подростков//О нравственном воспитании школьников. Л.1968.
[3] См.: Копоминський Я.Л. Психология дексткого коллекитва. Минск, 1984.