Смекни!
smekni.com

Виховання в молодших школярів культури поведінки (стр. 1 из 4)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Виховання в молодших школярів

культури поведінки”

План

1. Задачі виховання культури поведінки

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

4. Причини невиконання молодшими школярами правил культурного поведінки

5. Основні умови ефективності роботи

6. Основні правила культурного поведінки

1. Задачі виховання культури поведінки

Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурного поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурне поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. Якщо елементарні норми культурного поведінки не щеплені дітям з раннього років, то пізніше приходиться заповнювати цей пробіл і нерідко проводити більш важку роботу: перевиховувати школярів, у яких укоренилися негативні звички. Відсутність елементарних звичок у дітей утрудняє роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів культурного поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності манер і т.д.

Культура поведінки тісно зв'язана з внутрішньою культурою людини, вимогами естетики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня культура багато в чому визначає зовнішнє поведінки людини, але і зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру — змушує людини бути витриманим, внутрішньо зібраним, уміти володіти собою. Недбалість у зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку необхідно озброїти дітей знаннями правил культурного поведінки, звичками їхнього виконання.

Особистий досвід спілкування дитини ще дуже бідний, дитина часто може бути нечемний лише в силу незнання того, коли, де і як треба надійти. Нерідко діти засвоюють правила гарного тону по наслідуванню, спостерігаючи за поведінким батьків, дорослих, котрі є для них авторитетом. Однак усвідомлення дитиною свого поведінки, своїх дій — необхідна умова формування суспільно корисних навичок і звичок моральних норм поведінки. Тільки за те поведінки людин може зовсім свідомо відповідати перед суспільством, колективом, іншими людьми, значення якого він може зрозуміти й оцінити з погляду суспільної користі і необхідності.

Треба відзначити, що в багатьох школярів помітне відставання навичок і звичок культурного поведінки від знання відповідних правил. Тому в роботі з учнями треба звертати увагу насамперед на вироблення навичок і звичок поведінки. Досягається це систематичним приученням школярів до виконання правил. Для цього необхідна така організація життя в школі, щоб учні постійно накопичували досвід правильних моральних відносин. У роботі з молодшими школярами можливі проведення і спеціальні вправи для планомірного відпрацьовування окремих навичок культурного поведінки. Але вправа — це не тільки просте повторення. Для того щоб повторення закріплювало ту чи іншу дію, звичку поведінки, необхідно, щоб воно підкріплювалося позитивними емоціями, приємним переживанням. Іноді це мовчазне схвалення дорослого, заохочення колективу, товаришів. Повторення тільки тоді стає вправою, коли сама дитина активно прагне до одержання визначеного результату у своїх діях, сам хоче надходити правильно. Іншими словами, виховання повинне бути зв'язане із самовихованням.

Тісно зв'язане виховання культури поведінки з роботою над «Типовими правилами для учнів I-III класів». У правилах сформульовані основні положення по вихованню в дітях основ моралі. У них є вимоги, що відносяться до виховання відповідальності (пункт 1), соціалістичного гуманізму (пункти 2, 7, 8), працьовитості й ощадливості (пункти 1, 2, 3, 8), навичок культурного поведінки (пункти 1, 4, 7) і т.д.

Основні методи роботи над правилами — роз'яснення і приучення, організація життя дітей відповідно до вимог правил.

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

У початковій школі діти повинні засвоїти досить великий обсяг знань про основні правила культурного поведінки і привчитися усвідомлено виконувати їх. Конкретних правил пристойності і поведінки багато, познайомити школярів із усіма важко, так навряд чи це потрібно. У житті завжди може створитися така ситуація, у якій діти виявилися вперше. Тому дуже важливо учити школярів не тільки правилам поведінки, але й одночасно умінню діяти в зв'язку з духом правил знаходити правильний спосіб поведінки в новій обстановці на основі уже відомих правил. Ця задача складна, і щоб успішно дозволити її, необхідно наступне. У роботі з дітьми треба учити їхньому виконанню правил поведінки в різних ситуаціях, з якими найчастіше вони зустрічаються: у школі, на вулиці, у громадських місцях. При цьому конкретні правила обов'язково будуть повторюватися. Це необхідно для того, щоб дитина навчилася виконувати те саме правило в різних умовах. Варто пам'ятати, що для молодшого школяра перенос знань з однієї ситуації в іншу не завжди простий. Наприклад, дитина знає, що в школі треба здороватися з усіма дорослими, а не тільки зі своєю вчителькою. Навіть першокласник досить швидко опановує цим правилом. У школі він завжди здоровається з усіма вчителями і з нянечкою, з піонерськими вожатими, батьками. А от за межами школи, на вулиці дитина може не виконувати це правило. І зовсім не по злому чи намірі безпам'ятності. Просто він не знає, що, зустрівши на вулиці, у магазині, у кіно знайомого (учителя, вожатого, чи маму папу свого товариша й ін.), треба з ним обов'язково привітатися. Чи інший приклад, Діти навчилися поступатися місцем старшим у трамваї, автобусі, тролейбусі і т.п. Вони роблять це -охоче, без нагадувань. Але от прийшла бабуся в школу. Учень сидить, а бабуся коштує, іноді ще розмовляє з учнем. І ой не догадається запропонувати їй сісти. Хлопчик привчений поступатися місцем літнім тільки в транспорті.

Культура поведінки в багатьох випадках тісно зв'язана і з нормами моральності. Так, в основі багатьох конкретних правил увічливості, уважності, такту, точності лежить моральний принцип нашого суспільства: соціалістичний гуманізм, колективізм, дружба, товариство, відповідальність за свої вчинки і поведінки. Дитина поступово починає усвідомлювати й оцінювати необхідність виконання правил з погляду моральності. Єдність знання, навички і звички сприяє придбанню стійкого поведінки, формуванню визначених якостей особистості. Завжди бути ввічливим, обов'язковим, точним — значить придбати такі якості, як увічливість, точність, обов'язковість. Усвідомлення дитиною свого поведінки відбувається поступово під керівництвом учителя, під впливом суспільної думки колективу, що складається.

Усю роботу з виховання культури поведінки варто будувати по визначеній програмі. Нижче ми приводимо таблицю, у якій дається тематика занять і бесід з молодшими школярами по культурі поведінки в I—III класах .

Зразкова тематика занять по культурі поведінки

Основні розділи роботи

Учбова чверть

Тема заняття по класам

I

II

III

Особиста гігієна, акуратність і

I

Друзі Мойдодира Кожній речі – своє місце Догляд за одягом
Важливість і культура слова

II

Магічні слова Ти і твої друзі Як ти говориш
Уважність, точність, обов’язковість Правила поведінки на вулиці і в громадських місцях

III

Пам’ятай про других Правила поведінки на вулиці Тримай своє слово Правила поведінки в театрі, кіно Правила, обов’язкові для всіх Правила поведінки в гостях
Заключні бесіди і гра

IV

Поведінка в школі Поведінка дома Поведінка на вулиці і в громадських місцях

Гра “подорож по країні Ввічливості”

У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, увічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, який повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними і тонкими правилами. По кожнім основному розділі роботи вчитель проводить одне заняття, а всього в році шість занять, включаючи заключну, загальну для всіх початкових класів гру. Спеціальна робота з заздалегідь запланованої теми, проведення організованих занять не означають, що вчитель не проводить повсякденну роботу з учнями по вихованню культури поведінки.

Природно, що вчитель не може проходити і повз факти порушення дітьми правил поведінки, що виходять за рамки тієї теми, над якою працює з ними тепер. Якщо вчитель бачить, що дитина не виконує якісь правила, тому що не знає їх, а спеціально відпрацьовуватися вони будуть тільки в майбутньому, то він, звичайно, показує, як треба надійти в даному випадку.

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

Успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Головними методами є приучення школярів до виконання правил культурного поведінки і роз'яснення їм відповідних норм моралі. Важливим засобом приучення молодших школярів до культури поведінки є вправи, що включаються в повсякденне життя дитини і проводяться в процесі систематичних занять. Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, учаться надходити правильно. А потім ці вправи включаються в різноманітну діяльність школярів. Діти їдуть у театр, йдуть на день народження до товариша. Тут вони повинні самостійно, без безпосереднього контролю з боку дорослих діяти відповідно до відомим їм правилам. Учитель спостерігає за поведінким дітей, він відзначає ті пробіли, і помилки, що діти роблять, і те гарне, правильне в їхніх учинках, на що можна обпертися в подальшій роботі.