Загальна сума коштiв, необхiдна для виконання програми, складається з витрат:
– на проведення науково-дослiдних робiт по створенню нових та удосконаленню iснуючих ЗН, а також розробку їх методичного забезпечення для ефективного використання у шкiльному навчальному процесi;
– на серiйне виробництво ЗН та розробку методичного забезпечення до них.
– на проведення сертифiкацiйної оцiнки ЗН, їх розподiл та доставку до шкiл України.
7. Побудова нової системи розробки, виробництва та постачання ЗН, яка б:
– гнучко реагувала на рiзноманiтнiсть дiнамiчної змiни напрямiв розвитку освiти;
– вiдповiдала вимогам кiнцевого користувача;
– створила вiдкритий ринок ЗН на основi конкуренцiї за якiсть, своєчаснiсть поновлення номенклатури ЗН i цiни на них;
– дозволяла державi впливати на процес формування громадянина i спецiалiста, в тому числi i через ЗН.
Побудова такої системи можлива еволюцiйним шляхом з поетапною реалiзацiєю.
Перший етап має бути спрямований на вiдновлення системи розробки та виробництва iснуючих ЗН i насичення ними шкiл, так як рiвень забезпеченості останнiх наблизився до критичної межi.
Другий етап має бути спрямований на розробку основних принципiв i напрямкiв створення ЗН нового поколiння як головного компоненту нових технологiй навчання.
Наступнi етапи мають бути спрямованi на побудову i розвиток системи матерiального постачання шкiл України, яка вiдповiдає умовам соцiального розвитку суспiльства i змiнi напрямку розвитку шкiльної освiти.
В основi реалiзацiї завдань індустрії ЗН повинно лежати формування i динамiчна пiдтримка державних вимог i критерiїв оцiнки дiяльностi i якостi розробки та виробництва ЗН, яка повинна забезпечити:
1. Дотримання державних вимог i визначених критерiїв через державнi програми, державнi i галузевi стандарти на розробку, виробництво i постачання ЗН на основi нормативiв матерiально-технiчного забезпечення, якi необхiдно сформулювати i затвердити.
2. Побудову i пiдтримку правової i нормативної бази ринку розробникiв i виробникiв ЗН, якiй функцiонує на основi конкуренцiї якостi, забезпеченнi досягнення цiлей загальної середньої освiти та зниження цiни.
3. Контроль за дотриманням державних вимог та державної полiтики у шкiльнiй освiтi, який може здiйснюватися через систему акредитацiї навчальних закладiв, систему сертифікації та стандартизацiї продукцiї, а також з боку громадських структур та об'єднань. Особлива увага повинна придiлятися засобам навчання, якi передбаченi для забезпечення предметiв державного компоненту шкiльної освiти.
4. Створення органiзацiйної структури пiдтримки державної полiтики у галузi розробки, виготовлення та впровадження у навчальний процес ЗН нового поколiння. Ця структура повинна спиратися на органи управлiння освiтою та органи громадського самоврядування, що визначаються законом України "Про освiту".
В цей же час органiзацiйно-технологiчна схема проходження ЗН крiзь всi етапи життєвого циклу пов'язана з участю багатьох органiзацiй та служб, що вже iснують, а також тих, створення яких доцiльне.
5. Органiзацiя науково-дослiдних та конструкторськiх робiт в галузi розробки та впровадження ЗН нового поколiння.
Проблема швидкого насичення шкiл необхiдними ЗН сьогоднi може бути вирiшена за рахунок їх унiфiкацiї, типiзацiї, модульностi, широкого впровадження у навчальний процес засобiв нових iнформацiйних технологiй. Сьогоднi здiйснюється спроба широкого залучення вчителiв до процесу створення вiтчизняних зразкiв ЗН. Але, на жаль, лише завдяки ентузiазму та громадському обов'язку. Важливим також є залучення до вирiшення поставлених проблем наукового потенцiалу НАН України та АПН України, вищих навчальних закладiв, iнститутiв та пiдприємств-виробникiв рiзних галузей господарства і форм власності.
Названi заклади i пiдприємства повиннi бути задiянi на всіх етапах процесу вирiшення проблеми якостi ЗН, якi створюються за традицiйно iснуючими зразками i, особливо, в процесi переходу на ЗН нового поколiння.
6. Вирiшення проблем фiнансування поетапної реалізації завдань індустрії ЗН.
У вiдповiдностi з Конституцiєю України та Законом України "Про освiту" основним джерелом фiнансування загальної освiти має бути бюджет. На сучасному етапi виникають проблеми централiзованого фiнансування виробництва ЗН з бюджету, який швидко спустошується. Вихiд з цього становища бачиться у комплексно-цiльовому пiдходi до фінансування найбiльш важливих (першочергових) ЗН.
Одним з шляхiв реалiзацiї такого пiдходу є інтеграція коштiв мiсцевих бюджетiв на виробництво i доставку окремих ЗН до шкiл. Сьогодні в обласних, районних органах управлiння освiти i окремих навчальних закладах існують можливостi для придбання ЗН нового покоління.
Однак свiтовий досвiд показує, що найбiльш ефективними економiчними важелями державного впливу на сферу виробництва ЗН є iнвестицiї, кредитування та оподаткування. Держава може ефективно впливати на процес створення, виготовлення i доставки до шкiл ЗН через систему кредитування, надаючи на пiльгових умовах кредити пiдприємствам i фiрмам, якi беруть участь в реалізації вiдповiдних етапiв життєвого циклу ЗН.
Сьогоднi в Українi особливо важливою є пiдтримка з боку держави пiдприємств, якi традицiйно працювали у сферi виробництва ЗН, та фiрм, якi можуть працювати в цiй сферi. Гнучка податкова система дасть змогу залучити кошти в сферу освiти, створити цивілізований ринок ЗН. Податковi пiльги тим пiдприємствам та фiрмам, якi виробляють ЗН згiдно вимогам Мiнiстерства освiти і науки України, дозволило б збiльшити обсяги випуску першочергових ЗН, якi фiнансуються за рахунок держбюджету.
Iншими джерелами фiнансування програм розробки та виробництва ЗН можуть бути:
– фонди iнвестування програм комерцiйними структурами, банками тощо;
– власнi джерела фiнансування навчальних закладiв;
– пожертвування, iноземнi iнвестицiї, вiдрахування інших мiнiстерств, пiдприємств тощо.
Державне стимулювання може включати в себе не тільки економiчнi, але й iншi важелi: присвоєння почесних звань; присвоєння наукових звань i ступенiв; громадське визнання; соцiальнi пiльги та iн. Особливо важливе стимулювання новацiй вчителiв, залучення їх до процесу розробки та впровадження засобiв навчання.
Реалiзацiя вищеперерахованих завдань потребує:
1. Розробки iнструкцiй про порядок органiзацiї розробки, виробництва, сертифiкацiї та доставки засобiв навчання до шкіл України. Iнструкцiї повиннi регламентувати взаємовiдносини учасникiв (розробникiв, виробникiв, споживачiв, органiв управлiння освiтою) рiзних етапiв життєвого циклу (визначення потреби, формування педагогiчних вимог, розробка, виробництво, постачання та експлуатацiя) ЗН.
2. Сертифiкацiї ЗН, якi виробляються або постачаються зовнi. На сьогоднi розробляється органiзацiйно-технологiчна схема i комплект необхiдної документацiї з сертифiкацiї ЗН, згiдно з якою всi ЗН, що розробляються на пiдприємствах i фiрмах, розглядаються з позицiї педагогiчних вимог i стандартiв.
В основу створення iндустрiї ЗН мають бути покладенi затвердженi Міністерством освіти і науки України "Типовi перелiки засобiв навчання для загальноосвiтнiх шкiл", формування яких передбачене в завданнях Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін (Постанова Кабінету міністрів України від 13 липня 2004 р. № 905).
Проблеми оптимізації переліків засобів навчання.
Оптимізація переліків ЗН кабінету фізики з точки зору фінансових витрат зводиться до мінімізації складу обладнання за рахунок усунення дублювання. Усунення дублювання обладнання може бути реалізоване за рахунок:
1) використання на різних лабораторних роботах тих самих ЗН, якщо це дозволяє методика проведення роботи;
2) використання в роботах фізичного практикуму, в більшості, того обладнання (ЗН), яке використовується у процесі виконання фронтальних робіт;
3) використання у демонстраційному експерименті, в більшості, того обладнання (ЗН), яке використовується у процесі виконання фронтальних робіт.
Названі заходи мають бути обґрунтовані в процесі спеціально організованих комплексних наукових досліджень в галузі методики викладання фізики у середній школі. Розробка таких ЗН передбачає здійснення низки заходів, а саме: передпроектних досліджень, освоєння виробництва, експлуатації.
У процесі передпроектного дослідження на основі аналізу і прогнозування технічного рівня конкурентних виробів, а також на основі вивчення, аналізу і прогнозування потреб ринку формуються параметри і показники технічного завдання (Т3) на проектування. Отже, прийняті рішення відносяться до номенклатури і рівня тих показників, що має забезпечити конструктор при розробці виробів з метою відповідності потребам ринку і конкурентноздатності. У Т3 має бути включено дуже обмежене коло показників, що визначають в основному функціональне призначення виробу.
На етапі проектно-технологічної розробки рішення приймаються по:
· принциповим, функціональним, структурним і іншим схемам виробу;
· рівню надійності;
· рівню уніфікації;
· рівню технологічності;
· вибору матеріалів;
· технології виготовлення тощо.
На етапі освоєння виробництва прийняті рішення уточнюються і доопрацьовуються відповідно до можливостей виробництва і результатам іспитів досліджуваних зразків; у документацію вносяться конструкторські і технологічні зміни, що дозволяють підвищити рівень технологічності, і уніфікації і, у цілому, якість об'єкта.
На етапі виробництва продовжується уточнення конструкції і технології, спрямоване головним чином на зниження собівартості виробу і зменшення виробничого браку.
У процесі експлуатації розроблювачі удосконалюють вироби, використовуючи зворотний зв'язок (у виді рекламацій споживача або цілеспрямовано налагодженого збору статистичної інформації про поводження об'єкта в тих або інших умовах), і приймаючи відповідні рішення по зміні конструктивних, технологічних і інших характеристик.