регистрация / вход

Планування і організація навчальної діяльності

Вступ Планування як основа управління навчанням Навчальний план закладу освіти Планування навчального предмету Планування навчальних занять Форми організації навчання та їх специфіка

План

Вступ

1. Планування як основа управління навчанням

2. Навчальний план закладу освіти

3. Планування навчального предмету

4. Планування навчальних занять

5. Форми організації навчання та їх специфіка

6. Історичний розвиток форм навчання

7. Основні форми організації навчання

8. Інноваційні форми організації навчання

Висновки

Вступ

Для того, щоб будь-яка діяльність відбулася успішніше, важливо попередньо максимально повно уявити собі її процес і структуру: необхідні етапи, зміст, форми, методи, засоби, умови, поведінку суб’єктів і можливі перешкоди. Ідеалізоване уявлення майбутньої діяльності називається плануванням . Особливо значущим є планування в управлінській діяльності, оскільки управлінець повинен продумати і скоординувати діяльність багатьох людей.

Психологічно планування обумовлюється дією всієї психічної сфери людини: пам’яттю (образ минулого), сприйняттям (образ сучасного), уявленням, мисленням (образ майбутнього, передбачення). Інколи здатність передбачувати наслідки своїх дій вважають критерієм розумності людини.

Основні види планування:

1. Стратегічне – концептуальне уявлення про шляхи досягання цілі.

2. Програмне – перелік заходів та дій, необхідних для досягання мети.

1. ПЛАНУВАННЯ ЯК ОСНОВА УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ

Планування може бути ідеалізованим і матеріалізованим – вираженим на папері, неформалізованим і формалізованим – відображеним у певних документах (планах, програмах).План (найчастіше) – це документальне відображення образу майбутнього і шляхів його досягнення. До характеристик і відповідно видів планів відносять:

1. Цілі

- комплексні;

- загальні;

- спеціалізовані.

2. Зміст

- плани розподілу ресурсів;

- адаптації до засобів суб’єкта;

- внутрішньої координації;

- організаційно-стратегічного передбачення.

3. Час

- довгострокові;

- тактичні;

- оперативні;

- календарні.

Планування в управлінській діяльності – це реалізація:

-політики – орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень;

-процедур – встановлений перелік дій для типових ситуацій;

-правил – точне визначення певних дій у специфічних ситуаціях.

Основне планування в освіті – це планування навчання. Оскільки навчання – це процес засвоєння учнями соціального досвіду, то планування навчання – це складання проекту досягання цілей навчання, тобто проектування змісту і структури навчальної діяльності учня з засвоєння певного соціального досвіду. Планування навчання включає в себе:

- розподіл змісту навчання;

- організацію розподілу змісту у просторі і часі;

- відображення шляхів досягнення мети навчання.

Планування навчання відбувається на рівні конкретних закладів освіти, навчальних предметів і окремих занять і відповідно відображається у навчальних планах, навчальних програмах і планах навчальних занять.

2. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Основним документом, що відображає зміст навчання в конкретному освітньому закладі та навчальних закладах певного типу є навчальний план. Навчальний план - це нормативний документ, затверджений Міністерством науки і освіти, який містить педагогічну інтерпретацію соціального замовлення суспільства і визначає у самих загальних рисах обсяг і зміст освітньої і професійної підготовки учнів.

В структуру навчального планузагальноосвітньої середньої школи можуть входити:

* перелік навчальних предметів і обсяг навчальних годин на їх вивчення;

* графік навчального процесу (розподіл предметів за навчальними роками, кількість навчальних годин на тиждень з вивчення певного навчального предмету).

* тривалість навчального року, навчальних чвертей та канікул;

* форми організації навчального процесу: нормативні (обов’язкові) і факультативні (вибіркові) дисципліни;

* форми і терміни перевірки знань та вмінь учнів.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів:

1) базисний;

2) типовий;

3) власне навчальний план школи.

Базисний навчальний план загальноосвітньої школи – це основний державний нормативний документ, що є складовою частиною Державного стандарту у цій галузі освіти (крім загального базисного навчальний плану загальноосвітньої школи можуть розроблятися базисні навчальні плани різних її видів: денних, вечірніх і заочних шкіл, профтехучилищ, і середніх спеціальних навчальних закладів, а також для шкіл з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів та шкіл нових типів: гімназій, ліцеїв і т.п.). Основою БНП ЗШ є здійснення принципу наступності між її ступенями, коли навчальні курси, що вивчаються, отримують на подальших курсах розвиток і збагачення. Цей принцип знаходить своє відображення у лінійній і концентричній структурі навчальних курсів, що презентують освітню галузь.

Типовий навчальний план – носить рекомендований характер. Він ґрунтується на базисному навчальному плані, затверджується на рівні Міністерства освіти і науки України і може мати експериментальний характер, містити врахування національних та регіональних особливостей і т.п.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи складається з дотриманням нормативів базисного навчального плану. Це той реальний план, за яким працює дана конкретна школа. У кожній школі ці плани можуть бути різними. Існують два типи навчальних планів школи:

- власно навчальний план школи , що розробляється на основі базисного навчального плану на тривалий період і відображає особливості даної школи (в якості навчального плану школи може бути обраний один з типових навчальних планів);

- робочий навчальний план , що розробляється з урахуванням поточних умов і затверджується педагогічною радою школи щорічно (його ще називають річний навчальний план).

Навчальний план вищого навчального закладу у сучасних умовах відповідає двухступеневій системі освіти (бакалавра і магістра) і містить такі компоненти :

* графік навчального процесу (курси, тижні, заняття);

* таблиця бюджету навчального часу (курси, тижні);

* план навчального процесу (назви навчальних предметів, терміни екзаменів, заліків, курсових робіт по семестрах, обсяг навчання в годинах (загальний, по видах аудиторних занять, індивідуальна та самостійна робота);

* аудиторні години по дисципліні на тиждень;

* терміни практики;

* форма державної атестації і т.д.

В структурі навчального плану підготовки бакалаврів прийнятий такий розподіл:

1. Нормативні предмети (65%): гуманітарні (18% - 12 назв); фундаментальні (47% - 17 назв).

2. Вибіркові предмети (35%): на вибір ВНЗ (25% - 11-23 назв), на вибір студентів (10% - 4-5 назв).

3. Планування навчального предмету

Одиницею планування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальний предмет. Навчальний предмет (навчальна дисципліна) є дидактично обґрунтованою системою наукових знань, практичних вмінь і навичок, що дозволяють тим, хто навчається, засвоїти на певному рівні і у відповідності з їх віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки або сторони культури, праці, виробництва. Навчальні предмети можуть поєднатись у цілі навчальні курси з певної освітньої галузі.

Наприклад, курс психолого-педагогічної підготовки в будь-якому університеті повинен включати такі нормативні навчальні предмети: базову дисципліну, декілька спеціальних дисциплін, психолого-педагогічну практику і випускну роботу (чи екзамен).

Зміст навчального предмету відображується у навчальній програмі.

Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає структуру і процес навчання з якогось навчального предмету і може містити:

* пояснювальну записку щодо назви дисципліни, цілей її вивчення, основних вимог до знань та вмінь учнів, особливостей вивчення дисципліни, її складу, ролі і місця в структурі навчального плану та інше;

* тематичний план навчальної дисципліни, що може складатись з блоків тем, тем, рекомендованих цілей, бюджету часу, форм, методів та засобів їх вивчення, контролю;

* базу знань , що засвоюється учнями в процесі вивчення дисципліни;

* загальні вимоги до поточного і підсумкового контролю ;

* перелік рекомендованої літератури з дисципліни, що рекомендується учням та викладачам для підготовки до занять з даної дисципліни.

Навчальні програми можуть бути :

1. Типові - розроблені на основі вимог державного освітнього стандарту відносно тієї чи іншої освітньої галузі (затверджуються на рівні Міністерства освіти і мають рекомендований характер).

2. Робочі - розробляються на основі типових навчальних програм з урахуванням специфіки підготовки, національних та етнічних особливостей, затверджуються на рівні певного навчального закладу.

3. Авторські - містять іншу логіку побудови навчального предмету, авторські підходи до розгляду тих чи інших теорій, власну точку зору відносно явищ і процесів, що вивчаються. Повинні мати рецензії відомих вчених в даній предметній галузі, і також затверджуються на рівні конкретного навчального закладу.

4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Найнижчою ступеню планування є планування окремих навчальних занять – одиниць навчального процесу. Підготовка до конкретного навчального заняття у певній формі включає розробку орієнтовного плану проведення даного заняття , стандартна структура якого звичайно така:

* тема заняття за навчальною програмою;

* навчальна ціль заняття;

* форма, тип, методи проведення заняття;

* матеріально-технічне забезпечення заняття;

* структура заняття (основні етапи і розподіл за часом, що відповідають типу, формі і методам проведення заняття).

5. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ЇХ СПЕЦИФІКА

Термін “організація” походить від латинської “organizo” – “утворюю, упорядковую”. Сьогодні під організацією часто розуміють досягання цілісності, упорядкування складових частин якогось духовного чи матеріального об’єкту. Відповідно організацією навчальної діяльності є досягання цілісності, упорядкування складових частин навчального процесу для досягання навчальних цілей. На практиці організація процесу навчання означає вибір і застосування певних методів і форм навчальної діяльності.

Методи і форми навчання – це способи упорядкування навчальної діяльності, що стосуються відповідно її внутрішньої і зовнішньої сторін.

З грецької “metodos” буквально перекладається як шлях до чогось. Тому метод навчання – це спосіб досягання навчальних цілей, що характеризує змістовно-процесуальну або внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: “Що зробити для досягнення навчальної цілі?”. Приклади методів навчання: лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент, демонстрація, дидактична гра та інші.

Поняття форми діяльності має інший смисл, ніж поняття методу. З латинської слово “forma” позначає “зовнішній вигляд”. Це відповідь на запитання – “Як зробити?”. Якщо метод більше пов’язаний з засобами діяльності, то форма – з умовами – кількістю учасників діяльності, часом і місцем її здійснення і т.п.

Наприклад, щоб отримати необхідну інформацію з сьогоднішньої теми можна діяти декількома способами (тобто використати різні методи):

1) самостійно прочитати матеріал в літературі;

2) прийти на лекцію;

3) розпитати викладача;

4) звернутись за конспектом до одногрупника і т.д.

Ви обрали для отримання інформації з сьогоднішньої теми метод лекції, тобто прийшли послухати і законспектувати цю тему. Але кожний з вас робить це по-різному - у різній формі. Хтось – індивідуально, хтось – в групі друзів, переписуючи і обговорюючи з ними щось. Деякі з вас обрали собі перші парти, а деякі – гальорку. Хтось конспектує систематично і послідовно, а хтось час від часу.

Отже, форма навчання як дидактична категорія означає зовнішню організацію навчального процесу, яка пов’язана з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здіснення.

Приклади форм організації навчання: урок, семінарське заняття, лабораторна робота, екскурсія, виробнича практика та інші.

Хоч форма і метод і відображають різні сторони організації процесу діяльності, вони органічно взаємопов’язані. Одна і та ж форма навчання при використанні різних методів може суттєво змінюватись.

Наприклад, одне і те ж семінарське заняття як форма організації навчання відбудеться по-різному на основі методу виступу з рефератами або методу групової дискусії.

А один і той же метод, можна здійснювати в різних формах.

Наприклад, міні-лекцію можна прочитати і на семінарському і на практичному занятті. Лекції в школі і вузі можуть суттєво відрізнятись за тривалістю, кількістю слухачів, розташуванням місць в аудиторії і кваліфікацією викладача.

Крім того, інколи методи навчання настільки розвиваються, що перетворюються на самостійні форми організації навчання.

Наприклад, лекція – це метод навчання. Але поступово цей метод набув у вітчизняній вищій освіті таку популярність, що перетворився на основну форму організації навчання у вищій школі. Для проведення лекцій стали утворюватись спеціальні аудиторії – амфітеатри, використовуватися спеціальне обладнання – мікрофони, збиратись цілі потоки студентів. Аналогічно сьогодні в прогресивних навчальних закладах стають формами організації навчання такі методи як ділові ігри, методи аналізу ситуацій (кейс-методи) та інші.

6. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ФОРМ НАВЧАННЯ

Історично існувало декілька основних форм навчання:

1. Індивідуальна форма навчання – вчитель працює з одним учнем (в своєму домі чи домі учня) – найдавніша форма, що виникає ще за античних часів і домінує в освіті до XVII ст.

2. Індивідуально-групова форма навчання – вчитель працює з групою дітей, різних за віком і підготовкою, за індивідуальним принципом: по черзі запитує кожного учня, пояснює йому новий матеріал, надає індивідуальне завдання. Інші в цей час працюють самостійно. Розповсюджена в Європі (гарно описується у Чарльза Діккенса).

3. Масова форма навчання – одночасна робота з групою учнів. Одна з перших таких форм виникла у братерських школах Білорусії і України в XVI ст. і стала прототипом сучасної класно-урочної системи. Розповсюджується з XVIII ст. і домінує сьогодні. Її різновиди :

- класно-урочна система – це така форма організації навчання, при якої учні розподіляються за віком і поєднуються в групи – класи з приблизно однаковим рівнем підготовки, всім викладається один і той же матеріал, заняття проводяться поурочно за попередньо складеним розкладом. Нормується також графік роботи на рік, що викликає появу понять “навчальний рік”, “навчальний день”, “урок”, “перерва між заняттями”, “навчальні канікули” та інші. Ця система залишається дуже перспективною і сьогодні і застосовується в більшості світових шкіл.

- Бел-ланкастерська система, або система взаємного навчання – запропонована у 1798 році священником Беллом і вчителем Ланкастером, які одночасно впровадили її в Індії та Англії. Полягає в тому, що спочатку старші учні під керівництвом вчителя самі вивчають матеріал, а потім, отримавши відповідні інструкції, навчають своїх молодших товаришів.

- система вибіркового навчання, що існує в різновидах: Батівська система в США і Мангеймська система в Європі . Батівська система полягає в тому, що урочна (колективна) робота з класом поєднується з індивідуальною позаурочною роботою із слабкими учнями. Мангеймська система припускає розподіл учнів на основі тестування за їх успішністю на класи: слабкі, середні і сильні, між якими можливі переходи.

- лабораторно-бригадне навчання – прийняте у радянських школах у 20-ті роки ХХ ст. Учні розподілялися на бригади по 5-6 осіб, в складі яких самостійно вивчали рекомендований матеріал, а потім бригадир самостійно звітував вчителям за виконану роботу.

- метод проектів – популярний сьогодні на Заході, поширюється в нашій країні. Група учнів отримує спільне завдання по розробці певного проекту, відповідно до якого вони повинні розподілити ролі, узгодити свої дії, а в ході розробки – навчити один одного.

7. ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Безпосередньо в навчальному процесі навчальна діяльність здійснюється у різних формах її організації. В освіті України сьогодні прийнята класно-урочна (для школи) або семінарсько-лекційна (для ВНЗ) система навчальної роботи. За цією системою виділяють наступні форми організації навчання:

1. У школі :

· урок – основна форма навчання;

· екскурсія;

· додаткове заняття;

· інструктаж;

· конференція;

· факультатив;

· клубна робота;

· позакласне читання;

· домашня робота;

· предметний гурток;

· студія;

· наукове товариство;

· олімпіада;

· конкурс;

· робота на пришкільної ділянці;

· заняття в навчальній майстерні, комп’ютерному класі, шкільному кооперативі;

· похід по рідному краю;

· фізкультурне змагання і т.п.

2. У старших класах (додатково):

· лекція;

· семінарське заняття;

· співбесіда;

· практикум;

· консультація та інше.

3. У вищих навчальних закладах :

· лекція;

· семінар;

· лабораторна робота;

· практичне заняття;

· самостійна робота;

· колоквіум;

· конференція;

· науково-дослідна робота (курсові і дипломні роботи);

· виробнича практика та інше.

Особливе місце в системі вищої школи займає заочна вища освіта, що є спеціальною формою підготовки висококваліфікованого спеціаліста без відриву від його виробничої діяльності.

Вечірня освіта – це ще одна форма організації навчання у ВНЗ, яка поєднує елементи очного і заочного навчання. Про ці та інші форми організації навчання ви можете також докладніше почитати в рекомендованій літературі.

8. ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Одним з напрямків інноваційної діяльності навчальних закладів сьогодні є інтенсивний пошук нестандартних форм організації навчальної роботи, які б дозволяли активізувати процес навчання, зробити його природним, невимушеним і цікавим.

В літературі з’являється все більше описів таких форм навчання, що називаються інноваційними.

В основі таких форм роботи – використання нетрадиційних методів навчання, у тому числі і видів діяльності, не пов’язаної прямо з навчанням:

· урок-ділова гра;

· урок-змагання;

· урок–прес-конференція;

· урок-КВК;

· урок-консультація;

· урок-аукціон;

· урок-“суд”;

· урок-концерт;

· урок-семінар;

· урок-гра ”Поле чудес”;

· урок-семінар;

· урок-вистава;

· урок творчості;

· урок-звіт;

· межпредметний урок;

· лекція-співбесіда;

· семінар-дискусія;

· семінар доповідей за рефератами;

· семінар запитань і відповідей;

· семінар-конференція;

· семінар зустрічі з цікавими людьми

Інноваційну форму навчання не рекомендується використовувати у готовому вигляді, краще вигадати свою власну форму, враховуючи особливості навчального предмету, склад учнів і свої власні можливості.

Висновки

1. В основі успішного управління навчанням закладене якісне планування навчальної діяльності на різних рівнях – від загальноосвітнього до конкретно навчального.

2. При складанні навчального плану, програми конкретних навчальних дисциплін повинні проектуватись також форми і методи навчання.

3. Вибір конкретних форм і методів роботи з тими, хто навчається, залежить від прийнятої системи навчання, особливостей змісту навчання, вікових і психологічних можливостей учнів і викладачів.

4. Особливо перспективною є самостійна розробка інноваційних форм організації навчання, побудованих на особливих умовах навчання.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий