Особистий внесок здобувача. У навчальних посібниках, написаних у співавторстві, автору належить: "Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів" (автори О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Сидорчук, В.М. Єремєєва та інші) – зміст розділів 1, 2, 7; "Практикум з педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, С.С. Вітвицька та інші) – зміст розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.7, 3.8; "Педагогічна практика" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченко, А.А. Сбруєва) – ідея загальної структури посібника та зміст розділів 3, 8, 9; "Методика викладання педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк) – ідея загальної структури посібника та зміст розділів 2, 4, 7, 8. У методичних рекомендаціях, написаних у співавторстві, автору належить: "Методика організації та проведення Всеукраїнської олімпіади з педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, С.С. Вітвицька та інші) – зміст розділу 1; "Мала академія наук як форма організації наукової діяльності учнів" (О.Є. Антонова, Н.Г. Сидорчук) – зміст розділу 1. У статті "Технологічний підхід до організації роботи з педагогічно обдарованою молоддю (на прикладі Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки)", написаній у співавторстві з О.А. Дубасенюк, автору належить опис технологічного підходу до проведення олімпіади. У науковому збірнику "Обдарована студентська молодь: здобутки, пошуки, перспективи" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Сидорчук) автору належить ідея загальної структури збірника та основний зміст.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних позицій; багатогранним аналізом психолого-педагогічних закономірностей навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; об’єктивністю показників та критеріїв оцінки результатів експерименту; єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.
На захист виносяться:
Концепція навчання обдарованих студентів у педагогічному університеті.
Теоретично обґрунтована модель педагогічної обдарованості.
Методика навчання педагогічно обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження неодноразово доповідалися та обговорювалися: на міжнародних науково-практичних конференціях “Іван Огієнко та розвиток національної науки, освіти, культури” (Житомир, 2002), „Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації (Запоріжжя, 2002), Міжнародній соціально-педагогічній акції „Образование и здоровье детей – залог безопасности будущих поколений» (Санкт-Петербург, 2002), „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2002), VII Царскосельские чтения (Санкт-Петербург, 2003), "Формування професійної майстерності вчителя в умовах ступеневої освіти" (Житомир, 2003), "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2004), „Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Київ-Житомир, 2005), "Акмеологія – наука ХХІ століття" (Київ, 2005), „Формування професійної компетентності вчителя в умовах європейської інтеграції” (Київ-Житомир, 2005), „Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2006), "Акмеологія – наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму" (Київ, 2007), "Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг" (Київ-Вінниця, 2007), "Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи" (Хмельницький, 2007);
Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях „Всебічний розвиток особистості студента” (Ірпінь, 2001), „Проблема суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку (Житомир, 2004), "Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи" (Харків, 2003), "Формування громадянських цінностей старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах" (Житомир, 2004), „Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном" (Київ-Житомир, 2006); "Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді" (Житомир, 2008);
регіональних науково-практичних конференціях „Національна освіта у контексті творчості А.С.Макаренка” (Житомир, 2003), „Особистість в інформаційному просторі” (Житомир, 2004), „Обдарована особистість: сутність, проблеми, технології розвитку” (Житомир, 2006);
методологічних та науково-практичних семінарах „Неперервна професійна освіта: теорія і практика” (Київ, 2002), "Психо-мистецькі технології модульно-розвивального навчання" (Бердичів, 2005), "Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів (Житомир, 2007);
щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Проект діяльності науково-методичного центру роботи з обдарованою студентською молоддю та робочу концепцію навчання обдарованих студентів у вищих закладах освіти було представлено на міжнародній виставці навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні" (Київ) упродовж 2004-2008 років, де він отримав схвалення.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему "Формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки" захищена у 2000 році в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 77 наукових та науково-методичних публікаціях (загальний обсяг 56,0 друк. арк.), а саме: 2 одноосібні монографії, розділ колективної монографії, 1 навчально-методичний посібник (у співавторстві), 3 методичних посібники-практикуми, 20 статей у провідних фахових виданнях, що включені до Переліку ВАК України, 40 статей у наукових і науково-методичних виданнях та збірниках наукових праць, 5 тез і статей у збірниках матеріалів конференцій, 5 статей у зарубіжних виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 540 сторінок (основна частина – 443 сторінки, додатки – 52 сторінки). Список використаних джерел включає 580 найменувань (з них – 23 іноземними мовами) на 46 сторінках. Дисертація містить 27 рисунків на 18 сторінках, 17 таблиць на 15 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, його гіпотезу та головні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи, сформульовано положення, що винесені на захист.
У першому розділі – "Методологічні засади вивчення проблеми обдарованості особистості" – визначено основні методологічні підходи до вивчення природи обдарованості; проаналізовано сутність феномену обдарованості на різних рівнях методології (філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому); виокремлено основні теоретичні підходи щодо визначення природи обдарованості (трансцендентальний (теократичний), соціологічний (соціогенний), спадково-еволюційний, психо-генетичний, фізіологічний, психологічний); на основі здійсненого контент-аналізу визначено поняття "обдарованість"; проаналізовано концептуальні моделі обдарованості у працях вітчизняних дослідників.
У розділі визначено основні філософські принципи та підходи до вивчення природи обдарованості. Зокрема, проаналізовано різні філософські антропологічні течії, узагальнено розуміння у сучасній філософії сутності людини, поєднання в ній природного та соціального; схарактеризовано трансдисциплінарний характер предмета дослідження, акцентовано на синергетичному характері творчості; виокремлено філософські принципи вивчення проблеми обдарованості. З позицій філософської методології людина постає як цілісна єдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного, внутрішнього і духовного, в якій усі визначені сторони взаємодії виступають як необхідні моменти. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно. Саме тому методологічного значення у нашому дослідженні набули такі положення, як єдність історичного та індивідуального (особистісного) розвитку, загального і особливого, природного та соціального. Важливе місце у контексті дослідження посіли філософські категорії можливості й дійсності, оскільки природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов.
На рівні загальнонаукової методології вивчення феномена обдарованості використано системний підхід, який передбачає необхідність комплексного дослідження проблеми. Зазначено, що "обдарованість" належить до трансдисциплінарних понять, є багатозначним і не визначеним остаточно, а тому досліджувати його необхідно комплексно на різних наукових рівнях, зокрема, на фізіологічному, психологічному, генетичному, педагогічному тощо.
Серед найбільш розповсюджених і загальноприйнятих теоретичних підходів у дисертації визначено такі: трансцендентальний (Я. Коменський), який пояснює походження обдарованості даром Божим; соціогенний (К. Гельвецій, Д. Дідро, Дж. Локк, В.П. Ефроїмсон та інші), прихильники якого наполягають на виключному значенні оточуючого середовища, соціуму, у формуванні видатних здібностей; спадково-еволюційний (біогенний) (Ф. Гальтон, Г. Айзенк та інші), сутність якого полягає у прямому наслідуванні дітьми виданих здібностей від своїх талановитих предків; психо-генетичний (Ч. Ломброзо, В.П. Ефроїмсон та інші), що пов’язує прояви талановитості з глибинними захворюваннями психіки обдарованої особистості; фізіологічний (І.П. Павлов, І.М. Сеченов та інші), у межах якого причини обдарованості пояснюються специфікою будови та функціонування центральної нервової системи, зокрема функціональною спеціалізацією півкуль головного мозку; теорія здібностей (Б.Г. Ананьєв, Ґ. Гарднер, Г.С. Костюк, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.), згідно з якою існують анатомо-фізіологічні й функціональні особливості людини (задатки), що створюють певні передумови для розвитку індивідуально-психологічних особливостей, які відрізняють одну людину від іншої (здібностей), розвиток і вдосконалення яких відбувається у процесі цілеспрямованої діяльності.