Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.
Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухи цікаві, несподівані для дітей). [7]
Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому ралі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину.
Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої - розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.
Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це — не завжди правильно, нерідко само ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» а Чомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх - вправ ах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.
Враховуючи вікові особливості дітей, учителі та вихователі груп продовженого дня разом з іншими формами та методами виховної роботи активно використовують усі види ігор. Вони відбирають їх відповідно до завдань навчально-виховної роботи. Обов'язковою умовою при цьому є встановлення зв'язку між виховною роботою на уроках і в позаурочний час.
Відомо, що зміст ігор шестирічних дітей багато в чому зумовлений ігровим матеріалом. У зв'язку із цим методика керівництва іграми реалізується насамперед в їхньому матеріальному забезпеченні.
Більш змістовними, різноманітними за тематикою й цінними як засіб виховання творчі ігри бувають тоді, коли їх пов'язують з іншими видами навчально-виховної роботи, спрямовують увагу учнів на можливість використання у грі знань, здобутих завдяки бесідам, читанню, перегляду діафільмів та ін. За цієї умови використовують знання у практичній діяльності. Використання ілюстративного матеріалу актуальне під час ознайомлення з такими явищами, які учні не можуть безпосередньо сприймати, але для розвитку гри ці явища необхідні.
Практика виховної роботи показує, що кожний вид ігор по-своєму впливає на розвиток та виховання шестирічної дитини. У цих іграх розширюються знання про Вітчизну, про рідний край, професії, про ставлення дорослих до праці, про моральні норми. Спираючись на гру, учитель має можливість цілеспрямовано формувати знання та поведінку учнів 1-го класу.
У будівельне-конструктивних іграх закріплюються й розвиваються конструктивні вміння та навички, формується творче мислення, удосконалюються здібності, розвиваються естетичні потреби. Ці ігри привчають дітей до праці в колективі, справедливо розподіляти обов'язки та будівельний матеріал, дружно реалізовувати колективні задуми, бережно ставитися до результатів праці ровесників, планувати наступну роботу.
У іграх-драматизаціях удосконалюється звуко-вимова, збільшується словниковий запас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. І гри-драматизації допомагають у розв'язанні завдань естетичного виховання, формують уміння передавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставлення до їх моральної суті.
Орієнтовний план – конспект уроку
Дата: 22 вересня 2010 року
Клас: 5
Час: 45 хвилин
Тема: «Прогулянка казковим лісом»
Мета: 1) освітня – сприяти засвоєнню алгоритму спрощеного зображення архітектурних форм, удосконалити навички роботи гуашшю;
2) розвиваюча – розвити розуміння відповідності образу архітектури та пейзажу та характеру казкового героя, розвити вміння свідомо використовувати для створення певного образу засоби живопису, закони композиції, повітряної перспективи;
3) виховна – виховати відчуття краси.
Тип уроку: урок-гра
Матеріали та обладнання: для вчителя – план-конспект, костюмований персонаж, гілки, корчі, плакат із зображення хаток, «дупло», ілюстрації до народних казок, роботи учнів попередніх років, педагогічний малюнок на дошці, аудіо запис музичний творів М. Римського-Корсакова, С.Прокоф’єва;
для учнів - папір білий формат А3, гуашеві фарби, пензлі, склянка з водою.
План уроку:
І. Організаційна частина (3 хв.)
ІІ. Основна частина
1. Мотивація навчальної діяльності, початок казки (8-10 хв.)
2. Виконання практичного завдання, продовження казки (15-19 хв.)
ІІІ. Заключна частина
1. Перегляд робіт учнів (5-8 хв.)
2. Виставлення оцінок (3-5 хв.)
3. Домашнє завдання (1-3хв.)
Хід роботи:
І. Після дзвоника вмикаю таємничу казкову музику, яка привертає увагу учнів.
Перевіряю підготовку учнів до уроку.
Як і домовлялися, сьогодні ми відправимося в казку. Чи всі готові до подорожі? Якщо ми йдемо на зустріч з чудесами, то й спорядження повинне бути відповідним: не казанок, концентрати і намети, а чародійні речі. Покажіть їх. (Чарівна «перетворювальна» паста – гуаш, чарівна паличка –пензель, чарівне віконце – аркуш паперу, «жива» вода.)
Бачу, що всі готові – мерщій в дорогу.
ІІ. 1. Поки дійшли до лісу, день згас, На землю спускаються сутінки. Відкриємо нашу чарівні віконця. Що ми побачимо за ними? (Біле світло, туман, молоко.)
Нам же треба опинитися на дорозі, яка веде до лісу. Будемо чаклувати. Як відділити небо від землі? (Провести лінію горизонту.) Як «опустити» на землю ніч? (Небо закрити фарбою – гуаш – кольору ночі.) Як «протоптати» стежку аж до далекого лісу? (Лінії зійдуться у точці сходу на горизонті: зустріч «двох черв’ячків».) Підемо стежкою до лісу й увійдемо в нього. І ось нас уже обступають дерева: спереду, зліва, позаду… Як передати плановість простору? (Що ближче - нижче і біліше; що далі - вище і менше.)
Бачимо велике дупло. Поліземо? (Вимикаю світло (учні в 5 класі вчаться у другу зміну), лишаю слабу підсвітку, включаю таємнича музику.) Якщо підеш вліво - просто ліс, підеш вправо – також ліс. Але якщо в дупло проліз, перед тобою чарівний ліс. Все раптово змінюється: під ногами тріск гілок, корчі хапають за одежу. Якісь кігтисті лапи дряпають руки і обличчя, ноги кудись провалюються, дивні вогні мерехтять скрізь, то наближаючись, то відступаючи, за спиною чути зітхання. Страшно. А ще раптом пугач як зауха–зауха. Зразу пригадуються казки про кікімор перевертні, гайовиків, Бабу Ягу. (Виключаю музику, вмикаю світло. Демонструю ілюстрації до казок із характерними пейзажами.)
ІІ. 2. А тепер створіть казковий зимовий пейзаж із зображення архітектурного об’єкта. (Учні малюють казковий ліс.)
Можна перевернути аркуш – ліс начебто «попливе» на небо; колір дальнього лісу потрібно розчинити у кольорі неба; гілки дерев треба «зігнути», «переплести», «витягти» з під землі старі корчі, додати слабкі вогники. Чи з’явилась таємничість у малюнках? (Знову на мить вимикаю світло, достаю ляльку Баби Яги.)
Ось і Баба на мітлі з’явилася. На стає час підкріпитися . А ось і вечеря лісом ходить: Таню з’їм, Ванею закушу. Юля піде на ласощі, а всіх інших на запас, у комору. Нумо хатка! Стань до лісу задом, до мене передом. Ой-ой! Де ж моя хатка? Знову втекла. Полечу в погоню, може дожену.
(Знов на мить виключаю світло, і ляльку ховаю.) Полетіла Ягуся. Давайте побудуємо їй хатинку. Поміркуємо: яку? (показую плакат на якому зображено декілька варіантів хаток: низенькі, високі, на одній нозі і на двох, нові та старі.) Обираємо, яка найбільше підходить, порівняємо її з Ягою, адже «який хазяїн, такий і дім»: веселий або сердитий, святковий або занехаяний, горбатий, худий, злий, товстий, лінивий і. т. д.
Недарма ж у казках хатки, як живі, можуть рухатися: літати, танцювати і навіть нести яйця і виводити «хатинят».
Знаходимо зручне місце у лісі, де не тісно і не занадто просторо, не збоку і не всередині.
Пішли носити колоди. «Склали» зруб на п’ять колод. Бічні сторони – відбитки пальців. Прорубали вікна і прорубали курячу лапку, одну, щоб не тікала. Живи, Ягусю, на здоров’я!
Що ж пора повертатись до класу.
ІІІ. 1. Організовую перегляд виконаних робіт учнів, аналізуємо разом з учнями роботи, визначаємо всі разом найкращі малюнки.
2. Виставляю оцінки.
3. Задаю домашнє завдання: на наступний урок принести альбом, склянку для води, фарби, пензлик , олівець і гумку
Висновки
Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.
1. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. . Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості