регистрация / вход

Бухгалтерський та фінансовий облік непрямих податків

Огляд економічної сутності і значення непрямих податків на прикладі податку на додану вартість. Нормативно-правове регулювання непрямих податків. Особливості їх первинного, аналітичного і синтетичного обліку з ПДВ. Відображення ПДВ у фінансовій звітності.

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Економічна сутність та нормативно-правове регулювання непрямих податків

1.1 Економічна сутність і значення непрямих податків

1.2 Види непрямих податків

1.3 Нормативно-правове регулювання непрямих податків

РОЗДІЛ 2. Облік непрямих податків(ПДВ)

2.1 Первинний облік з ПДВ

2.2 Аналітичний і синтетичний облік з ПДВ

2.3 Відображення ПДВ у фінансовій звітності

РОЗДІЛ 3. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Стабільна та збалансована податкова система - ефективний інструмент економічної політики держави в умовах ринкової трансформації. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв'язку із розвитком економічного і політичного життя.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедлішими, фіскальними.

Актуальним є питання необхідності побудови ефективної податкової системи, що в одночас є одним з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави.

Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним.

Метою курсової роботи є розгляд сутності та значення непрямих податків на прикладі податку на додану вартість.

Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або – ні.

Об’єктом дослідження є непрямі податки.

Предметом дослідження є податок на додану вартість, його значення, методика розрахунку, відображення в обліку та фінансовій звітності.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу відображення в обліку операцій з податком на додану вартість, документальне оформлення всіх даних за звітній період в фінансовій звітності.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повиннен відповідати облік непрямих податків.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних операцій з продажу та покупки товарів, що підлягають оподаткуванню, розрахунки підприємства з бюджетом, розрахунок податкового зобов’язання та податкового кредиту, а також аналіз процесів, що впливають на ці показники.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх даних про непрямі податки в Україні, їх негативні та позитивні дії на стан економіки в країні.

5. Систематизація даних по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнім користувачам.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку непрямих податків та фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.


РОЗДІЛ 1. Економічна сутність та нормативно-правове регулювання непрямих податків

1.1 Економічна сутність і значення непрямих податків

Відомо, що одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або – ні. Тому не випадково, що потенціал податкової системи як «вбудованого регулятора» активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком й Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як невід’ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.

Податкова система – це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Паралельно з поняттям “податкова система” досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система – це сукупність податків, а оподаткування – це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами – платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо – та механізмом обчислення і сплати податків.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону України «Про систему оподаткування» У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Враховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого удосконалення оподаткування, 2 лютого 1994року було ухвалено другий варіант Закону України «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленими відповідними законами держави.

Система оподаткування – це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Відмінності в загальному рівні оподаткування різних країн показують існування зв’язку між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з властивими їй масштабами та формами державного регулювання.

Загальноприйнятий розподіл податків на прямі і непрямі має на увазі, з одного боку, обкладання доходів, а з іншого – видатків. На практиці вичленовування прямого і непрямого обкладання не є можливим, тому для їхньої характеристики доводиться використовувати умовний розподіл податків на прямі і непрямі.

Податок на додану вартість (ПДВ) охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лише суб’єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Він є одним із основних джерел доходної частини бюджету.

При поставці товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Після того, як покупець придбає товар, а кошти від поставки надійдуть на підприємство, одержаний дохід зменшується на суму податку, а податок сплачується до бюджету.

Податок на додану вартість є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування. Така його роль визначається тим, що ПДВ властива висока еластичність: зміна кон’юктури ринку і рівня цін мало відбивається на податковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки до цін.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (послуг).

Акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). За допомогою акцизного збору суттєво підвищується дохід бюджету при слабкому ефекті падіння попиту на ринку підакцизних товарів, не створюючи при цьому надмірного податкового тягаря на суб’єктів підприємницької діяльності. Акцизний збір встановлюється на монопольні товари і включається до ціни цих товарів.

Акциз (від франц. Accise – відрізаю) – один з видів непрямих податків, переважно на предмет масового споживання (сіль, цукор, сірники та ін., а також комунальні, транспортні та ін. розповсюджені послуги).

У дореволюційній Росії акцизний збір разом з винною монополією давали у 1904 році – 47,5% загальної суми бюджетних надходжень. У СРСР система акцизного збору існувала до 1930 р. і була відмінена податковою реформою цього року.

У європейських країнах до складу підакцизних товарів належать алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі та ін. У США, наприклад, акциз у загальному обсязі податкових надходжень до федерального бюджету складає 6,3%, в Іспанії – 13,2%.

Акцизний збір в Україні було введено одночасно з податком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18 грудня 1991 р. «Про акцизний збір», Декрету кабінету Міністрів України № 18-92 від 26. 12. 1992 р. «Про акцизний збір».

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон. Запровадження мита може переслідувати декілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Фіскальне значення мита має другорядне значення.

Порядок стягування митних доходів урегульований Митним кодексом України, Законом України «Про єдиний митний тариф», Декретами Кабінету Міністрів України, Постановами Кабінету Міністрів.

Отже, слід розібратись з поняттями «митний тариф» і «єдиний митний тариф». Митний тариф України – це систематизований згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок увізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів. Складається митний тариф з 21 розділу, кожен з яких включає певну кількість груп. Митний тариф України затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.

Єдиний митний тариф – це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Отже єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України порядок обкладання митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території. Він базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи. Його ставки є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 14 Закону «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. №1251 мито належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). У статті 2 цього закону визначено поняття “податок і збір” (обов’язків платіж); окремо ж дефініцій податку або збору не подано в жодному акті, що формально стирає принципові відмінності між ними. Очевидно, законодавець, поєднуючи поняття «податок» і «збір» за допомогою сполучника «і», мав на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або схожість. Це може бути зумовлено змістом фіскальної функції, вираженої в тому, що і податок, і збір згідно зі статтею 2 зазначеного закону варто розуміти як обов’язковий внесок, який здійснюють платники.

1.2 Види непрямих податків

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі.

Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов'язку сплати податку на іншу особу - на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Слід підкреслити: тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються до ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки ще називають податками на споживання.

На відміну від прямих, непрямі податки не зв`язані з розмірами доходів чи вартістю майна платника податків. До непрямих податків в Україні належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Податок на додану вартість - непрямий податок який сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення. Платниками податку є зокрема юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюєють або планують здійснювати господарську діяльність та реєструються за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягають обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортують товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком, загальна сума від здійснення операцій яких з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), - наприклад тютюнові вироби, алкогольні напої, автомобілі, нафтопродукти тощо, - .що включається до ціни цих товарів. Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини, а також суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, що імпортують підакцизні товари (продукцію); юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів У більшості країн Заходу непрямі податки на товари і послуги внутрішнього ринку забезпечують біля 25% всіх податкових надходжень у бюджет. Індивідуальні чи вибіркові акцизи стягуються за твердими ставками з одиниці товару.

Митні збори - це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, тобто такі, які перетинають кордони країни. Вони сплачуються усіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

1.3 Нормативно-правове регулювання непрямих податків

Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 р. замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26. 12. 92 р. «Про податок на добавлену вартість» та інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядок обчислення і сплати ПДВ». З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 р. (до 1 жовтня 1997)

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР.

Стаття 1. Визначення термінів.

Стаття 2. Платники податку.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування та операції, що не є об’єктом оподаткування.

Стаття 4. База оподаткування.

Стаття 5. Операції, що звільнені від оподаткування.

Стаття 6. Ставки податку.

Стаття 7. Порядок обчислення і сплати податку.

Стаття 8. Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України.

Стаття 9. Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість.

Стаття 10. Відповідальність платників податку та контроль за його справляння.

Стаття 11. Прикінцеві положення.

На далі, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ.

Основні законодавчі і нормативно-правові акти, що регулюють порядок нарахування і стягування акцизного збору.

У відповідності до Декрету Кабміну України від 26.12.1992 р.№18-92 «Про акцизний збір» акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору а також законодавчих актів, якими було встановлено ці ставки, наведений у Додатку 1 к. п. 1.2 Інструкції про порядок стягнення акцизного збору під час ввезення товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. №33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2000 р. під №73/4294.

Всі платники акцизного збору повністю визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 «Про акцизний збір».

Повністю всі об’єкти, що обкладаються акцизним збором, визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України того ж року.

У відповідності до Закону України від 16.11.95 р. №432/95-ВР «Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів» скасовано всі пільги, що були надані законодавчими актами України відносно сплати ввізного мита, митних і акцизних зборів а також податку на додану вартість під час ввезення (пересилання) на митну територію України підакцизних товарів як для подальшої реалізації, так і для особистого споживання громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі благодійні фонди, об’єднання громадян, релігійні організації, заклади Національного Банку України, підприємства з іноземними інвестиціями та ін.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 01.06.96 р. №882 «Про припинення приймання і переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів і про порядок обкладання їх акцизним збором» починаючи з 1.08.96 р. призупинено прийом і переробка на давальницьких умовах сировини для виготовлення спирту, горілки лікеро-горілчаних виробів від замовників незалежно від форм власності, а також заборонено використання спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів для розрахунків по товарообмінним (бартерним) та іншим договорам, які не передбачають розрахунків в грошовій формі, включаючи розрахунки з використанням векселів, в тому числі казначейських.

У відповідності до Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів, затвердженим наказом Держмитслужби України від 4.05.98 р. №267 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.98 р. під №339/2779, умовою переміщення через митний кордон України підакцизних товарів при їх ввезенні на митну територію України являється акцизна вантажна митна декларація на ці товари, яка оформлюється в митниці за місцем державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності – імпортерів підакцизних товарів зі сплаченням при її оформленні всіх платежів (ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного і митного зборів), які сплачуються під час випуску товарів у вільне використання на території України.

Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Справляння податку відбувається на підставі таких основних нормативних документів, як Закон України «Про митний тариф України», Закон України «Про єдиний митний тариф України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тариф України».

Мито нараховується митним органом України згідно з положеннями чинного закону і ставок Єдиного митного тарифу України, що діють на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється.

Різновид мита – антидемпінгове мито – регулюється відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Компенсаційне мито регулюється відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.


РОЗДІЛ 2. Облік непрямих податків(ПДВ)

2.1 Первинний облік з ПДВ

Податок на додану вартість є одним з податків, які формують дохідну частину державного бюджету України. Облік цього податку регламентований Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року з наступними змінами і доповненнями. В цьому законі зазначаються платники податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення та сплати тощо.

Первинний облік ПДВ ведеться в податкових накладних (Додаток А, А1). Структура і основні реквізити податкової накладної зазначаються в п. 7.2 Закону. Основними реквізитами цього документу є:

- порядковий номер податкової накладної;

- дата виписування податкової накладної;

- повна або скорочена назва, яка зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах;

- ціна продажу без врахування податку;

- ставка податку та відповідна сума у цифровому значенні;

- загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику — код (номер, шифр).

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «X»).

Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків.

При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ.

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто, при одночасному продажу одному покупцю як оподатковуваних товарів (робіт, послуг), так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (не допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (роботи, послуги) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку № 1 до податкової накладної і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток № 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів (робіт, послуг), а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі в тексті - розрахунок коригування) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншим методом. Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копія залишається у продавця. Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних. Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням. На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням. Продавцем присвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру податкової накладної.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна є базою для заповнення регістрів аналітичного обліку розрахунків з податку на додану вартість.

2.2 Аналітичний і синтетичний облік з ПДВ

Аналітичний облік податкових зобов'язань з ПДВ.

Під податковими зобов'язаннями з ПДВ розуміють загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку у звітному періоді, що визначена згідно з Законом «Про податок на додану вартість».

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат ника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000 гривень (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.

Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

1) імпортних та експортних операцій;

2) операцій з поставки підакцизних товарів.

Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних операцій в сумі 300 000 гривень.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300 000 гривень, платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.

З початку застосування касового методу на підставах, визначених цим Законом, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникли до застосування касового методу, не підлягають перерахунку у зв'язку з початком такого застосування.

За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування цим податком:

1. Сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

2. Сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

Аналітичний облік вище названих зобов'язань здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (Додаток Б), в журналі-ордері №11 (при журнально-ордерній формі обліку) , журналі №3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих покупців та замовників.

Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладник регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. N244.

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють придбання/поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право ведення реєстру. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати державний податковий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність реєстр ведеться особою, яка веде облік результатів такої діяльності.

Реєстр ведеться у документальному або електронному вигляді за вибором платника податку та повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, установленого законом.

У разі ведення реєстру в електронному вигляді платник податку повинен на власний вибір використовувати будь-яку з найбільш поширених в Україні операційних комп'ютерних систем, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

При проведенні планової або позапланової виїзної документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та в разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення.

У разі ведення реєстру філіями та іншими структурними підрозділами платника номер реєстру присвоюється з урахуванням установленого для цих філій та інших структурних підрозділів коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб: у чисельнику проставляється порядковий номер реєстру, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність, веде окремі реєстри із зазначеної діяльності і окремо - з діяльності, що не належить до спільної (сумісної).

У реєстрі окремо обліковуються операції:

1. з придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку;

2. з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У розділі II реєстру відображаються видані податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.

Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону.

Облік операцій з поставки товарів (послуг) ведеться на підставі податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної).

Записи на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

Особливості заповнення деяких граф розділу II реєстру.

У графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної).

До граф 2-5 переносять відповідні реквізити податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників.

У графах 6-11 відображається інформація щодо поставки товарів (послуг).

У разі здійснення записів на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) такі записи здійснюються з відповідним знаком (+ чи -).

Визначення підсумків операцій, включених до реєстру

Платники податку, у яких податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, визначають щомісячні підсумки щоденно зареєстрованих операцій.

Платники податку, у яких податковий (звітний) період дорівнює кварталу, визначають щомісячні та щоквартальні підсумки щоденно зареєстрованих операцій.

Синтетичний облік податкових зобов'язань з ПДВ ведеться на окремому аналітичному рахунку субрахунку 641 «Розрахунки з бюджетом». Виникнення таких зобов'язань відображається за кредитом цього рахунка, а їх погашення з урахуванням податкового кредиту - за дебетом.

Аналітичний облік податкового кредиту з ПДВ

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Сума податку, нарахована (сплачена) туристичним оператором у зв'язку з придбанням (створенням) туристичного продукту, не підлягає включенню до складу його податкового кредиту та включається до складу його валових витрат, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 4.11 статті 4 цього Закону.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

1) дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

2) для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 статті 7 Закону «Про ПДВ»;

3) датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

4) датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Для товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

1) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

2) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

3) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку (цей підпункт набере чинності з 1 січня 2006 року згідно із Законом України від 23.03.05 р. №2505-ІV).

У разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

1) особа, яка:

- була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

- не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

2) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального, встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналітичний облік вище названого податкового кредиту здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (розділ І) (додаток Д), в журналах-ордерах № 6, 8 (при журнально-ордерній формі обліку), журналі № 3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих постачальників, підрядчиків та інших кредиторів. Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладник регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. N 244.

У розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону). Такими іншими подібними документами є:

- належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника - при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, установленої Національним банком України для готівкових розрахунків;

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість);

- товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг), копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів (послуг), що додається отримувачем товарів (послуг) до податкової декларації за звітний податковий період, - у разі відмови з боку постачальника цих товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплату податку.

Придбання або виготовлення товарів (послуг) та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), а також інших подібних документів, зазначених вище.

Облік імпортованих на митну територію України товарів проводиться покупцем (імпортером) на підставі належним чином оформленої вантажної митної декларації.

Особа, яка отримує послуги від нерезидента на митній території України, проводить облік таких послуг на підставі податкової накладної, виданої таким платником податку: зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого - резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - покупцем (отримувачем) - податковим агентом такого нерезидента.

Товари (послуги) та основні фонди, придбані на митній території України, імпортовані товари та отримані від нерезидента на митній території України послуги без податку на додану вартість відображаються без додаткового нарахування податку на додану вартість.

Облік придбаних товарів (послуг) на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, ведеться на підставі документів, що засвідчують поставку таких товарів (послуг).

Синтетичний облік ПДВ

Синтетичний облік ПДВ ведеться на аналітичному рахунку до субрахунка 641. Саме на цьому аналітичному рахунку визначається сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету як різниця між його кредитовим і дебетовим оборотом, за виключенням суми, відображеної по дебету, щодо сплати податку за попередні звітній період.

По кредиту рахунка 641 відображається виникнення податкових зобов'язань, а по дебету - сума податкового кредиту і сума фактично перерахованого до бюджету ПДВ.

Крім вище зазначеного аналітичного рахунка для обліку ПДВ використовуються ще два субрахунки: 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковий кредит». Ці два субрахунки використовуються для корегування податкових зобов'язань і податкового кредиту, в зв'язку з використанням, так званого, правила першої події, при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ і правила заключної балансуючої операції, в деяких випадках - виникнення права на податковий кредит.

1). При здійсненні продажу товарів, робіт, послуг, які оподатковуються ПДВ, синтетичний облік ПДВ має наступний вигляд:

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг, виробничих запасів реалізованих покупцям і замовникам;

Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

2) У випадку отримання попередньої оплати за товари, роботи, послуги, податкові зобов'язання з цієї оплати відображається записом:

Дт 643 Кт 641, а отримання самої попередньої оплати - Дт 30,31 Кт 681.

Після відвантаження продукції, робіт, послуг в наступних звітних періодах, у випадку отримання попередньої оплати, складається наступна кореспонденція:

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

3) При проведенні розрахунків з бюджетними організаціями, податкові зобов'язання з ПДВ виникає після отримання підприємством грошових коштів від бюджетних організацій, за виконані для них роботи, надані послуги, реалізовану продукцію. В даному випадку можуть виникнути наступні ситуації:

а) роботи виконуються для бюджетних організацій, а грошові кошти поступили в наступних звітних періодах. В обліку буде складатися кореспонденція:

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості. Після отримання грошових коштів (Дт 30,31 Кт36), на суму ПДВ буде складатися проводка: Дт 643 Кт 641.

б) якщо дата виконання робіт, реалізації продукції, товарів, послуг припадає на цей самий податковий звітний період, що і надходження грошових коштів (бартер), то реалізація продукції і нарахування ПДВ буде відображатися наступними записами:

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

При продажі товарів, робіт, послуг пов'язаним особам, об'єктом оподаткування є, не продажна ціна, а, так звана, звичайна ціна; якщо продаж здійснюється нижче цієї ціни, то різниця між цінами є об'єктом оподаткування.

При проведенні розрахунків з митними органами з ПДВ, за допомогою податкового векселя, складається наступна кореспонденція:

Дт 20,28 Кт 63 - на митну вартість та мито імпортованих запасів, товарів;

Дт 643 Кт 621 - на суму податкового векселя, виданим митним органом;

Дт 621 Кт 641 - на суму податкових зобов'язань з ПДВ, які виникають на тридцятий день, з дня видачі податкового векселя;

Дт 641 Кт 643 - на суму податкового кредиту, право на який виникає в наступному звітному періоді, після виникнення податкового зобов'язання.

При отриманні податкового кредиту на ПДВ складається наступна кореспонденція рахунків:

а) у випадку першої події - надходження виробничих запасів, товарів,

робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення:

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 641 Кт 63 - на суму ПДВ, у випадку наявності податкової накладної;

Дт 641 Кт 644 - віднесення суми ПДВ на податковий кредит при представленні податкової накладної, яка була відсутня на момент оприбуткування матеріальних цінностей, зазначених в першому проведенні.

б) у випадку першої події - попередньої оплати:

Дт 371 Кт 31 - на всю суму попередньої оплати, яка перерахована постачальнику;

Дт 641 Кт 644 - на вартість податкового кредиту, в сумі попередньої оплати;

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 644 Кт 63,68 - на суму ПДВ, в частині вартості придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників;

Дт 63,68 Кт 371 - зарахування попередньої оплати в погашення заборгованості постачальникам і кредиторам за отримані матеріальні цінності і послуги виробничого призначення.

У випадку списання виробничих запасів на потреби невиробничої сфери, підприємство зобов'язане зменшити податковий кредит з ПДВ, в частині вартості цих запасів. Аналогічна процедура виконується при здійсненні операцій, які не є об'єктом оподаткування з ПДВ, або продажу, який звільнений від оподаткування з ПДВ.

Приклад. Протягом вересня БМУ „Промбуд" отримало від постачальника будівельні матеріали, загальною вартістю 60 тис. грн., в т. ч. 10 тис. грн. - ПДВ, при наявності податкової накладної. В цьому місяці були використані матеріали в сумі 10 тис. грн. на проведення ремонту бази відпочинку, решта матеріалів (40 тис. грн.) були використані при будівництві складського приміщення будівельної організації.

В бухгалтерському обліку у вересні місяці буде складена наступна кореспонденція рахунків:

Дт 20 Кт 63 - 50 тис. грн.;

Дт 641 Кт 63 - 10 тис. грн.;

Дт 15 Кт 20 - 40 тис. грн. - списано матеріали на будівництво складського приміщення;

Дт 641 Кт 644 - [2] тис. грн.(„червоне сторно") - зменшено податковий кредит, в частині вартості запасів, які використовуються не на виробничі потреби (ремонт бази);

Дт 949 Кт 20 - 10 тис. грн. - списано матеріали на ремонт бази відпочинку;

Дт 94 Кт 644 - 2 тис. грн. - списано ПДВ на збільшення витрат, пов'язаних з ремонтом бази відпочинку.

При перерахунку ПДВ до бюджету складається запис Дт 641 Кт 31, а при одержанні експортного відшкодування з ПДВ, або звичайного бюджетного відшкодування з ПДВ, складається зворотна проводка - Дт 31 Кт 641.

Приклад. Протягом вересня БМУ „Промбуд" отримало від постачальника будівельні матеріали, загальною вартістю 60 тис. грн., в т. ч. 10 тис. грн. - ПДВ. Вартість робіт, виконаних субпідрядними організаціями, за вересень склала 48 тис. грн., в т. ч. - 8 тис. грн. ПДВ. Вартість БМР, зданих замовникам, склала 120 тис. грн., в т. ч. - 20 тис. грн. ПДВ. Скласти бухгалтерські проведення і знайти суму ПДВ до сплати в бюджет, провівши відповідні розрахунки.

Дт 20 Кт 63 - 50 тис. грн.;

Дт 641 Кт 63 - 10 тис. грн.;

Дт 23 Кт 63 - 40 тис. грн.;

Дт 641 Кт 63 - 8 тис. грн.;

Дт 36 Кт 70 - 120 тис. грн.;

Дт 70 Кт 641 - 20 тис. грн.;

Дт 641 Кт 31 - 2 тис. грн.

У випадку ліквідації основних засобів чи інших необоротних матеріальних активів за власним рішенням підприємства, у такої організації виникають податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із справедливої вартості названих активів, але не нижче залишкової.

Приклад. Первісна вартість бульдозера, за мінусом ПДВ, 50 тис. грн. Сума зносу - 45 тис. грн. Бульдозер вирішено списати внаслідок недоцільності його ремонту. В бухгалтерському обліку будуть складенні наступні проведення:

Дт 97 Кт 10 - 5 тис. грн. (50-45=5);

Дт 13 Кт 10 - 45 тис. грн.;

Дт 976 Кт 641 - 1 тис. грн. (5*20%=1);

Дт 793 Кт 976 - 6 тис. грн.

У випадку отримання матеріальних цінностей і послуг невиробничого призначення, права на податковий кредит підприємство не має, навіть за наявності податкової накладної, отриманої від постачальників. Сума ПДВ, яка відображається в рахунку постачальника за цінності та послуги, збільшує їх вартість.

Дт 20,15,94 Кт 63,68 - на вартість цінностей і послуг, разом з ПДВ.

Приклад. БМУ „Промбуд" придбало обладнання для стоматологічного кабінету, вартістю 12 тис. грн. Постачальник видав податкову накладну. БМУ буде складена наступна кореспонденція: Дт 15 Кт 63 - 12 тис. грн.


2.3 Відображення ПДВ у фінансовій звітності

Особливістю заповнення Декларації(Додаток В) з податку на додану вартість, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року. За періодичністю подання її поділяють на щомісячну або щоквартальну, за формою - повну або скорочену (додаток Б, В). При заповненні декларації з ПДВ слід користуватися Законом України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, Порядком заповнення та подання декларації з ПДВ від 30.05.97 р. № 166 із змінами і доповненнями .

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3 000000 гривень протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням (добровільно зареєстровані платники податку), а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку (кредитні дебетові картки або комерційні чеки), до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою (податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Податкова декларація за скороченою формою подається до першого звітного періоду, в якому платником досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 3 000000 гривень.

Декларацію з ПДВ, у якій встановлено місячний звітний період, платники подають протягом 20 календарних днів, а квартальні платники - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

У декларації відображуються операції, які:

оподатковуються за ставкою 20 %;

оподатковуються за ставкою 0 % (п. 6.2 ст. 6, ст. 11 Закону № 168);

не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону № 168);

звільняються від оподаткування (ст. 5, ст. 11 Закону № 168).

Порядок заповнення податкової декларації:

Розділ І «Податкові зобов'язання»

У рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону «Про ПДВ» та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміну "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону.

До рядка 1 декларації включаються оподатковувані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України, включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених частиною першою підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки.

У рядку 2 «Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %» вказуються обсяги поставки, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні, окремо інші операції.

Рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування» заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Закону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник -фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.

Рядок 4 «Операції, які звільнені від оподаткування». Вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів.

До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону чи іншого нормативно-правового акта, відповідно до якого така операція звільнена від оподаткування.

Рядок 5 «Загальний обсяг поставки». Вказується загальний обсяг оподатковуваних та неоподатковуваних операцій; значення рядка дорівнює сумі рядків 1, 2, 3 та 4; заповнюється тільки колонка А.

Рядок 6. Вказується обсяг імпорту товарів протягом звітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону, та вказується термін погашення векселя.

Якщо платником у звітному періоді видано більше одного такого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік) довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), у якій зазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя.

Рядок 7. Указуються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Коригування зобов'язань з ПДВ

Коригування податкових зобов'язань на основі попередніх звітних періодів відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 8.2 відображаються суми збільшення податкових зобов'язань, що виникають у зв'язку із нецільовим використанням товарів, увезених у пільговому режимі.

У рядку 8.3 відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань.

Розділ II «Податковий кредит»

До розділу II «Податковий кредит» (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Коригування податкового кредиту

Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 16.3 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість.

Якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Платник податку, який має суми заниження заявленого ним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону, та/або суму бюджетного відшкодування минулих звітних періодів, яка зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного Розрахунку такі особи:

- особа, яка зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- особа, яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Розділ III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).

Відмінність у заповненні цього розділу в порівнянні з податковою декларацією з податку на додану вартість:

- відсутня відмітка платника про проведення відшкодування;

замість рядків 20 - 28 уведено нові рядки:

- Сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню.

- Сума ПДВ, яка зменшує нарахування наступних звітних періодів.

- Сума ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання.

- Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (пп. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону).

- Сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, і не відображається в особовому рахунку платника;

- значення рядка 24 переноситься платником до рядка 22 податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду.

Суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданої платниками податку (за винятком тих, що застосовували визначені пунктами 11.12, 11.21, 11.29 та 11.35 статті 11 Закону спеціальні режими оподаткування) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом N 2505, включаються із знаком «-» до рядка 8.4 «інші випадки» податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом N2505.


РОЗДІЛ 3. Недоліки та перспективи непрямого оподаткування в Україні

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

По-перше, як уже зазначалося вище, непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

У процесі господарської діяльності підприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.

Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення відносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків - специфічних і універсальних акцизів - у податкових доходах держав невпинно зменшувалася.

Таке становище пояснюється двома головними причинами . По-перше, у податкових надходженнях зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для індивідуального, прибуткового податку. У країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих податків у малих країнах Західної Європи, де вони є основою оподаткування.

Слід зазначити, що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внаслідок зростання споживання і збільшення обсягу товарообороту.

Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26.12.92 р. «Про податок на добавлену вартість» та Інструкцією ГДГПУ №3 від 10.02.93 р. «Про порядок обчислення і сплати ПДВ». Акцизний збір також було запроваджено у 1992 році, який разом з ПДВ замінив податки з обороту і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентувався: Декретом КМУ «Про акцизний збір» № 18-92 від 26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України "Про внесення змін до декретів КМУ «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір» було запроваджено тільки 19.11.93 р.

Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору) пов'язане з необхідністю забезпечення достатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.

В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низького рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

На сучасному етапі розвитку пропонуються такі основні напрями удосконалення непрямого оподаткування в Україні.

Заходи щодо правильного вибору ставки податку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження до бюджету.

Особлива увага до перегляду пільг з непрямих податків, які забезпечують необґрунтований перерозподіл доходів між підприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі.

Зниження ставок мита, виходячи з наявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій.

Виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності за ухилення від оподаткуваннями].

Одним з найбільш суперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи його важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку - починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його існування. Спробуємо виміряти усі «за» та «проти» податку на додану вартість.

Головними аргументами "за" ПДВ є:

- краще збалансовує національну податкову систему;

- нейтральний щодо трудомістких і капіталоємних виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної і особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;

- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних доходів;

- мінімально створює ділові рішення, не перешкоджає ефективному вирішенню ресурсів.

Щодо "проти", то найпоширенішим запереченнями є:

- виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;

- порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;

- не надає^жодних переваг національному підприємству в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язках;

- на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.

Що ж до вирішення цих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують ліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користь цього висновку є:

- скасування ПДВ призведе до зниження цін;

- втрати бюджету можна поповнити за рахунок інших надходжень, наприклад приватизації.

Пропонується також замінити ПДВ податком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростила би обчислення податку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадку буде обкладатися не лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті за єдиної ставки оподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиною для матеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату та прибуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобиться йти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їх коригуванням.

Є варіант замінити ПДВ на додатковий податок на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставок на зарплату та прибуток.

У цьому випадку бюджет зберігає свої позиції, але виникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткування до іншої. Та зараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічне спрощення розрахунку податків буде економічно ефективним.

Пропозиція заміни ПДВ податком на дохід є кращим, особливо, враховуючи те, що дохід і додана вартість - поняття досить, близькі. Але обчислення податку в цьому випадку було б набагато простішим, оскільки його розрахунок краще б застосовувався до існуючої системи бух обліку. Крім того, цей податок вже існував раніше и тому відновити попередню практику не так^вже й важко.

Розглядається можливість зниження ставки ПДВ з 20 до 17%. Це приведе до зниження цін на товари (роботи, послуги) та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, що сприятиме пожвавленню торгівлі, дасть можливість збільшити кількість обігових коштів суб'єктів господарювання, поліпшить їхній фінансовий стан, оскільки ці кошти залишаться в розпорядженні підприємців, що є необхідною умовою для їхнього розвитку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень у подальші роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головних економічних методів у боротьбі з тіньовою економікою.

Деякі економісти рекомендують ліквідувати пільги по ПДВ, особливо 0-ставку на експорт, пояснюючи це тим, що експорт сировини є більш вигідним за поставки її на свої заводи.

Також існує пропозиція щодо вводу прогресивної шкали доданої вартості, яку слід розраховувати на 1 працюючого. Це дозволить вилучати частину надприбуток (котрий як правило не залежить від трудових зусиль колективів) в бюджет, зменшивши його напруженість, та вирівнювати умови господарювання. Або диференціація ставки податку за іншими показниками .


Можливе введення диференційної квоти оподаткування залежно від величини доданої вартості, яка формується відпускними цінами товаровиробника. Диференційні квоти виконуватимуть регулювальну і стимулюючу функції: регулювальна функція полягає у наданні окремим підприємствам низьких ставок оподаткування з метою прискореного розвитку тих чи інших виробництв; стимулююча функція стримуватиме необґрунтоване зростання цін, що встановлюються товаровиробниками (а також посередниками), особливо монополістами, оскільки за надприбутки доведеться (при диференційній шкалі) сплачувати до казни країни значно більше грошей. !Якщо ж монополісти захочуть необмежено підвищувати ціни з метою "розчинити" платежі щодо ПДВ, то ринковий механізм обмежить це бажання. Адже на ринку є правило: тут завжди править попит. Якщо попит перевищує пропозицію, ціни зростають, якщо пропозиція попит - ціни знижуються.

Але, на жаль, не тільки ПДВ має певні недоліки та проблеми. Свідоме декларування товарів за зниженою митною вартістю суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють імпортні операції, є поширеним явищем і передусім має на меті мінімізацію податкових зобов'язань таких суб'єктів. А визначення митної вартості має безпосередній і визначальний вплив як на створення конкурентного середовища на національному ринку, так і на доходи державного бюджету від міжнародної торгівлі. Така значущість правильного визначення митної вартості зумовлена тим, що вона є базою для нарахування митних платежів.

Проте сплата податків не в повному обсязі — це лише частина проблеми. Маніпулюючи митною вартістю товарів, імпортери порушують умови чесної конкуренції на національному ринку і створюють дисбаланс між цінами на імпортну продукцію та на аналогічну продукцію національного походження (звичайно, не на користь останньої). У такий спосіб імпортери досягають панівного становища на певних ринках, ставлячи під загрозу функціонування національних виробників.

Ще однією причиною, яка зумовлює важливість правильного визначення митної вартості для досягнення цілей митно-тарифного регулювання, є те, що переважна більшість ставок митних тарифів розвинених країн адвалерні (встановлюються у відсотках до митної вартості товарів). У Митному тарифі України близько 84% ставок є адвалерними.

Проте митна вартість має вкрай важливе значення і для товарів, на які встановлено специфічні (встановлюються у твердому грошовому вираженні за одиницю товару) або змішані (поєднують у собі адвалерні й специфічні) ставки ввізного мита, і навіть на товари, які не підлягають оподаткуванню митом.

Це зумовлене тим, що базою для нарахування так званого вирівнювального прикордонного податку також є митна вартість товарів. Існування таких вирівнювальних податків продиктоване тим, що переважна більшість країн звільняє від непрямих податків свій експорт, а країни-імпортери стягують такий податок з імпортних товарів для встановлення цінового паритету із продукцією національного походження. В Україні таким вирівнювальним податком є податок на додану вартість. Ним оподатковуються імпортні операції, і базою для його нарахування знову ж таки є митна вартість імпортних товарів з урахуванням мита й акцизного збору (для підакцизних товарів).

Враховуючи, що маніпулювання із митною вартістю товарів дає змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарних ринках і мінімізувати свої податкові зобов'язання, проблема правильності визначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною для митних органів багатьох країн, зокрема України.

Хотілося б також зупинитися на чинному в Україні порядку визначення митної вартості й можливих шляхах його удосконалення.

Відповідно до законодавства України, зокрема Закону України "Про Єдиний митний тариф", митна вартість товарів визначається як ціна, що фактично сплачена за товари або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. До митної вартості також входять транспортні, комісійні та брокерські витрати, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності.

А ще при очевидній невідповідності заявленої митної вартості товарів інформації, яка міститься у базі даних цінової інформації митних органів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах таких товарів.

Це має принципове значення, оскільки свідчить, що нормативно-правова база дає змогу митним органам виявляти й не допускати випадків суттєвого заниження митних вартостей.

Водночас новий Митний кодекс України, який набирав чинності з 01.01.2004 року, чітко регламентує методи визначення митної вартості. Шість методів, запропонованих цим кодексом, повністю уніфікують національні правила визначення митної вартості із загальноприйнятими світовими нормами, які застосовуються країнами-членами Світової організації торгівлі. їхнє практичне застосування має звузити можливості для маніпулювання із митною вартістю.

Проте, враховуючи актуальність проблеми й економічну привабливість зловживань при декларуванні митної вартості, сподіватися на розв'язання проблеми лише за рахунок нового митного законодавства щодо визначення митної вартості не зовсім прагматично.

Незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває у центрі уваги державних органів, актуальність її залишається високою.

Порівняльний аналіз середньої митної вартості й цін реалізації на національному ринку цілої низки товарів свідчить про існування суттєвого диспаритету цін на однорідну продукцію, що передусім пов'язано зі свідомими зловживаннями з боку певних імпортерів при декларуванні митної вартості. А це вже прямо свідчить про неефективність заходів, які вживаються для розв'язання проблеми.

Для врегулювання питання є два шляхи, які мають доповнювати один одного і реалізовуватися паралельно, а саме адміністративний, пов'язаний зі створенням додаткових бюрократичних перешкод для імпортера при спробі занизити митну вартість, і схема, яка дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До першого, адміністративного методу посилення контролю за . визначенням митної вартості товарів можна віднести розроблення і втілення механізму розподілу повноважень щодо контролю митної вартості імпортованих товарів між митними органами залежно від ціни за одиницю товару. В основу такої схеми можна покласти формулу, відповідно до якої повноваження з митного оформлення продукції передаються до митного органу вищого рівня у разі декларування товару за ціною, нижчою від визначеного рівня.

Другий метод може передбачати використання Державною податковою адміністрацією інформації Державної митної служби про митну вартість імпортованих товарів при визначенні податкових зобов'язань за внутрішніми податками суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють імпортні операції.

Реалізація саме такої схеми дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки при її функціонуванні суттєво знизиться економічна доцільність недостовірного декларування митної вартості через високий рівень ризику виявлення таких маніпулювань під час реанімації імпортної продукції на внутрішньому ринку.

Враховуючи, що така схема спрямована на усунення передумов, які роблять заниження митної вартості привабливим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, вона безумовно повинна мати пріоритет перед адміністративними заходами контролю.

Загалом же обидві пропозиції мають концептуальний характер і потребують летального опрацювання.

Що ж стосується акцизного збору, то найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час «розмитнення» товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів.

Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину).

У підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчислення акцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку.

Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції1 постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку «акцизний збір» (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів. Що ми і спостерігаємо.

Деякі спеціалісти пропонують вийти з цієї проблеми шляхом запровадження змішаної системи оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою буде існувати адвалерна частина при обов'язковому фіксуванні роздрібної ціни. Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшим переказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегти виробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження. Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адміністрування змішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.

Взагалі, механізм стягування непрямих податків та навіть його доцільність є одним з найсуперечливіших питань у оподаткуванні. А враховуючи його значущість у податкових доходах бюджету, вирішення усіх проблем та удосконалення непрямого оподаткування є одним з найголовніших завдань сьогодення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97р. №168/97- ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

2. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" № 509, від 04.02.90р.// http://zakon.rada.gov.ua

3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

4. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

5. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000. №2181-111 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

6. Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992. №2097-ХИ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

7. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996. №313/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

8. Закон України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996. №178/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

9. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991. №1251-XII(зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

10.Закон України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" від 06.02.1996. №30/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

11. Закон України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби" від 24.05.1996. №216/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

12.Закон України "Про внесення змін, до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006. №398-У (зі змінами та доповненнями)//http://zakon.rada.gov.ua

13.Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993. №7-93 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

14. Декрет "Про акцизний збір" від 26.12.1992. №18-92 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

15. Кодекс України "Митний кодекс України" від 11.02.2002. №92-ІУ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

16. Наказ "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997. №165(зі змінами - та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

17. Наказ "Про внесення змін до наказу ДПАУ від 30.05.1997. №1657/ http://zakon.rada.gov.ua

18. Наказ "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" від 29.12.2000. №356 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

19. Наказ "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997. №166 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

20. Наказ "Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України" від 19.03.2001. №111 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

21. Постанова "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.1997. №574 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

22. Постанова "Про внесення змін до Положення про вантажну митну декларацію" від 26.05.2004. №675// http://zakon.rada.gov.ua

23. "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" від 30.11.1999. №291 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

24. Інструкцією ДПАУ "Про порядок обчислення і сплати ПДВ" від 10.02.93 р. №3 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

25. Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних від 30.06.2005. №244 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua

26. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 6 - те вид., доп. і переоб. - Житомир: ПП "Рута", 2005. - 756с.

27. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Податки, збори, обов'язкові платежі. Термінологічний словник. Вид. 2-ге, виправлене та доповнене. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід", 2003. - 192с.

28. Завгородній В.П. Податки і податковий контроль в Україні. - К.: А.С.К., 2001.-639с.

29. Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331с.

30. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: навчальний посібник. - Тернопіль: Карт - бланк, 2002р.

31. Сердюк В.М. Податковий облік: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 312с.

32. Антонюк Я.М. Методологічні аспекти формування моделі розрахунку ставки акцизного збору // Фінанси України, №10, 2003. - СІ00-107

33. Архангельський Ю. С, Мотиченко Ю. Є. НДС - за и против// Фондовий рышок №45,2006, с. 22-24.

34. Бурденко І.М., Кравченко О.В. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки//Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №4. - с.67.

35. Мартинюк П. С, Собкова Т. Я., Ступницький А. М. Фінансовий механізм податку на додану вартість//Фінанси України №9, 2005, с.49.

36. Піхоцький В. Ф. Реформування податкової системи України - вимога сьогодення//Фінанси України №9, 2003, с. 84.

37. Сігайова А. Ефективне адміністрування ПДВ: проблеми і перспективи//Економіка України. - 2007. - №7. - с.24.

38. Тетяних Л. Заповнюємо звіт з акцизного збору//Головбух. - 2007. - №3.-с.35-39

39. Церетелі Л.Облік акцизного збору.//Вісник податкової служби України.,2002.-№47

40. Чередниченко О. М., Непряме оподаткування у податковій системі України//Фінанси України №11, 2003р., с. 101-104.

41.Лекции по налоговой системе Украиныв ХНЗУ (пйр://\у\улу.есопотіс5.сот.иа)

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему