Смекни!
smekni.com

Організація і шляхи вдосконалення обліку МШП (на прикладі ТОВ "CKC КОНСАЛД") (стр. 3 из 8)

3. Метод нормативних витрат

При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних витрат, норми витрат і ціни повинні регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.

4. Метод ціни продажів

Даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

5. Метод ФІФО

Оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню чергу. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.

Надалі з метою забезпечення схоронності цих предметів в експлуатації, підприємство повинне організувати контроль за рухом таких цінностей, зокрема, вести оперативний облік у кількісному вираженні по місцях експлуатації і матеріально відповідальним особам протягом терміну їхнього фактичного використання.

1.4 Нормативне регулювання малоцінних та швидкозношуваних предметів

1. П(с)БО 9 "Запаси", затверджено наказом Міністерства фінансів України. регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов'язаних із рухом запасів.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

2. План рахунків БО активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів Україниі зареєстрований у Міністерстві юстиції України – визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності.

Планрахунківпоширюєтьсянавсіпідприємстваіорганізації (крімбанківібюджетнихустановнезалежновідформвласності), видівумовгосподарювання, галузейтаобсягудіяльності. Прицьомувідраднозазначити, щокодирахунківєодинаковідляоднаковихоб’єктівоблікуугоспрозрахунковихпідприємствахібюджетнихустановах, щосвідчитьпрокрокдооптимальностііуніфікаціїцьоговажливогоінструментаріюбухгалтерськогообліку.

Затверджене положення (стандарт бухобліку) повинне застосовуватися для складання бух. звітності, а новий план рахунків полегшує цю роботу відповідно до Закону України про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні.

План рахунків передбачає групування рахунків за призначенням і частково за змістом на 10 класів від 0 до 9.

Класи рахунків побудовані за принципом: спочатку класи рахунків активів, потім типи обліку власності капіталу і близького до нього за призначенням і змістом, групи рахунків обліку забезпечує і цільових коштів, потім 2-і класи рахунків обліку довгостривалих і поточних (короткострокових зобов’язань), а потім класи рахунків обліку доходів і фінансових результатів. 2-го класи рахунків обліку витрат, та клас позабаланових рахунків.

План рахунків передбачає номери рахунків (коди), які подані за десятковою системою:

Клас Рахунок Субрахунок

Відповідно до класу залишки рахунків відображаються в балансі. Залишки по рахунку плану (1-го) - необоротні активи, 2-го запаси, 3-го кошти розрахунків та інші активи відповідають окремим розділам активу балансу, 4-го, 5-го і 6-го класу.

4-власний капітал забезпечення зобов’язань, 6 - поточні зобов’язання відображаються у відповідних розділах пасиву балансу.

Рахунки 7 - доходи і результати діяльності, 8-го - витрати за елементами, 9-го - витрати діяльності у балансі підприємства не відображається, а їх дані використовуються для складання "звіту" про фінансові результати при цьому рах класу 8 - може виконуватись за рішенням підприємства, при цьому використання цього класу полегшує складання звіту.

Рахунки класу 7 - це рахунки, на яких відображаються доходи від різних видів діяльності, 8 і 9 - це рахунки витрат за елементами і видами витрат. За клопотанням підприємств Міністерство фінансів для обліку специфічних операцій можуть вводитися нові синтетичні рахунки, а також виходячи із потреб аналізу і контролю і звітності вводити додаткові субрахунки, порядок введення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків встановлюються п-вом відповідно до норм інструкцій, положень. (стандартів б/о). П. с. б/о і інших норамтично-правових актів у б/о Також рах передбачаються: синтетичні рахунки (10) наз рахунки першого періоду, субрахунки - рах 2-го порядку а аналітичні - 3-го порядку. Отже, планом рахунків

Діючий план рахунків складається з 9 класів і нульовий. Діючий план рахунків – це перелік рахунків та схеми реєстрації та групування на фінансово-господарській діяльності в бухгалтерському обліку. Порядок ведення рахунку та їх призначення визначає інструкція про застосування. План рахунків бухгалтерського обліку активу, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та функцій. Інструкції встановлення призначень і порядок ведення рахунків для узагальнення методом подвійного запису про наявність і рахунку активів капіталу, зобов’язань та фінансово-господарської діяльності підприємств не залежить від форм власності організаційно-правових форм і видів діяльності. Інструкція застосування плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображень однорідних за змістом господарських операцій на відповідних рахунках і субрахунках.

3.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі – підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

4. Нормативні документи про інвентаризацію запасів – визначає організацію і проведення інвентаризації запасів, завдяки цій інформації аудитор дотримується нормативних актів при здійсненні контролю за цілісністю запасів, визначення розмірів нестач, пошкодження запасів, встановлення осіб, відповідальних за збитки.

Це Положення визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів.

Інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об’єкти невиробничого призначення, діючі об’єкти, об’єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.