7. Нікколо Макіавеллі - представник політичної думкиепохи Відродження.
Дав поштовх процесувиділення науки про політику в окрему галузь. Головні праці»Володар», «ІсторіяФлоренції». Протиставивши теологічному розумінню державної влади юридичнийсвітогляд, розуміючи силу як основу права, а поняття держава як загальнийполітичний стан суспільства, Макіавеллі у вченнях про людину виходить з їїєдиної і незмінної природи для всіх часів і народів, природи, яка втілює вособі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість, боязливість,малодушшя, невдячність, зрадництво, лицемірство, ненависть, нестриманість употребах і бажаннях. Такі негативні якості людини викликали до життя державу.Відстоюючи пріоритет світської влади, М гостро критикує духовенство, адворянство пропонує знищити зовсім. Його ідеал держави - сильна, жорсткоцентралізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазіїта виборний глава держави. Його кредо - мета виправдовує засоби. Лише тодіреспубліка стане дійсно могутньою, коли правитель відкине закони і принципиморалі і встановить провову авторитарну диктатуру «великого перетворювача».Держава - це вищий вияв людського духу, а служіння державі - це зміст, мета іщастя людини. Він неодноразово вказує на полярність інтересів багатих і бідних,говорить про справедливість і досконалий державний устрій, який повинензабезпечувати політичну свободу. Мрія Макіавеллі - сильна республіка, якагарантує своїм громадінам не лише розквіт свободи, а й рівність всіх феодальнихпривілей. Лише свобода і рівність може розвивати здібності особистості. ВченняМакіавеллі породило феномен макіавеллізму - своєрідного образу політичноїдіяльності, котрий не вживає будь-які засоби для досягнення власної мети.
8. Д. Локк і Т. Гоббс - родоначальники класичноголібералізму.
Гоббс - головний твір «Левіафан».На його думку, людина - це не суспільно - політична істота, а суто егоїстичнатварина, рівність якої від природи заперечує саме право, провокує війну всіхпроти всіх. Держава відбирає у людини природні права, окрім права на фізичнежиття. Безмежні права держави зосереджуються у руках монарха, а тому поділвлади на гілки недопустимий, бо призведе до громадянської війни. Влада монархане підлягає контролю, він стоїть над законом. Гоббс впевнений, що держава це іє суспільство, а суспільство це і є держава. Погляди Гоббса є консервативними.На відміну від Гоббса Д. Локк є виразником ліберально-демократичних поглядів.Він на перше місце поставив особу, на друге потреби і інтереси суспільства, ілише на третє - держави.саме такий підхід був покладений згодом у доктринулібералізму. Держава на його думку виникла з первісного миру і злагоди середрівних і вільних людей, з метою забезпечення цих природніх прав і приватноївласності. Передані державі права, свободи людьми не втрачаються, вони тількизберігаються державою, найдосконалішою формою якої є конституційна монархія.Гарантом запобігання політичної сваволі повинен бути поділ влади назаконодавчу, виконавчу (сюди включається і судова) та союзну, яка займаєтьсязовнішньою політикою. Такий поділ здійснюється на основі верховенства закону,якому підпорядковуються всі.
9. Політичні погляди французьких мислителів (Ш. Монтеск‘є, Ж.-Ж Руссо, Вольтер, Гельвецій та ін.).
Головні праці Монтеск’є -«Персидські листи», «Роздуми про причинувеличині і занепаду римлян», «Про дух законів» та ін. Він не ставить особистістьнад державою, але він постійно підкреслює, що головне завдання держави -забезпечити людині політичної свободи. монтеск’є стверджує, що умови для гуманного кримінального законодавства,неухильного дотримання гарантованих державою правил судочинства, недопущеннязловживань можливе при поділі влади на три гілки - законодавчу, виконавчу ісодову. Саме їх незалежність гілок влади стоїть у Монтек’є на першому місці. Мислитель пропонує ввестивиборність судів. Мислитель пропонує надати можливість законодавчого владуваннядвопалатному парламенту. Найважливішою рисою виконавчої влади Монтеск’є вважає швидкість діянь, а така можливістьінує лише тоді, коли влада зосереджена у руках монарха. монтеск’є можна вважати одним із засновників теоріїправової держави. Головні праці Вольтера «Філософські листи», «Трактат прометафізику». У системі відносин між людиною і державою він ставить на головнемісце державу, яка виникла з договору між людьми і пройшла шлях від республікидо найдосконалішої форми - монархії на чолі з освіченим монархам, якийпідпорядковується конституції. Вважає, що політичну владу слід зосереджувати вруках меншості. Свобода особистості - це залежність лише від законів, свободасовісті, свобода друку, свобода мислення, свобода творчості. Жан-Жак Руссостверджував, що постала потреба регресу - повернення в «золотий вік»,революційного повалення деспотизму, побудови демократичної держави на основісуспільного договору, встановлення дійсного народного сувернітету, прямогонародоправства.
10. Політичні концепції представників німецькоїкласичної філософії (І. Кант, Г. Гегель).
Основніполітологічні ідеї Канта викладені у працях «Критика чистого розуму», «Критикапрактичного розуму», «Критика здібності судження», «До вічного миру» та ін.Виклав основи німецької суспільного договору, природних прав людини, правовоїдержави, громадянського суспільства, свободи особистості, поділу влад.Пріоритетне місце у системі вчення Канта посідає людина, котра виступає у двохвидах: як істота емпірична вона підпорядковується закону причинності і не можебути вільною, як річ у собі вона цільковито вільна і діє згідно з закономсвободи, моральним законом - категоричним імперативом. За Кантом людина людинаможе бути засобом лише для досягнення відносної мети, а сама людина єабсолютною метою. Мета людства - розвиток і здійснення свободи, громадянськоїрівності і справедливості, створення квітучого громадянського суспільства; метагромадянського суспільства - цастя громадян; мета держави - торжество ідеїправа. Влада має належати народу, але не всі мають політичні права. Право незалежить від суспільних відносин і має своєю основою природний всезагальнийзакон свободи. Відміність права від моралі - примус, який застосовуєтьсядержавою для відновлення справедливості. Форми політичного правління Кантподіляє на деспотичні, автократичні, аристократичні, демократичні іреспубліканські, віддаючи перевагу автократії у вигляді абсолютної монархії.Демократія для Канта - дуже складна форма правління. Перехід від абсолютної доконституційної монархії бажаний, але виключно за умов дарування народуконституції монархом. Поділ влади на законодавчу, виконувчу і судову повиненздійснюватися за принципами взаємопідготовки і координації владних гілок, а непринципами стримування і противаг. Найголовніший обов’язок держави - захищати приватну власність громадян. Кант заснував ідеїнейтралітету, обгрунтував право коаліцій, право гарантій у міжнароднихвідносинах. Основні твори Гегеля - «Енциклопедія філософських наук», «Наукалогіки», «Історія філософії» та ін. Людство проходить ступінь розвитку, де йогоприродню єдність втілює сім’явиникнення великої кількості сімей викликає до життя громадянське суспільство.Найвищу природню єдність індивідів, що примирює і знімає всі суперечності,втілює держава. Народ, який на створив власної держави є позаісторичноюлюдністю. Універсальне людське право - реалізація індивідуальної волі.Громадянське суспільство - суспільство власників, які пропонують один одномувзаємне визнання. Воно складається з вільних індивідів, котрі взаємодіють міжсобою у процесі реалізації власних потреб та інтересів переважно у сферісуспільно-економічної діяльності. Громадянське суспільство поділяється на стани(корпорації) і включає поліцію і судові установи. Його члени рівні у юридичномувідношені, але нерівні від природи, у соціальних взаєминах, у настроях, думках,духовних даруваннях, набутих знаннях. Держава - вінець розвитку моральності.Гегель відкидає ідею Канта про вічний мир.
11. Еволюція соціально-політичних утопій (Т.Мор,Т.Кампанела, А.Сен-Сімон, Ш Фур’є, Р.Оуен, К.Маркс, В Ленін ).
12. Основні течії та школи західної політології.
13. Сучасні футурологічні концепції(З.Бзежінський, Д.Нейсбіт, С.Хантігтон,Ф.Фукуяма).
Футурологіярозробляє і застосовує різноманітні методи і принципи аналізу існуючихсоціально-історичних тенденцій і вірогідних наслідків їх реалізації з метоюпередбачення і прогнозування подій, перетворень, катаклізмів, змін здатнихрадикально вплинути на умови життя людини і на стабільність існуючих суспільнихформ; моделювання певного образу майбутнього - як альтернативи теперішньому.Футурологія спирається на весь спектр природничо-наукового й гуманітарногознання. Термін футурологія запропонував у 1943 році німецький соціологФлехтрейм. У 60-ті цей термін поширився у значенні історії майбутнього і наукипро майбутнє. У цей же час у працях «Комісії 2000 року», в доповідях Римськогоклубу футурологія оформляється як спеціальний науковий напрям. Футурологічнимпрогнозам 60-70 - х властиве глибоке усвідомлення катастрофічності сучасноїцивілізації. Наприкінці 70-х - 80 - х футурологія зосереджує увагу переважно наекологічних проблемах; розробляються концепції постіндустріального іінформаційного суспільства. У 1990 р Фукуяма висловив ідею кінця історії - якприйдешнього історичного затишшя внаслідок переваги ліберальної демократії нагеополітичному просторі планети. 1994 р С. Хантінгтон передбачив «реванш Бога»:після руйнування двополюсного світу на людство чекає загострення суперечностейна релігійному грунті.