Е. Купер дав найбільш повне теоретичне обґрунтування принципу інвентарної оцінки (переоцінки цінностей). Розглядав прибуток як приріст активу, після того, як його вартість одержить справедливу і несуперечливу закону оцінку. Таким чином, трактував прибуток як такий, що не випливає з бухгалтерських документів, а пояснювався як реальний приріст багатства - власності підприємства.
Г. Свіней стверджував, що оцінка залежить від цілей господарської діяльності підприємства. Зазначав, що неважливо, скільки заплатили за той чи інший предмет в теперішньому або в минулому. Вважав важливим те, яка ефективність використання цього предмета в майбутньому. Для цього рекомендував використовувати штучно визначену ціну виробництва.
Цікавими були погляди також і російських вчених на оцінку. Так засновник російської школи К.І. Арнольд (1775-1845 рр.) пропонував оцінку за поточними цінами. Він виступав проти оцінки товарів за купівельними цінами або за собівартістю.
Е.О. Мудров і О.П. Рудановський відстоювали метод оцінки за собівартістю як єдиний правильний метод в бухгалтерському обліку.
Л.І. Гомберг пов' язував оцінку з цілями обліку. Дав одну з перших класифікацій видів оцінок (первісна, ринкова, відновлювальна, номінальна, експертна, pro memorie (для пам' яті), залишкова, правова). Зазначав, що єдино правильною може бути оцінка матеріальних цінностей за їх собівартістю. І.Р. Ніколаєв зазначав, що ні оцінка за поточними ринковими цінами, ні оцінка за ціною придбання (собівартістю) точного уявлення про майновий стан господарства на даний момент часу дати не можуть. Стверджував, що при застосуванні мінімальної (найменшої) оцінки можна одержувати баланс, який перекручує дійсність.
Отже, протягом всього періоду існування російської бухгалтерської школи, починаючи з моменту її заснування К.І. Арнольдом, який відстоював оцінку за поточними цінами, розвивались і співіснували теорії об' єктивних, суб' єктивних і книжкових оцінок, а також мали місце жваві дискусії щодо застосування в обліку оцінки за собівартістю та за поточними (продажними) цінами.
Питання оцінки активів широко обговорювалися і в радянському бухгалтерському обліку, в якому застосовували оцінку майна за первісною вартістю (фактичною собівартістю). Оцінка за собівартістю розвивалася бухгалтерському обліку з кінця XIX і до початку XX ст.
Слід також зазначити, що поряд з оцінкою майна за фактичною собівартістю в поточному бухгалтерському обліку використовувались облікові ціни, якими виступали: планова собівартість, прейскурантні ціни, фактурні ціни постачальників. Це зазначають в своїх підручниках з бухгалтерського обліку того часу В. Макаров [9], М. Белоусов [9], Т.С. Мітюшкін [12], М. Вейсман [3], Н. Чембер [18], Є. Свідерський [15], П. Єфімцев [6], В. Сопко [17], В. Палій [13] та ін.
Однак використання цих методів не дозволяло враховувати інфляцію і реальну ринкову вартість активів на момент складання балансу. За кордоном широкого розповсюдження одержав принцип мінімальної оцінки, в основу якого було покладено консерватизм. Згідно з цим принципом майно оцінювалося або за ціною придбання (собівартістю), якщо вона менше ціни продажу (різниця трактувалася як можливий прибуток), або за ціною реалізації, якщо вона менше ціни придбання (різниця - прихований збиток - трактувалася як виникнення потреби).
З переходом економіки до ринкових відносин проблема оцінки об'єктів бухгалтерського обліку набуває виключно важливого значення.
Сьогодні у зв'язку переходом на національні стандарти на шляху інтеграції України в міжнародне суспільство широко застосовуються такі варіанти оцінки:
- за первісною вартістю (витрати на придбання конкретного об'єкта) (ФІФО - такий метод застосовується сьогодні в П(С)БО 9, щодо оцінки запасів що вибувають);
- за чистою вартістю реалізації (П(С)БО 10);
- за приведеною вартістю (дисконтована величина майбутніх грошових надходжень від реалізації об'єкта в результаті комерційної операції);
- за справедливою вартістю (П(С)БО 19 (визначення справедливої вартості), П(С)БО 7, 8, 9 (у разі безоплатного отримання активів), П(С)БО 30, П(С)БО 32 (щодо інвестиційної нерухомості).
В сучасних умовах набуває широко розповсюдження в бухгалтерському обліку концепція практичного застосування справедливої вартості. Оцінка майна за ринковою вартістю в світовій практиці застосовувалась, наприклад, у Великобританії ще в XIX ст., а переоцінка основних засобів до рівня ринкової вартості проводилася у компаніях США ще у 1940-х рр. [11].
Сьогодні в системі МСФЗ оцінка за справедливою вартістю є однією з пріоритетних. У світовій практиці можливі три підходи до оцінки справедливої вартості [4]:
- ринковий: сукупність методів оцінки вартості об'єкта, що ґрунтуються на інформації о реальних угодах на ринках;
- доходний: сукупність методів оцінки вартості об'єкта, що ґрунтуються на визначенні майбутніх доходів від об' єкта оцінки;
- витратний: сукупність методів оцінки вартості об'єкта, що ґрунтуються на визначенні витрат, необхідних для відновлення об' єкта оцінки з врахуванням зносу.
Найчастіше всього використовується доходний метод оцінки, що ґрунтується на визначенні дисконтованої вартості і дає додаткові можливості для використання показників фінансової звітності.
На жаль, в Україні поняття справедливої вартості відсутнє в ряді національних стандартів, пов'язаних з обліком активів, наприклад, в П(С)БО 7, 8, 9, не враховується достатньо в обліковій політиці і не повністю розкривається у фінансової звітності, що не дає можливість задовольнити інформаційні потреби інвесторів, отримати необхідну інформацію з метою приваблення капіталу.
Крім того, облік за справедливою вартістю тягне за собою більшу відповідальність керівництва компаній та аудиторів, потребує високої професійної підготовки бухгалтерів, що складають фінансову звітність.
Висновки
Дослідження сучасного стану будь-якої бухгалтерської категорії неможливе без осмислення її історичного розвитку. Вивчення еволюції оцінки в історії обліку дає можливість враховувати позитивний досвід світових бухгалтерських шкіл, кращі теоретичні розробки видатних вчених бухгалтерського обліку щодо формування оцінки, позбавитись помилок в обліку.
В умовах застосування МСФЗ використовуються різні варіанти оцінки, вибір яких залежить від функцій бухгалтерського обліку, потреб користувачів фінансової звітності, ролі об' єкта в господарстві та цілей в обліку.
Оцінка за справедливою вартістю стає загальноприйнятим принципом оцінки активів і зобов'язань в облікових стандартах, кінцевою метою якої має бути задоволення інформаційних потреб інвесторів, розкриття інформації у фінансовій звітності з метою залучення капіталу.
Список використаних джерелінформації
1. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"/2-е вид. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 512 с.
2. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. - М.: Информационно-издательский дом „Филинь",- 336 с.
3. Вейсман М.И. Теория бухгалтерского учета и основь бухгалтерського учета отраслей народного хозяйства. - М.: Госстатиздат. - 1962.
4. Воронина Л.А., Москвичева ^.В. Понятие бухгалтерских оценок и их развитие // Международньїй бухгалтерский учет. - №12(96). - 2006. - С. 22-26.
5. Григорьев В.В., Федотова М.А. Оценка предприятия: теория и практика. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 320 с.
6. Ефимцев П.П. и др. Бухгалтерский учет на предприятиях строительньїх материалов: Учебник для учащихся техникумов // П.П. Ефимцев, А.Н. Кузьминский., А.Ф. Сидоров. - М.: Стройиздат, 1979. - 288 с.
7. Ковалев А.П. Оценка стоимости активной части основних фондов: Учебно-методическое пособие / М.: Финстатинформ, 1997. - 175 с.
8. Козьірев А.Н. Оценка интеллектуальной собственности. - М.: ^кспертное бюро. М., 1997. - 289 с.
9. Макаров В., М. Белоусов. Теория бухгалтерського учета. - М.: Госфиниздат. - 1955.
10. Малюга Н. М. Оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи. - Житомир, ЖІТІ,- 384 с.
11. Мизиковский И.Е., Чинченко М.Н. Концепция справедливой стоимости // Международньїй бухгалтерский учет. - №11(95). - 2006. - С. 22-26.
12. Митюшкин Т.С. Бухгалтерский учет в МТС. - Москва: Государственное издательство сельскохозяйственной литературь . - 1952.
13. Палий В.Ф. Палий В.В. Финансовьій учет: Учеб. пособие: В 2 ч. - М: ФБК-ПРЕСС, 1998. - Ч.1 - 304 с.
14. Пачоли Л. Трактат о счетах и записях. / Под ред. Я.В. Соколова. - М.: Финансь и статистика, 1994. - 320 с.
15. Свидерский Е.И. Настольная книга бухгалтера, Киев, 1996.
16. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.
17. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 448 с.
18. Чембер Н.Е., Сухова Н.Н. Бухгалтерский учет. - М.: „Финансы", 1976.