Узагальнення наукової літератури з проблеми визначення поняття „імідж” дозволило визначити три основні аспекти його досліджень: дослідження іміджу особистості (політичного лідера, ділової людини тощо), дослідження іміджу організації (корпоративного іміджу) та дослідження іміджу держави.
Дослідження іміджу особистості мають переважно психологічну спрямованість. Крім того, в деяких з них досліджуються комунікативні аспекти, а також окрему підгрупу складають дослідження політичного іміджу (увага в них, зокрема, приділяється політичним технологіям формування іміджу, у т.ч. виборчим PR-технологіям). Дослідження корпоративного іміджу пов’язані, в першу чергу, з питаннями репутаційного менеджменту та підтримки т.зв. корпоративної ідентичності, а також з питаннями брендінгу.
В дослідженнях іміджу держави можна виділити декілька напрямів: теоретичний (розгляд теоретичних проблем формування іміджу держави), аналітичний (аналіз поточного стану іміджу конкретних країн та чинників, які впливають на процеси їх формування), політологічний (аналіз державних стратегій формування позитивного міжнародного та внутрішнього іміджу держав), інформаційно-комунікаційний (дослідження проблем формування іміджу держав у контексті інформаційної революції та глобалізації комунікацій), пропагандистський (дослідження використання пропагандистських методів, технологій інформаційних воєн тощо у міжнародних відносинах), дипломатичний (аналіз ролі публічної дипломатії у формуванні міжнародного та, зокрема, зовнішньополітичного іміджу держави), маркетинговий (застосування технологій брендінгу для просування іміджу держави на міжнародній арені).
Підрозділ 1.3. — „Методологічні засади дослідження” — присвячено розгляду методологічних засад виконання дисертації.
До групи загальних методів, застосованих при написанні даного дисертаційного дослідження, слід віднести системний та структурно-функціональний методи, які дали можливість комплексно дослідити таке складне та багатофакторне явище як імідж держави, виявити його структурні елементи та взаємозв’язки між ними, визначити роль та місце зовнішньополітичного іміджу держави у структурі її міжнародного іміджу. Крім того, ці методи дозволили комплексно розглянути методи та засоби електронного PR, які можуть бути застосовані при формуванні зовнішньополітичного іміджу держави.
Серед емпіричних методів у даній роботі, зокрема, були використані метод аналізу документів, термінологічний аналіз, контент-аналіз.
Метод аналізу документів був застосований для аналізу нормативно-правової бази України (законів, указів президента, постанов уряду та парламенту, державних програм) з метою визначення рівня сформованості та інтегральності державної стратегії формування позитивного міжнародного та, зокрема, зовнішньополітичного іміджу України, а також визначення рівня уваги до можливостей електронного PR.
Термінологічний аналіз був застосований для з’ясування семантики таких понять, як „імідж”, „імідж держави”, „зовнішньополітичний імідж держави”. Важливість використання цього методу обумовлюється, по-перше, неоднозначністю у підходах до розуміння змісту поняття „імідж” та „імідж держави”, та, по-друге, фактичною відсутністю чіткого визначення поняття „зовнішньополітичний імідж держави”.
Контент-аналіз веб-сайтів дипломатичних представництв України за кордоном дав можливість відповісти на питання, як практично засоби електронного PR використовуються для формування зовнішньополітичного іміджу України. Автор констатує, що нині немає чітко виробленої методики аналізу веб-сайтів. Як правило, подібні методики у кожному випадку розробляється під конкретні завдання здійснюваного дослідження. Тому для проведення дослідження дисертантом була розроблена власна методика контент-аналізу веб-сайтів дипломатичних представництв як засобів формування зовнішньополітичного іміджу держави.
У другому розділі — „Використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави” — здійснено аналіз ролі засобів електронного PR як інструменту формування зовнішньополітичного іміджу держави.
У підрозділі 2.1. — „Формування іміджу держави в умовах інформаційної революції” — автор акцентує увагу на проблемі формування та підтримки позитивного іміджу держави в умовах глобалізації інформаційних потоків.
Стрімкий розвиток та поширення інформаційно-комунікаційних технологій істотно змінює уявлення про державну міць та баланс сил. Силова політика доповнюється та в деяких випадках витісняється іміджевою політикою і публічною дипломатією (тобто відбувається заміщення засобів „твердої сили” засобами „м’якої сили”). Головна перевага „м’якої сили” перед військовою чи фінансовою міццю держави полягає у здатності привабити кого-небудь завдяки ціннісному змісту зовнішньої політики, а не простому набору матеріальних важелів впливу, що дозволяє реалізувати значно надійніший та триваліший вплив.
Відповідно, нині одним з найважливіших завдань зовнішньої політики будь-якої держави є створення власного позитивного та керованого іміджу. Позитивний образ держави в масовій суспільній свідомості необхідний, насамперед, для успішного просування та реалізації національних інтересів. В цьому контексті дуже важливою є інформаційна політика держави, під якою розуміють систему організаційних, регулятивних та інших заходів, які реалізуються урядом держави з метою сприяння реалізації на практиці національних інтересів.
При формуванні іміджу держави фахівці виділяють два принципових підходи — утилітарний і кризовий. За утилітарного підходу образ країни використовується як ресурс для розвитку певних секторів економіки або окремих компаній — цей підхід притаманний країнам з економіками, що розвиваються, для створення привабливого інвестиційного іміджу, та країнами, для яких важливою є туристична галузь, для створення, відповідно, привабливого туристичного іміджу. За кризового підходу до роботи зі створення іміджу держави долучається все суспільство, органи державної влади, перші особи держави. Цей підхід використовується коли необхідно кардинально змінити існуючий імідж (наприклад, внаслідок кризової ситуації), або в разі створення нового іміджу (наприклад, у випадку появи нової держави).
У підрозділі 2.2. — „Електронний PR як інструмент формування іміджу держави” — автор розглядає особливості такої форми паблік рілейшнз як електронний PR, і досліджує можливості застосування його інструментарію для формування зовнішньополітичного іміджу держави.
Зазначається, що формування іміджу будь-якого об’єкта, у т.ч. й держави, здійснюється за допомогою відповідних комунікативних заходів, які одержали назву іміджевих комунікацій. Для ефективного здійснення іміджевих зовнішньополітичних комунікацій необхідно комплексно застосовувати всі можливі канали, серед яких одним із важливих та перспективних є використання інформаційно-комунікаційних можливостей мережі Інтернет, зокрема, засобів електронного PR.
Із розвитком світової інформаційної інфраструктури у спеціалістів з паблік рілейшнз з’являється дедалі більше інструментів впливу на громадську думку. Інтернет дозволяє ефективно та економічно розв’язувати багато проблем за допомогою доступних засобів, а простота та зручність зворотного зв’язку дає можливість оперативно вносити зміни в тактику та стратегію здійснюваних PR-заходів. Ключове значення для паблік рілейшнз в Інтернеті має передусім специфічна формула комунікації, яка є можливою у мережі — окрім моделі комунікацій традиційних ЗМІ „один — багатьом” Інтернет дозволяє реалізувати комунікативну модель „один — одному”, яка забезпечує головну перевагу Інтернету як засобу масової комунікації — інтерактивність.
Напрямками здійснення іміджевих комунікацій в мережі Інтернет є створення та підтримка веб-проектів (веб-сайтів та веб-порталів), використання поштових розсилок, публікація власних інформаційних матеріалів, участь у спеціальних форумах, дискусійних групах, використання доменних імен та контроль за власним іміджем в Інтернеті. В контексті здійснення зовнішньополітичних іміджевих комунікацій такими напрямками є створення іміджевих веб-порталів, використання веб-сайтів зовнішньополітичного відомства та дипломатичних представництв за кордоном із відповідним інформаційним наповненням та мовною доступністю; створення на цих веб-порталах та веб-сайтах служб тематичних інформаційних розсилок; публікація іміджевих матеріалів як на власних веб-ресурсах, так і у світових Інтернет-виданнях та стрічках новин; використання доменних імен; контроль за іміджем держави в мережі Інтернет.
У підрозділі 2.3. — „Світовий досвід використання засобів електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу держави (на прикладі США та Великої Британії)” — автор аналізує досвід США та Великої Британії — країн, які є лідерами у використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, технологій електронного PR для формування зовнішньополітичного іміджу.
У структурі зовнішньополітичного відомства США діють окремі підрозділи — Бюро громадських справ, на яке покладаються функції інформування громадян США про діяльність зовнішньополітичного відомства держави, роз’яснення цілей та завдань зовнішньої політики та організації зворотного зв’язку від громадян до творців політики, та Бюро міжнародних інформаційних програм, на яке покладаються завдання інформування іноземної громадськості, зокрема, щодо пріоритетних напрямів зовнішньої політики США.
Серед засобів, які використовуються цими установами для виконання своїх функцій, одне з провідних місць займає використання інформаційно-комунікаційних можливостей всесвітньої мережі Інтернет. Зокрема, створені та функціонують веб-портал Державного департаменту США, веб-портал, на якому розміщені веб-сайти всіх дипломатичних представництв США за кордоном, веб-портал „USINFO”, на який покладаються завдання надання інформації про поточну зовнішню політику США, а також про американське життя та культуру. Ці портали мають широке інформаційне наповнення, використовують мультимедійні засоби (фото, аудіо та відео матеріали). Крім того, необхідно відмітити наявність можливості підписки на одержання інформаційних матеріалів, зручну систему пошуку та привабливий дизайн.