Смекни!
smekni.com

Криза демократії в Україні (стр. 4 из 4)

Економічні, політичні й соціальні умови, що склалися в Україні, не сприяють розвитку ні демократії та соціальної справедливості, ні підвищенню ефективності державного управління. У суспільстві панує системна всеохоплююча криза, що супроводжується низьким життєвим рівнем, моральною втомою, непевністю, різким соціальним розшаруванням суспільства. В цих умовах, як ніколи, актуальна моральна максима Конфуція: «Коли в країні є справедливість, соромно бути бідним і нікчемним, коли справедливості нема, соромно бути багатим і знатним». Нинішній, так званий демократичний режим не є проривом у майбутнє. Так звана демократизація з її спотвореним ринком, криміналітетом, злиденністю, обвалом культури, освіти й науки «залишила народу лише очі, щоб оплакувати своє горе» (Бісмарк). Щороку від безглуздих випадковостей, нехлюйства і недбалості, котрі юристи називають злочинними, Україна втрачає людей більше, аніж СРСР за роки афганської війни.

Зниження морально-ціннісних критеріїв, бюрократизм і корупція в усіх ешелонах державної влади не надихають на високопродуктивну працю, в тому числі управлінську, а низька ефективність державного управління не дає змоги подолати кризовий стан у суспільстві. Це замкнене коло, на жаль, є переконливим доказом об'єктивної потреби у тісній взаємодії демократії, соціальної справедливості й управління.

Мало допомагає в розв'язанні цієї проблеми наука. Прагматичні концепції права і юридична практика, що обмежується рамками повсякденного «здорового глузду», свідомості, яка стихійно складається, применшують роль теоретичного правового знання, а це не дає цілісного системного розуміння суспільного руху, механізму його розвитку. Фундаментальна теоретична робота фактично ігнорується. Методологія і теорія розглядаються прихильниками «здорового глузду» не як засоби пізнання сутності явища, пояснення істини, а довільного тлумачення фактів. У результаті сприйняття реальної дійсності на підставі «здорового глузду», тобто такою, якою вона лише видається конкретній людині, поза увагою залишаються багато зв'язків, явищ, причин, котрі навіть не усвідомлюються як складові елементи складнішої системи взаємодії, багатоаспектного процесу і котрі можна виявити лише на рівні теоретичної абстракції. Такою складною є проблема взаємодії демократії, соціальної справедливості й управління.

Демократія, соціальна справедливість й ефективність управління - взаємозалежні поняття. Без реального здійснення народовладдя, свободи, рівності, гласності, постійного врахування громадської думки не можна забезпечити соціальної справедливості в суспільстві, а без високої свідомості, розуміння обов'язку і відповідальності, професіоналізму й ініціативності не можна досягти високої ефективності управління. Реалізація принципів демократизму, соціальної, правової держави є умовою розвиненого громадянського суспільства, утвердження народу як джерела і носія державної влади. Адже лише демократичне суспільство спроможне до динамічного розвитку.

Мало допомагає в розв'язанні цієї проблеми наука. Прагматичні концепції права і юридична практика, що обмежується рамками повсякденного «здорового глузду», свідомості, яка стихійно складається, применшують роль теоретичного правового знання, а це не дає цілісного системного розуміння суспільного руху, механізму його розвитку. Фундаментальна теоретична робота фактично ігнорується. Методологія і теорія розглядаються прихильниками «здорового глузду» не як засоби пізнання сутності явища, пояснення істини, а довільного тлумачення фактів. У результаті сприйняття реальної дійсності на підставі «здорового глузду», тобто такою, якою вона лише видається конкретній людині, поза увагою залишаються багато зв'язків, явищ, причин, котрі навіть не усвідомлюються як складові елементи складнішої системи взаємодії, багатоаспектного процесу і котрі можна виявити лише на рівні теоретичної абстракції. Такою складною є проблема взаємодії демократії, соціальної справедливості й управління.

Демократія, соціальна справедливість й ефективність управління - взаємозалежні поняття. Без реального здійснення народовладдя, свободи, рівності, гласності, постійного врахування громадської думки не можна забезпечити соціальної справедливості в суспільстві, а без високої свідомості, розуміння обов'язку і відповідальності, професіоналізму й ініціативності не можна досягти високої ефективності управління. Реалізація принципів демократизму, соціальної, правової держави є умовою розвиненого громадянського суспільства, утвердження народу як джерела і носія державної влади. Адже лише демократичне суспільство спроможне до динамічного розвитку.


Використана література

1. Актуальні проблеми політики: 36. наук, праць. — Одеса, 2001. — Вип. 10-11.

2. Бебик В.М., Головатий М. Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. — К., 1996.

3. Конституция України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.— К., 1996.

4. Литвин В. Політична арена України: дійові особи і виконавці. — К., 1994.