Багаточисельні подібні об’єднання постійно створюються у США, Голландії, Франції, ФРН та інших країнах є прямими спробами реалізувати ці ідеї на практиці. Але, як правило, такі об’єднання чи поселення знаходяться під постійною загрозою переродження у відверто комерційне підприємство або у замкнуті релігійні секти.
Світовому співтовариству сьогодні найбільш відомі три поселення альтернати вістів: Аркосанті (пустеля штату Невада, США, 1971 р.), Файндхорн, заснований у старому замку на необжитому узбережжі Північного моря (Шотландія, 1962 р.); Ауровіль, створений на землях південного узбережжя Індії (1968 р.).
Найбільш успішною спробою є Ауровіль, який користується підтримкою ЮНЕСКО і уряду Індії. Там мешкають біля 300 чоловік – представники націй, які завдяки наполегливій праці і постійній фінансовій і політичній підтримці з боку ЮНЕСКО створили квітуче поселення із власною системою освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення. „Ауровіль – місце освіти, постійного прогресу і молодості”, „Ауровіль – не належить нікому, він належить людству” – їх гасла.
З метою з’ясування прогнозів соціально-політичних перспектив розвитку людства більш детально зупинимось на книзі відомих американських футурологів Джона Несбіта і Патриції Абурден „Мегатенденції. Рік 2000.”, яка всього за декілька місяців стала бестселером. Причому відразу у 32 державах світу. Цей науковий фоліант обсягом майже 400 сторінок з’явився у Нью-Йорку у січні 1990 р., а до кінця того ж року по світу розійшлися вже 9 млн. його примірників. Причому це суто спеціалізоване футурологічне дослідження, яке базується на міцному фундаменті комп’ютерних розрахунків і величезному статистичному матеріалі.
Ще у 1982 р. Джон Несбіт у своїй книзі „Мегатенденції: десять нових напрямків, перетворюючих наше життя” майже безпомилково спрогнозував подальше посилення у 80-ті рр. ролі передових технологій і інформатизації суспільного розвитку, інтеграційних сил у світовій економіці і центробіжних сил у світовій політиці. Ось як виглядали 10 мегатенденцій на 80-ті роки:
1. Від індустріального суспільства – до інформаційного.
2. Від форсованого технологічного розвитку – до передових технологій.
3. Від національних економік – до світової економіки.
4. Від короткочасних тенденцій – до довготривалих.
5. Від централізації – до децентралізації.
6. Від інституціональної допомоги – до управління своїми силами.
7. Від представницької демократії - до демократії співучасті.
8. Від ієрархічних структур – до сітьових структур.
9. Від безумовного примату Півночі – до вирівнювання Півдня.
10. Від вузького вибору з двох можливостей (або-або) – до вибору з декількох можливих варіантів.
Сьогодні навіть неспеціалісту ясно все те, що намічалося в цих прогнозах, здійснилося, або здійснюється. Несбіт, що називається, потрапив у „десятку”.
Звернемося до книги „Мегатенденції. Рік 2000.” В ній теж визначено 10 мегетенденцій. Які вони ці мегатенденції? По яких напрямках буде розвиватися сучасна цивілізація?
1. Перша мегатенденція – глобальний економічний бум. Його сутність у заміщенні політичних пріоритетів економічними, в зміцненні міжнародних економічних зв’язків, посиленні позиції вільної торгівлі, зростанні телекомунікацій у прийнятті економічних рішень.
Ряд футурологів 70-80-х рр. говорили про межі зростання, про вичерпність енергетичних, продовольчих та інших ресурсів, про неможливість вирішення економічних проблем.
Несбіт і Абурден доводять іншу позицію: 90-ті рр., за оцінками американських вчених, покажуть, що багато подібних побоювань перебільшені – з’являються інші джерела сировини і ресурсів; біотехнології зроблять можливим подальше розповсюдження і поширення „зеленої революції”, що наблизить вирішення проблеми голоду; різко підніметься в ціні „інтелектуальна власність”.
2. Друга мегатенденція – відродження забутого в „індустріальному суспільстві” „художнього життя”: помітно збільшиться відвідуваність музеїв, залучення у спорт з елементами мистецтва, зросте інтерес до класичного театру і музики; економічне зростання посилить потяг до духовності, до нових форм „художнього життя”, більш інтенсивним стануть культурні контакти між народами. Від масової до високої культури. „Від бейсболу – до балету” – так афористично розуміють автори новий стиль „художнього життя” Заходу, а у подальшому і всього світу.
3. Третя мегатенденція. До 2000 р. у світі може з’явитися новий гібрид – соціалізм з ринковими механізмами: приватизацією засобів виробництва, появою бірж, децентралізацією управління, банкрутствами, ринковими цінами. Економічна перебудова буде передбачати політичні реформи, а останні – індивідуальні свободи.
4. Четверта мегатенденція – нове співвідношення стилю життя, що поширюється в глобальних масштабах і культурного націоналізму, що посилюється; націоналізм може породити реакцію відчуження глобальних цінностей, але коли він виявляється повною мірою в плані культури – зароджується проблема його взаємодії з іншими культурами, чіткіше усвідомлюються права людини; звідси можливість глобального ренесансу в культурі і мистецтві, але націоналізм на фоні економічних невдач може вести до хаосу.
5. П’ятамегатенденція. Приватизація держави – в цьому плані моделлю для інших країн слугувала Британія, де М.Тетчер „розгорнула назад рух до соціалізму”. У 1988 р. число держателів акцій в цій країні перебільшило число членів тред-юніонів; в країні спостерігається колаж не тільки кейнсіанства, але навіть 100-річної ідеї кооперації; в глобальному масштабі приватизація проходила під різними гаслами: в Британії – „народженого капіталізму”, в Данії – відмови від „турботливої держави”, в США – „економічної свободи.
„По всьому світові, – констатують автори, – явно простежуються тепер зрушення до індивідуальних форм від класових і групових. Раніше говорилося – „Ми робимо для них”, сьогодні – „індивід робить для себе”. І вступ до XXІ ст. буде відзначений переглядом ролі уряду по відношенню до громадян, особливо тих, хто може робити все сам; прийде постдержава загального добробуту, яка буде забезпечувати лише немічних.
6. Шоста мегатенденція – виникнення подібності „Римської імперії” у країнах Тихоокеанського регіону; Тихий океан – „Середземне море нової цивілізації”, він володіє невичерпним економічним потенціалом (сюди входять Каліфорнія, частина РФ, Японія, „чотири дракони”, більша частина Китаю, Австралія, інші країни).
Прийде століття Тихого океану.
7. Сьома мегатенденція – залучення жінок на провідні посади в економіці, політиці, науці, різко підвищується їхня кількість та рівень значущості у бізнесі, причому жінки виступають на рівних з чоловіками в інформаційних технологіях, виробництвах, що потребують високого рівня освіти; жінки збільшать свою присутність у здатному до інновацій дрібному бізнесі. Символом цієї мегатенденції називають М.Тетчер.
8. Восьма мегатенденція – XXI ст. – це століття біології, що заміщає століття фізики; воно знаменує пріоритети інформаційної інтенсифікації перед енергетичною, мікропроцесів над макропроцесами, внутрішньої орієнтованості перед механічною нав’язуваністю; „все більше відчутними в нашому житті стають біотехнології”. Але наслідки їх впровадження непрості і викликають реакцію відчуження, адже деякі маніпуляції з генами можуть мати непередбачувані наслідки; і все ж лише за допомогою вказаних технологій можна виграти війну з голодом, перемогти ряд хвороб, покращити природу людини. Пошук нових етичних цінностей у зв’язку з генною інженерією породить попит на філософів і технологів, до цього хронічно безробітних; „біотехнології” можуть олюднити і бізнес, створюючи нові способи відношення до виробництва і до життя в цілому.
9. Дев’ята мегатенденція – невпинно зближуються релігія і наука, аж до створення специфічної „релігії науки”, падає авторитет старих церков і одночасно зростає тяга до спіритуалізму, посилюється „електронна церква, „нові”, а по суті – найдавніші релігії Сходу і Заходу.
2000 рік – час відкидання соціальних утопій, міфів про прогрес, час повернення віри в Бога, причому в глобальному масштабі.
10. Десята мегатенденція – найважливіша кінця XX ст. – тріумф індивідуума, особистісного начала у всіх сферах життя.
Термін „масовий рух” характеризується сьогодні як непридатний, рухи ж на захист оточуючого середовища, феміністські, антиядерні будуються на свідомій участі в них індивіду, що робить ставку на особисту відповідальність; це індивідуалізм етичної відповідальності і глобального бачення, а не егоцентричний. Пріоритети колективізму падають в ціні, але зростає ціна співтовариств, що добровільно влаштовуються індивідами; в економіці, наприклад, висунуть гасло – „мале – це прекрасно”, що відображає недовіру до великих корпорацій. Нові технології при цьому – джерело підвищення значущості індивідууму, здатного концентрувати в своєму розумі надзвичайно продуктивну інформацію; те ж проявляється у політиці.
Один з проявів домінування індивідуума – примат споживача, який активно втручається в хід виробничих процесів; „стає законом виробництва, і нова відповідальність суспільства – зворотній бік подібних ініціатив індивіда”. Вони будуть зростати не тільки в країнах Заходу, але і в рамках „соціалізму вільного ринку”, тому є підстави говорити про „пришестя століття індивідуума”. Таким є прогноз на майбутнє.