Оперативно-тактичне прогнозування відрізняється більшою конкретністю, ніж стратегічне, вимагає більш детальних вихідних даних, і незначні зміни обстановки в оперативно-тактичному масштабі вимагають від командира серйозного коректування плану бою.
Стратегічне передбачення на відміну від оперативно-тактичного більш стійке. Коректування ж планів стратегічного масштабу настає лише після істотних змін у співвідношенні економічних, морально-політичних і власне військових сил воюючих сторін.
Особливістю є і те, що воєнно-політичне прогнозування найбільш активне. В жодній сфері немає і не може бути настільки активної, цілеспрямованої протидії з боку об’єкта воєнно-політичного прогнозування. Бойові дії кожної з протиборчих сторін плануються окремо, а реалізація цих планів відбувається в ході збройної боротьби за участю двох сторін. Цю думку підкреслив у своїх спогадах Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв: „... що значить – планувати на війні? Плануємо ми одні, а виконуємо свої плани, якщо можна так виразитися, разом із супротивником, тобто з урахуванням його протидії”.
А це породжує ще одну особливість воєнно-політичного прогнозування – передбачати не тільки „за себе”, але і „за супротивника”, нав’язуючи йому свою волю, свій план дій.
Особливістю воєнно-політичного прогнозування є наявність у ньому двох якісно різних етапів, тісно зв’язаних між собою.
Перший етап ( до початку збройної боротьби) по своїй сутності означає прогнозування характеру майбутньої війни, способів і форм її ведення, пошук найбільш правильних шляхів і засобів будівництва Збройних Сил, їхнього навчання і виховання.
Другий етап ( з моменту початку збройної боротьби і до її завершення) обмежується, власне кажучи, визначенням перспектив ходу і результату бойових дій.
Особливість прогнозування в ході збройної боротьби виявляється також у тім, що його приходиться здійснювати, як правило, в обмежені терміни. Якщо в деяких інших сферах прогнозування тих або інших явищ може бути здійснене раніш або пізніше визначеного моменту і це не зробить якого-небудь впливу на життя суспільства, хід подій, то у воєнній сфері справа має інший вигляд.
Особливості воєнно-політичного прогнозування породжують і деякі специфічні форми його вираження. Такими специфічними формами, у яких виражаються визначені погляди на майбутню війну, на характер і особливості збройної боротьби, можливі форми і способи її ведення, є військова доктрина, статути і наставляння, рішення і накази командира.
Напрямки прогнозування у воєнній сфері
- воєнно-політичне прогнозування аналізує характерні риси воєнної політики держав, виявляє ймовірні тенденції розвитку обстановки, розкриває спрямованість і інтенсивність дій агресивних сил, що можуть привести до створення воєнної небезпеки, напруженим відносинам, кризовим ситуаціям, до локальних конфліктів і світової війни;
- воєнно-економічне прогнозування має на меті визначити тенденції, динаміку розвитку воєнної економіки, різні її показники на прогнозований період; кількість і якість людських ресурсів; національний доход, засоби, які виділяються на військові потреби; запаси стратегічної сировини і матеріалів;
- воєнно-технічне прогнозування цілями свого дослідження має на меті прогнозування властивостей нової зброї і можливих термінів надходження її у війська супротивника, оцінка ступеня небезпеки масованого застосування ним нових засобів збройної боротьби і підготовка даних для вироблення вимог до вітчизняних зразків зброї і бойової техніки;
- прогнозування розвитку військового мистецтва покликано відповісти на наступні питання: яким буде воєнно-стратегічний характер майбутньої війни і якими способами може розв’язати її агресор; як захопити й утримати стратегічну ініціативу, яка буде роль різних видів збройних сил і родів військ у війні і як організувати і підтримувати взаємодію між ними; які особливості набудуть стратегічні операції, спільні операції родів військ, способи ведення загальновійськового, морського і повітряного бою; як здійснити прорив оборони супротивника і т.д.
У воєнному прогнозуванні застосовуються наступні методи:
- евристичне прогнозування (процес вивчення якісних і кількісних сторін майбутнього процесу, або явища, що протікає в голові людини з використанням сформованих у мозку моделей цього процесу.
- математичне прогнозування (у сучасних умовах це – використання швидкодіючих комп’ютерів з великим обсягом пам’яті);
- комбіноване прогнозування (на базі евристичного і математичного методів).
Командний склад Збройних Сил України повинен постійно удосконалювати свої прогностичні рішення.
Основними шляхами цього процесу є:
- постійне удосконалювання світоглядної і методологічної підготовки;
- розвиток творчої ініціативи і сміливості;
- навчання офіцерського складу теоретичним основам наукового передбачення і прогнозування;
- постійна участь у військових навчаннях, військових іграх, польових заняттях, командно-штабних навчаннях;
- удосконалювання воєнно-наукової роботи, наукових досліджень, участь у винахідницькій і раціоналізаторській роботі;
- підвищення рівня загальної і спеціальної підготовки;
- самовиховання.
Оцінка воєнно-політичної обстановки здійснюється певними суб’єктами і може виконуватись на повсякденному і теоретичному (науковому) рівнях. В першому випадку її суб’єктом може бути будь-яка людина, або соціальна група, а в другому – в найбільш повному і природному вигляді вона доступна перш за все зовнішнім політичним, державним і військовим органам.
Разом з тим, в оцінці воєнно-політичних ситуацій в тій чи іншій мірі приймають участь командири і штаби усіх рівнів. При цьому практичне значення має уміння кожного офіцера вірно оцінити основний зміст конкретної воєнно-політичної обстановки, розпізнати справжні причини її виникнення і загострення, зробити вірні висновки для своєї службової діяльності.
Серцевиною оцінки воєнно-політичної обстановки в мирний час є виявлення ступеня воєнної безпеки для незалежної України та її союзників, а також виробки ефективних контрзаходів по її нейтралізації з метою можливих воєнних варіантів розвитку даної ситуації. Досягнення цього передбачає виділення конкретних завдань оцінки воєнно-політичної обстановки і розробки певної послідовності їх рішень.
По-перше, на основі одержаних і відпрацьованих фактів виявляються і уточнюються найбільш суттєві риси і протиріччя сучасної епохи, основних напрямків світової політики.
По-друге, оцінюється воєнно-політична обстановка в сучасному світі (в глобальному масштабі): дається характеристика воєнно-політичних угрупувань і союзів, що протистоять один одному, їх воєнно-політичних курсів і воєнно-стратегічних цілей; розглядаються найбільш небезпечні вогнища міжнародної і воєнно-політичної напруги, причини їх виникнення; визначаються найважливіші фактори і тенденції зміни світової воєнно-політичної ситуації.
По-третє, додається детальна характеристика кожному елементу змісту воєнно-політичної обстановки на театрі воєнних дій, в регіонах, воєнно-географічних районах, стратегічних і оперативних напрямках, окремих країнах.
По-четверте, закінчується оцінка воєнно-політичної обстановки загальними висновками, які включають характеристику складу і розміщення воєнно-політичних сил (супротивники, союзники, нейтральні сили), визначення рівнів напруги і стабільності відносин між ними, загального співвідношення потенціалів воєнної могутності сторін, характеру створюваної ними воєнної загрози і шляхи її запобігання, а в умовах воєнного часу – можливостей їх конкретного впливу на хід війни і результати війни.
Загальна логічна послідовність важливіших операцій розробки воєнно-політичного прогнозу зводиться до наступних основних етапів (Академік І. В. Бестужев-Лада пропонує 12 етапів, професор Б. І. Краснов – 10, ми пропонуємо для оцінки воєнно-політичної обстановки 3 етапи):
- Перший етап – оцінка обстановки. Іде пошук і аналіз інформації, вибір необхідних методів, вивчення міжнародної ситуації, аналізується могутність своєї держави і супротивників, тощо.
- Другий етап – розробка прогнозу. Дається детальна оцінка кожного конкретного елемента воєнно-політичної обстановки. Дається відповідь: є загрози для України, чи ні; вірогідні конфлікти, в які може бути втягнута Україна.
- Третій етап – оформлення прогнозу в декількох варіантах; розробка рекомендацій воєнно-політичному керівництву, корегування прогнозу відносно зміни обстановки.
Таким чином, успішне вирішення теоретичних і методологічних проблем аналізу, оцінки і прогнозування воєнно-політичної обстановки дозволяє краще передбачити її можливі зміни, забезпечити підготовку Збройних Сил України до дій в будь-яких умовах обстановки і виробити запобігаючи ефективні контрзаходи.
Висновки: на сучасному етапі в політичній науці посилився інтерес до проблеми політичного прогнозування і головними причинами цього є ускладнення політичного процесу, зростання ролі прогнозування в усіх сферах суспільного життя. Актуалізація політичного прогнозування в Україні обумовлена складністю і суперечливістю процесів державного будівництва, трансформацією тоталітарного суспільства в демократичне.
Зміни у воєнно-політичній обстановці впливають на характер внутрішніх установ кожної держави. Від результатів її оцінки і прогнозування в значній мірі залежить оборонні зусилля незалежної України.