регистрация / вход

Право та політична влада в регулюванні суспільних процесів

Реферат на тему Одним з найважливіших показників зрілості будь-якого суспільства є ступінь його демократичності. У соціальному розвитку демократії постає способом реалізації суперечливості, вдосконалення і гармонізації суспільства. За інших умов демократизація суспільства в Україні стає вирішальним способом оновлення всіх сфер суспільного життя.

Реферат

на тему

Право та політична влада в регулюванні суспільних процесів


Одним з найважливіших показників зрілості будь-якого суспільства є ступінь його демократичності. У соціальному розвитку демократії постає способом реалізації суперечливості, вдосконалення і гармонізації суспільства. За інших умов демократизація суспільства в Україні стає вирішальним способом оновлення всіх сфер суспільного життя.

Демократія – форма державного політичного устрою суспільства, що грунтується на визнанні народу джерелом влади.

Виникла демократія разом із появою держави, що перейшла на зміну первіснообщинній формі суспільного життя. Характерною рисою демократії є її еволюція. Великий прогрес у розвитку демократії започаткували утвердження капіталізму й перемога буржуазних революцій в Англії, Франції, інших країнах. Завдяки ліквідації кріпацтва і скасуванню феодальних привілеїв сформувався цілий комплекс демократичних інститутів і процедур, більшість з них використовуються й нині.

Для утвердження демократії необхідна висока політична культура населення і саме в процесі демократизації ця культура і формується. Утвердитися повністю і відразу демократія не може. для цього необхідно здійснити цілий комплекс заходів у різних сферах суспільного життя, зміцнити соціально існуючі соціально-політичні структури, сформувати демократичний тип політичної культури, що вимагає тривалого часу. Демократія – це явище і процес, що постійно розвивається. Осмислити поняття “демократі”, її основних ознак дає можливість оцінити напрям розвитку тієї чи іншої політичної системи, іі вірність демократичним ідеалам і цінностям.

Поняття “демократія” використовуються не тільки для характеристики історичних типів державно-політичного устрою, а й для характеристики політичного процесу відповідними методами і процедурами, що забезпечують участь народу в управлінні державою, всіма суспільними справами.

Розрізняють демократію пряму і представницьку.

Пряма демократія – це процес, за якого рішення ухвалюються на основі безпосереднього і конкретного виявлення волі та думки всіх громадян.

Однією з форм прямої демократії є проведення виборів на основі загального виборчого права. Добровільно беручи участь у регулярних виборах, громадяни в демократичному суспільстві мають можливість безпосередньо впливати на формування органів влади різних рівнів.

Виявом прямої демократії є також референдуми, які проводяться з метою ухвалення закону або інших рішень на основі виявлення волі народу щодо найбільш актуальних питань державної політики і суспільно-політичного життя в цілому.

Представницька демократія – порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноваженими представниками населення.

Саме інститути представницької демократії відповідають першочергову роль у процесі ухвалення рішень. Особливо велике значення в системі цієї демократії мають парламенти, склад яких формується через загальні вибори, якими громадяни делегують своє повноваження для здійснення функцій вищої законодавчої влади.

Важливе теоретичне і практичне значення має питання про критерії демократії. Від цього залежить не тільки оцінка зрілості суспільства, а й визначення матеріалів його подальшої демократизації. Загальноприйнятим і найбільш важливим критерієм є можливість громадян брати реальну участь в управлінні, у вирішенні як державних, так і громадських питань. Суспільство не може бути демократичним, якщо його громадяни позбавлені таких можливостей.

Серед головних критеріїв демократичності суспільства – наявність фундаментальних прав і свобод людини. Справжній демократизм вимагає усунення дистанції, що віддаляє проголошені права, та їх реального втілення.

Принцип більшості не можна абсолютизувати і вважати його бездоганно демократичним, якщо ігнорується право меншості та опозиції. В демократичному суспільстві і більшість і меншість громадян цілком рівними у своїх правах і свободах.

Демократична організація суспільства неможлива без дотримання принципу плюралізму, який дає можливість управляти на основі врахування множинного характеру громадської думки і позиції різних суб‘єктів політики. У плюралістичному суспільстві з цією метою меншості надається юридично гарантоване право на опозицію.

Якщо тоталітарна держава придушує опозицію, а авторитарна всіляко її обмежує, то в демократичному суспільстві вона є органічним елементом політичного процесу. Наявність опозиції в парламенті, а також в інших сферах суспільного життя забезпечує реальний плюралізм думок і ідей , що є необхідною умовою вироблення оптимальних рішень. Без опозиції виникає реальна згода переродження демократії в диктатуру.

Важливим принципом демократії є принцип рівності. Сучасне тлумачення принципу рівності виходить із того, що за демократії можлива і навіть неминуча соціально-економічна нерівність громадян. Демократія передбачає лише політичну рівність усіх перед законом, незалежно від соціального і матеріального становища, але не може гарантувати однакового рівня життя.

Атрибутом демократії є також принцип поділу влади, відповідно до якого законодавча і судова гілки влади відокремлені та достатньо незалежно одна від одної. Водночас вони постійно взаємодіють між собою в процесі формування і здійснення державної політики.

Загально визначеними демократичними принципами є виборність основних органів державної влади при цьому демократія передбачає забезпечення вільних виборів. Усі громадяни за таких умов мають виборні права і реальні можливості брати участь у виборах.

Неодмінною ознакою демократичного суспільства є гласність щодо всієї діяльності державних органів, політичних партій, громадських організацій. Для цього забезпечується вільний доступ преси і громадськості до інформації про діяльність усіх державних структур, про всі напрямки внутрішньої і зовнішньої політики.

Серед інших напрямків демократизації суспільства можна вказати на необхідність виробляти дієвих засобів боротьби з бюрократизмом: розвиток реальної критики, радикальне зміцнення законності і правопорядку.

Великою загрозою для демократії є вульгарне ототожнення її з уседозволеністю та безвідповідальністю. Демократія повинна опиратися на законність і владу, що її забезпечує. Головною силою, що гарантує законність і збереження демократичних норм і цінностей, є міцна державна влада.

Демократизація суспільства вимагає такої політики, яка забезпечила б розумний компроміс між зростанням політичної активності людей, з одного боку, і збереженням порядку дотримання закономірності виключення насильства під час розв‘язання виникших конфліктів – з іншого.

Література.

1. Політологія за редакцією О.В. Бабкіної, В.п. Горбатика – 1998.

2. Політологія: навчальний посібник. В. М. Піча, Н.М. Хома - 1999

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий