Переваги корпорацій:
· мобілізація значних обсягів капіталу;
· обмежена відповідальність акціонерів. На відміну від власної справи або товариства, у разі банкрутства акціонери відповідають за борги корпорації не всім своїм майном, а лише в межах частки капіталу, що їм належить;
· проста система передачі права власності;
· професійне управління;
· тривалість існування.
Вади корпоративної форми організації бізнесу:
· вимога відкритості інформації, з одного боку, спонукає менеджерів прикрашати звітність, а з іншого – робить корпорацію вразливою для конкурентів;
· застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю, ніж до інших видів підприємств;
· подвійність оподаткування (оподаткуванню підлягають і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів).
Капітал власників корпорації відображається в Балансі у розділі «Капітал і резерви». Для повного розкриття інформації окремо відображаються усі його головні складові, а також підрозділи, номінальна вартість, кількість випущених акцій, капітал, внесений понад номінальну вартість, який називають премією наакціонерний капітал або надлишковий капітал.
Акціонерний капітал формується за рахунок:
• коштів інвесторів – шляхом реалізації їм акцій;
• прибутку, отриманого від ведення комерційної діяльності та не розподіленого між акціонерами.
У ринково розвинутих країнах переважною формою підприємницької діяльності є корпорації як за обсягом капіталу, так і за випуском продукції та послуг. Корпораціями можуть бути малі, середні та великі підприємства.
Заведено, що до складу корпорації на правах власників має входити не менше трьох юридичних або фізичних осіб. [4, ст..100]
Корпорація – це організаційна форма бізнесової діяльності, заснована на акціонерному капіталі. Корпорація як юридична особа існує незалежно від своїх власників.
Корпорації можуть бути відкритого та закритого типу. Акціонерні компанії відкритого типу можуть налічувати тисячі акціонерів як у національному, так і світовому масштабі. У США створення корпорацій регулює як федеральне законодавство, так і законодавство штатів. Державне регулювання створення корпорацій характерне й для інших країн.
Для створення корпорації подають заяву державному органу на рівні штату та статут. Тільки після затвердження установчих документів компанія отримує право на підприємницьку діяльність.
На загальних зборах акціонерів обирають раду директорів, а остання – наймає адміністрацію. Рада директорів визначає політику компанії – її стратегію й тактику, оголошує дивіденди. Адміністрація здійснює управління компанією, втілює в життя вироблену політику.
Акціонери беруть участь в управлінні корпорацією під час річних зборів. У США корпорація може реєструватись у своєму штаті або в штаті, де є найсприятливіші умови оподаткування. Для діяльності в іншому штаті треба одержати ліцензію цього штату.
2.2 Облік власного капіталу в корпораціях зарубіжних країн. Акції
У процесі створення корпорації виникають організаційні витрати. Це гонорари адвокатам за складання установчих документів, інкорпораційний внесок державі, вартість друкування акціонерних сертифікатів тощо.
Організаційні витрати можуть належати до нематеріальних активів (капіталізуватися). На витрати компанії вони відносяться через нарахування амортизації впродовж кількох років.
У США, наприклад, за стандартом бухгалтерського обліку дозволяється амортизувати організаційні витрати впродовж сорока років. Водночас податковим регулюванням дозволяється амортизувати їх впродовж п’яти років. Виходячи з цього, на практиці корпорації списують (амортизують) організаційні витрати найчастіше за п’ять років.
Власний капітал корпорації формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмін на реалізовані їм акції.
Акція – це цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь в акціонерній компанії та дає його власникові право на:
· участь в управлінні компанією;
· одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;
· участь у розподілі майна в разі ліквідації компанії.
Власники звичайних акцій мають право голосу в управлінні корпорацією. Дивіденди отримують залежно від результатів фінансово-господарської діяльності.
Привілейовані акції надають перевагу їх власникам під час одержання дивідендів, розподілу майна в результаті ліквідації корпорації, але не дають права голосу. Дивіденди на ці акції встановлюють за фіксованим відсотком номінальної вартості або за ставкою на одну акцію.
Кумулятивні акції мають таку перевагу: неоголошені радою директорів дивіденди переносяться до виплати на майбутні періоди, але обов’язково будуть виплачені. Ці дивіденди ще називають простроченими, або депонованими.
Розрізняють кілька вартостей (оцінок) акцій.
1. Номінальна вартість акцій. Це мінімальна вартість, яка вказується на сертифікаті акцій. Наприклад: компанія випустила 100 000 акцій вартістю 10 дол. кожна (тобто на 1 000 000 дол.); 10 дол. і 1 000 000 дол. становлять номінальну вартість однієї та всіх випущених акцій.
Номінальну вартість зараховують до статутного капіталу корпорації. Акції можуть продаватися початково за вищою ціною, ніж номінальна. Різниця між ціною продажу та номінальною вартістю становить додатковий капітал корпорації.
2. Безномінальні акції. Акції, що не мають встановленої номінальної вартості. Вони можуть випускатись у двох варіантах.
2.1. Безномінальні акції з оголошеною вартістю. Рада директорів оголошує (встановлює) у будь-який час вартість акції.
У такому разі оголошена вартість акцій зараховується до Статутного капіталу корпорації. Виручка, одержана понад оголошену вартість, становить додатковий капітал корпорації.
2.2. Безномінальні акції без оголошеної вартості. Якщо корпорація випускає акції без номінальної та без оголошеної вартості, то вся виручка за акції переходить до статутного капіталу.
3.Ринкова вартість акцій. Це ціна акції, що формується на ринку цінних паперів (фондовій біржі) під впливом попиту й пропозиції. Вона значною мірою залежить від фінансового стану фірми, напрямів її розвитку, стабільності тощо.
4. Облікова вартість акцій. Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чисті активи). Іншими словами, це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщо розділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартість однієї акції. Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їх сума попередньо віднімається від суми капіталу, а решта ділиться на кількість звичайних (простих) акцій.
2.3 Дивіденди як частина прибутку корпорації
Дивіденди – це частина прибутку корпорації, що розподіляється між акціонерами відповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошей, інших активів підприємства або у формі додаткових акцій. Переважно виплату дивідендів здійснюють грішми.
Рівень дивідендів визначають показником «коефіцієнт дивідендів» – це відношення суми дивідендів до суми чистого прибутку.
Дивіденди можуть виплачуватися наприкінці кварталу чи півріччя або за рік. Дивіденди оголошує рада директорів корпорації.
Джерелом виплати дивідендів є нерозподілений прибуток. При цьому дивіденди переважно оголошують на суму, що не перевищує нерозподіленого прибутку корпорації. Якщо дивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку корпорації, то їх називають ліквідаційними – у разі ліквідації корпорації або скорочення обсягу її діяльності.
З дивідендами пов’язані три дати:
· дата оголошення дивідендів;
· дата реєстрації власників акцій;
· дати виплати дивідендів.
В обліку відображають операції, пов’язані з двома датами: датою оголошення дивідендів та датою їх виплати.
Метою дати реєстрації є визначення акціонерів (фізичних або юридичних осіб), яким належить виплатити дивіденди. Після реєстрації право на дивіденди іншим особам не переходить, навіть якщо їм було перепродано акції.
Рада директорів корпорації може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатою акціями.
Це робиться для того, щоб:
· зберегти оборотний капітал компанії (не виплачуючи грошей);
· знизити ринкову вартість (ціну) акцій збільшенням їх загальної кількості. Зниження ринкових цін робить їх доступними для інвесторів;
· збільшити статутний капітал корпорації за рахунок нерозподіленого прибутку;
· уникнути подвійного оподаткування (такий розподіл не є доходом).
Кількість акцій, яку необхідно випустити для сплати дивідендів, встановлює рада директорів. Такі акції здебільшого відображають за ринковими цінами на дату оголошення дивідендів. У будь-якому разі їх ціна не повинна бути нижчою за номінальну чи оголошену вартість.
3. Способи придбання основних засобів та методи їх оцінки
3.1 Поняття основних засобів
Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.
Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 1000 гривень (за ціною придбання). Основні засоби – це матеріальні необоротні активи підприємства. Основні фонди – це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).