Смекни!
smekni.com

Внутрішній аудит підприємства (стр. 2 из 3)

Визначення фактичного стану об'єкта або частини в даний момент;

Контроль процесів, що відбуваються на підприємстві;

Виявлення і діагностика проблем в організації при зміні зовнішнього і внутрішнього середовища;

Контроль розробки і реалізації тактичних цілей окремими структурними підрозділами, оцінка їх відповідності стратегічним напрямам діяльності підприємства;

Перевірка виконання прийнятих управлінських рішень;

Оцінка якості здійснення планування, обліку, організації, аналізу;

Стимулювання мотивації, тобто основних функцій системи управління, які передують прийняттю управлінських рішень;

Контроль за виконанням функціональних обов'язків як конкретних виконавців, так і функціональних підрозділів, центрів відповідальності, керівників усіх рівнів управління;

Експертна оцінка стратегічних напрямів розвитку підприємства.

Внутрішній контроль – це внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівником підприємства для досягнення мети – забезпечення стабільності й ефективності діяльності підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження і раціонального використання активів підприємства, запобігання та розкриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

Внутрішній контроль як системи спостереження й оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів для обґрунтування та прийняття оптимальних тактичних і стратегічних рішень вводить низку структурних елементів.

Таблиця 1. Характеристика системи внутрішнього контролю

Структурні елементи Характеристика структурних елементів
Мета Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності господарсько-фінансової діяльності
Завдання Періодичний контроль: попередження здійснення незаконних, економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень. Поточний контроль: ліквідація допущених недоліків на стадії здійснення господарських операцій у процесі діяльності підприємстваНаступний контроль: визначення законності, економічної доцільності здійснення господарських операцій, реалізованих управлінських рішень
Суб'єкти Керівник, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх структурних підрозділів, у тому числі обліково-фінансові служби, ревізійні комісії, служби внутрішнього аудиту
Об'єкти Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси; використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; господарські операції
Методи Загальнонаукові методи та спеціальні прийоми контролю
Користувачі контрольної інформації Керівники підприємства, менеджери структурних підрозділів, незалежні аудитори

Так вітчизняні підприємства здійснюють внутрішній контроль у формі ревізії, тематичної перевірки, службового розслідування. Останнім часом все більше підприємств України практикують з метою внутрішнього контролю запровадження служб внутрішнього аудиту, які не тільки виконують процедури контролю, а й здійснюють оцінку ефективності функціонування всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

Основними напрямами внутрішнього контролю є реальність господарських операцій, повнота, дозвіл, точність, класифікація, облік, періодизація.

Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю оцінюють керівник підприємства, внутрішні та незалежні аудитори. Основна мета вивчення й оцінки аудитором системи внутрішнього контролю полягає в підготовці аудиторських процедур.

МСА №400 «оцінка ризиків і внутрішній контроль» визначає характер процедур внутрішнього контролю, в тому числі внутрішнього аудиту, а також називає певні обмеження стосовно доказовості отриманих результатів.

Процедури внутрішнього контролю повинні вимагати:

– визначення відповідного санкціонування виконання операцій;

– перевірки виконавчої дисципліни працівників підприємства;

– періодичної перевірки, аналізу і звірки рахунків;

– контролю умов діяльності та використання комп'ютерних інформаційних систем;

– складання контрольних розрахунків, оборотних відомостей за рахунками;

– перевірки дотримання графіка документообігу;

– зіставлення прийнятих внутрішніх правил із зовнішніми джерелами інформації;

– зіставлення загальної суми наявних оборотних коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних цінностей із тим, що записано в облікових реєстрах;

– порівняння й аналізу фінансових результатів діяльності підприємства з показниками бізнес-плану.

Виконання перелічених процедур дає змогу аудитору попередньо оцінити надійність внутрішнього контролю. Проте внутрішній аудитор повинен пам'ятати про обмежений рівень доказовості результатів внутрішнього контролю, що визначається такими чинниками:

– вимогою керівництва є те, щоб витрати на внутрішній контроль не перевищували корисний ефект від його діяльності;

– орієнтація більшості процедур внутрішнього контролю на звичайні, а не неординарні операції;

– можливість помилкового судження внутрішніх аудиторів через неуважність, неправильне розуміння нормативних актів;

– можливість відхилення від процедур внутрішнього контролю, зговору керівництва і персоналу підприємства;

– можливість проведення неадекватних процедур внутрішнього контролю у зв'язку з несвоєчасним реагуванням на зміни обставин діяльності підприємства.

Критеріями оцінки діяльності служби внутрішнього аудиту є:

– організаційний статус (підпорядкованість тільки вищому керівництву);

– функції (ступінь виконання керівництвом підприємства рекомендацій спеціалістів служби внутрішнього аудиту);

– компетентність (ступінь обґрунтованості політики прийняття на роботу співпрацівників служби внутрішнього контролю аудиту, подальшого безперервного фахового навчання);

– професіоналізм (ступінь дотримання порядку планування, документування результатів роботи та ін.).

При оцінці системи внутрішнього контролю аудитор може використовувати різні методи і спеціальні прийоми аудиту, в тому числі найпростіші з них – анкетування та тестування цієї системи.

Кожна аудиторська фірма самостійно розробляє анкети для системи внутрішнього контролю. Анкета повинна охоплювати питання, які б дали змогу попередньо оцінити надійність усіх елементів системи: сферу, систему обліку, процедури контролю.

Наприклад, до анкети оцінки сфери контролю доцільно внести такі питання:

– стиль, основні принципи управління суб'єктом аудиторської перевірки;

– розподіл обов'язків та повноважень;

– кадрова політика;

– відповідність господарської діяльності підприємства вимогам чинного законодавства та ін.

До анкети системи бухгалтерського обліку вносять такі питання:

– дотримання основних принципів бухгалтерського обліку;

– ведення обліку відповідно до національних П(С) БО;

– дотримання, згідно з П(С) БО, облікової політики на суб'єкті аудиту;

– кваліфікація облікового персоналу;

– наявність укладених договорів з матеріально відповідальними особами;

– контроль головного бухгалтера за звітністю матеріально відповідальних осіб;

– наявність на підприємстві графіка документообігу та ін.

Зовнішній аудитор, вивчаючи й оцінюючи процедури внутрішнього контролю, звертає особливу увагу на санкціонування проведення господарських операцій, розподіл обов'язків, документування і запис, проведення контрольних процедур.

Окрім анкетування аудитор може проводити тестування, що дає змогу отримати аудиторські докази про ефективність і наявність функціонування системи обліку і внутрішнього контролю і впевнитися, наскільки ця система попереджує, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки.

При оцінці ефективності та надійності загалом можуть використовуватися такі оцінки внутрішнього контролю: висока, середня, низька.

У процесі оцінки надійності системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний брати до уваги, що:

– надійність потрібно перевіряти засоби контролю, бухгалтерську і господарську документацію клієнта за весь звітний період, а не тільки за окремі періоди часу;

– при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам, діяльність в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю, типовою для всього періоду загалом;

– оцінка надійності всієї системи внутрішнього контролю і окремих засобів контролю як «низької» не дає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контролю як «середньої» чи «високої».

За підсумками процедур первинної оцінки аудитор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контролю й окремих засобів контролю як «середню» чи «високу». В такому випадку аудитор повинен планувати аудиторські процедури, беручи до уваги цю оцінку, але не повинен довіряти даній системі абсолютно.