Бухгалтерський облік його суть і значення

ПЛАН Бухгалтерський облік, його суть і значення 1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі 2. Види господарського обліку 3. Вимоги до обліку

ПЛАН

Бухгалтерський облік, його суть і значення

1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі

2. Види господарського обліку

3. Вимоги до обліку

4. Вимірники, які застосовуються в обліку


БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ

1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових гос­подарських структур різних форм власності, розвиток міжна­родних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удоско­налення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематич­ної інформації про здійснювані господарські процеси, їх харак­тер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгал­терського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галу­зей і народного господарства в цілому.

Розвиток господарських зв'язків в умовах ринку значно роз­ширює кількість користувачів обліковою і звітною інфор­мацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосе­редньо пов'язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки — при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники — при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в уп­равлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що "Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кож­ного підприємства"* .

У цьому зв'язку важливе значення набуває вивчення теоретич­них основ, тобто змісту основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку, знання яких є невід'ємною умовою для чіткого розуміння питань практики бухгалтерського обліку.

Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, предмет, метод, техніку, форми й організацію бухгалтерського обліку.

Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бух­галтерського обліку на підприємствах, в організаціях і устано­вах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і створенні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.

Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особли­вості організації обліку в окремих ланках народного господар­ства (промисловість, сільське господарство, будівництво, тор­гівля тощо), теорія бухгалтерського обліку розкриває економічну сутність фактів господарської діяльності, зміст і взаємозв'язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються.

Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгал­терський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визна­чити як організований цілеспрямований процес одержання і пе­редавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгал­терський облік має як науковий (теоретичний), так і практич­ний (прикладний) бік.

З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчен­ня предмета, методу, техніки, форм і організації бухгалтерсько­го обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систе­му конкретних способів відображення фактів господарської діяль­ності підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та економічній теорії. Використання наукових принципів Забезпечує економічно, обґрунтовану методологію відображення обліковуваних об'єктів залежно від їхньої ролі у господарських про­цесах і вимог управління діяльністю підприємств.

Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхідну для управління, контролю й аналізу. При цьому показники об­ліку повинні забезпечувати інформацію не тільки для внутріш­нього управління, а й для зовнішніх споживачів (податкових і фінансових органів, банків, інвесторів, ділових партнерів тощо).

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов'язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, пра­вом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється кон­троль за виконанням планових завдань за звітний період і за­безпечується інформація для планування і прогнозування розвитку господарства. Економічний аналіз ґрунтується на по­казниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає причини відхилень від плану, виявляє резерви підвищення ефективності господарської діяльності. Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотримання законодавчих ак­тів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовід­носини. Для контролю за розвитком економіки країни показ­ники обліку широко використовуються для статистичних узагальнень.

Впровадження сучасної обчислювальної техніки ставить нові проблеми перед теорією і практикою бухгалтерського обліку (використання математичного програмування, моделювання .господарських процесів тощо).

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнарод­них економічних зв'язків зумовлюють необхідність удоскона­лення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до системи, орієнтова­ної на, ринкові умови господарювання, підвищенню ефектив­ності облікової інформації сприяє прийняття національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, .зобов'язань і господарських операцій підприємств і органі­зацій, Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", відповідних положень (стандартів) з бух­галтерського обліку.

2. Види господарського обліку

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для уп­равління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний. Кожен з них має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і про­цесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Так, за допомо­гою оперативного обліку здійснюється контроль за виконан­ням договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, вико­ристанням робочого часу, обладнання і техніки, випуском та реалізацією продукції та ін.

Певної системи первинної документації оперативний облік не має. В ньому використовують в основному дані документів бухгалтерського обліку, і тільки в окремих випадках підприємства створюють свої форми документів.

Відмітною особливістю оперативного обліку є оператив­ність отримання інформації, оскільки управляти виконанням господарських операцій, активно впливати1 на них можна тільки володіючи своєчасною інформацією.

Залежно від характеру обліковуваних об'єктів у оперативно­му обліку використовують натуральні, трудові та грошовий вимірники. Проте, оскільки цей вид обліку відображає в основ­ному однорідні операції, в ньому використовуються переважно натуральні й трудові вимірники. Грошовий вимірник викорис­товують не як узагальнюючий, а лише у випадках, коли цього вимагає характер обліковуваних об'єктів (наприклад, для кон­тролю за виконанням договорів поставки, обсягів реалізації продукції та ін.).

Оперативний облік має велике значення, оскільки без своєчасної конкретної інформації неможливо управляти діяльністю підприємства. Особливо зростає значення обліку в ринкових умовах господарювання, коли потрібне гнучке ма­неврування ресурсами, повсякденний контроль за їх викорис­танням, виробництво саме тієї продукції (послуг), яка корис­тується попитом у споживачів (покупців).

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності. Важлива особливість бухгалтерського обліку по­лягає в тому, що господарські операції, облічені в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково узагальнюються в грошово­му вимірнику. Завдяки цьому одержують такі узагальнюючі по­казники, як загальну вартість основних і оборотних засобів (майна) підприємства, їхній рух і використання в процесі гос­подарської діяльності," собівартість продукції, обсяг реалізації, фінансові результати та інші аспекти діяльності підприємства, які не можуть дати ні оперативний облік, ні статистичний.

У бухгалтерському обліку господарські операції відобража­ються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим за­безпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізня­ється від оперативного і статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостереження і контролю.

Обов'язковою умовою відображення господарських опе­рацій у бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення. Економічний бік бухгал­терського обліку дає змогу оцінити ефективність господарсь­ких процесів, юридичний — законність і доцільність рішень, що приймаються керівництвом.

Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

Для забезпечення систематичного і взаємопов'язаного відо­браження господарських засобів і процесів у бухгалтерському обліку застосовують особливі, тільки йому властиві способи опрацювання облікової інформації — рахунки, подвійний запис операцій на рахунках, балансові узагальнення та ін.

Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, суціль­ного, документально обґрунтованого і взаємопов'язаного відобра­ження господарських засобів, їхніх джерел, господарських про­цесів і результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення інформації, необхідної для управління і контролю * .

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне гос­подарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добро­буту, охорони здоров'я тощо).

При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостере­ження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко викорис­товуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Тому оперативний і бух­галтерський облік підпорядковуються завданням державної статистики.

Усі три види обліку — оперативний, бухгалтерський, статис­тичний — тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і ут­ворюють єдину систему народногосподарського обліку. Так, бухгалтерський облік використовує дані оперативного табель­ного обліку для нарахування заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з ним об'єднується (наприклад, оперативно-бухгалтерський облік матеріальних цінностей); статистика за даними бухгалтерсько­го обліку про виробіток, нараховану заробітну плату, витрати на виробництво визначає показники рівня і динаміки продук­тивності та оплати праці, обсягу і рентабельності виробництва тощо. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку, ста­тистика вивчає розміщення і використання матеріальних та трудових ресурсів країни, забезпечує інформацією для прогно­зування їх розвитку.

Предметом господарського обліку є процес розширеного суспільного відтворення. Окремі види обліку відображають тільки різні боки цього процесу. Мета всіх видів обліку — своєчасне забезпечення керівництва всебічною інформацією, необхідною для управління. ;

Усі три види обліку ґрунтуються на єдиній первинній доку­ментації для отримання потрібної інформації.

Їхній взаємозв'язок забезпечується також державним регу­люванням питань обліку та звітності в Україні. Таке регулю­вання здійснюється Міністерством фінансів України, яке за­тверджує План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в банках встановлюються Національним банком України, а в бюджетних установах — Державним каз­начейством України відповідно до законодавства.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своїх компетенції, .відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних Положень (стандартів) бух­галтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосу­вання.

Державне керівництво обліком забезпечує єдність докумен­тації, форм обліку і звітності; єдину методику визначення облікових показників і оцінки господарських засобів, що забез­печує достовірність і повноту облікової інформації, одержаної за допомогою окремих видів обліку.

Удосконалення системи управління народним господарст­вом, впровадження сучасної обчислювальної техніки сприяють зближенню (інтеграції) та підвищенню оперативності всіх видів обліку. Так, значна частина інформації бухгалтерського обліку за умови її більшої деталізації перетворюється на елемент опе­ративного управління виробництвом (наприклад, щоденний облік випуску та реалізації продукції, витрат матеріалів, втрат від браку, простоїв та інших невиробничих втрат). Підвищу­ється оперативність статистичного обліку, більш глибока і аналітична інформація якого може замінити оперативний облік на окремих ділянках управління. Отже, інтегрована система господарського обліку дає можливість одержувати більший обсяг інформації на якісно новій організаційній основі автома­тизованої системи управління.

3. Вимоги до обліку

Для успішного використання показників обліку в управлінні вони мають відповідати певним вимогам. Найважливішими з них є: порівнянність показників обліку з показниками плану; своєчасність, точність і об'єктивність; повнота, ясність і до­ступність; економічність і раціональність.

Порівнянність показників обліку з показниками плану Потрібна для здійснення контролю за виконанням планових завдань. Вона ґрунтується на єдності змісту і методів обчислення планової та облікової інформації. При невідповідності цих по­казників їх неможливо порівнювати і робити правильні висновки щодо виконання плану та причин відхилення від нього. Порівнянність облікових і планових показників є важливою передумовою вдосконалення планування, оскільки, складаючи план на наступний період, враховують результати роботи гос­подарства за звітний період, досягнення і недоліки в його діяльності.

Система показників обліку будується відповідно до показ­ників плану, але разом з тим облікова інформація має бути значно ширшою за планову. Це зумовлено тим, що завдання обліку полягає не тільки у виявленні досягнутого рівня вико­нання плану, айв одержанні додаткової інформації про при­чини, які вплинули на результати його виконання.

У зв'язку з цим облік охоплює окремі господарські явища, не передбачені планом (непродуктивні витрати і втрати від браку продукції, простоїв, нестачі та псування матеріальних цінностей при зберіганні, збитки від стихійного лиха тощо), але потрібні для аналізу результатів його виконання, виявлення ре­зервів подальшого поліпшення роботи.

Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних умов господарювання. Для прийняття оптимальних управлінських рішень в динамічних ринкових ситуаціях керівництву необхідна своєчасна, оперативна й аналітична інформація про видатки, доходи і результати діяльності підприємства. Тільки за умови своєчасності облікова інформація може бути викорис­тана для дійового контролю за виконанням планових завдань, своєчасного усунення недоліків, виявлення резервів і вжиття заходів щодо подальшого покращення господарської діяльності, підвищення рентабельності та ефективності виробництва.

Відставання в обліку часто призводить до безгосподарності, зловживань, порушення державної дисципліни. Своєчасність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням сучасної обчислюваль­ної техніки для опрацювання обліково-аналітичної інформації.

Неодмінна умова обліку — точність і об'єктивність його показників. За умов становлення і розвитку ринкової еко­номіки в Україні, її інтеграції в міжнародний економічний простір облік є важливим засобом управління як окремими підприємствами, так і народним господарством в цілому. Проте тільки достовірна інформація про різні сторони діяль­ності господарства забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно обґрунтованого керівництва, а також для використання її інвесторами, банками, діловими партнерами, податковими, фінансовими, статистичними та іншими заінтересованими органами. Чинним законодавством про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні встановлено, що за подання свідомо неправильних звітних по­казників, приховування доходів, що підлягають оподаткуван­ню, керівник (власник) підприємства і головний бухгалтер, що підписали звітність, притягаються до відповідальності.

Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сто­рони господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інфор­мацію для контролю й оперативного управління, але без надмірної деталізації показників. Надмірна деталізація облікової інформації, яка не має практичного значення для уп­равління і контролю, призводить до зростання вартості та ус­кладнення обліку, порушення строків складання і подання звітності.

Отже, господарський облік в умовах ринкової економіки ви­конує три важливі функції: інформаційну (відображує фактич­ний стан господарської діяльності), контрольну (забезпечує контроль за виконанням планових завдань, збереженням і раціональним використанням господарських засобів) і уп­равлінську (забезпечує економічною інформацією для прийнят­тя обґрунтованих управлінських рішень, активного впливу на підвищення ефективності господарської діяльності).

Вимога економічності і раціональності обліку означає, що при достатній повноті та своєчасності облік має здійснюватися при мінімальних витратах. Особливо важливого значення еко­номічність обліку набуває в умовах розвитку ринкових відно­син, коли для економічно обґрунтованого управління потрібна своєчасна і різнобічна інформація про господарські процеси. Вирішення цієї проблеми досягається раціональною організацією обліку, ефективним використанням сучасної об­числювальної техніки.

4. Вимірники, які застосовуються в обліку

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних харак­теристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий.

Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні — в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності та ін. Викорис­тання тих або інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів. Так, земельні угіддя обліковують в гектарах, заготовлену деревину — в кубічних метрах, виготовлену продукцію — в штуках, метрах, тоннах, центнерах, кілограмах тощо. Застосовують і комбіновані нату­ральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранс­порту вимірюють у тонно-кілометрах, що характеризують од­ночасно масу (вагу) вантажу і відстань, на яку його перевозять; використання обладнання — в машино-годинах тощо.

Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об'єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має велике значення для збереження господарських засобів. Без натуральних вимірників неможливо скласти виробничий план, здійснити контроль за його виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових ресурсів та ін. Дані натурального обліку використовують для складання матеріальних балансів по окремих галузях і народному господарству в цілому.

Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об'єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки неможливо за допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність господарських засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції, якщо навіть її обліковують в одному вимірнику (не можна, наприклад, додавати кількість виготовлених або реалізованих верстатів і двигунів тощо).

Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці. На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад, при визначенні показників нормування часу на виробництво продукції). Проте в умовах існування товарно-грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником.

Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній валюті України). За допомогою грошового вимірника визначають, наприклад, загальну вартість наявних у господарстві основних засобів (будівель, споруд, машин, устаткування тощо), виробничих запасів, собівартість виготовленої та реалізованої продукції (виконаних робіт, послуг). Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.

Часто грошовий вимірник використовують в обліку поряд з натуральними і трудовими вимірниками і на їхній основі. Так, вартість матеріалів або готової продукції визначають множенням їх кількості (в штуках, кілограмах, тоннах та інших натуральних вимірниках) на ціну за одиницю виміру; суму заробітної плати розраховують за даними про кількість витраченого часу (трудовий вимірник) і розцінками (тарифами) за одиницю часу (грошовий вимірник).

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому.


* Шерр І. Ф. Бухгалтерія і баланс. — М., 1925. —С. 16.

* Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" дано визначення бухгалтерського обліку як процесу виявлення і реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття рішень.